532/1098/25
2/532/699/2025
25 серпня 2025 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Тесленко Т. В.,
за участю секретаря
судового засідання - Климченко А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Споживчий центр», представник позивача Мохир Ярослав Вікторович, до ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Шелудько Оксана Олександрівна, про стягнення заборгованості,
09 травня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальності «Споживчий центр», представник позивача Мохир Ярослав Вікторович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позивач вказував, що через невиконання ОСОБА_1 умов укладеного між ними кредитного договору № 19.05.2024-100001897 від 19.05.2024, в нього утворилася заборгованість за кредитом у сумі 28 153,77 грн, яку ТОВ «Споживчий центр» прохав стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 09 травня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із повідомленням (викликом) сторін на 18 червня 2025 року, яке в подальшому відкладено на 25.08.2025 за клопотання представника відповідача.
28.05.2025 від сторони відповідача надійшов відзив на позов, де представник відповідача вказував, що позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по Кредитному договору №19.05.2024-100001897 від 19.05.2024. Через що відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у Відповідача, так і встановити її розмір. Квитанція №2464422611, згідно якої 19.05.2024 17:08 Позивачем за допомогою платіжної системи LiqPay були перераховані грошові кошти на суму 16 000,00 грн, не містить інформації та доказів, що грошові кошти у сумі 16 000,00 грн були перераховані саме Відповідачу, а не іншій особі. Вказане призначення платежу «Видача за договором кредиту №19.05.2024 100001897» - не свідчить про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань перед Відповідачем за кредитним договором №19.05.2024-100001897 від 19.05.2024. Долучений лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, в розумінні чинного законодавства, які би підтверджував факт переказу коштів на рахунок Відповідача. За доказами, наявними в матеріалах справи, неможливо ідентифікувати належність електронного платіжного засобу Відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять. Тому, вказаний документ не є належним доказом для підтвердження факту надання ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» і, відповідно, отримання Відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору №19.05.2024-100001897 від 19.05.2024. В свою чергу, довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №19.05.2024-100001897 від 19.05.2024, на яку посилається Позивач, не є первинним документом, в розумінні чинного законодавства, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Вказаний розрахунок заборгованості містить лише суму заборгованості (незмінну) та не містять відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, та правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування, суми внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов'язань). Наданий Позивачем розрахунок кредитної заборгованості не підтверджений належними, в розумінні чинного законодавства, доказами, оскільки наявність або відсутність указаної Позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації. Відповідно до наданого розрахунку взагалі неможливо встановити дійсний розмір заборгованості Відповідача, періоди та відсоткову ставку, за які така заборгованість була нарахована. Кредитний договір №19.05.2024-100001897 від 19.05.2024, укладений між сторонами, вже в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за прострочення зобов'язань. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги, і у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог Позивача про стягнення заборгованості
04.06.2025 представник сторони позивача надала суду відповідь на відзив, в якому вказує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банком у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Натомість, ТОВ «Споживчий центр» є надавачем фінансових послуг у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Отже, суб'єктний склад позивачів у вищезгаданих справах відрізняється від цієї справи. Відповідач помилково посилається на Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність», а також ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів. Позивач перерахував грошові кошти на зазначений відповідачем у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, банківський рахунок. Факт перерахування коштів підтверджується квитанцією Liqpay. Дана квитанція відповідає вимогам Закону України «Про платіжні послуги». Квитанція підтверджує не тільки ініціювання платіжної операції, але й її успішне здійснення. Слід підкреслити, що еквайр зобов'язаний надати держателю платіжної картки (платнику) квитанцію платіжного терміналу (пункти 156, 160 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. №164. Механізм перерахування грошових коштів позичальнику відбувається таким чином: 1) ТОВ «Споживчий центр» за договором з еквайром перераховує заздалегідь авансом кошти на рахунок еквайра для проведення масових платежів по видачі кредитів; 2) еквайр, коли отримує виклики програмного інтерфейсу, або платіжні доручення, здійснює відповідні виплати позичальникам. Відтак, первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування кредитних коштів від позивача відповідачу, не існує. З урахуванням цього, надані позивачем документи у своїй сукупності доводять як факт виконання ТОВ «Споживчий центр» своїх зобов'язань за кредитним договором, так і факт невиконання відповідачем його зобов'язання щодо повернення кредиту. Кредитний договір №19.05.2024-100001897 від 19.05.2024 р. укладений в електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Отже, позивач подав копію кредитного договору до суду. Оригінал кредитного договору судом не витребовувався, клопотання про його витребування відповідачем не подавалось. Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв'язку, а саме: номер телефону НОМЕР_1 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Позивач надає суду Log File з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно комунікаційній системі позивача - веб-сайті позивача sgroshi.com.ua. Відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку. Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, представник відповідача не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_4, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов'язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 19.05.2024-100001897 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Сторона позивача вважає безпідставними доводи відзиву про не надання позивачем виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Кредитний договір відповідачем був укладений 11.03.2024, тобто після набуття чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Враховуючи неподання відповідачем доказів на підтвердження своїх заперечень (ст. 81 ЦПК України), не можна вважати доведеними обставини, на які посилається відповідач. Враховуючи принцип правової визначеності та положення ст. 179 ЦПК України, позивач може правомірно розраховувати, що він може подавати додаткові докази на підтвердження своєї позиції, викладеної у відповіді на відзив і що останні будуть прийняті судом. Відтак, позивач, враховуючи позицію відповідача, а також необхідність формування та отримання від контрагентів додаткових доказів (довідки ТОВ «Старт мобайл», Log File, картки субконто та інші), не міг їх подати разом із позовною заявою. Відтак, сторона позивача прохав суд поновити позивачу строк для подання доказів та прийняти їх. Прийняття доказів судом буде відповідати необхідності забезпечення права позивача на ефективний засіб правового захисту (ст. 13 Конвенції). Додав такі докази: Лог файл., довідку ТОВ Старт-мобайл., картку субконто, договір з АТ КБ Приватбанк.
25.08.2025 в судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача у заяві до суду прохав розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача - адвокат Шелудько О. О. надала суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України через неявку у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов такого.
Суд встановив, що між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 19.05.2024 укладено Кредитний договір (оферти) № 19.05.2024-100001897.
ТОВ «Споживчий центр» не є банком у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Натомість, ТОВ «Споживчий центр» є надавачем фінансових послуг у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Отже, суб'єктний склад позивачів у вищезгаданих справах відрізняється від іншої справи.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 16000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 19.05.2024 р.
Позивач перерахував грошові кошти на зазначений відповідачем у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, банківський рахунок. Факт перерахування коштів підтверджується квитанцією Liqpay. Ця квитанція відповідає вимогам Закону України «Про платіжні послуги». Квитанція підтверджує не тільки ініціювання платіжної операції, але й її успішне здійснення. Слід підкреслити, що еквайр зобов'язаний надати держателю платіжної картки (платнику) квитанцію платіжного терміналу (пункти 156, 160 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. №164.
Механізм перерахування грошових коштів позичальнику відбувається наступним чином: 1) ТОВ «Споживчий центр» за договором з еквайром перераховує заздалегідь авансом кошти на рахунок еквайра для проведення масових платежів по видачі кредитів; 2) еквайр, коли отримує виклики програмного інтерфейсу, або платіжні доручення, здійснює відповідні виплати позичальникам. Відтак, первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування кредитних коштів від позивача відповідачу, не існує. З урахуванням цього, надані позивачем документи у своїй сукупності доводять як факт виконання ТОВ «Споживчий центр» своїх зобов'язань за кредитним договором, так і факт невиконання відповідачем його зобов'язання щодо повернення кредиту.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України , статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 19.05.2024 р.; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 19.05.2024-100001897 (кредитної лінії) від 19.05.2024 р.; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №19.05.2024-100001897 (кредитної лінії) від 19.05.2024 р.
Тому, було укладено Кредитний договір №19.05.2024-100001897 від 19.05.2024 р. у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової.
