про продовження строку дії запобіжного заходу
25 серпня 2025 рокуСправа № 495/8483/24
Номер провадження 1-кп/495/385/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському Одеської області клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровського, Одеської області, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не депутат, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з 10 вересня 2024 року знаходиться обвинувальний акт, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12024162240000879 від 19 червня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
У судовому засіданні прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтоване тим, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2024 у даній кримінальній справі обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.08.2024, 12.09.2024, 06.11.2024, 11.12.2024, 04.02.2025, 19.03.2025, 12.05.2025, 01.07.2025 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.08.2025 включно.
Беручи до уваги, що на теперішній час строк дії ухвали спливає, а також продовжують існувати ризики передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може вдатися з метою уникнути кримінального покарання незаконно впливати напредставника потерпілого та свідків з метою змінити іх свідчення під час подальшого допиту необхідність яких може виникнути під час судового розгляду, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим є необхідність у застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні своє клопотання підтримала та просила задовольнити з мотивів наведених у клопотанні.
Захисник адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечувала, оскільки ризики не доведені, її підзахисний не має на меті переховуватися від суду, просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати більш м'який запобіжний захід, покликаючись на позитивну характеристику обвинуваченого, а також докази того, що її підзахисний планує вступати до лав ЗСУ.
Обвинувачений ОСОБА_4 погодився з доводами захисника, просив відмовити у задоволення клопотання прокурора.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши доводи клопотання та обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Реалізація такого права судом можлива за наявності клопотання прокурора або інших учасників судового провадження, що відповідає принципу незалежності та безсторонності суду.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні,у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого г ч. 3 ст. 286-1 КК України. Санкція частини ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
01.07.2025 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 29.08.2025 включно.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, суд враховує те, що судовий розгляд кримінального провадження на даний час триває, ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній проживає у Білгород-Дністровському районі, вказана територія межує з Республікою Молдова, в разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перебуваючи під посиленим контролем, з урахуванням тяжкості кримінальної відповідальності, яка йому загрожує за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, є реальні ризики того, що останній може здійснювати спроби переховуватися від органу досудового розслідування та суду на території суміжних з Україною держав, а також спробам незаконного впливу на осіб, які допитані у кримінальному провадженні в якості свідків, так як їх покази мають суттєве значення як підтвердження факту вчинення кримінального правопорушення.
Також суду не були надані докази, які б свідчили про те, що ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 зникли.
В разі не застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перебуваючи під посиленим контролем, з урахуванням тяжкості кримінальної відповідальності, яка йому загрожує за вчинення кримінальних правопорушень, є реальні ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 , може здійснювати спроби переховуватися від органу досудового розслідування та суду на території суміжних з Україною держав.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Крім цього, суд відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , враховує підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, п.2 ч.4 ст.183 КПК України та приходить до висновку, що застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним та не визначає її розмір у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 315 КПК України суд,
Клопотання прокурора Білгород-Дністровського окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, строком на 60 (шістдесят) днів тобто по 23 жовтня 2025 року включно з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_7