Справа № 756/13009/25
Провадження № 1-кс/756/2266/25
23 серпня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 квітня 2018 року за № 12018100050002882, за підозрою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
І. Суть клопотання
До Оболонського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 121120 грн.
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 квітня 2018 року за № 12018100050002882, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На думку слідчого, застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання та зазначив, що орган досудового розслідування не довів наявність ризиків, а час, який сплив з моменту кримінального правопорушення, дає підстави, що вказані ризики відсутні. Захисник зауважив, що підозрюваний не переховувався від органів досудового розслідування, адже виїхав за межі України з відома слідчого та мав можливості повернутися, оскільки відбував покарання на території Російської Федерації. Також адвокат звернув увагу, що підозрюваний визнає свою вину, співпрацює зі слідством, а тому більш м'який запобіжний захід здатний забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника та зазначив, що мав наміру переховуватися, а виїхав до РФ з метою заробити грошових коштів.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
Дослідивши клопотання, надані слідчим матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри
Слідчий зазначила, що 17.04.2018 близько 19:15 у ОСОБА_4 спільно з іншою встановленою досудовим розслідуванням особою поблизу приміщення ломбарду «Гарант», що належить ПТ «ЛОМБАРД ТОВ «ГАРАНТ КАПІТАЛ» І КОМПАНІЯ», за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 62, виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Розподіливши між собою ролі, ОСОБА_4 з іншою особою зайшли до приміщення ломбарду, де остання попросила оцінювача ломбарду ОСОБА_7 надати для огляду мобільний телефон марки Apple iPhone 6, 64 GB, з серійним номером. № НОМЕР_1 , після чого, ОСОБА_4 відчинив магнітні двері зазначеного ломбарду, а інша особа з мобільним телефоном побігла на вихід з приміщення.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_4 , спричинив Повному товариству «ЛОМБАРД ТОВ «ГАРАНТ КАПІТАЛ» 1 КОМПАНІЯ» майнову шкоду на загальну суму 4500 грн.
Таким чином, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_4 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, про що йому було повідомлено 24 липня 2018 року у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 135 КПК України - шляхом вручення його матері.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
- протоколами огляду місця події;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , яка повідомила обставини заволодіння телефоном у її присутності;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з її участю, яка впізнала ОСОБА_4 як особу, яка заволоділа телефоном;
- протоколом огляду, в ході якого ОСОБА_4 видав мобільний телефон;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 та протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з її участю;
- протоколом огляду відеозаписів камер відеоспостереження;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , а також обставини його переховування від органу досудового розслідування. Як вбачається з наданих слідчим матеріалів та не спростовується стороною захисту, ОСОБА_4 03 травня 2018 року, тобто через 2 тижні після вчинення кримінального правопорушення виїхав за межі України, у зв'язку з чим 19.03.2024 був оголошений у міжнародний розшук.
21.08.2018 вироком Ханти-Мансійського районного суду Ханти-Мансійського автономного округу - Югри ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ, та призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі без призначення додаткового покарання у вигляді штрафу та без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12.07.2021 постановлено, що відповідно до законодавства України вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 7 місяців без конфіскації майна. Після відбування покарання його було видворено до Грузії, а згодом видано Україні.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню інших чином.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
Під час оцінки ризику впливу на свідків, потерпілого, інших підозрюваних, слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Оцінюючи наявність цього ризику слідчий суддя враховує, що особи свідків відомі підозрюваному, а отже він як самостійно, так й через інших осіб може впливати на них з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань (висновків) чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.
Слідчий суддя вважає недоведеним ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, адже стороною обвинувачення не наведено, які саме речі чи документи може знищити підозрюваний. Крім того, час, який минув з моменту вчинення кримінального правопорушення, свідчить про відсутність цього ризику.
Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Слідчий суддя враховує обставини, які свідчать про високу інтенсивність ризику переховування та вчинення іншого кримінального провадження, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та обставини протидії кримінальному провадженню.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Строк тримання під вартою слід обчислювати у відповідності до положень ч. 2 ст. 197 КПК України - з моменту затримання підозрюваного, тобто з 22 серпня 2025 року.
Щодо визначення розміру застави
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Слідчий просила визначити заставу у розмірі 121120 грн.
Враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, відомості про особу підозрюваного, встановлені ризики та їх інтенсивність, на переконання слідчого судді, застава у розмірі 121120 грн не становитиме надмірного тягаря для ОСОБА_4 та не є непомірною для підозрюваного. Зазначений розмір застави є значним та цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених процесуальних обов'язків, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків.
Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.
Строк дії обов'язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України, - два місяці, але у межах строку досудового розслідування.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372, 376 КПК України, слідчий суддя
1. Клопотання - задовольнити.
2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 60 днів, тобто до 20 жовтня 2025 року включно, але у межах строку досудового розслідування.
3. Одночасно визначити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 121120 грн, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача за стандартом ІВАN: UA128201720355259002001012089.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, який вніс таку заставу, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
4. У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
5. Попередити підозрюваного, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж 5-ти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1