Рішення від 25.08.2025 по справі 546/972/24

єдиний унікальний номер справи 546/972/24

номер провадження 2/546/70/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

позивача ФОП ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Погорілого Р.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Беркути В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 546/972/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором доручення, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2024 до суду через електронний кабінет Електронного суду надійшла вищевказана позовна заява. Позивач просить суд стягнути із громадянки України ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) кошти загальною сумою 419 840 (чотириста дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, з яких: 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок -повернення забезпечувального платежу та 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок - стягнення договірної неустойки, та 4 198 (чотири тисячі сто дев'яносто вісім) гривень 40 копійок судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.03.2024 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 був укладений Договір доручення №18/5321884600:00:006:0070.

Згідно пункту 1 Договору доручення Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя вчинити юридичні дії, необхідні, спрямовані та пов'язані з підготовкою до продажу та проведенням продажу земельної ділянки з цільовим призначенням: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,2800 га, з кадастровим номером 5321884600:00:006:0070, що розташована на території Марківської сільської ради Полтавського (колишнього Кобеляцького) району Полтавської області та належить Довірителю на праві приватної власності.

На виконання пункту 3 Додатку № 1 до Договору доручення, Позивач 21.03.2024 перерахував Відповідачеві забезпечувальний платіж у розмірі мінімальної ціни Земельної ділянки - 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок, що підтверджується Платіжною інструкцією № 62 від 21.03.2024.

В свою чергу, відповідно до підпункту 2.3. пункту 2 Договору доручення Відповідач надав Позивачу запевнення, що на земельну ділянку наявні права третіх осіб, а саме: земельна ділянка передана в оренду ПА "Мир", на підставі договору оренди б/н від 08.07.2013. Дата закінчення дії договору оренди: 15.11.2032, що підтверджується відомостями з ДРРП про інше речове право; станом на дату укладення даного Договору Довіритель не отримував орендну плату за користування земельною ділянкою за майбутні періоди з дати укладення цього Договору; що відповідач не отримувала кошти по договору оренди Земельної ділянки б/н від 08.07.2013, укладеному нею з ПА "Мир" за майбутні періоди оренди після 2023 року.

З метою надання Позивачеві повноважень на виконання Договору доручення, Відповідачем вчинена Довіреність від 21.03.2024, згідно статті 1003 Цивільного кодексу України та п. 6 Договору доручення, посвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. та зареєстрована в реєстрі за № 666.

25.03.2024 приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусаном Владиславом Сергійовичем на підставі заяви та проекту договору купівлі-продажу Земельної ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 54252498 про реєстрацію обтяження. Вид обтяження: намір власника Земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу земельної ділянки, що підтверджується Витягом з ДРРП, Індексний номер витягу 72216458 від 22.03.2024

Відповідно до положень ч. 3 ст. 130-1 Земельного кодексу України приватним нотаріусом направлено орендарю Земельної ділянки - ПРИВАТНІЙ АГРОФІРМІ «МИР», повідомлення про реєстрацію наміру щодо продажу Земельної ділянки та проект Договору купівлі-продажу Земельної ділянки.

Тобто, Позивач належно та добросовісно приступив до виконання взятих на себе зобов'язання за Договором доручення.

Однак, 25.04.2024, отримавши вказане вище повідомлення від приватного нотаріуса Пусана Владислава Сергійовича, ПРИВАТНА АГРОФІРМА «МИР» повідомила останнього, що ними ОСОБА_2 за її проханням сплачено орендну плату за договором оренди Земельної ділянки на 10 (десять) років наперед включно до 2034 року.

Тобто, Відповідач порушив умови Договору доручення, умисно або з необережності надав Позивачу неправдиві запевнення. З огляду на вказані обставини Позивач вирішив припинити Договір доручення.

Позивачем 30.07.2024 на адресу місця реєстрації ОСОБА_2 було надіслано повідомлення про припинення Договору доручення. Дане поштове відправлення було вручено одержувачу особисто 13.08.2024.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 1008 ЦК України, Договір доручення є припиненим із 14 (чотирнадцятого) вересня 2024 року.

Пунктом 3 Додатку № 1 до Договору доручення було встановлено відкладальну обставину щодо якої невідомо, настане вона чи ні, з настанням якої сторони Договору доручення обумовили настання обов'язку Довірителя повернути Повіреному забезпечення виконання зобов'язання у розмірі 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок, а саме: припинення зобов'язань Сторін по даному Договору або порушення Довірителем умов цього Договору доручення (в даному випадку надання неправдивих запевнень стосовно того, що Відповідач не отримувала кошти по договору оренди Земельної ділянки б/н від 08.07.2013, укладеному нею з ПА "Мир" за майбутні періоди оренди після 2023 року.

В даному випадку мають місце дві відкладальні обставини; 1) припинення Договору доручення на підставі ч. 3 ст. 1008 ЦК України із 14 (чотирнадцятого) вересня 2024 року; 2) порушення Довірителем умов Договору доручення шляхом надання неправдивих запевнень стосовно того, що Відповідач не отримував(ла) кошти по договору оренди Земельної ділянки б/н від 08.07.2013, укладеному нею з ПА "Мир" за майбутні періоди оренди після 2023 року.

З огляду на норми чинного законодавства, враховуючи умови Договору доручення, викладені у Додатку № 1 до Договору доручення, Відповідач зобов'язаний був повернути Позивачу забезпечення виконання зобов'язання у розмірі 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок на протязі 7 (семи) днів з моменту отримання Повідомлення про припинення договору доручення № 21/5321884600:00:006:0070 від 30.07.2024.

Однак, на момент подання позовної заяви Відповідач забезпечення виконання зобов'язання Позивачу не повернув, чим порушив умови Договору доручення.

З огляду на викладене, підлягає поверненню від Відповідача на користь Позивача забезпечувальний платіж у розмірі мінімальної ціни Земельної ділянки, а саме: 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

Пунктом 8 Додатку № 1 до Договору доручення Сторони домовились, що у випадку, якщо Довіритель умисно або з необережності надав Повіреному неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання та припинення договору (пункт 2 Договору доручення), Довіритель сплачує на користь Повіреного неустойку у розмірі мінімальної ціни Земельної ділянки, що визначена у пункті 1 даного Додатку №1 до Договору доручення. Сплата неустойки здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати, коли Повірений дізнався про порушення умов Договору.

Відповідач порушив умови Договору доручення, умисно або з необережності надав Позивачу неправдиві запевнення, передбачені підпунктом 2.3. пункту 2 Договору доручення, стосовно того, що Відповідач не отримував(ла) кошти по договору оренди Земельної ділянки б/н від 08.07.2013, укладеному нею з ПА "Мир" за майбутні періоди оренди після 2023 року.

Враховуючи, що 13.08.2024 Відповідач був належним чином повідомлений про порушення умов Договору доручення, проте в порушення пункту 8 Додатку № 1 до Договору доручення не здійснив сплати неустойки на користь Позивача протягом 3 (трьох) банківських днів з дати, коли він про це дізнався, просимо суд стягнути з Відповідача на користь Позивача неустойку у розмірі мінімальної ціни Земельної ділянки, а саме: 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 24.09.2024 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

У порядку визначеному ч. 6 ст.187 ЦПК України судом 26.09.2024 направлено запит до органу реєстрації з метою з'ясування зареєстрованого місця проживання відповідача та вирішення питання щодо належної підсудності даного спору суду, відповідь на який отримано 02.10.2024.

Ухвалою суду від 07.10.2024 позовну заяву залишено без руху.

09.10.2024 позивачем було виконано вимоги ухвали суду від 07.10.2024 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 14.10.2024 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.11.2024.

04.11.2024 відповідачкою подано до суду клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 05.11.2024 задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_2 про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву. Продовжено строк для надання відзиву на позовну заяву відповідачці ОСОБА_2 до 25 листопада 2024 року включно.

25.11.2024 відповідачкою подано відзив на позовну заяву, у якому поставлено запитання позивачеві відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦПК України.

Позивач зазначає, що 19.03.2024 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений Договір доручення №18/5321884600:00:006:0070.

Згідно пункту 1 Додатку №1 до Договору доручення, Сторони погодили, що продаж земельної ділянки має бути здійснено за ціною не менше ніж 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок. Позивач стверджує, що, договірне забезпечення виконання зобов'язання Сторона встановили у розмірі мінімальної ціни Земельної ділянки 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

У подальшому зазначає, що на виконання пункту 3 Додатку №1 до Договору доручення, позивач 21.03.2024 перерахував Відповідачеві забезпечувальний платіж у розмірі мінімальної ціни Земельної ділянки 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок, що підтверджується Платіжною інструкцією №62 від 21.03.2024.

ОСОБА_2 , натомість стверджує, що продала позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5321884600:00:006:0070, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Наголошує, що не зверталась до позивача щодо отримання посередницьких послуг щодо продажу земельної ділянки, як це обґрунтовано в позовній заяві та нібито укладення між ними договору доручення.

