Справа №:755/15919/25
Провадження №: 1-кс/755/3075/25
"21" серпня 2025 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференцзв'язку клопотання слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві капітана поліції ОСОБА_6 , подане в межах кримінального провадження № 62024100130002740 від 28.09.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, військовослужбовця, солдата, стрільця-санітара 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
Слідчий слідчого відділу Дніпровського управління поліції Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 .
Клопотання вмотивоване тим, що відповідно до наказу № 179 від 19.06.2024 командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині, ОСОБА_5 , вважається таким, що
з 19.06.2024 справи та посаду прийняв і припустив до виконання службових обов'язків.
Будучи призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, напередодні 01.08.2024 у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану.
Так, під час дії воєнного стану, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів, без дозволу командира (начальника), з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, 01.08.2024 самовільно залишив місце служби, у тимчасовому пункті дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який розташований в АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби, та не вживаючи жодних заходів для з'явлення до військової частини НОМЕР_1 по даний час.
20.08.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення, в порядку визначеному КПК України доказами, які серед іншого відображені у наступних матеріалах досудового розслідування, зокрема у повідомленні військової частини, акті службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 , допитами військовослужбовців вказаної військової частини, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення тобто ризикам, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, наявний реальний ризик переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненим ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, а саме позбавлення волі строком від п'яти до десяти років.
Окрім того, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить факт переховування підозрюваного протягом 1 року 18 днів від командування військової частини та органів військового правопорядку.
У зв'язку із цим, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та наявні підстави вважати, що будь-який з інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаного ризику та належному виконанню підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Також, наявний ризик незаконно виливати на свідків у цьомуж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
Також, існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки військовослужбовець ОСОБА_5 з 01.08.2024 не має офіційних джерел заробітку, а тому є достатні підстави вважати, що останній з метою забезпечення своїх потреб може вчинити корисливий злочин.
Окрім цього, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408. 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тобто тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання заперечував, вважав ризики недоведеними, просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою. Зауважив, що підозрюваний постійно проживав за місцем реєстрації, раніше не судимий. Просив врахувати, що підозрюваний залишив військову частину у зв'язку з хворобою батька.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого адвоката, просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою. Зазначив, що планує повернутись до військової служби.
Заслухавши позиції сторін, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження № 62024100130002740, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
20 серпня 2025 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
20 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається зі змісту повідомлення про підозру, ОСОБА_5 вчинив дії, передбачені ч. 5 ст. 407 КК України, а саме - самовільно залишив місце служби без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.
В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: повідомленням військової частини, актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 , допитами військовослужбовців, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя вважає, що наявність фактів та інформації, на які посилаються органи досудового розслідування та які містяться в матеріалах клопотання, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 може бути причетним до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінують.
З урахуванням зазначеного, посилання слідчого на наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, заслуговують на увагу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Орган досудового розслідування у своєму клопотанні вказує на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органу досудового розслідування з метою уникнення відповідальності, що підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у скоєнні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що може спонукати підозрюваного до спроб уникнення кримінальної відповідальності; підозрюваний може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, схиляти їх до дачі неправдивих показів.
Встановлено, що ОСОБА_5 , офіційно непрацевлаштований, немає постійного джерела доходів та міцних соціальних зв'язків, а також усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у виді позбавлення волі на строк десяти років, а також з урахування того, що ОСОБА_5 може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Вирішуючи клопотання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання, що йому загрожує у разі доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу на положення ч. 8 ст. 176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, таким запобіжним заходом є тримання під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З огляду на викладені обставини, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення ОСОБА_5 застави.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 208, 309 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 18 жовтня 2025 року включно.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, підозрюваному та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1