Справа № 728/1244/25 Головуючий у 1 інстанції Глушко О. І.
Провадження № 33/4823/666/25
Категорія - ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП
25 серпня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Ковалюха В.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 червня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130, ст.36 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 10 травня 2025 року, о 18 год 59 хв, у місті Бахмач, по вул. Ганни Барвінок, 55, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху.
10 травня 2025 року, о 18 год 59 хв, у м. Бахмач, по вул. Ганни Барвінок, 55, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Аlcotest Drager, результат - 1,98 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Ковалюх В.М. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження в справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 , без належного повідомлення його про час та місце розгляду, чим було порушено право на захист останнього. Апелянт вказує, що у своїй постанові суд не навів достатніх аргументів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих йому адміністративних правопорушень. Також зазначає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другої цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Проте, в постанові суду відомості про нагрудну камеру поліцейського (її номер) не зазначені. Звертає увагу, що місцевий суд застосував стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, незважаючи на те, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія.
Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки, ОСОБА_1 не був присутній у судовому засіданні, а про наявність оскаржуваної постанови останній дізнався лише 19 липня 2025 року із за стосунку «Дія». Також вказує, що захисник отримав постанову суду 22.07.2025 року.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, про час і місце розгляду справи були поінформовані належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно зі ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити захиснику Ковалюху В.М. строк на звернення до суду.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ч.ч. 9, 10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частина 5 ст.126 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 326338 від 10.05.2025, ОСОБА_1 , 10 травня 2025 року о 18 год 59 хв, у м. Бахмач, по вул. Ганни Барвінок, 55 керував автомобілем ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, тобто, не маючи права керувати таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.
Викладені у даному протоколі факти ОСОБА_1 власноручно підтвердив своїм підписом (а.с.5).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Факт скоєння ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами:
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 4617922 від 30.04.2025, відповідно до якої 30.04.2025 на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.9);
- довідкою т.в.о. начальничка ВП № 1 (м. Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області про те, що згідно бази ІПНП «Цунамі» НАІС у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за відомостями ГСЦ МВС документ посвідчення водія відсутній (а.с.4).
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху. Під час спілкування ОСОБА_1 повідомив, що у нього немає посвідчення водія, також було з'ясовано, що він протягом року вже притягувався до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП.
Вищенаведені докази є належними, достовірними та достатніми, у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №326321 від 10.05.2025, ОСОБА_1 , 10 травня 2025 року о 18 год 59 хв, у місті Бахмач, по вул. Ганни Барвінок, 55, керував автомобілем ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Аlcotest Drager 6810, результат - 1,98 проміле, тест 3118. Своїми діями порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Викладені у даному протоколі факти ОСОБА_1 власноручно підтвердив своїм підписом (а.с.5).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Драгер», результат продування ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 1,98 проміле, з результатом останній погодився та поставив свій підпис (а.с.5).
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху. Під час перевірки документів та спілкування з водієм у поліцейських виникла підозра про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, останній погодився пройти на місці зупинки за допомогою алкотестеру. Результат тесту - 1,98 проміле. Будь-яких зауважень з приводу проведеного огляду на стан сп'яніння та отриманого результату огляду ОСОБА_1 не висловлював. Працівниками поліції водію були роз'яснені права, передбачені ст.268 КУпАП, після чого складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Особу відсторонено від керування транспортним засобом.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Посилання захисника на те, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені права ОСОБА_1 , так як розгляд справи було здійснено без його участі, не знайшло свого об'єктивного підтвердження, оскільки статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте ст.ст.126 , 130 КУпАП до цього переліку не входять.
Також, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
А тому, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Інші твердження апелянта висновків суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене повторно після накладення адміністративного стягнення, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв'язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.1 «а» ПДР України; а також, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, з урахуванням положень ст.36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.5 ст.126 КУпАП, яка є більш суворою.
Доводи апелянта, що місцевий суд застосував стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом незважаючи на те, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія, є необґрунтованими, з огляду на таке.
Диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, інкримінований ОСОБА_1 , який полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. У даному випадку, за повторне протягом року керування транспортним засобом, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, вчинивши правопорушення повторно протягом року.
Санкція вищевказаної частини статті КУпАП має один вид основного стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років, та додатковий вид стягнення - у виді оплатного вилучення транспортного засобу чи без такого.
У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде про право керування транспортним засобом, яке набагато ширше від визначення посвідчення водія.
Постанова Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», втратила як рекомендаційне, так і правове значення через кардинальні зміни у законодавстві, яких не було під час узагальнення судової практики, яке проводилося більше 19 років тому назад.
Стаття 30 КУпАП із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 1251-ІХ від 16.02.2021 року, не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Поновити захиснику Ковалюху В.М. строк на апеляційне оскарження постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05.06.2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Ковалюха В.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний