22.08.2025 Справа № 756/1558/25
Номер справи 756/1558/25
Номер провадження 2/756/2418/25
22 серпня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.
за участю секретаря - Погорелової В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики у розмірі 398329,30 грн та судові витрати у розмірі 4023,13 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики. Факт укладання договору позики та отримання коштів підтверджується розпискою від 23.11.2016 на суму 8500,00 доларів США, розпискою від 23.12.2016 на суму 500,00 доларів США та розпискою від 23.01.2017 на суму 500,00 доларів США. Згідно умов розписок позичальник зобов'язується повернути грошові кошти на першу вимогу позикодавця. Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення позики, проте кошти не було повернуто, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Рух справи
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.05.2025 відкрито провадження по справі відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.
27.05.2025 відповідач надала до суду заяву про застосування до заявлених вимог строків позовної давності. В поданій заяві зазначає, що заперечує проти позовних вимог. У позивача брала кошти в борг на свої потреби, але завжди віддавала з процентами. Взаємовідносини були засновані на довірі. Розписки назад не вимагала, бо знала брата та батька позивача. Борг в сумі не змогла вчасно повернути, так як було пограбовано її квартиру, про що вона повідомила позивачу у 2017 році та пояснила, що не зможе повернути борг швидко, а буде поступово повертати. Проте, відповідач не погодився та звернувся до правоохоронних органів із заявою про злочин щодо заволодіння коштами шахрайським шляхом. Отже, станом на 11.04.2017 відповідач звертаючись до правоохоронних органів вже знав про порушення свого права, отже строк позовної давності закінчився 12.04.2020, а з позовом до суду звернувся 01.01.2025. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог та застосувати до позовних вимог строки позовної давності.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.05.2025 задоволено клопотання представника відповідача та витребувано з Деснянського районного суду м. Києва належним чином засвідчену копію обвинувального акту по кримінальному провадженню № 1201710070002360 від 01.06.2017 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України, копію реєстру матеріалів справи досудового розслідування щодо зазначеної справи та в разі наявності копію цивільного позову.
11.08.2025 позивач надав до суду заперечення щодо застосування строків позовної давності. В обгрунтування поданих заперечень зазначає, що у 2017 році йому зателефонував слідчий та запропонував доєднатися до кримінального провадження № 1201710070002360 від 01.06.2017, на що він погодився. Слідчий повідомив, що потерпілих від дій відповідача у даному провадженні вже близько восьми осіб, які зазнали матеріальної шкоди у великих розмірах. Матеріали справи за даним кримінальним провадженням передані до Деснянського районного суду м. Києва лише у 2025 році, тобто через вісім років з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Також посилається на те, що згідно умов розписок, які написані власноручно відповідачем, грошові кошти вона зобов'язалася повернути на першу його вимогу. І тільки 21.12.2024 він надіслав лист-вимогу про повернення коштів від 19.12.2024. Доказів надіслання ним інших вимог про повернення коштів до суду відповідачем не надано. Також посилався на зупинення строків позовної давності на період дії карантину та введенням воєнного стану в України.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Заперечував щодо застосування строків позовної давності.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Просив застосувати строки позовної давності до заявлених позовних вимог.
Заслухавши позицію позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, які вважає належними, допустимими та достатніми в їх сукупності, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, суд приходить до наступних висновків.
Встановлені судом обставини справи
Згідно оригіналу розписки, написаної відповідачем ОСОБА_2 , 23.11.2016 вона отримала від позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8500,00 доларів США і зобов'язалася повернути на першу його вимогу.
Як вбачається з оригіналу розписки, написаної відповідачем ОСОБА_2 , 23.12.2016 вона отримала від позивача грошові кошти в розмірі 500,00 доларів США та 23.01.2017 додатково отримала 500,00 доларів США. Грошові кошти зобов'язалася повернути за першою вимогою.
21.12.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 19.12.2024 про повернення позики у загальному розмірі 9500,00 доларів США. Проте, вимоги відповідачем були проігнорована та кошти не були повернуті відповідачу.
На розгляді Деснянського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 1201710070002360 від 01.06.2017 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно обвинувального акту потерпілими є вісім осіб, серед них і позивач ОСОБА_1 .
Сума боргу за позикою, наданою позивачем відповідачу в загальній сумі складає 9500,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату звернення до суду з позовом становить 398 329,30 грн.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе боргових зобов'язань.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2018 року у справі № 319/1669/16, від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16, від 12.09.2019 у справі № 604/1038/16 та від 23.04.2020 у справі № 501/1773/16-ц
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Згідно з нормами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на досліджені судом докази наявні у справі, суд приходить до висновку, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, розписки підтверджують як факт укладення договору позики, так і факт отримання відповідачем від позивача обумовлених у розписках грошових сум.
Своїм підписом відповідач засвідчила, що її волевиявлення було вільним, усвідомленим та відповідало її внутрішній волі, умови договору позики зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано, як і не надано доказів повернення позики.
Разом з тим, під час розгляду по суті представником було заявлено про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 3-5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦПК України, перебіг позовної давності починається від дня коли, особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦПК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Як вбачається зі розписок про отримання грошових коштів написаних власноручно відповідачем ОСОБА_2 строк повернення позики встановлено за першою вимогою.
З матеріалів справи встановлено, що зі заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів позивач звернувся 11.04.2017, отже строк повинен був закінчитися 12.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 до 31.07.2020. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з відповідних постанов Кабінету Міністрів України. Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» ведено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення.
Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Окрім того, суд звертає, що з письмовою вимогою про повернення позики позивач звернувся до відповідача в грудні 2024 року.
Отже, на момент звернення до суду з позовними вимогами строки позовної давності не пропущено.
Щодо стягнення судових витрат
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовними вимогами позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3983,30 грн, що підтверджується квитанцією від 30.01.2025.
З наданої квитанції про сплату судового збору встановлено, що комісія банку складає 39,83 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору та комісію банку.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Відповідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Встановлення законом вичерпного переліку судових витрат означає, що на присудження судом саме цих витрат у разі настання відповідних обставин (задоволення позову, залишення його без розгляду, чи закриття провадження у справі), а не будь-яких інших може розраховувати особа, що звернулася до суду з позовом.
Разом з цим комісія банку за сплату судового збору не відноситься до судових витрат, передбаченим вище переліком, а тому такі витрати не можуть бути предметом відшкодування за наслідками розгляду справи, оскільки ЦПК України не передбачено їх відшкодування.
З урахуванням вище зазначено суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3983,30 грн.
На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 527, 625, 1046-1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 398329 (триста дев'яносто вісім тисяч триста двадцять дев'ять) гривень 30 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3983 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят три) гривні 30 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Белоконна