З урахуванням принципу розумності, вважає, що твердження позивача про те, що останній перерахував мені 209 920 гривень, щоб продати належну відповідачці земельну ділянку, виглядає абсурдно. На підставі зазначеного, на думку відповідачки, до спірного договору не підлягають застосуванню норми статей глави 68 (Доручення) ЦК України, оскільки він є удаваним правочином.

Щодо договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321884600:00:006:0070 укладеного між відповідачкою та ПАФ «МИР», зазначила, що строк дії договору завершується 08.08.2028, та позивачем не доведено, що отримана нею орендна плата в більшому розмірі є саме оплатою за майбутні періоди.

Вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правових підстав для нарахування неустойки.

У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

17.01.2025 відповідачкою до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у якому відповідачка просить суд зобов'язати позивача ФОП ОСОБА_1 надати відповідь у формі заяви свідка на питання поставлені у відзиві на позовну заяву, встановити позивачу новий строк на подання вичерпної відповіді у формі заяви свідка на запитання поставлені у відзиві на позовну заяву, у порядку визначеному ст. 93 ЦПК України.

20.01.2025 представником позивача через електронний кабінет Електронного суду подано відповідь на відзив, у якій надано роз'яснення стосовно поставлених у відзиві питань.

Позивач звертав увагу суду, що стверджуючи, що договір доручення є удаваним, відповідач не обґрунтував, який правочин був прихований сторонами, в тому числі і нею, як стороною договору доручення. Відповідачем не наведено жодної правової підстави та не надано жодного доказу, які б доводили, що договір доручення є удаваним та укладеним для приховання іншого правочину. Також, відповідачем не вказано, який саме правочин є прихованим.

Звертали увагу суду, що позивачем не доводилися обставини продовження відповідачем договору оренди. Позивач у позові вказував на обставини порушення відповідачем договірного запевнення про отримання орендної плати за користування земельною ділянкою за майбутні періоди з дати укладення договору доручення. Саме ця обставина є підставою для дострокового припинення договору доручення та вимог про повернення забезпечувального платежу та стягнення договірної неустойки.

Обставини отримання ОСОБА_2 орендної плати по договору оренди Земельної ділянки б/н від 08.07.2013, укладеному нею з ПА "Мир", за майбутні періоди після 2023 року, а саме на 10 (десять) років на перед включно до 2034 року, підтверджуються відповіддю ПРИВАТНОЇ АГРОФІРМИ «МИР» на адвокатський запит адвоката Валентини Литвин (в інтересах ОСОБА_1 ) № 19/08-2024 від 19.08.2024.

Враховуючи наведено, позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.01.2025 задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_2 про зобов'язання позивача ФОП ОСОБА_1 надати відповідь у формі заяви свідка на питання поставлені у відзиві на позовну заяву. Зобов'язано позивача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 надати письмові відповіді на запитання.

07.02.2025 від позивача ФОП ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 20.01.2025, засобами поштового зв'язку, надійшла заява свідка.

19.02.2025 відповідачкою подано клопотання про зобов'язання позивача надати відповідь у формі заяви свідка та витребування доказів.

Ухвалою суду від 19.02.2025 у відмовлено задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зобов'язання позивача надати відповідь у формі заяви свідка та витребування доказів. Задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про відкладення підготовчого засідання.

28.02.2025 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Литвин Валентина Василівна, через електронний кабінет Електронного суду подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 03.03.2025 заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - повернуто заявнику з підстав неповної сплати судового збору.

10.03.2025 відповідачкою подано клопотання про витребування доказів та відкладення підготовчого засідання.

18.03.2025 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Литвин Валентина Василівна, через електронний кабінет Електронного суду подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 20.03.2025 заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено частково.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 3,2800 га, кадастровий номер 5321884600:00:006:0070, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Марківської сільської ради Полтавського (колишнього Кобеляцького) району Полтавської області, належну ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМР 343321 від 21.04.2021, яке було видано державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русяком Р.В., до виконання рішення суду у даній справі.

Накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_3 , відкритому ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у АТ КБ «ПриватБанк», у межах сплаченого позивачем забезпечувального платежу в розмірі 209920 гривень 00 копійок.22.04.2025 від приватного нотаріуса Київської міського нотаріального округу Фоміної Олени Анатоліївни на виконання ухвали суду від 31.03.2025 надійшли витребувані докази.

Ухвалою суду від 31.03.2025 клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано від приватного нотаріуса Київської міського нотаріального округу Фоміної Олени Анатоліївни (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 31/11, оф. 90):

- належним чином засвідчені документи, що слугували підставою для здійснення державної реєстрації обтяжень (вимоги нотаріального посвідчення договору, серія та номер: 1988, виданий 01.05.2024, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Фоміна О.А.) щодо земельної ділянки площею 3,28 га, кадастровий номер 5321884600:00:006:0070.

В іншій частині клопотання відмовлено.

22.04.2025 від відповідачки надійшло клопотання про витребування доказів та відкладення підготовчого засідання.

23.04.2025 від представника позивача - адвоката Литвин В.В., через електронний кабінет Електронного суду надійшло клопотання про призначення справи до судового розгляду, у задоволенні клопотання відповідачки просила відмовити, оскільки судом вже вирішувалися питання витребування зазначених доказів та відповідачеві було відмовлено у задоволенні відповідного клопотання, у діях відповідачки вбачає зловживання процесуальними правами.

Ухвалою суду від 23.04.2025 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про відкладення підготовчого засідання відмовлено. Задоволено клопотання представника позивача - адвоката Литвин В.В., про призначення справи до судового розгляду. Закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 10:30 год 22.05.2025.

21.05.2025 відповідачкою подано до суду клопотання про визнання явки позивача обов'язковою, та відкладення судового розгляду. Клопотання обґрунтоване метою забезпечити права відповідача поставити запитання позивачу щодо предмета спору. Відповідачка вважає, що фактично позивач придбав у неї земельну ділянку, тому бажає спростувати доводи позивача.

Судовий розгляд по суті призначений на 10:30 год 22.05.2025 знято з розгляду у зв'язку з участю головуючого судді в колегіальному розгляді кримінальної справи № 546/466/25.

06.06.2025 відповідачкою подано до суду клопотання про визнання явки позивача обов'язковою, та відкладення судового розгляду. Клопотання обґрунтоване метою забезпечити права відповідача поставити запитання позивачу, щодо предмета спору. Судове засідання просила відкласти на іншу дату, зазначивши, що не має можливості з'явитися до суду 09.06.2025 у зв'язку з лікуванням зубів, через наявний набряк м'яких тканин, обмеженого відкриття рота, супроводжуваного головним болем. Докази її перебування на лікуванні зобов'язалася надати в наступне судове засідання.

09.06.2025 представником позивача - адвокатом Литвин В.В., через електронний кабінет Електронного суд подано заперечення щодо клопотання відповідачки про визнання явки позивача в судове засідання обов'язковою та відкладення судового розгляду.

Ухвалою суду від 09.06.2025 задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_2 про визнання обов'язкової явки позивача у судове засідання. Визнано обов'язковою явку позивача - ФОП ОСОБА_1 , у судове засідання для надання пояснень. Надано позивачу ФОП ОСОБА_1 право приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_2 про відкладення судового засідання. Зобов'язано відповідачку ОСОБА_2 надати докази її перебуванні на лікуванні станом на 09.06.2025. Проведення судового засідання відкладено на 13:30 год 25.06.2025.

13.08.2025 представником відповідача - адвокатом Беркутою В.Л., через електронний кабінет Електронного суду до суду подано клопотання про долучення доказів.

Суд протокольною ухвалою 13.08.2025 долучив до матеріалів справи надані представником відповідача 13.08.2025 докази.

У судове засідання з'явилися представник позивача - адвокат Погорілий Р.О., відповідачка ОСОБА_2 , представник відповідача - адвокат Беркута В.Л., та в режимі відеоконференції позивач ФОП ОСОБА_1 .

Під час судового розгляду позивач ФОП ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити. Зазначив, що відповідачка ввела його в оману щодо отримання нею орендної плати, оскільки отримала 180000,00 грн від свого орендаря щодо земельної ділянки.

Суду пояснив, що ініціатором укладення договору доручення був позивач задля здійснення ним у подальшому продажу земельної ділянки ОСОБА_2 .

Відповідачка звернулася до нього з запитом надати їй допомогу у здійснені продажу належної їй земельної ділянки.

Сума продажу у розмірі 209 920,00 грн була визначена позивачем на підставі нормативно грошової оцінки земельної ділянки та ринкової ціни, яку він визначав за допомогою інтернет ресурсів. Дана ціна було погоджена безпосередньо ОСОБА_2 .

Позивач до укладення договору доручення запитував у відповідачки кадастровий номер земельної ділянки, яку вона мала намір продати, задля здійснення відповідних запитів щодо неї, а саме щодо наявності договорів оренди чи накладеного арешту та інше, з'ясування її нормативно грошової оцінки. Певні запити він здійснював сам, задля отримання інформації щодо обтяжень та обмежень він звертається до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зазначав, що договірне забезпечення виконання зобов'язання у розмірі 209 920,00 грн сплачене на виконання вимог договору доручення є забезпечувальним платежем. Дане забезпечення припиняється у рази виконання основаного зобов'язання та у разі припинення договору доручення

Звертав увагу, що у відповідачки за договором доручення виникли зобов'язання, передбачені цим договором, наприклад не укладати інших договорів щодо земельної ділянки чи отримання орендної плати наперед за неї.

Проєкти договорів розроблені позивачем за допомогою фахівця. Реквізити банківського рахунку для перерахування коштів надані безпосередньо відповідачкою.

Розмір коштів, які позивач мав отримати за свої послуги, залежав від того за яку ціну він би зміг здійснити продаж земельної ділянки відповідачки. Однак продаж не можливо було здійснити, оскільки за неї отримано 180 000,00 грн орендної плати наперед.

Нотаріальне засвідчення наміру здійснити продаж земельної ділянки здійснювалося позивачем, на той момент потенційного покупця не було. Першочергово повідомлявся згідно норм ЗК України саме орендар ПА «Мир».

На момент звернення до приватного нотаріуса Фоміної О.А., позивач ще не отримав відомостей від приватного нотаріуса Пусана В.С., що ОСОБА_2 отримала від ПА «Мир» орендну плату за земельну ділянку наперед у розмірі 180 000,00 грн за весь договір оренди до 2034 року включно.

Оригінал довіреності укладеної між позивачем та відповідачкою та документів на право власності на земельну ділянку не були повернуті ОСОБА_2 позивачем, скільки спір між ними не вирішений. Відповідачка не зверталася до нього з проханням їх повернути.

Позивач пояснив, що він як ФОП ОСОБА_1 дійсно робив оголошення в соціальних мережах про купівлю земельних ділянок, як посередник, наголошував, що він є лише посередником. Також, він роз'яснював ОСОБА_2 , що не є безпосередньо покупцем її земельної ділянки, та що вона буде продавати після розміщення наміру на протязі 3х місяців, після повідомлення орендаря. До підписання проєктів документів ОСОБА_2 вона ознайомлювалася з їх змістом, будь яких перешкод в ознайомлені чи обмеженні у часі їй не вчиняли.

Надав відповідь, що ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Твоє коло» у межах договірних відносин з відповідачкою не співпрацював.

Представник позивача - адвокат Погорілий Р.О. під час судового розгляду просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідачки судовий збір сплачений за подання заяви та за заявою про забезпечення позову, стягнути витрати на професійну правничу допомогу. Під час судових дебатів надав суду докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначив, що договірне забезпечення у розмірі 209 920,00 грн припиняється у разі припинення договору доручення, у даній справі воно теж вже припинено. У відповідачки за договором доручення виникли зобов'язання, передбачені цим договором.

Позивач мав отримати кошти у результаті продажу земельної ділянки, оскільки була погоджена мінімальна сума можливого продажу земельної ділянки.

Потенційного покупця земельної ділянки не було, оскільки після повідомлення ПА «Мир» про намір здійснити такий продаж позивачу стало відомо про отримання виплат по орендній платі наперед. Подальшої процедури не було, оскільки відповідачка подала недостовірну інформацію щодо отримання орендної плати.

Звертав увагу суду, що відповідачкою не надано жодного доказу та не доведено здійснення нею саме продажу земельної ділянки. Разом з цим, саме відповідачка ввела позивача в оману, щодо відомостей про отримання орендної плати наперед.

ОСОБА_2 не здійснила жодних дій щодо мирного врегулювання спору, після отримання листа від ФОП ОСОБА_1 та не повернула коштів, які отримала як забезпечувальний платіж, хоча мала їх повернути у будь-якому випадку, і у разі продажу земельної ділянки також.

Під час судового розгляду відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнавала з огляду на наступне. У лютому 2024 року вона у зв'язку з сімейними обставинами мала намір здійснити продаж успадкованої земельної ділянки. Їй надали візитівку з написом «Твоє Коло» ОСОБА_5 , та вона зателефонувала за вказаним номером до позивача, останній зазначив, що продаж її земельної ділянки, котра перебуває в оренді, може відбутися за ціну по 65 000,00 грн 1 гектар, на що ОСОБА_2 погодилася, оскільки кошти їй були потрібні терміново. Після цього, ФОП ОСОБА_1 зв'язався з відповідачкою, та повідомив про можливість приїхати та підписати довіреності. У подальшому відповідачка надала відповідь, що її запросили для підписання документів, про те, що це довіреність вона дізналася коли приїхала та побачила документи безпосередньо. Хоча вона вважала, що продає земельну ділянку.

На момент підписання довіреності, вона розуміла, що підписує довіреність, а не договір купівлі-продажу. Разом з цим, позовні вимоги вона не визнала, оскільки їй ніхто не пояснив, що вона не продає земельну ділянку. Від підписання договору доручення вона мала можливість відмовитися, погроз тиску чи залякування відносно неї не чинилося, до підписання вона переглянула довіреність, однак детально нею не ознайомлювалася. Обмежень у часі для здійснення такого ознайомлення у неї не було, їй ніхто не забороняв перш ніж підписати документи звернутися для погодження до юриста.

Зазначила, про отримання орендної плати наперед за земельну ділянку, яку вона мала намір продати, у неї не запитували, запитали лише, чи не накладено на неї арешт. Щодо відомостей у договорі доручення, який вона підписала, про те, що такої плати нею наперед не отримано, ОСОБА_2 надала відповідь, що у неї не було часу перечитувати зазначений договір. Відповідачка підтвердила той факт, що зверталася до ПА «Мир» задля отримання орендної плати наперед, та отримала таку плату, однак в якій сумі та за який період надати відповідь не змогла. Зазначила, що отримувала більшу орендну плату ніж та що зазначені в договорі оренди, за 2024 рік вона отримала 19000,00 грн орендної плати.

У подальшому зазначила, що не усвідомлювала, що підписала саме договір доручення, а не здійснила її продаж. Вважає, що даний договір був вчинений під впливом обману та помилки, однак із відповідними вимогами не зверталася.

Неодноразово надавала відповідь, що документів, які підписувала, майже не читала. При цьому зазначила суду, що жодного тиску на неї позивачем для підписання документів не чинилося, вона не була обмежена у часі для ознайомлення з документами та для отримання юридичної допомоги для ознайомлення з документами. Під час підписання документів у нотаріуса їй нотаріусом було все роз'яснено. При цьому, наполягала на тому, що у розмовах з позивачем погоджувала саме продаж йому належної їй земельної ділянки.

У подальшому позовні вимоги визнала лише в межах суми забезпечувального платежу, який отримала від позивача на рахунок, що було нею повідомлений позивачу.

Представник відповідача - адвокат Беркута В.Л. під час судового розгляду надав наступні пояснення.

Наполягав на тому, що відповідачка звернулася до позивача саме з метою продажу земельної ділянки. Вважає, що позивач здійснює діяльність саме з придбання земельних ділянок та ним використовується торгівельна марка ТОВ «Твоє коло».

Разом з цим, вважає укладений між сторонами договір удаваним правочином, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, оскільки мала місце саме купівля-продаж земельної ділянки відповідачки.

На його думку, реклама здійснена позивачем в соціальних мереж свідчить саме про здійснення ним купівлі земельних ділянок, а не надання посередницьких послуг.

Звертав увагу суду, що у договорі доручення невірно визначено строк дії договору оренди землі, та строк дії договору укладеного з ПА «Мир» до 08.07.2028.

Також, зазначив, що ОСОБА_2 має 2 земельні ділянки, які знаходяться в оренді ПА «Мир», а отже з'ясувати за яку саме земельну ділянку та яку суму орендної плати наперед вона отримала є неможливим.

Оскільки, на думку представника, правочин є удаваним та як наслідок недійсним, то договірне зобов'язання у розмірі 209 920,00 грн вважає є саме еквівалентом вартості земельної ділянки.

Зазначив, що правова природа неустойки згідно чинного законодавства, не відповідає визначеній у договорі доручення неустойці, адже договір доручення не є договором про грошові зобов'язання .

Вважає, що позивачу має бути повернуто саме 209 920,00 грн, тобто розмір забезпечувального платежу.

Надав відповідь, що з позовом про визнання договору доручення удаваним правочином сторона відповідача не зверталася.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

При оцінці обраного способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити ефективне поновлення порушеного права.

Судом встановлено, що 19.03.2024 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 був укладений Договір доручення №18/5321884600:00:006:0070.

Пунктом 2 договору передбачені запевнення Довірителя про обставини, що мають значення для укладення, виконання та припинення даного Договору:

Земельна ділянка належить Довірителю на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину № 1-1120, виданим 21.04.2021 державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В. Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 21.04.2021 Русняком Русланом Валентиновичем , державним реєстратором Кобеляцької державної нотаріальної контори, номер запису про право власності: 41672276, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1414590953218. Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 28.10.2017 Відділом у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі Земельна ділянка) (пункт 2.1.).

На момент укладення цього договору належна Довірителю Земельна ділянка не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів або попередніх договорів з відчуження. (пункт 2.2.).

Згідно з пунктом 2.3. на земельну ділянку наявні права третіх осіб, а саме:

Земельна ділянка передана в оренду ПА "Мир", на підставі договору оренди б/н від 08.07.2013. Дата закінчення дії договору оренди: 15.11.2032, що підтверджується відомостями з ДРРП про інше речове право,

Станом на дату укладення даного Договору Довіритель не отримував орендну плату за користування земельною ділянкою за майбутні періоди з дати укладення цього Договору.

Для належного виконання Повіреним зобов'язань за цим Договором. Довіритель зобов'язується одночасно з укладенням цього Договору видати на ім'я Повіреного довіреність, яка посвідчується нотаріально. За необхідності та при наявності вказівки Повіреного щодо цього до довіреності мають бути включені також наймані працівники Повіреного та особи, що надають йому цивільно-правові послуги для належного виконання даного Договору (пункт 6 договору).

Відповідно до пункту 7, сторони домовилися, що даним Договором встановлено виключне право Повіреного на вчинення від імені та за рахунок Довірителя всіх юридичних дій, передбачених Договором. Сторони визначають дану умову як істотну умову даного Договору, тому Довіритель утримується від самостійного вчинення таких дій протягом строку дії даного Договору. 8. Обов'язки Повіреного:

Пунктом 9 договору передбачені обов'язки Довірителя:

9.1. забезпечити Повіреного інформацією, документами, засобами, необхідними для виконання доручення;

9.2. утримуватися від продовження строку дії діючого, на момент укладення цього Договору, договору оренди Земельної ділянки, укладення нового договору оренди Земельної ділянки, укладення будь-яких інших договорів, предметом чи наслідками укладення яких може бути перехід будь-яких прав щодо Земельної ділянки або їх додаткове обтяження:

9.3. не здійснювати будь-які заходи по отриманню коштів та не отримувати кошти по діючому договору оренди за майбутні періоди оренди.

Укладаючи даний Договір Довіритель підтверджує, що його наміри за цим Договором не порушують прав та інтересів третіх осіб, зокрема, але не виключно, осіб які мають/можуть мати право спільної сумісної власності на Земельну ділянку та вчинений зі згоди таких осіб, якщо такі існують (пункт 10 договору).

Згідно пункту 14 договору, підписуючи даний Договір Сторони підтверджують, що він відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається у відповідності зі справжньою їх волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не с результатом впливу тяжких обставин. Договір укладається без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення. Сторони однаково розуміють значення, умови Договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним Договором, а також свідчать, що Договором визначені всі істотні умови.

Даний договір містить реквізити та підписи довірителя - ОСОБА_2 та повіреного - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.8 том 1).

Додатком № 1 до Договору доручення №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024 передбачено, визначено наступне.

Згідно пункту 1, сторони погодили, що продаж Земельної ділянки має бути здійснено за ціною не менше ніж 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок. Сторони домовилися, що продаж (укладення договору купівлі-продажу Земельної ділянки) має бути здійснено за ціною не менше ніж та, що вказана у цьому пункті Додатку №№1 до Договору. При цьому Повірений не обмежений в праві продати Земельну ділянку за більшою ціною, але не має права продати за менту ціну.

Довіритель мас відкрити окремий поточний рахунок у банківській установі за погодженням із Повіреним виключно для проведення розрахунків при виконанні даного Договору та продажу Земельної ділянки і видати Повіреному довіреність на право розпорядження таким рахунком (пункт 2).

На забезпечення дійсності зобов'язань щодо виключного права Повіреного (пункт 7 Договору) та виконання ним обов'язків згідно пункту 8 Договору, останній протягом 1 (одного) банківського дня після підписання даного Договору перераховує Довірителю на Його банківський рахунок кошти у розмірі мінімальної ціни Земельної ділянки, вказаної у п. 1 цього Додатку № 1 до Договору доручення. Дане перерахування є договірним видом забезпечення виконання зобов'язання Повіреним, згідно ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, та підлягає поверненню Повіреному після припинення зобов'язань Сторін по даному Договору або при порушенні Довірителем умов цього Договору рахунком (пункт 3).

Відповідно до пункту 5, за виконання доручення на умовах цього Договору. Довіритель сплачує Повіреному плату в розмірі перевищення вартості продажу Земельної ділянки над ціною, визначеною Довірителем в пункті 1 даного Додатку. Належна Повіреному винагороду може виплачуватися йому Довірителем також шляхом безпосереднього утримання Повіреним належної винагороди із сум, отриманих за продаж Земельної ділянки Довірителя від покупця (ів), що підлягають передачі останньому. Витрати, пов'язані з виконанням доручення, Повірений компенсує за рахунок власної винагороди. Розрахунок сум винагороди надається Повіреним Довірителю одночасно зі звітом про виконану роботу і є його складовою частиною.

Сторони домовилися, що у випадку порушення виключного права Повіреного (пункт 7 Договору) Довірителем, порушення підпункту 9.2. даного Договору, або самостійного продажу Довірителем Земельної ділянки будь-яким третім особам. Довіритель сплачує на користь Повіреного неустойку у подвійному розмірі мінімальної ціни Земельної ділянки, цю визначена у пункті 1 цього Додатку №1 до Договору доручення. Сплата неустойки здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати порушення умов Договору (пункт 6).

Пунктом 7 сторони домовилися, що у випадку порушення підпункту 9.3 даного Договору, Довіритель сплачує на користь Повіреного неустойку у подвійному розмірі мінімальної ціни Земельної ділянки, що визначена у пункті 1 даного Додатку №1 до Договору доручення. Майбутні періоди оренди розраховуються з дати реєстрації Земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за новим власником. Сплата неустойки здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати порушення умов Договору.

Сторони домовились, що у випадку, якщо Довіритель умисно або з необережності надав Повіреному неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання та припинення договору (пункт 2 Договору), Довіритель сплачує на користь Повіреного неустойку у розмірі мінімальної ціни Земельної ділянки, що визначена у пункті 1 даного Додатку №№1 до Договору доручення. Сплата неустойки здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати, коли Повірений дізнався про порушення умов Договору (пунктом 8).

Даний Додаток до договору містить реквізити та підписи довірителя - ОСОБА_2 та повіреного - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.9 том 1).

08.07.2013 між орендодавцем ОСОБА_7 та орендарем ПАФ «Мир» укладено договір оренди землі, яким передано оренду земельну ділянку загальною площею 3,20 га з кадастровим номером 5321884600:00:006:0070 (пункт 2 договору).

Згідно пункту 8 договору, він укладений на 15 років.

Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі % вартості грошової оцінки землі (пункт 9 договору) з 01.08. по 31.08. та з 01.11., нормативно грошова оцінка становить 72487,68 грн ( пункт 5 договору).

Договір містить реквізити та підписи сторін (а.с. 10-11, 20-22 том 1).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМР № 343321 виданого державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_7 , 1959 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з земельної ділянки, розташованої на території Марківської сільської ради, Кобеляцького району, Полтавської області, кадастровий номер 5321884600:00:006:0070; площа - 3,2800 гектарів, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 18, 20 том 1).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_2 від 21.03.2024, що містить її особистий підпис, ОСОБА_2 , цією заявою підтвердила, що діючи добровільно і розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлена з приписами цивільного та земельного законодавства, повідомила, що 19.03.2024 року уклала Договір доручення №18/5321884600:00:006:0070 (далі «Договір доручення») на продаж земельної ділянки, в якому виступила Довірителем, а фізична особа підприємець ОСОБА_1 с Повіреним.

Згідно із зазначеним Договором доручення вона доручила Повіреному вчинити юридичні дії, пов'язані з підготовкою до продажу та проведенням продажу земельної ділянки.

Відповідно до даної заяви, ОСОБА_2 отримана орендна плата по діючому договору оренди б/н від 08.07.2013 з ПА "Мир" за 2023 рік.

При цьому вона, як Довіритель, заявила та гарантувала Повіреному, що не отримував(ла) кошти по діючому договору оренди за майбутні періоди оренди після 2023 року.

У випадку отримання мною орендної плати після дати реєстрації Земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за новим власником, ОСОБА_2 зобов'язалася проінформувати про це Повіреного та перерахувати отримані нею кошти на рахунок Повіреного протягом 3 (трьох) банківських днів з дати надходження мені таких коштів.

У випадку приховування нею факту отримання коштів орендної плати за майбутні періоди оренди після 2023 року, вона зобов'язалася перерахувати отримані нею вищевказані кошти Повіреному, а також сплатити на користь Повіреного у подвійному розмірі отриману орендну плату протягом 3 (трьох) банківських днів з дати порушення даних гарантій (а.с.12 том 1).

ФОП ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 209 920,00 грн на виконання вимог договору доручення №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024, що підтверджується копією платіжної інструкції № 62 від 21.03.2024.У призначенні платежу зазначнено: для зарах. РНОКПП НОМЕР_1 ОСОБА_2 забесп. викон. за дог. дор. №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024 п.3 дод. 1 до дог., ст. 546ЦКУ. Без ПДВ (а.с.13 том 1).

