Єдиний унікальний номер: 378/759/25
Провадження № 2/378/327/25
25 серпня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Скороход Т. Н.
за участю секретаря: Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Фінпром Маркет», з посиланням на те, що 2 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75479191 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000 грн., строк позики - 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу, у порядку визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Того ж дня, на виконання п.1 договору позики, позикодавець передав у власність відповідача грошові кошти в розмірі 4000 грн., шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором позики не виконувала належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 13552 грн., зокрема: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19552 грн. - сума заборгованості за відсотками.
19 листопада 2021 року між ТОВ "1Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія Управління активами" укладено договір факторингу № 1911, відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія Управління активами" набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75479191 від 02.06.2021.
3 квітня 2023 року між ТОВ "Фінансова компанія Управління активами" та ТОВ "Фінпром Маркет" уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75479191 від 02.06.2021. Відповідно до реєстру прав вимог до вказаного договору факторингу ТОВ "Фінпром Маркет" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13552 грн., з яких 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9552 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "Фінпром Маркет" заборгованість за договором позики № 75479191 в розмірі 13552 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. і на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн..
Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 23 червня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 70-71). Відповідачу надано строк на подання відзиву.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи ТОВ «Фінпром Маркет» повідомлене належним чином (а.с. 75-80, 89), подало до суду заяву, в якій просить справу розглядати без участі представника (а.с. 100).
Відповідач в судове засідання вдруге не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки, за зареєстрованим місцем проживання, проте, вказані поштові відправлення повернулись з довідками відділення ПАТ «Укрпошта» з відмітками щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 84, 103), тому суд вважає, що відповідач відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву не надала. Крім того, відповідачка про розгляд справи повідомлена шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України (а. с. 97).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що 2 червня 2021 року між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75479191 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на електронну адресу відповідача (а.с. 16 зв.).
Відповідно до п. 1. вказаного договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, з метою придбання товарів (робіт, послуг), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Згідно п. 2.1. договору сума позики складає 4000 грн., за п. 2.2 строк позики 30 днів, за п. 2.3 - 2.4 процентна ставка (базова)/день - 1,99% (фіксована).
Дата надання позики - 02.06.2021; дата повернення позики (останній день) - 02.07.2024; знижена процентна ставка /день - 0,01% (фіксована); процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день % (не застосовується в період карантину) - 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3,71%; орієнтовна загальна вартість позики - 4012 грн..
Підписанням вказаного договору позики відповідач підтверджує, що вона ознайомилася на сайті банку з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 5.1. договору); з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів», в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM» (перша позика 0,01%) для споживачів фінансових послуг ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів», розміщених на сайті товариства.
Позичальник до моменту підписання договору позики вивчила цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, їй зрозумілі (п. 5.2 договору).
В пункті 18 договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» відповідачем зазначений рахунок НОМЕР_1 .
Пунктом 12 договору погоджено, що цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт)пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 21 зв.), у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позику та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понад строкового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.
Відповідно до копій інформації ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 29 зв.), довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес»» від 15.04.2025 та платіжної інструкції від 02.06.2021 (а.с. 30), ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» перераховано на картку відповідача № НОМЕР_1 , вказану ним при укладенні договору, грошові кошти в сумі 4000 грн..
Відповідно до інформації АТ «Ощадбанк» від 03.07.2025, наданої на виконання ухвали судді Ставищенського районного суду від 23.06.2025 та копії меморіального ордеру № 4498285611 від 04.06.2025, банківська картка з № НОМЕР_2 , на яку були перераховані кошти в розмірі 4000 грн., належить ОСОБА_2 (а.с. 86, 87, 89).
Докази того, що банківська картка з вищезазначеним номером належить відповідачу, останньою не спростовані.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості за вказаним договором позики, наданим позивачем (а.с. 7-9), заборгованість за період з 02.06.2021 по 28.05.2025 становить 13552 грн., з яких 4000 грн. - заборгованість за тілом позики; 9552 грн. - заборгованість за процентами.
Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачем, та нею не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу.
До позовної заяви позивачем також додано копії довідки про ідентифікацію (а.с. 29) та Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 17 зв-28).
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.
Вищевказаний договір позики № 75479191 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), укладений 2 червня 2021 року між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вищевказаний договір позики № 75479191 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 2 червня 2021 року підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора mD0JvQp31L, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вищевказаного кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (статті 517 ЦК України).
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.
19.11.2021 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Управління активами» укладено договір факторингу №1911 (а.с. 31 зв.-35).
Відповідно п. 1.1. договору фактор ТОВ «ФК «Управління активами» передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату, а клієнт відступає факторові право вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток № 1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять усі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами.
Відповідно до п. 5.1-5.2. Договору клієнт, на підставі даного договору з урахуванням п. 5.2 цього договору відступає фактору, а фактор набуває права вимоги та зобов'язується сплатити клієнту ціну продажу згідно розділу 6 цього договору. Перехід від клієнта прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги.
