Справа № 735/731/25 Головуючий у 1 інстанції Грушко О. П.
Провадження № 33/4823/628/25
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
25 серпня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Салая Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючий, проживаючий по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Місцевим судом установлено, що 30 травня 2025, близько 17 год 04 хв, по вул. Комунальній в с-щі Короп Новгород-Сіверського району, Чернігівської області ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2104», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу з використанням технічного приладу газоаналізатора «Аlcotest 6810», результат тесту 2,46 ‰, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду стосовно нього, скасувати її та провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи. Вказує на неналежне повідомлення судом про дату розгляду справи, оскільки на даний час проходить військову службу в ЗСУ і не перебуває за місцем проживання та реєстрації. Зазначає, що транспортним засобом не керував, а лише знаходився у салоні автомобіля на сидінні водія, а автомобіль був припаркований на узбіччі дороги і не рухався. Тому вважає, що перебування за кермом автомобіля, який був у нерухомому стані, не є доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факту керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. Стверджує, що він не був відсторонений від керування транспортним засобом. Вважає протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи недопустимими доказами по справі і такими, що отримані з істотним порушенням вимог КУпАП. Також вказує на порушення поліцейськими порядку огляду на стан сп'яніння.
До початку апеляційного розгляду надійшла заява від захисника Зощенка В.В. з проханням розгляду справи без його участі та участі підзахисного ОСОБА_1 , наголошуючи на задоволенні вимог апеляційної скарги.
Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У відповідності до ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Згідно п. 6 розділу І вказаної Інструкції… огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції…. установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до п. 9 Розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 842731 від 30.05.2025 року ОСОБА_1 власноруч його підписав (а.с. 2).
Відповідно до роздруківки результату тесту, виконаного технічним приладом “ALCOTEST 6810», у ОСОБА_1 було встановлено алкогольне сп'яніння з показником 2,46 %о, яку він підписав (а.с. 2).
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 20.03.2025 року за результатами огляду, проведеного поліцейськими, у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, від огляду у медичному закладі відмовився (а.с. 3).
Згідно із Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, та за допомогою приладу “ALCOTEST 6810», результат огляду становить 2,46 проміле. (а.с. 4).
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
На відеозаписі події об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Із цього відеозапису видно, як було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .. На запитання поліцейського чи вживав водій алкогольні напої, останній відповів, що ні, а вживав препарат корвалол. Під час спілкування поліцейський вбачає ознаки алкогольного сп'яніння, а саме почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, та пропонує пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою приладу “Драгер», на що водій погодився пройти огляд на місці. Видно, як поліцейський розкупорює мундштук, водій здійснює продуття приладу “Драгер», результат якого становив 2,46 проміле, поліцейський роз'яснює допустиму норму у 0,2 проміле, проти результату водій не заперечував та наголошував на невживанні ним алкогольних напоїв. Поліцейський повідомляє про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз'ясняє права та обов'язки, відстороняє від керування шляхом передачі автомобіля іншому водію. Поліцейський оформляє протокол, ознайомлює із його змістом, останній наголошував на розумінні, підписав його та отримав копію.
Отже, апеляційний суд визнає цей відеозапис достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, зафіксовано факт його керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Вказані докази в своїй сукупності узгоджуються між собою та доповнюють один одного, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у своїй об'єктивності, та правомірно взяті до уваги місцевим судом як докази підтвердження вини вчинення водієм ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, і з таким висновком повністю погоджується апеляційний суд.
Твердження у скарзі про те, що його огляд на стан сп'яніння був проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкцій щодо порядку проведення огляду, апеляційним судом визнається упередженим і до уваги не приймається. Спосіб, у який було встановлено алкогольне сп'яніння ОСОБА_1 , не суперечить вимогам законів та підзаконних актів.
При винесенні рішення, апеляційний суд не може взяти до уваги доводи апелянта про те, що він транспортним засобом не керував, а лише знаходився у салоні автомобіля на сидінні водія, а автомобіль був припаркований на узбіччі дороги і не рухався, а тому і вимоги Правил дорожнього руху на нього не розповсюджуються, оскільки такі в повному обсязі спростовуються відеозаписом, де на місці події водій не заперечував факту керування ним транспортним засобом. і будь-яких запитань чи зауважень від нього з цього приводу не надходило.
Одним з аргументів апеляційної скарги є те, що розгляд справи відбувся без його участі, оскільки на даний час проходить військову службу в ЗСУ і не перебуває за місцем проживання. Ці доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції надано правильну оцінку неявці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адже з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення на адресу, яка була зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Проте, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення визначено обов'язковою присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак стаття 130 цього Кодексу до такого переліку не входить.
За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що у місцевого суду були підстави для розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Дане рішення судом належним чином мотивоване.
Будь-яких суттєвих порушень прав особи на захист апеляційний суд не вбачає, оскільки ОСОБА_1 завчасно повідомлявся про розгляд справи, був обізнаний про складання стосовно нього 30.05.2025 року протоколу про адміністративне правопорушення та мав достатньо часу для з'явлення до суду.
При цьому судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, враховується, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім під час розгляду справи в суді, було поновлене апеляційним судом. Вказана особа належним чином викликана в судове засідання апеляційного суду.
При винесенні рішення, апеляційний суд не може взяти до уваги інші доводи апелянта, оскільки такі в повному обсязі спростовуються відеозаписом, та розцінює критично невизнання вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, оскільки воно повністю спростовується дослідженими в судовому засіданні матеріалами провадження. Підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи. Доводи апелянта апеляційний суд розцінює як такі, що мають формальний характер і спрямовані на уникнення ним відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Апеляційний суд наголошує, що судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів. Усі доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, нічим не підтверджені, є голослівними і тому апеляційним судом відхиляються.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов безсумнівного висновку, що місцевий суд розглянув справу із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, з'ясував усі фактичні обставини вчиненого правопорушення, обґрунтував свої висновки наявними по справі доказами, які були перевірені на їх належність і допустимість та оцінив їх із дотриманням вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП, дійшовши правильного та обґрунтованого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладене судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Апеляційний суд при цьому наголошує, що будь-яке порушення чинних на транспорті правил може призвести до тяжких наслідків, включаючи загибель людей, а керування транспортними засобами в стані сп'яніння украй небезпечне саме внаслідок того, що особа, яка керує транспортним засобом, не може у повній мірі його контролювати.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
З метою доступу до правосуддя вважаю за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Коропського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Коропського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2025 року.
Залишити без задоволення апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяГ. А. Салай