Як вбачається з копії повідомлення № 53/01-16 про намір продажу земельної ділянки від 25.03.2025, приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан В.С. надіслав ПА «Мир» дане повідомлення, відповідно до якого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан В.С. 22.03.2024 року за №54252498 було здійснено реєстрацію обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наміру ОСОБА_2 , щодо продажу земельної ділянки: кадастровий номер 5321884600:00:006:0070; площа - 3,2800 гектарів; ціна продажу 346 780 (триста сорок шість тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

ПА «МИР», як суб'єкт переважного права купівлі земельної ділянки другої черги маєте переважне право на купівлю вищевказаної земельної ділянки. Приватний нотаріус просив відповідно до вимог статті 130 Земельного кодексу України протягом місяця з дня отримання заяви про намір продати земельну ділянку, повідомити про своє рішення (а.с.14 том 1). Дане повідомлення було надіслано до ПА «Мир», що підтверджується копією поштової накладної № 3950035572731.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан В.С. 22.03.2024 року за №54252498 було здійснено реєстрацію обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наміру ОСОБА_2 , щодо продажу земельної ділянки: кадастровий номер 5321884600:00:006:0070; площа - 3,2800 гектарів (а.с. 14 оборот том 1).

Відповідно до листа-повідомлення від 25.04.2024, що було надано орендарем (ПА «Мир») у відповідь на повідомлення приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Пусан В.С. про реєстрацію наміру щодо продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5321884600:00:006:0070, орендна плата за користування цією земельною ділянкою була сплачена від ПА «Мир» ОСОБА_2 за період 10 років включно до 2034 року (а.с.40 том 1).

Зазначене, також, підтверджуються копіями заяв ОСОБА_2 до директора ПАФ «Мир» від 02.08.2023 та від 06.12.2021 в яких вона просить видати їй орендну плату за земельний пай у розмірі 20 000,00 грн та 180 000,00 грн відповідно (а.с.40 оборот, 41 том 1).

Як встановлено з копії адвокатського запиту № 19/08-2024 від 19.08.2024 до ПА «Мир» здійсненого в інтересах ФОП ОСОБА_1 - адвокатом Литвин В.В., у ПА «Мир» запитувалася інформація: чи укладала приватна агрофірма «Мир», як орендар, договір оренди землі з ОСОБА_2 , як орендодавцем, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321884600:00:006:0070, та чи виплачувалася останній орендна плата за таким договором оренди (а.с.35 том 1). Даний запит було надіслано ПА «Мир» цінним листом 19.08.2024, що підтверджується копіями опису вкладення в цінний лист та фіскальним чеком за пересилання (а.с.36 том 1).

Відповідно до копії відповіді на запит № 87 від 28.08.2024, встановлено, що ПА «Мир» була сплачена орендна плата за користування земельною ділянкою ділянки з кадастровим номером 5321884600:00:006:0070 ОСОБА_2 за період 10 років включно до 2034 року (а.с.19 том 1).

Зазначене підтверджується копіями наданих відомостей розподілу витрат ПП МИР ПА від 21.01.2022, від 22.12.2024,від 30.12.2021, від 02.07.2021 та від 11.08.2023, відповідно до яких Майданській НГ. було здійснено переказ коштів у розмірі 12000,00 грн, у розмірі 50 000,00 грн, у розмірі 70 000,00 грн, у розмірі 28 000,00 грн та у розмірі 20 000,00 грн відповідно (а.с.22 -24, 41-43 том 1).

Згідно з копією повідомлення про припинення договору доручення від 30.07.2024, ФОП ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_2 про припинення договору доручення № №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024 за спливом одного місяця з дати отримання цього повідомлення, оскільки довіритель, в період дії договору Доручення, порушив свої обов'язки відповідно до умов договору надав недостовірну інформацію про те, що не отримував орендну плату за користування земельною ділянкою за майбутні періоди з дати укладення договору доручення, та повідомляємо про відмову від договору доручення в повному обсязі, оскільки вважаємо неможливим подальше виконання Повіреним своїх дій.

Оскільки умови договору Доручення були порушені Довірителем, то ФОП ОСОБА_1 вимагав повернути витрати, пов'язані з виконанням доручення у розмірі 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок, виплачені Повіреним Довірителю як забезпечувальний платіж, шляхом перерахування грошових коштів у семиденний строк від дня отримання цього повідомлення та сплатити протягом 3 (трьох) банківських днів від дня отримання цього повідомлення неустойку у розмірі 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок (а.с.16 оборот - а.с.17 том 1). Дане повідомлення 09.08.2024 було надіслано цінним листом з описом вкладення ОСОБА_2 , що підтверджується копіями поштової накладної № 3604013552685 та описом вкладення до цінного листа (а.с.16 том 1).

Згідно з копією проєкту Договору купівлі-продажу земельної ділянки, згідно частини 3 статті 130-1 Земельного кодексу України, земельну ділянку з кадастровим номером 5321884600:00:006:0070, площею 3,2800 гектарів, розташовану на території Марківської сільської ради, Кобеляцького району, Полтавської області, що на праві власності належить ОСОБА_2 мали намір продати за ціною, що становить 346 780,00 грн (пункт 3.1. проєкту договору) (а.с.25-28 том 1).

Відповідно до копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка, з кадастровим номером 5321884600:00:006:0070, площею 3,2800 гектарів, розташована на території Марківської сільської ради, Кобеляцького району, Полтавської області, має нормативно грошову оцінку у розмірі 104 395,58 грн, дата проведення нормативно грошової оцінки - 08.03.2024. Державна реєстраціє земельної ділянки здійснена на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 11.03.2014, виготовленого ПП «Інститут агрономії». Додатком до даного витягу є кадастровий план земельної ділянки (а.с.29-34 том. 1).

Як вбачається з копії довіреності серії НТВ № 79779 від 21.03.2024, посвідченої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В., ОСОБА_2 попередньо ознайомлена з загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно вільного во виявлення, котре відповідає її внутрішній волі. на підтвердження виконання умов укладеного Договору доручення № 18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024, цією довіреністю уповноважила: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , представляти її інтереси та бути її представниками, та серед іншого, проводити перерахування грошових коштів в рахунку та розпоряджатися ним, відкривати на її ім'я будь-які нові рахунки з правом розпоряджатися ними, як зазначено в цій довіреності, на умовах, йому попередньо відомих. Уповноважена особа має право, також, підписувати та направляти листи, укладати та підписувати попередні та основні договори купівлі-продажу земельної ділянки. Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 21.03.2028.

Зміст ст. ст. 244, 245, 247-250 Цивільного кодексу України щодо поняття довіреності, її форми, строків, припинення представництва за довіреністю, ОСОБА_2 нотаріусом роз'яснено. Текст даної довіреності їй зрозумілий і відповідає її волевиявленню. ОСОБА_2 , діючи добровільно, усвідомлюючи свої дії, маючи намір і волю здійснити дії по оформленню цього одностороннього правочину і не помиляючись у відношенні змісту довіреності, підтвердила, що її суть, зміст, права, відповідальність, наслідки цього правочину їй нотаріусом роз'яснені та зрозумілі. Довіреність підписана нею власноручно, цим підписом вона особисто підтверджує дійсність своїх намірів по оформленню цієї довіреності.

Довіреність підписана ОСОБА_2 в присутності нотаріуса, її особу встановлено, дієздатність перевірено. Довіреність зареєстрована в реєстрі за номером 666 (а.с.37-38 том 1, 29-30 том 2).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 397326443 від 01.10.2024, земельна ділянка з кадастровим номером5321884600:00:006:0070, площею 3,2800 гектарів, розташована на території Марківської сільської ради, Кобеляцького району, Полтавської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії НМР № 343321 виданого 21.04.2024 державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В., належить ОСОБА_2 . На парів оренди перебуває у Приватної агрофірми «Мир» на підставі договору оренди б/н від 08.07.2013 укладеного між ПА «Мир» та ОСОБА_7 ,строком на 15 років. Відносно земельної ділянки 01.05.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фоміною О.А. зареєстровано обтяження у вигляді вимог нотаріального посвідчення договору, номер запису обтяження 54839615. Окрім цього, 22.03.2024 приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Пусаном В.С. за реєстровано обтяження у вигляді проєкту договору купівлі-продаж, номер запису обтяження 54252498 (а.с. 123-124 том 1).

Також, судом досліджено скріншоти з соціальної мережі Facebook, на яких зображені рекламні оголошення користувача ОСОБА_12, застосунку Viber та застосунку Getcontact на яких відображені найменування (теги) контакту за номером НОМЕР_9 (який відповідає номеру телефону вказаного у позовній заяву, як номер позивача), сайту Tvoekolo.com.ua з рекламою їх послуг, інформацію про свідоцтва на торгівельні марки, листування у застосунку Viber між позивачем та відповідачкою, роздруківку декларації перед звільненням ОСОБА_1 , поданої у 2021 році, інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та з Єдиного державного реєстру ІСІ відносно ТОВ «Твоє коло», ТОВ «КУА ПРОФІТ», ОСОБА_1 , інформацію з сайту комісії журналістської етики, щодо матеріалу про продаж землі (а.с.110-111, 113, 114-115, 116, 117-119, 201-203, 244-245, 246-249, 250, 252-254 том 1, а.с. 42-46, 47, 48-49, 50-65, 162-171 том 2).

