Справа № 278/1982/25
Провадження по справі №2/276/540/25
18 серпня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Іннова Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 21.12.2024 ТОВ «Іннова Фінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання грошових коштів у позику №6427191224, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 12 400 грн, а позичальник зобов'язався повернути його разом з процентами за користування кредитом на умовах та в строк, встановлений договором.
Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконала, суму кредиту не повернула, проценти за користування ним не сплатила, у зв'язку з чим у ОСОБА_2 станом на дату подання позову утворилася заборгованість в розмірі 35836,00 грн, з них: 12400, 00 грн - за тілом кредиту, 15376,00 грн - за процентами, 6200,00 грн - пеня, нарахована за порушення зобов'язань, 1860,00 грн - комісія за надання кредиту.
Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на нього судові витрати.
Ухвалою суду від 05.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач подала до суду відзив на позов, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначила, що позивачем не підтверджено факт укладення кредитного договору між сторонами у даній справі, матеріали справи належних та допустимих доказів передання грошових коштів не містять. При цьому, відповідач категорично заперечує, що він: зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) Кредитодавця; створив в такій системі особистий кабінет; отримав Пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; отримав електронне повідомлення від Кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; ввів одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) Кредитодавця; використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) Кредитного договору. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських та платіжних документів, а також доказів щодо наявності у відповідача на момент пред'явлення позову непогашеної (несписаної) заборгованості перед кредитором. Також у Відповідача не виник обов'язок дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що Позивачем були у встановлений Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про споживче кредитування» строк направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а Відповідачем таку вимогу були отримано.
18.06.2025 позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що договір про надання грошових коштів № 6427191224 від 21.12.2024 укладений сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством. Для отримання кредитних коштів позичальник направив заявку у Інформаційно-телекомунікаційній системі (ІКС) Товариства, вказавши всі дані, визначені в Заявці, як обов'язкові, зокрема, суму грошових коштів, яку він бажає отримати після укладення Договору, періодичність платежів зі сплати процентів, реквізити платіжної картки з рахунком, на який він бажає отримати кошти. Позичальник ознайомився з інформацію наведеною в Паспорті Кредиту шляхом відправки Оферти електронним листом на адресу електронної пошти Позичальника та відображення Оферти в Особистому кабінеті. На підтвердження ознайомлення з Паспортом Кредиту Позичальник увів Одноразовий ідентифікатор направлений Товариством, у спеціальному полі під Офертою в Особистому кабінеті. Позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Використання відповідачем одноразового цифрового ідентифікатора (OTP-коду), отриманого на свій номер телефону, є підтвердженням того, що правочин було укладено з його згоди. Також, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» не є банківською установою, тому не має можливості надати первинні бухгалтерські документи чи виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 було здійснено за допомогою ТОВ ФК Контрактовий Дім, відповідно до умов Договору № 160523/1 від 16 травня 2023 року про надання послуг з приймання та переказу платежів. Щодо дострокового стягнення кредитних коштів позивач зазначив, що повідомлення про прострочення та вимога можуть бути реалізовані не лише в письмовій формі, а й у рамках позовної заяви.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв та клопотань від них не надійшло.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2ст. 247 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом установлено, що 21.12.2024 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої позичальнику забезпечується через веб-сайт, було укладено договір надання грошових коштів у позику №6427191224, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 12400,00 грн на особисті (споживчі) потреби, строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів. Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення договору, знижена процентна ставка становить 0,87% в день та застосовується, починаючи з 181 дня з дати укладення договору.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 21.12.2024 року або наступний за ним календарний день (п.3.2 договору).
Згідно п. 4.1-4.2 договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку передбаченому договором та/абоЗаконом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході та/або протягом періоду обслуговування в товаристві (п.2.1 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку визначеного в п 6.3. кредитного договору.
Додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту №6427191224 від 21.12.2024 року містить Графік платежів для позичальника, який передбачає кількість днів у розрахунковому періоді - 360, суму кредиту за договором (тіло) 12400,00 грн, проценти за користування кредитом41738,40 грн.
З матеріалів справи слідує, що договір між сторонами був укладений в електронній формі та був підписаний 21 грудня 2024 року ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «5878» (а.сп43).
Підписавши цей договір, відповідач підтвердив, що ознайомився, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил. Також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами даного договору (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів).
Отже, сторони погодили умови, порядок виконання зобов'язання, визначили розмір процентів за користування коштами та досягли згоди з усіх істотних умов договору надання грошових коштів у позику №6427191224 від 21.12.2024 року.
Згідно п.1.1. договору № 160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 16 травня 2023 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий дім» та ТОВ «Іннова Фінанс», за цим договором клієнт доручає фінансовій компанії за відповідну плату здійснювати перекази коштів (платежів) з використанням Реєстру виплат на користь отримувачів відповідно до правил МПС для сервісів Visa Direct/Master Card Money Send.
