Справа № 755/15781/25
"22" серпня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст. 381, 382 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 червня 2025 року за № 12025105040000515, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Савчуки, Радивилівського р-ну, Рівненької обл., громадянин України, неодружений, з повною загальною середньою освітою, не працює, військовозобов'язаний, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 26.02.2007 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу (далі КК) України до 4 років позбавлення волі; 24.12.2009 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 09.06.2015 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 09.01.2018 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК до 2 років позбавлення волі (ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 31.05.2019 року, звільнений умовно-достроково від подальшого відбування покарання з невідбутим строком 5 місяців); 17.09.2019 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК до 2 років позбавлення волі (09.07.2021 року звільнений з Райківської ВК Житомирської області по відбуттю строку покарання); 28.05.2024 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК до пробаційного нагляду на строк 3 роки,
у вчиненні кримінального проступку передбаченого частиною першою статті 309 КК України, шляхом вивчення його (обвинувального акта) та доданих до нього матеріалів,
І. Загальна історія провадження та процедура
З обвинувального акта від 15 серпня 2025 року, який складено старшим дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_3 та затверджено прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 ,слідує, що ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту.
Саме досудове розслідування кримінального провадження здійснено згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК України, з урахуванням положень Глави 25. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків того ж Кодексу.
За його наслідками, на підставі отриманих від дізнавача матеріалів, у порядку ст. 301 КПК, прокурор встановивши, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, прийняв рішення, відповідно до ч. 5 вказаної статті наведеного Кодексу та вимог ст. 302 КПК, про звернення до суду з обвинувальним актом, в якому зазначив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Із долучених до обвинувального акта матеріалів слідує, що обвинувачений був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, йому відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України.
Відповідно, вказане клопотання прокурора було задоволено судом (див. ухвалу про призначення кримінального провадження до невідкладного судового розгляду) у т.ч. було визначено (1) розгляд обвинувального акта здійснювати без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, а (2) спрощене провадження щодо кримінального проступку здійснювати згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень § 1. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків Глави 30. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції того ж Кодексу.
У зв'язку з чим, Суд розглянув цей обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі його вивчення та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, установивши таке.
ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
ОСОБА_2 03.06.2025 року приблизно о 17 год. 30 хв. перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Тампере, 14, на землі знайшов згорток з ізоляційної стрічки синього кольору, всередині якого знаходився прозорий зіп-пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору.
Будучи особою, що періодично вживає психотропні речовини, ОСОБА_2 припустив, що знайшов особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP.
В цей час у ОСОБА_2 , виник протиправний умисел спрямований на незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, для власного вживання, без мети збуту.
Продовжуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 , підняв із землі знайдений ним згорток з ізоляційної стрічки синього кольору, після чого, відклеївши фрагменти клейкої стрічки, побачив, що в середині знаходяться прозорий поліетиленовий зіп-пакет з пазовим замком з порошкоподібною речовиною білого кольору.
Після чого, ОСОБА_2 роздивившись вміст знайденого прозорого поліетиленового зіп-пакету, впевнився, що дійсно у ньому міститься порошкоподібна речовина, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, тим самим, вчинив безоплатне незаконне придбання для подальшого власного вживання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP.
В цей час, у ОСОБА_2 , виник протиправний умисел, спрямований на незаконне зберігання для подальшого власного вживання, без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 , заклеїв наявною клейкою стрічкою синього кольору, прозорий поліетиленовий зіп-пакет порошкоподібною речовиною білого кольору, та помістив до правої кишені шортів, в які був одягнений, та став незаконно зберігати при собі, для власного вживання без мети подальшого збуту.
Після чого, ОСОБА_2 , зберігаючи при собі згорток, який був обмотаний клейкою стрічкою синього кольору, в середині якого знаходився прозорий поліетиленовий зіп-пакет з пазовим замком з порошкоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, пішов далі по особистим справам.
Того ж дня, тобто 03.06.2025 о 17 годині 58 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Тампере, 17/2 працівниками поліції було виявлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив, що зберігає при собі згорток, обмотаний клейкою стрічкою синього кольору, в середині якого знаходиться прозорий речовиною білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено Р?Р.
Після цього, на вказане місце за адресою: м. Київ, вул. Тампере, 17/2 була викликана слідчо-оперативна група Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, для проведення обшуку затриманої особи.
В подальшому, 03.06.2025 в період часу з 18 години 23 хвилини до 18 години 30 хвилини, за адресою: м. Київ, вул. Тампере, 17/2 працівниками поліції, у присутності двох запрошених понятих було проведено обшук затриманої особи, в ході якого у ОСОБА_2 в правій кишені шортів, у які був одягнений останній, було виявлено та вилучено згорток, обмотаний клейкою стрічкою синього кольору, в середині якого знаходиться прозорий поліетиленовий зіп-пакет з пазовим замком з порошкоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено-0,309 г., яку він незаконно придбав та зберігав для власного вживання, без мети збуту.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-25/34531-НЗПРАП від 13.08.2025:
1. В наданій на дослідження порошкоподібній речовині білого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено.
2. В наданій на дослідження порошкоподібній речовині білого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - Р?Р. Маса PVP в наданій речовині становить 0,309 г.
PVP, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» «Список №2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Згідно наказу МОЗ України № 188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,15 г.
ІІІ. Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Отже, ураховуючи наведене у п. І, ІІ вироку, з'ясовано, що ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.
При цьому, Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, вважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого дійсною та вірною.
Позаяк, відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів"(зі змінами та доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №16, далі - Постанова) регламентовано, що незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Злочини, передбачені ст. 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.
Тим самим, за цих обставин, відсутні підстави для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України.
ІV. Покарання
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням того, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим […].
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
В рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18).
В цій ситуації, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, Суд визнає щире каяття, яке полягає в т.ч. у визнанні обставин регламентованих ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення, та в розрізі того, що, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к), що власне є дійсним в цій ситуації та витікає в т.ч. з заяви про визнання своєї винуватості.
Обставин, що обтяжують покарання, у силу ст. 67 КК, не встановлено. Щодо рецидиву, як про те вказується в обвинувальнмоу акті, то згідно з п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів. Діяння за ч. 1 ст. 309 КК є кримінальним проступком. Виходячи із змісту вимог ст. 12 КК кримінальний проступок не є злочином, а тому Суд не вбачає підстав для визнання цієї обставини обтяжуючою.
З огляду на, що Суд враховуючи дані про особу обвинуваченого (наведені у вступній частині вироку), ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді обмеження волі із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 71 КК, враховуючи вирок від 28.05.2024 року.
Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, вчинюваного злочину, поведінки до та після, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК України.
V. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом
Строк покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 58 КВК України, слід обчислювати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
Процесуальні витрати вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання щодо речових доказів Суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
В силу ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання визначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 28 травня 2024 року до покарання за даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки 1 (один) місяць.
Строк покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 58 КВК України, обчислювати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 3 565, 60 грн.
Речові докази: PVP - знищити; оптичний носій інформації - залишити в матеріалах судового провадження.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку надіслати учасникам судового провадження.
С у д д я ОСОБА_1