Строк, на який надається Кредит - 98 днів з дати його надання.
Дата повернення (виплати) кредиту - 24.08.2024.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1.13% = (17774.59 / 16000)/98 х 100%.
Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку.
Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) - 7% від суми Кредиту та дорівнює 1120 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який надсилався у смс-повідомлені на номер, вказаний останнім, як фінансовий. За інформацією з Довідки ТОВ «Старт мобайл» : «на номер абонента НОМЕР_2 19.05.2024 о 17:06:48 було доставлено SMS-повідомлення з текстом: «Код підтвердження : НОМЕР_5 для Паспорту НОМЕР_6 для Договору».
Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв'язку, а саме: номер телефону НОМЕР_1 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом ; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеній у його постанові від 12.01.2021 р. у цивільній справі №524/5556/19: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є … комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено…». Позивач надає суду Log File з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно комунікаційній системі позивача - веб-сайті позивача sgroshi.com.ua.
Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.
Позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку.
При подачі позовної заяви додано Відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № В/57-0003/75064 (зі змінами)(протоколи від 09.01.2023 №В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти.
Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.
Згідно з п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв'язку з нез'явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов'язався використовувати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до Договору від 19.05.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 16000 грн.
ОСОБА_1 19.05.2024 отримано кредитні кошти у розмірі 16000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 28153,77 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Банк надав такий розрахунок:
12 257,49 - основний борг;
10 296,28 грн - проценти;
5600,00 грн - неустойка.
Що стосується стягнення неустойки у розмірі 5600 грн суд зазначає таке.
Позиція сторони відповідача про те, що Кредитний договір №19.05.2024-100001897 від 19.05.2024, укладений між сторонами, вже в період дії воєнного стану в Україні, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за прострочення зобов'язань, заслуговує на увагу.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.
Тому, оскільки кредитний договір був укладений сторонами 19.05.2024, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем неустойка у розмірі 5600 грн не може бути стягнута із ОСОБА_1 , оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов'язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.
Щодо процентів за кредитним договором, то суд встановив таке.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові ВП Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 «Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Припис абзацу другого ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Вказаних вище висновків ВП ВС також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). ВП ВС вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає. ВП ВС підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання».
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, загальні витрати за споживчим кредитним договором є співмірними, враховуючи строк кредитування.
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Денна процентна ставка та її розрахунок: 1.13% (денна процентна ставка) = 1.13% = (17774.59 / 16000)/98 х 100%.
Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, денна процентна ставка у 1,13% є застосовною та законною для договорів, укладених до 20 серпня 2024 року.
Суд дійшов висновку, що сума заборгованості, в тому числі і проценти за кредитом нараховані позивачем правильно та підтверджені матеріалами справи.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у сумі 22553, 77 грн, з яких:
12 257,49 грн - основний борг;
10 296,28 грн - проценти.
В задоволенні позову в частині стягнення неустойки за кредитним договором № №19.05.2024-100001897 від 19.05.2024 потрібно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме: 22553,77 грн х 100/ 28153,77 грн = 80% х 2422,40 грн = 1937,92 грн.
Враховуючи, що представник відповідача подав заяву про надання доказів понесених відповідачем судових витрат на правову допомогу в п'ятиденний строк з дня винесення судового рішення, тому йому потрібно встановити строк до 29 серпня 2025 року для подання цих доказів.
Керуючись ст. ст. 261, 526, 530, 536, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054,1056-1 ЦК України, ст. ст.10, 12, 76, 77, 81, 89, 137, 141, 265, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Мохир Ярослав Вікторович, до ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Шелудько Оксана Олександрівна, про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 19.05.2024 100001897 від 19.05.2024 у розмірі 22553, 77 грн (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят три грн 77 коп), з яких:
12 257,49 грн - основний борг;
10 296,28 грн - проценти .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ЄДРПОУ 37356833) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1937,92 грн (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім грн 92 коп).
Встановити стороні позивача строк для подачі до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат на правову допомогу - до 29 серпня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
25.08.2025 складено повне судове рішення.
Суддя