Кредитодавець свої зобов'язання виконав, про що свідчить інформація ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий дім» про успішне перерахування 21.12.2024 коштів у сумі 12400,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 , а також виписка АТ «Універсал Банк» про рух коштів по вищевказаному рахунку, відповідно до якої 21.12.2024 зараховано кошти в сумі 12400,00 грн через надавача послуг ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий дім».
Вказані обставини не спростовані відповідачем належними і допустимими доказами.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються норми законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом про захист прав споживачів порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а суд немає підстав для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором».
Як слідує з умов договору, укладеного між сторонами справи, кредит є споживчим, що підтверджується зокрема, погодженою умовою послуги (пункт 1.12 Договору від 21.12.2024).
Відтак, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за цим кредитним договором, мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
Крім того, порядок дострокового повернення кредиту визначено і самим кредитним договором, зокрема у п.5.1.11 зазначено, що товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав у повному обсязі у порядку та випадках, передбачених п. 6.4 договору.
Відповідно до п.6.4 договору у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів з користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається в особистий кабінет позичальник та/або у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі (або окремо надану позичальником товариству) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані позичальника, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені позичальником), в тому числі з використанням месенджерів. Моментом отримання позичальником повідомлення є момент отримання товариством електронного підтвердження про направлення. В даному випадку позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30 календарних днів, з дня отримання від товариства повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов цього договору, така вимога товариства втрачає чинність. При цьому, в даному випадку вважається, що позичальник усунув порушення умов договору, якщо на 31-день, з дня отримання від товариства вищезазначеної вимоги, у позичальника буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення позичальнику вимоги та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги. В іншому разі, вимога залишається дійсною, а позичальник зобов'язаний не пізніше 30-го дня, з дня одержання вимоги, повернути в повному обсязі кредит, сплатити проценти та інші платежі, передбачені договором.
Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилався на те, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань.
Як слідує з умов договору, сторонами погоджено строк кредитування та графік платежів до 16 грудня 2025 року, який станом на дату звернення до суду ще не сплинув.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Однак, звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Іннова Фінанс» не надало доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання останнім вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої товариство мало намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.
Отже, враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вручення вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», то суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за договором надання грошових коштів у позику, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредитів та така була отримана відповідачем.
З огляду на викладене відсутні підстави для дострокового стягнення коштів за договором, укладеним сторонами в справі.
Разом з тим, враховуючи те, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, а позичальник, отримавши кредитні кошти, не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання щодо їх повернення (неналежним чином сплачував періодичні платежі), суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення простроченої заборгованості, строк погашення яких настав.
При цьому суд звертає увагу, що відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань або/чи які б спростовували суму заборгованості за кредитним договором перед позивачем, зокрема простроченої заборгованості, не надав.
За розрахунком позивача, заборгованість у ОСОБА_2 станом на 24.04.2025 складає 35836,00 грн, з них: 12400, 00 грн - за тілом кредиту, 15376,00 грн - за процентами, 6200,00 грн - пеня, нарахована за порушення зобов'язань, 1860,00 грн - комісія за надання кредиту.
Щодо заборгованості по тілу кредиту, то суд звертає увагу, що згідно графіку платежів суму позики (тіло кредиту) відповідач мав би повернути лише 16 грудня 2025 року. Тобто на момент звернення до суду ця сума не є простроченою, а позивач не набув права на дострокове стягнення заборгованості, а тому ця сума не підлягає стягненню.
Простроченою заборгованістю відповідача за період з 21.12.2024 по 24.04.2025 була заборгованість за процентами за 124 дні. За розрахунком позивача, така заборгованість становить 15376 грн: (тіло кредиту) х 1 % (процентна ставка) х 124 дні).
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (п. 5 ч. 3 ст. 2, ст. 13 ЦПК України), суд погоджується із заявленими до стягнення процентами за користування кредитом, нарахованими за період з дати надання кредиту по 24.04.2025.
Крім того, простроченою є також заборгованість зі сплати одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 1860,00 гривень (15 % від суми кредиту), яка передбачена п.2.7 договору.
Отже, позовні вимоги про стягнення процентів та комісії слід задовольнити, а в задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту - відмовити.
Щодо стягнення неустойки
Позивач заявив до стягнення неутойку в розмірі 6200 грн.
Враховуючи, що спірні правовідносини сторін виникли в період дії воєнного стану, суд зауважує наступне.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
Оскільки неустойка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач, як позичальник, на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов'язку сплати на користь позивача, як кредитодавця, такої пені.
Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки слід відмовити.
Судові витрати
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (48,09 %) в розмірі 1 164,93 гривень.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 352, 354 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику №6427191224 від 21 грудня 2024 року в розмірі 17236,00 гривень (сімнадцять тисяч двісті тридцять шість гривень), з яких: 15376,00 гривень - відсотки за користування кредитом за період з 21.12.2024 по 24.04.2025; 1860,00 гривень - комісія за надання кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» судові витраті зі сплати судового збору в розмірі 1 164,93 гривень (одну тисячу сто шістдесят чотири гривні дев'яносто три копійки).
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», адреса місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, ЄДРПОУ: 44127243.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 25.08.2025.
Суддя А.М. Збаражський