Справа № 755/15322/25
Провадження №: 3/755/5382/25
"22" серпня 2025 р. м. Київ
Cуддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий 24.02.2020 органом 8026, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення, установив:
ОСОБА_1 (надалі - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон), несвоєчасно без поважних причин подала до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі Реєстр), декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік (після звільнення), а саме будучи зобов'язана подати вказану до 00:00 год. 01.04.2025 подала 13.05.2025 о 21:47 год., чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Вказаних висновків Суд дійшов дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наданих пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо часу, місця, способу настання обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та безпосередньо її ролі в їх настанні, доводів прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Семенюти І.C., керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи таке.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані суддя установила таке.
Відповідно до наказу Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.01.2023 № 31-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу оренди майна комунальної власності Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з 02.02.2023.
Згідно наказу Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.06.2024 №112-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу оренди майна комунальної власності Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації 18.06.2024.
ОСОБА_1 присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби.
Таким чином, відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1. є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону.
Тому, згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 45 Закону, приміткою до ст. 1726 КУпАП ОСОБА_1 є суб'єктом декларування та суб'єктом адміністративного правопорушення.
Згідно з приміткою до ст. 56 Закону посада державної служби категорії «Б» відноситься до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 65-1 Закону за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Законом України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, відновлено декларування у порядку та строки, що визначені ст. 45 Закону.
Абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а», «в» - «г» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому ч. 1 ст. 45 Закону порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 № 252/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, щорічна декларація декларація, яка подається відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня.
Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Таким чином, ОСОБА_1 зобов'язана була подати декларацію за 2024 рік (після звільнення) до 00 годин 00 хвилин 01.04.2025, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства.
З відомостей Реєстру, декларацію за 2024 рік слідує, що ОСОБА_1 подала 13.05.2025 о 21:47 (унікальний ідентифікатор декларації -3c705d37-8af6-4d0c-ae51-d223516d2c7a), після отримання повідомлення Національного агентства про необхідність її подання від 03.04.2025 №2/32-08/25.
Згідно з послідовністю дій користувача Реєстру, які вчинила ОСОБА_1 , дії по заповненню декларації за 2024 рік остання розпочала лише 13.05.2025.
Слід зазначити, що, як встановлено судом, ОСОБА_1 ознайомлена з вимогами ст. 45 Закону. Листом від 17.07.2025 № 47-01/62013-25 вона запрошувалась до Національного агентства на 01.08.2025 на 11:00 для надання пояснень та, у разі наявності підстав, складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з інформацією, отриманою за трек-номером поштового відправлення 0610269170193, розміщеною на офіційному сайті АТ «Укрпошта», конверт було вручено адресатові 22.07.2025. Станом на 01.08.2025 ОСОБА_1 до Національного агентства не з'явилась, документів або пояснень не надано. Під час телефонної розмови 31.07.2025 ОСОБА_1 повідомила про неможливість прибути до Національного агентства.
В матеріалах справи, у додатках до листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.06.2025 № 103-5426 міститься попередження про дотримання вимог ч. 2 ст. 45 Закону. Відповідно до цього попередження 18.06.2024 ОСОБА_1 була ознайомлена з вимогами антикорупційного законодавства, про що власноруч проставила свій підпис.
Обов'язок належної підготовки суб'єкта декларування для своєчасної подачі декларації покладається на самого суб'єкта декларування.
Встановлений ст. 45 Закону обов'язок подання суб'єктами декларування декларацій є імперативним і не ставиться Законом в залежність від будь-яких обставин (в тому числі, технічної, фізичної можливості суб'єкта декларування його реалізувати, внаслідок бездіяльності самого суб'єкта декларування, незнання закону тощо).
Для кваліфікації несвоєчасного подання декларації як адміністративного правопорушення необхідна наявність двох обставин, а саме: сам факт несвоєчасного подання та відсутність у суб'єкта декларування поважних причин порушення термінів подання декларації.
Тому лише сукупність факту несвоєчасного подання декларації та відсутність при цьому поважних причин у суб'єкта декларування утворює склад адміністративного правопорушення, без наявності якого провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю (ст. 247 КУпАП).
Згідно зі службовою запискою Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Національного агентства від 05.05.2025 № 70-05/4191-25 технічних несправностей та перебоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню декларації у визначений Законом період, не зафіксовано.
Поважних причин, які б перешкодили вчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 судом не встановлено.
У той час, як будь-яких інших доказів, у розумінні ст. 251 КУпАП, сторонами не надано.
Щодо місця вчинення адміністративного правопорушення, то оскільки ОСОБА_1. на момент вчинення правопорушення суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, у зв'язку із перебуванням на посаді заступника начальника відділу оренди майна комунальної власності Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, то місцем вчинення правопорушення, на переконання суду, як і в вказує Національне агентство, слід вважати місцезнаходження місця роботи: б-р Івана Котляревського, 1/1, м. Київ, 02094
Час вчинення адміністративного правопорушення є датою фактичного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто 13.05.2025 о 21:47.
Враховуючи, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є правопорушенням, яке полягає в несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, факт подання її поза встановлений Законом строк утворює в діях ОСОБА_1 об'єктивну сторону правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_1 , в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону, несвоєчасно без поважних причин подала щорічну декларацію за 2024 рік (після звільнення)
При вирішенні питання про накладення стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, за указане порушення суддя враховує таке.
Статтею 1 КУпАП регламентовано, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до абз. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, згідно ст.ст. 34, 35 КУпАП суддя не убачає, обставин, що пом'якшують або ж обтяжують відповідальність винного.
Тим самим, при накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. ст. 33-35 КУпАП, обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність останнього і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 172-6 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою порушника, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
Щодо формування резолютивної частини даного судового рішення, то Суд зауважує, що відповідно до ст. 284 КпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення.
В постанові КАС від 02.11.21 у справі № 755/10002/21 в т.ч. зроблено висновок, що фактично КУпАП не визначає обов'язку суду визнавати особу винною в резолютивній частині постанови при прийнятті рішення у справі про адміністративне правопорушення.
З урахуванням указаних норм КпАП та орієнтирів сформованих судом апеляційної інстанції в наведеній справі, ураховуючи, що судом установлено наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП, Суд не убачає підстав визнавати особу винною в резолютивній частині постанови при прийнятті цього рішення та виносить постанову про накладення адміністративного стягнення у порядку п. 1) ст. 284 КпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 172-6, 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд постановив:
накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок
Відповідно до ст. 307 КпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
С у д д я Оксана БІРСА