Справа № 372/2019/25
Провадження 6-112/25
ухвала
Іменем України
25 серпня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Проць Т.В.
при секретарці Лимаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Обухівського районного суду від 23 червня 2025 року у справі №372/2019/25,-
ОСОБА_1 звернувся із заявою про розстрочку виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 червня 2025 року про стягнення з нього на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за кредитним договором, шляхом сплати щомісячного платежу в сумі 2 825,79 грн. строком на 12 місяців. Заяву обґрунтовує тим, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей відтак несе значні витрати на проживання та комунальні послуги.
Учасники судового розгляду у судове засідання не з'явилися, про день, час і місце розгляду заяви повідомлялися належним чином, про причину неявки суд не повідомили.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно із вимогами ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Як вбачається з рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 червня 2025 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором No04893-09/2022 від 06.09.2022 року у розмірі 25357,50 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором No04224-05/2024 від 04.05.2024 року у розмірі 6362,50 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» 2189,44 грн. судового збору.
При вирішенні заяви сторони про розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що її задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк остання не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Розстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес стягувача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 381/1040/15-ц (провадження № 61-16003св18).
Отже, розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Як на підставу для розстрочення рішення суду, заявник посилається на те, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та статус багатодітної сім'ї, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 .
Однак, сам по собі факт наявності дітей на утриманні, без співставлення з доходами, виратами та іншими обставинамим, які можуть бути важливими при вирішенні заяви не є підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Згідно з частиною 1статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на момент розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суд у даній справі, обґрунтованих підстав для такого розстрочення суд не вбачає, у зв'язку із чим заява відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями258-261,353,354,435 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 червня 2025 року у справі №372/2019/25.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.
Суддя Т.В. Проць