Провадження 2/557/340/2025
Справа 570/955/25
18 серпня 2025 року
Гощанський районний суд Рівненської області у складі:
судді Пацко Д.В.,
секретар судового засідання Довгалець Н.М.,
номер справи 557/955/25
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
представник позивача Сулковський Б.П.
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гоща за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача адвоката - Сулковського Б.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
Представник позивача Сулковський Б.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з вище вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 19.09.2022 вони домовилися з ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про купівлю у житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та позивач передав для відповідача 2000 доларів в якості авансового платежу, про що було складено розписку в присутності свідків. Після чого відповідач передала йому ключі від будинку та копії відповідних документів на будинок.
Загальна вартість даного будинку мала складати 9500 доларів.
В рахунок оплати за вищевказану нерухомість по майбутньому договору купівлі-продажу позивачем було сплачено 56 000 грн., що підтверджує банківськими квитанціями.
Позивач запропонував відповідачу укласти договір купівлі-продажу, але остання відмовила та повідомила, що будинок вже продано, а гроші сплачені ним повертати наміру немає.
Вважає, що відповідачка набула кошти в сумі 138 864, 36 грн., без достатньої правової підстави. Добровільно повернути йому кошти не бажає, а будинок 01.05.2024 продано ОСОБА_3 .
Відповідач правом подати відзив не скористався.
Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2025 позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.
Представник позивача, згідно поданої заяви, просить провести розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник позивача подано клопотання вх. №2896 від 27.06.2025 про долучення доказів про підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи. Відзив на позову заяву не подано, заяв та клопотань від неї не надходило.
Ухвалу про прийняття справи до розгляду та відкриття провадження, якою визначено строк подачі відзиву на позовну заяву та копію позовної заяви з додатками відповідачу було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання.
Суд вважає за можливе проводити розгляд справи за її відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи про права та взаємовідносини сторін, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 19.09.2022 сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали розписку про купівлю у житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якої позивач передав для відповідача 2000 доларів в якості авансового платежу за вказане нерухоме майно.
Згідно встановленого НБУ курсу валют курс долара США станом на 03.03.2025 (дата подачі позову) складає 41.4313 грн. за один долар, отже позивач сплатив 82 860 грн.
В рахунок оплати за вищевказану нерухомість по майбутньому договору купівлі-продажу позивач сплатив ОСОБА_2 : відповідно до квитанції від 22.02.2023 - 5000.00 грн., відповідно до квитанції від 29.03.2023 - 7000.00 грн.; відповідно до квитанції від 12.04.2023 - 7000.00 грн.; відповідно до квитанції від 05.05.2023 - 7000.00 грн.; відповідно до квитанції від 01.11.2022 - 10 000.00 грн.; відповідно до квитанції від 14.01.2023 - 10 000.00 грн.; 08.12.2022 - 10 000.00 грн.
Відповідно до витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно №379329536 від 20.05.2024 власником житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №607 від 01.05.2024, є ОСОБА_3 .
Зі ст. 530 ЦК України вбачається, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Положення даних статей застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц викладено позицію про те, що: зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/16664/18, сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Згідно із постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №201/6498/20, набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути встановлення в ході судового розгляду обставин, які підтверджуватимуть безпідставність набуття (збереження) відповідного майна чи коштів особою.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України.
Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 під приводом продажу будинку, за ціною та на умовах узгоджених сторонами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , склали розписку з позивачем ОСОБА_1 , відповідно до якої останній передав в якості авансового платежу грошові кошти з метою забезпечення виконання умов цього договору у розмірі 2000 доларів та в подальшому здійснював перерахування коштів відповідачу на виконання домовленості між сторонами.
Даною розпискою відповідач підтвердила, що отримана грошова сума входить в загальну вартість об'єкта нерухомості, та враховується при кінцевому розрахунку між сторонами у день коли буде нотаріально посвідчений договір про відчуження об'єкта нерухомості.
В порушення ст. 1212 ЦК України, відповідачка станом на день подання позову не повернула грошові кошти позивачу.
ОСОБА_2 не виконала зобов'язання з продажу будинку, таким чином безпідставно набула грошові кошти ОСОБА_1 , хоча первісно така правова підстава була, але у подальшому відпала так як остання продала будинок іншій особі, що підтверджено витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно №379329536 від 20.05.2024.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд стягнути зі ОСОБА_2 , курсову різницю в гривні, що еквівалентна 2000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату звернення до суду з позовом та складає станом на 03.03.2025 складає 41.4313 грн. за один долар, що становить 82 860 грн.
Як укладення, так і виконання договірних зобов'язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України.
Щодо розміру повернення коштів відповідачем суд звертає увагу на наступне.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України; що визначено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16)».
Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національній валюті України при різних валютних курсах.
Суд зауважує що грошові кошти були передані позивачем у грошовій валюті долар США, позивачем заявлено до відповідача вимогу про стягнення грошових коштів у грошовій валюті гривні у сумі, що на день звернення до суду було еквівалентно 82 860 грн.
За наведеного суд вважає, що фактично позивач не змінив предмет позову, а саме просив стягнути із відповідача сплачений ним аванс у іноземній валюті 2000 доларів США, а різниця у сумах пов'язана зі зміною курсу валют.
Що узгоджується з правими висновками викладеними у постанові КЦС ВС у справі №754/2449/22 від 18.10.2023.
Таким чином, судом встановлено, що передані відповідачем грошові кошти позивачу у розмірі 138 864,36 грн. є авансовим платежем за продаж будинку, тому підлягають поверненню особі, яка їх сплатила.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому сплачений позивачем при подачі позову судовий збор суд стягує з відповідачки.
Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 10 000 гривень.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: ордер серії ВК №1175026 від 09.06.2025; копію договору про надання правової допомоги від 28.02.2025; додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 28.02.2025; копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 09.06.2025 на суму 10 000.00 грн.
З огляду на категорію та складність справи, те, що розгляд справи відбувався без участі адвоката у судовому засіданні, кількість поданих та опрацьованих адвокатом доказів по справі, вважаю співмірним розмір судових витрат які підлягають стягненню з відповідача у розмірі 10 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 138 864 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 36 (тридцять шість) коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складають з судового збору у розмірі 1 388 (одна тисяча триста вісімдесят вісім) грн. 64 коп. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., у загальному розмірі 11 388 (одинадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 64 (шістдесят чотири) коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Гощанський районний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Д.В. Пацко