Скрішноти з соціальної мережі Facebook, на яких зображено переписку користувача ОСОБА_12 з іншими користувачами соціальної мережі Facebook, відгуки щодо компанії Tvoe kolo в Google, роздруківку повідомлення з офіційного порталу ДПС від 29.07.2025, рекомендації НБУ з питань здійснення фінансового моніторингу судом не досліджуються та їм не надається оцінка, оскільки дані докази неможливо ідентифікувати саме щодо учасників цієї цивільної справи (а.с.112 том 1, 172, 173, 174-176 том 2).

Відповідно до копії вимоги нотаріального посвідчення договору від 01.05.2024 серії НТК № 323522 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фоміною О.А., ОСОБА_3 що діяв від імені ОСОБА_2 , на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Пусаном В.С. 21.03.2024, реєстровий номер № 666, звернувся з вимогою нотаріального посвідчення договору предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5321884600:00:006:0070 (а.с.26 том 2).

Як вбачається з повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) № 52634362 від 01.05.2024 наданого Приватним нотаріусом Фоміною О.А., довіреності серії НТВ № 797779, номер у реєстрі нотаріальних дій № 666 видана ОСОБА_2 представникам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 строком до 21.03.2027 дійсна (а.с.31-33 том 2).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 376781551 від 01.05.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 5321884600:00:006:0070, площею 3,2800 гектарів, розташована на території Марківської сільської ради, Кобеляцького району, Полтавської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії НМР № 343321 виданого 21.04.2024 державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В., належить ОСОБА_2 . На парів оренди перебуває у Приватної агрофірми «Мир» на підставі договору оренди б/н від 08.07.2013 укладеного між ПА «Мир» та ОСОБА_7 ,строком на 15 років. Відносно земельної ділянки 22.03.2024 приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Пусаном В.С. за реєстровано обтяження у вигляді проєкту договору купівлі-продаж, номер запису обтяження 54252498 (а.с. 34-35 том 2).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав № 376863090 сформованого 01.05.2024, відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5321884600:00:006:0070, площею 3,2800 гектарів, розташована на території Марківської сільської ради, Кобеляцького району, Полтавської області, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фоміною О.А. зареєстровано обтяження у вигляді вимог нотаріального посвідчення договору, номер запису обтяження 54839615 (а.с.36 том 2).

Спір виник із договірних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (стаття 1000 ЦК України).

Згідно статті 1001 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Щодо доводів сторони відповідача про те, що договір доручення є удаваним правочином, насправді мав місце договір купівлі-продажу, та те що відповідачка не ознайомилася з умовами договору уважно, суд зазначає наступне.

Не ознайомлення сторони з умовами договору не свідчить про його неукладеність або недійсність. Це може мати наслідки для сторін, але не автоматично робить договір недійсним. Договір може бути визнаний неукладеним, якщо сторони не досягли згоди по істотних умовах, але відсутність ознайомлення не є такою умовою. Незнання умов договору може бути підставою для визнання договору недійсним у випадках, коли це пов'язано з обманом, насильством або зловмисною домовленістю.

Відповідно до послідовної практики ВС вбачається, що поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього посилається на недійсність такого договору або його неукладеність. Якщо поведінка сторони давала іншій стороні підстави вважати, що договір є дійсним (виконувався належним чином сторонами протягом тривалого часу), то наступне висунення вимог про його недійсність або неукладеність є зловживанням правом.

Оцінюючи дії учасника стосовно добросовісності, необхідно враховувати не лише сам факт виконання, а й волю сторін на виконання договору і досягнення відповідних їй правових наслідків (підписання додаткових угод про внесення змін до окремих умов, ділове листування щодо договору можуть свідчити про наявність у сторони волі на виконання договору надалі, що дозволяє контрагенту покладатися на дійсність угоди).

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду як наслідок своєї непослідовності у поведінці на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома.

У постанові КЦС ВС від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 зроблено висновки, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитись судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Разом з цим, відповідачка ОСОБА_2 неодноразово зазначала, що вона не мала жодних обмежень у часі для здійснення ознайомлення з повним текстом підписаних нею договорів, позивач жодним чином не обмежував її та не чинив на неї тиску, та вона мала можливість не підписувати Договору доручення та додатку № 1 до нього, або ж звернутися за допомогою до фахівця. Окрім цього, ОСОБА_2 підтвердила той факт, що вона бачила, що підписує саме договір Доручення, а не договір купівлі-продажу. Причиною не здійснення детального та уважного ознайомлення з повним текстом підписаних нею документів відповідачка назвала її юридичну необізнаність та той факт, що поспішала, адже якби почала все детально перечитувати витратила б багато часу.

На думку сторони відповідача, договір доручення укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є удаваним правочином тому, що відповідачка мала намір укласти з позивачем саме договір купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки під час усних домовленостей з позивачем погоджувала, на її думку, саме безпосередній продаж земельної ділянки. Однак, відповідачкою не надано в розпорядження суду жодних доказів на підтвердження того, що вона уклала з позивачем договір-купівлі продажу належної їй земельної ділянки.

Разом з цим, відповідачка неодноразово підтверджувала той факт, що вона бачила та розуміла, що підписує саме договір доручення, а не договір купівлі-продажу.

Окрім того, відповідачка не заперечування, що у нотаріуса нею було підписано саме довіреність та вона цілком розуміла, що надає певним особам, у тому числі позивачу саме довіреність на вчинення певних дій в її інтересах задля здійснення продажу її земельної ділянки з подальшим оформленням договору купівлі-продажу згідно норм чинного законодавства.

Щодо скріншотів з соціальної мережі Facebook, на яких зображено переписку користувача ОСОБА_12 з іншими користувачами соціальної мережі Facebook, відгуки щодо компанії Tvoe kolo в Google, роздруківку повідомлення з офіційного порталу ДПС від 29.07.2025, рекомендації НБУ з питань здійснення фінансового моніторингу (а.с.112 том 1, а.с. 172, 173, 174-176 том 2), суд зазначає наступне.

Дослідивши подані стороною відповідача вищезазначені докази, та заслухавши позицію сторони відповідача щодо недобросовісного використання позивачем торгової марки ТОВ «Твоє коло», суд приходить до переконання, що надані докази та зазначені обставини не стосуються предмету спору. Адже предметом спору за позовною заявою є стягнення коштів за договором доручення, укладеним між позивачем ФОП ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу, що втручання у господарську діяльність позивача, як ФОП, договірні та трудові відносини позивача з іншими фізичними чи юридичними особами, а також, використання позивачем торгівельних марок та правовідносини з приводу такого використання, не стосується предмета спору про невиконання умов договору доручення.

Здійснюючи тлумачення положення ст. 235 ЦК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 12.05.2021 року у справі № 902/591/20 зазначив, що «при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 року у справі №465/10636/13-ц, зазначено, що «за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, тобто у такому випадку існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин».

Згідно з наданими суду договором доручення №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024 з Додатком № 1 до нього (а.с.8, 9-10 том 1), зокрема пункту 1 Договору доручення, Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя вчинити юридичні дії, необхідні, спрямовані та пов'язані з підготовкою до продажу та проведенням продажу земельної ділянки з цільовим призначенням: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,2800 га, з кадастровим номером 5321884600:00:006:0070, що розташована на території Марківської сільської ради Полтавського (колишнього Кобеляцького) району Полтавської області та належить Довірителю на праві приватної власності.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що згідно даного правочину укладеного між позивачем та відповідачкою, ФОП ОСОБА_1 зобов'язався від імені та за рахунок ОСОБА_2 вчинити юридичні дії, необхідні, спрямовані та пов'язані з підготовкою до продажу та проведенням продажу земельної ділянки, що за своїм змістом є саме договором доручення, який регулюється саме статтями 1000-1010 Глави 68 ЦК України.

Натомість договір купівлі-продажу спрямований на передачу майна у власність. Це є завжди оплатний договір, при якому, у разі набутті майна у власність покупець сплачує за нього продавцеві ціну обумовлену в договорі. Також це є договір, зумовлений взаємне виникнення у кожної із сторін прав і обов'язків. З укладенням такого, продавець приймає на себе обов'язки передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі.

Метою договору купівлі-продажу є перенесення права власності на річ, яка є товаром, покупцеві. Він належить до традиційних договорів у цивільному праві, змістом якого є переміщення матеріальних благ у товарній формі.

