Справа № 289/2811/23
25 серпня 2025 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Лівочки Л.І.,
при секретарі - Степанчук С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Брусилівського районного суду Житомирської області заяву представника відповідача - адвоката Приведьона Віталія Миколайовича про стягнення судових витрат у цивільній справі № 289/2811/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - орган опіки та піклування Радомишльської міської ради Житомирської області, про припинення права на частку у спільному майні,
В провадженні Брусилівського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - орган опіки та піклування Радомишльської міської ради Житомирської області, про припинення права на частку у спільному майні.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (від представника позивача - адвоката Касянчука С.В. до початку розгляду справи по суті до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду). Ухвала набрала законної сили.
Представник відповідача -адвокат Приведьон В.М. 01.08.2025 звернувся до суду з заявою про стягнення судових витрат.
В обгрунтування заяви вказав, що позивач діяв недобросовісно та пред'явив необгрунтований позов, систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, та мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача. В позові вказував, що частка відповідача у власності на будинок є не значною та такою, що не може бути виділеною в натурі, хоча це не відповідає дійсності. Також його дії були такими, що не залежили від об'єктивних поважних обставин та умисними, а саме з її неявкою та не поданням клопотання про розгляд справи за її відсутності. Все це свідчить, що закриття провадження у справі відбулося у наслідок необгрунтованих дій позивача, а тому є підстави для покладання на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача.
Згідно договору про надання правничої допомоги № 1 від 15 лютого 2024 року адвокатом Приведьоном В.М. були надані клієнту ОСОБА_3 послуги по консультуванню, вивченню та аналізу законодавства щодо застосування відповідних правових норм з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов'язаних із застосуванням законодавства, підготовці відзиву та інших процесуальних документів, прийняття участі в засіданнях суду як представника клієнта по справі № 289/2811/23 в суді першої інстанції. Вказав, що згідно договору про надання правничої допомоги № 1 від 15.02.2024 року гонорар становить 20 000 грн., до якого включені платежі, що підлягають сплаті адвокатом, який є самозайнятою особою, тобто 22% ЄСВ, 18% ПДФО, 5% військовий збір, а всього на загальну суму 11 000 грн., та який підлягає сплаті після набрання законної сили рішення суду. Вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в такому розмірі, понесені у зв'язку з розглядом справи № 289/2811/23 в суді першої інстанції, співмірні із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та наданням послуг, обсягом таких робіт та послуг, а також із значенням справи для відповідача, у зв'язку з чим, на думку представника Коваль І.В., підлягають стягненню з позивача на її користь в повному обсязі, про що і просив суд.
Від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Касянчука С.В. 13.08.2025 року до суду надійшло заперечення на заяву представника відповідача про стягнення судових витрат, за змістом яких представник позивачки вважає завищеним розмір гонорару представника відповідачки, а витрати такими, що не були фактично відповідачкою понесені. Вказав, що окремі пункти опису та розрахунку послуг (робіт) згідно договору про надання правничої допомоги № 1 від 15.02.2024 року, укладеного між відповідачкою та її представником, такі як вивчення позовної заяви, консультація клієнта, пов'язана з правовідносинами, які склалися в даній справі, аналіз законодавства та судової практики по даній справі, охоплюється послугою підготовка відзиву. Крім того, вважає, що суд не має відшкодовувати податкові збори та платежі за здійснення самозайнятими особами їх професійної діяльності. Просив в задоволенні заяви представника відповідачки про стягнення судових витрат відмовити.
В судове засідання з розгляду заяви представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Приведьона В.М. про стягнення судових витрат сторони та їх представники не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлятись належним чином, від представників сторін поступили заяви про розгляд заяви за їх відсутністі.
Суд, дослідивши заяву про стягнення судових витрат та матеріали цивільної справи
№ 289/2811/23 приходить до наступного.
. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
При цьому згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що для стягнення компенсації здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, заявнику необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені. До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд в постанові від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18.
ЦПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. При цьому в постанові від 01.12.2023 року у справі № 922/2017/17 Верховний Суд зазначив, що поняття "необґрунтовані дії позивача" не є тотожним поняттю "необґрунтований позов", адже законодавець свідомо визначив як підставу для компенсації саме дії позивача, які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов. Тобто предметом дослідження в даному випадку не може бути надання оцінки обґрунтованості позовних вимог, яка здійснюється судом при прийнятті рішення по суті спору.
Судом при розгляді заяви встановлено, що ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 01.08.2025 року за клопотанням представника позивача - адвоката Касянчука С.В. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - орган опіки та піклування Радомишльської міської ради Житомирської області, про припинення права на частку у спільному майні у цивільній справі № 289/2811/23 залишено без розгляду ( п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).
Також встановлено, і це вбачається із змісту заяви представника відповідача адвоката
Приведьона В.М. про стягнення судових витрат, що заявник в обґрунтування вищевказаної заяви посилається на недобросовісні дії позивача та пред"явлення необгрунтованого позову.
Так, право на звернення до суду в установленому ЦПК України порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до положень чинного ЦПК України (ст. 257 ЦПК України) позивач може залишити поданий ним позов без розгляду до початку розгляду справи по суті.
При цьому залишення позову без розгляду є практичною реалізацією позивачем принципу диспозитивності цивільного судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Втім, само по собі клопотання позивача про залишення позову без розгляду не створює необґрунтованості дій позивача.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
У свою чергу, стягнення з позивача компенсації цих витрат у разі залишення позову без розгляду у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Чинний ЦПК України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Однак, під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
При цьому, як встановлено судом, підставою для подання представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Касянчуком С.В. заяви про залишення позовної заяви без розгляду у цивільній справі № 289/2811/23 стала зміна обставин, на які ОСОБА_1 посилалась в позовній заяві.
Тобто, на думку суду, представником відповідача адвокатом Приведьоном В.М. не доведено наявність необґрунтованих дій з боку позивача, зокрема, що позивач діяв недобросовісно, пред'явивши позов; що позивач систематично протидіяв правильному вирішенню спору; що недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; що такі дії позивача були умисні тощо.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви представника відповідача про стягнення судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 142, 259,260, 352-355 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , адвоката Приведьона В.М. про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - орган опіки та піклування Радомишльської міської ради Житомирської області, про припинення права на частку у спільному майні- відмовити.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення
Суддя Л.І. Лівочка