Факт сплатити фактором клієнту ціни продажу підтверджується копією Акту звірки за період з 19.11.2021 по 31.12.2023 (а.с. 41).
Згідно копії акту приймання-передачі інформації згідно реєстру заборгованості в електронному вигляді за вказаним договором факторингу від 19.11.2021 (а.с. 39), ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а новий кредитор ТОВ «ФК «Управління активами» прийняв інформацію, яка надана в електронному вигляді.
Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №1911 від 19.11.2021 (а.с. 39 зв.-40) , у вказаному реєстрі ОСОБА_1 під порядковим номером 6531 значиться як боржник за Договором позики № 75479191, сума заборгованості за яким - 13552 грн., з яких: 4000 грн. - залишок по тілу кредиту; 9552 грн. - залишок по відсотках.
03.04.2023 між ТОВ «ФК «Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК (а.с. 42-46).
Відповідно п. 1.1 договору фактор ТОВ «Фінпром Маркет» передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта ТОВ «ФК «Управління активами» за плату, а клієнт відступає факторові право вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток № 1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять усі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами.
Відповідно до п. 5.1-5.2. Договору клієнт, на підставі даного договору з урахуванням п. 5.2 цього договору відступає фактору, а фактор набуває права вимоги та зобов'язується сплатити клієнту ціну продажу згідно розділу 6 цього договору. Перехід від клієнта прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги.
Факт сплатити фактором клієнту ціни продажу підтверджується копією Акту звірки за період з 03.04.2023 по 01.11.2024 (а.с. 50).
Згідно копії акту приймання-передачі інформації згідно реєстру заборгованості в електронному вигляді за вказаним договором факторингу від 03.04.2024 (а.с. 49 зв.), ТОВ «ФК «Управління активами» передало, а новий кредитор ТОВ «Фінпром Маркет» прийняв інформацію, яка надана в електронному вигляді.
Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №03032023-ФК від 03.04.2023 (а.с. 50 зв.-51), у вказаному реєстрі ОСОБА_1 під порядковим номером 6253 значиться як боржник за Договором позики № 75479191, сума заборгованості за яким - 13552 грн., з яких: 4000 грн. - залишок по тілу кредиту; 9552 грн. - залишок по відсотках.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ТОВ «Фінпром Маркет» зазначає, що ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором платежів.
Факт отримання та користування відповідачем грошовими коштами підтверджується копіями інформації ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» від 10.04.2025 № 10/04/25-31, довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес»» від 15.04.2025, платіжної інструкції від 02.06.2021, інформації АТ «Ощадбанк» від 03.07.2025, наданої на виконання ухвали судді Ставищенського районного суду від 23.06.2025 та копії меморіального ордеру № 4498285611 від 04.06.2025 (а.с. 29 зв., 30, 86,87, 89).
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконала взяті на себе кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь банку.
Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подала.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між позивачем та первісним кредитором ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до ТОВ «ФК «Управління активами», а в подальшому до позивача ТОВ «Фінпром Маркет», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн. та процентів в розмірі 9552 грн..
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с. 1).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн..
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги № 01-11/2024 від 01.11.2024 та додатки до нього (а. с. 53-56).
Відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 01-11/2024 від 01.11.2024, укладеного між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет», адвокат зобов'язується надавати правничу допомогу, передбачену п. 2.1 договору, а клієнт зобов'язується оплатити правову допомогу у відповідності до умов Розділу 4 договору. Вартість послуг узгоджується сторонами у акті прийому-передачі наданої правничої допомоги (п. 4.2). Факт надання Послуг за Договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги (п. 4.4).
Згідно з витягом з Акту № 10-П від 20.03.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правової допомоги № 01-11/2024 від 01.11.2024, сторони договору погодили надання адвокатом позивачу послуг на суму 3500 грн., з яких вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правничої позиції, аналіз судової практики та збір документів вартістю 500 грн.; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики вартістю 3000 грн. (а. с. 57), які відповідач сплатила відповідно до копії платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 20.03.2025 (а.с. 59).
Вказане відповідає свободі договору, укладеного між адвокатом та позивачем як клієнтом.
Наведене у своїй сукупності свідчить про належне виконання позивачем своїх процесуальних обов'язків щодо своєчасності заявлення про витрати на правничу допомогу та надання доказів таких витрат.
Відповідач не ставила питання про зменшення витрат на правову допомогу через їх не співмірність зі складністю справи та наданих адвокатом послуг; часом, витраченим адвокатом на надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг; значенням справи для сторони.
Правові висновки щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності містяться у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року (справа №910/4881/18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням того, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи, вказані витрати є співмірними із складністю справи та виконаною роботою, заперечення відповідачки відсутні щодо їх розміру та обсягу, а відтак, суд доходить висновку щодо наявності підстав для їх стягнення.
Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн..
Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598-599, 610-612, 625, 628, 638-639, 1046, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 75479191 в сумі 13552 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) гривні, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204, ЄДРПОУ: 43311346).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).
Повне рішення складено 25 серпня 2025 року.
Суддя Т. Н. Скороход