Окрім того, як зазначалось вище, згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому, до укладення угоди, нотаріус з'ясовує сімейний стан сторін договору, з метою отримання згоди подружжя на укладення правочину ; отримує інформацію з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заборон на відчуження майна та Реєстру Іпотек. На підставі результатів оцінки нерухомого майна також визначається розмір оподаткування.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами дійсно виникли правовідносини внаслідок укладення між ними договору доручення, а не договору купівлі-продажу, та цей правочин не є удаваним.

Окрім цього, суд зазначає, що тягар не ознайомлення зі змістом договору та як наслідок оскарження наслідків укладання такого договору, лежить на особі, яка його підписала, адже не ознайомлення відповідачки з умовами підписаних нею документів без доведення чинення їй в цьому перешкод не свідчить про здійснення даних правочинів під впливом обману зі сторони позивача.

Щодо вимог сторони позивача про стягнення з відповідачки забезпечувального платежу у розмірі 209 920,00 грн за договором доручення та стягнення неустойки у розмірі 209 920,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно Додатку № 1 до Договору доручення №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024 передбачено, визначено наступне.

Згідно пункту 1, сторони погодили, що продаж Земельної ділянки має бути здійснено за ціною не менше ніж 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок. Сторони домовилися, що продаж (укладення договору купівлі-продажу Земельної ділянки) має бути здійснено за ціною не менше ніж та, що вказана у цьому пункті Додатку №1 до Договору. При цьому Повірений не обмежений в праві продати Земельну ділянку за більшою ціною, але не має права продати за менту ціну.

На виконання вимог Додатку № 1 до Договору доручення №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024, ФОП ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 209 920,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 62 від 21.03.2024.У призначенні платежу зазначнено: для зарах. РНОКПП НОМЕР_1 ОСОБА_2 забесп. викон. за дог. дор. №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024 п.3 дод. 1 до дог., ст. 546ЦКУ. Без ПДВ (а.с.13).

Разом з цим, згідно пункту 2.3. Договору доручення №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024, на земельну ділянку наявні права третіх осіб, а саме: земельна ділянка передана в оренду ПА "Мир", на підставі договору оренди б/н від 08.07.2013. Дата закінчення дії договору оренди: 15.11.2032, що підтверджується відомостями з ДРРП про інше речове право.

Суд вважає слушними доводи представника відповідача - адвоката Беркути В.Л., що в договорі доручення невірно визначено дату закінчення дії договору оренди землі, оскільки згідно умов даного договору, а саме, пункту 8 договору, він укладений на 15 років (а.с. 10-11, 20-22 том 1), у зв'язку з чим строк датою закінчення договору оренди мало бути зазначено 08.07.2028.

Разом з цим, підписуючи договір Договору доручення №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024 ОСОБА_2 запевнила позивача, що станом на дату укладення даного договору вона не отримував орендну плату за користування земельною ділянкою за майбутні періоди. Зазначене підтверджується також копією заяви ОСОБА_2 від 21.03.2024, що містить її особистий підпис, якою вона підтвердила, що отримала орендну плату по діючому договору оренди б/н від 08.07.2013 з ПА "Мир" за 2023 рік, та гарантувала Повіреному, що не отримувала кошти по діючому договору оренди за майбутні періоди оренди після 2023 року (а.с.12 том 1).

Відповідно до пункту 8 додатку № 1 до Договору доручення №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024, сторони домовилися, що у випадку, якщо Довіритель умисно або з необережності надав Повіреному неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання та припинення договору (пункт 2 Договору), Довіритель сплачує на користь Повіреного неустойку у розмірі мінімальної ціни Земельної ділянки, що визначена у пункті 1 даного Додатку №1 до Договору доручення. Сплата неустойки здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати, коли Повірений дізнався про порушення умов Договору (пунктом 8).

Заперечення відповідачки, в яких вона зазначала, що в неї не запитували інформацію щодо отримання орендної плати наперед, та підписуючи договір доручення та інші документи, вона не читала уважно їх змісту, не доведені жодними належними та допустимими доказами, та не свідчать про неукладеність або недійсність договору доручення, а тому не спростовують відповідальності ОСОБА_10 за наслідками порушення нею умов підписаних договорів.

Отже, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 отримала забезпечувальний платіж у розмірі 209 920,00 грн.

Однак, відповідачка надала недостовірні відомості щодо неотримання нею орендної плати наперед, оскільки отримала таку у розмірі 180 000,00 грн, що підтверджується окрім іншого наданими ПАФ «Мир» доказами (а.с. 22-24, 40-43 том 1).

Зауваження сторони відповідача, що в оренді у ПАФ «Мир» перебуває ще одна земельна ділянка 1/6 частина якої належить відповідачці та остання отримала орендну плату наперед і за неї також не беруться судом до уваги, оскільки даний факт не спростовує надання ОСОБА_2 неправдивих відомостей ФОП ОСОБА_11 під час підписання договору доручення, та як наслідок порушення нею умов договору.

У зв'язку з вищезазначеним, ФОП ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_2 про припинення договору доручення № №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024 оскільки довіритель, в період дії договору Доручення, порушив свої обов'язки відповідно до умов договору надав недостовірну інформацію про те, що не отримував орендну плату за користування земельною ділянкою за майбутні періоди з дати укладення договору доручення, та повідомив про відмову від договору доручення в повному обсязі, оскільки вважав неможливим подальше виконання Повіреним своїх дій (а.с.16 том 1).

Таким чином, земельна ділянка, яку позивач мав продати, залишилася у власності ОСОБА_2 , договір доручення укладений між сторонами припинений унаслідок подання відповідачкою недостовірної інформації при укладенні даного договору, однак вона не повернула позивачеві забезпечувальний платіж у розмірі 209 920,00 грн.

Дане перерахування згідно умов договору доручення є договірним видом забезпечення виконання зобов'язання повіреним, згідно ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, та підлягає поверненню повіреному після припинення зобов'язань сторін по даному договору або при порушенні довірителем умов цього договору рахунком (пункт 3).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) дійшла висновку, що на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що позивачем достовірно доведено, що між сторонами було укладено саме договір доручення із укладенням додаткових умов до нього.

Окрім того, відповідачка під час судового розгляду зазначала, що вона не була обмежена у часі щодо можливості ознайомлення із договором, додатком до нього та іншими документами, які були подані їй на підпис, також достовірно була обізнана, що орендна плата орендарем ПА «Мир» їй була виплачена наперед, тобто на майбутні періоди, так як вона письмово зверталася до орендаря з цього приводу. Ці обставини існували до укладення договору доручення з позивачем. Разом з цим, у заяві від 21.03.2024 (а.с.12 том 1) вона зазначила, що не отримувала орендної плати на майбутні періоди після 2023 року.

Таким чином, відповідачка надала Повіреному недостовірну інформацію, яка має суттєве значення для виконання Повіреним його повноважень згідно договору доручення.

Також, нотаріусом під час нотаріального посвідчення наміру на продаж земельної ділянки було повідомлено орендаря та витребувано у нього інформацію щодо виплати орендної плати. Орендар повідомив нотаріуса, що орендна плата виплачена відповідачці за земельні ділянки, у тому числі за земельну ділянку, яку відповідачка доручила позивачу відчужити шляхом продажу, на майбутні періоди до 2034 року.

Внаслідок цієї обставини, про яку відповідачка не повідомила позивача, чим порушила умови договору, стало неможливим укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та фактично перешкодило Повіреному виконати умови договору доручення саме з вини Довірителя. Ці обставини стали підставою для того, що Повірений вимушений був припинити свої повноваження, про що у письмовій формі повідомлено відповідачку, а також про необхідність повернення забезпечувального платежу.

Факт отримання відповідачкою забезпечувального платежу доведений належними доказами та не оспорюється відповідачкою.

Разом з цим, відповідачка була достовірно обізнана про обов'язок повернення забезпечувального платежу, однак його не виконала.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що сторони у п. 3 додатку № 1 до договору доручення визначили, що забезпечувальний платіж підлягає поверненню Повіреному після припинення зобов'язань сторін по даному договору або при порушення Довірителем умов цього договору.

Також в п. 8 додатку № 1 до договору доручення сторонами узгоджено настання відповідальності у формі неустойки та розміру неустойки за надання Довірителем умисно або з необережності Повіреному неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання або припинення договору (п. 2 Договору).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскільки договір доручення № №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024 припинений унаслідок подання відповідачкою недостовірної інформації при укладенні даного договору, вона має повернути позивачеві забезпечувальний платіж у розмірі 209 920,00 грн, а також сплатити неустойку.

Щодо розміру неустойки, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд прийшов до наступних висновків.

Пунктом 8 додатку № 1 до договору доручення розмір договірної неустойки визначено у розмірі 209 920,00 грн (розмір мінімальної ціни земельної ділянки визначений п. 1 додатку до договору).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Поняття неустойки визначено статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.

Таким чином, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки.

Зазначений висновок виклала ВП ВС у своїй постанові від 18.03.2020, справа № 902/417/18, де констатувала пряму дію принципу добросовісності: його можна застосовувати навіть без визнання недійсним договору, який передбачає компенсацію.

Судом встановлено, що відповідач порушив умови Договору доручення № №18/5321884600:00:006:0070 від 19.03.2024 та надав позивачу неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання та припинення договору, а саме щодо неотримання орендної плати за земельну ділянку, яку позивач мав продати наперед. Відповідальність за це порушення умов договору передбачена пунктом 8 додатку № 1 до Договору доручення: у випадку, якщо Довіритель умисно або з необережності надав Повіреному неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання та припинення договору (пункт 2 Договору), Довіритель сплачує на користь Повіреного неустойку у розмірі мінімальної ціни Земельної ділянки, що визначена у пункті 1 даного Додатку №1 до Договору доручення. Сплата неустойки здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати, коли Повірений дізнався про порушення умов Договору.

Між тим, визначений в договорі розмір неустойки в сумі 209 920,00 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять гривень 00 копійок) суд розглядає, як такий, що вочевидь не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ч.1 ст. 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору.

Згідно ст. 1009 ЦК України якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Разом з цим, позивачем не заявлено вимог про відшкодування повіреному витрат, пов'язаних з виконанням доручення.

Також, суд звертає увагу, що позивач зобов'язався продати земельну ділянку відповідачки за ціною не менше, аніж 209 920,00 грн (згідно пункту 1 додатку № 1 до договору доручення), та згідно пункту 3.1. проєкту договору купівлі-продажу земельної ділянки мав намір здійснити такий продаж за 346 780,00 грн. Згідно пункту 5 додатку № 1 до договору доручення, повірений мав отримати винагороду у розмірі перевищення вартості продажу земельної ділянки над ціною, визначеною в пункті 1 даного додатку, а саме 209 920,00 грн. Отже, можлива сума винагороди лише потенційно могла становити 136 860,00 грн (346780,00-209920,00= 136860,00 грн). Таким чином, розмір неустойки, визначений в п. 8 додатку № 1 до Договору доручення є значно більшим за розмір винагороди згідно п. 5 додатку № 1 до Договору доручення.

Окрім того, позивачем взагалі не надано по справі жодних належних і допустимих доказів, що вказують на розмір збитків (втрат), які були ним понесені під час виконання договору доручення, що також враховується судом.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер. Окрім того, категорія «значно», яка використовується в статті 551 ЦК України, є оціночною і має конкретизуватися у кожному окремому випадку, з врахуванням того, що положення цієї статті направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді неустойки, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки і стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 20 000,00 гривень в рахунок неустойки за договором доручення, рахуючи такий розмір співмірним, справедливим та пропорційним.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

З огляду на зазначене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги доведені належними та допустими доказами, які є достовірними і достатніми для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо стягнення понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Правничу допомогу позивачеві у справі надавали адвокат Литвин В.В., договір про надання правничої допомоги з якою розірвано 17.06.2025 за згодою сторін, та адвокат Погорілий Р.О., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 16.06.2025.

Разом з цим, у судовому засідання сторона позивача просила стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу надану адвокатом Погорілим Р.О. у розмірі 20 000,00 грн. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду надано:

- договір про надання правничої допомоги від 16.06.2025, укладений між адвокатом Погорілим Русланом Олександровичем та ФОП ОСОБА_1 ( а.с. 185-186 том 2);

- актом надання послуг правничої допомоги згідно договору правничої допомоги № 16/06-2025 від 16.06.2025, з якого вбачається, що адвокат Погорілий Р.О. та ФОП ОСОБА_1 склали акт про те, що адвокат передав, а клієнт прийняв наступні послуги: вартість яких 20 000,00 грн, та за домовленістю сторін оплата буде здійснена клієнтом протягом місяця з дня внесення рішення (а.с.187 том 2);

- звітом про надані правничі послуги : консультацію клієнта щодо спірних правовідносин вартістю 1000,00 грн; вивчення судової практики у даних правовідносинах та її роз'яснення клієнту - 1000,00 грн; формування правової позиції у спірних правовідносинах - 2000,00 грн; роз'яснення правової позиції клієнту - 1000,00 грн; збирання доказів - 1000,00 грн; ознайомлення з позовною заявою - 3000,00 грн; подання заяви про приєднання до матеріалів справи через систему Електронний суд - 500,00 грн; подальше представництво адвокатом клієнта в суді у справі за позовом - 10500,00 грн (а.с.189 том 2);

- копію ордера № 1125441 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору № 16/06/2025 про надання правничої допомоги від 16.06.2025 (а.с.124 том 2);

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 448/1 від 16.07.2012, виданого Черкаською обласною КДКА на підставі рішення №1 від 11.10.1993 (а.с. 155 том 1).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд при визначенні суми відшкодування, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 року по справі № 275/150/22 (провадження №61-13766св24), прийшов до наступних висновків: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Разом з цим, відповідачка та її представник не висловили свого заперечення, щодо розміру судових витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20000,00 грн, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, складанням процесуальних документів, часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та відсутність з боку сторони відповідача заперечення щодо співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, вважає, що заявлена представником позивача сума витрат на правничу допомогу є обґрунтованою в частині їх розміру, відповідає складності справи та підтверджене належними та допустимими доказами.

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача кошти загальною сумою 419 840 (чотириста дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, з яких: 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок - повернення забезпечувального платежу та 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок - стягнення договірної неустойки.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 229920,00 грн, а саме про стягнення з відповідача 209 920,00 грн (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять гривень 00 копійок) забезпечувального платежу, та 20 000,00 грн (двадцяти тисяч гривень 00 копійок) неустойки.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 55 % (229 920х 100: 419 840 = 55%).

Оскільки вимоги позивача задоволено на 55 %, то витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 11 000,00 грн (20000,00 х55%, = 11 000,00).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір вимогу майнового характеру у загальному розмірі 4198,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 08.10.2024 на суму 4198,40 грн (а.с.57 том 1), та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1211,20 грн що підтверджується платіжною інструкцією № 68 від 19.03.2025 на суму 908,40 грн та платіжною інструкцією № 2 від 18.03.2025 на суму 302,80 грн (а.с.229, 216 том 1). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 59, 231, 231 оборот том 1).

Таким чином, загалом позивачем було сплачено 5 409,60 грн судового збору.

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 55%, то стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ФОП ОСОБА_1 підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 2975,28 грн (5409,60 х55%, = 2975,28).

Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 20.03.2025, не підлягають скасуванню.

На підставі ст. ст. 3, 11, 15, 16, 202, 203, 215, 235, 509, 546, 551, 626, 627, 1000-1010 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 11, 12, 13, 76-82, 89, 141, 158, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором доручення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти загальною сумою 229920,00 грн (двісті двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять гривень 00 копійок), з яких:

- 209 920,00 грн (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять гривень 00 копійок) -забезпечувальний платіж;

- 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) -неустойка.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2975,28 грн (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 28 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн (одинадцяти тисяч гривень 00 копійок).

Роз'яснити сторонам положення частин 7 та 8 статті 158 ЦПК України, відповідно до яких вжиті по даній справі заходи забезпечення позову, відповідно до ухвали суду від 20 березня 2025 року, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25 серпня 2025 року.

Вступна та резолютивна частини повного рішення суду проголошені судом на підставі ч. 1 ст. 268 ЦПК України.

Копію повного тексту рішення суду негайно вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.

Учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , адреса фактичного місцезнаходження: АДРЕСА_4 , телефон: НОМЕР_4 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТ наявний;

представник позивача - адвокат Погорілий Руслан Олександрович, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_6, телефон: НОМЕР_6 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТ наявний;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , офіційна електронна пошта та зареєстрований електронного кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС відсутні;

представник відповідача - адвокат Беркута Владислав Леонідович, РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_7, телефон: НОМЕР_8 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТ наявний.

Суддя О.О. Романенко

Попередній документ

129722481

Наступний документ

129722483

Інформація про рішення:

№ рішення:	129722482
№ справи:	546/972/24
Дата рішення:	25.08.2025
Дата публікації:	28.08.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Решетилівський районний суд Полтавської області
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (25.09.2025)
Дата надходження:	25.09.2025
Предмет позову:	за позовом Мироненко Л.В. до Майданської Н.Г. про стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

05.11.2024 08:30	Решетилівський районний суд Полтавської області
05.12.2024 10:00	Решетилівський районний суд Полтавської області
20.01.2025 10:00	Решетилівський районний суд Полтавської області
19.02.2025 13:30	Решетилівський районний суд Полтавської області
10.03.2025 10:00	Решетилівський районний суд Полтавської області
31.03.2025 10:00	Решетилівський районний суд Полтавської області
23.04.2025 10:00	Решетилівський районний суд Полтавської області
22.05.2025 10:30	Решетилівський районний суд Полтавської області
09.06.2025 13:30	Решетилівський районний суд Полтавської області
25.06.2025 13:30	Решетилівський районний суд Полтавської області
13.08.2025 13:30	Решетилівський районний суд Полтавської області
25.08.2025 14:00	Решетилівський районний суд Полтавської області
10.09.2025 13:00	Решетилівський районний суд Полтавської області