Іменем України
14 серпня 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/7270/23
провадження № 22-ц/4809/1184/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенко О. Л., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лущик Катерини Олександрівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 квітня 2025 року у складі судді Мохонько В. В. і
Кроткий зміст вимог позовної заяви
В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:
- встановити факт ухилення батьком ОСОБА_2 від виконання свого обов'язку щодо утримання сина ОСОБА_3 ;
- визнати ОСОБА_2 таким, що не маэ права на спадкування за законом після смерті сина;
- судові витрати покласти на відповідача.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача - ОСОБА_3 , який не був одружений, дітей не мав, заповіту не складав.
Спадкоємцями першої черги спадкування після смерті сина ОСОБА_3 є його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За заявою позивача 03.07.2023 приватним нотаріусом Журбей І. Л. зареєстровано спадкову справу після смерті сина ОСОБА_3 . До складу спадкового майна входять грошові збереження на рахунках в банку.
Оскільки відповідач був зобов'язаний утримувати свого сина до повноліття відповідно до ст. 180 СК України, проте, ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, не приймав участі в житті сина та неодноразово наражав сина на небезпеку, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 квітня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту ухилення батьком ОСОБА_2 від виконання свого обов'язку щодо утримання сина ОСОБА_3 та визнання ОСОБА_2 таким, що не має права на спадкування за законом після смерті сина, відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ухилення відповідача від надання допомоги сину, а саме доказів, які б підтверджували його винну поведінку і які є достатньою правовою підставою для усунення його від права на спадкування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Лущик К. О. просить рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було повністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, дослідження доказів було формальним, суд не з'ясував та не встановив, які факти та обставини підтверджує той чи інший доказ та не дослідив їх у сукупності.
Всі свідки своїми обґрунтованими показами підтвердили факт ухилення батьком від виконання своїх обов'язків та відсутністю участі в житті сина в тій мірі, в якій їм було про це відомо, що не було враховано судом першої інстанції.
Суд першої інстанції не надав оцінку іншим доказам, які містяться в матеріалах справи, як додатково підтверджують усні пояснення свідків, зокрема, витягу з психологічного консультування, роздруківкам скріншотів, копії витягу з наказукомандира військової частини НОМЕР_1 , копії сповіщення від 26.04.2023, копії аркушу з особової справи про демографічні дані військовослужбовця.
Висловлювання представника відповідача щодо відсутності претензій на спадщину не є перешкодою для майбутнього звернення за призначенням додаткового строку на прийняття спадщини.
Всі докази сторони відповідача підтверджують факт його неспроможності в минулому надавати матеріальну допомогу та утримувати свого сина, хоча він був працездатним.
Відзив на апеляційну скаргу
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник позивача адвокат Лущик К. О. підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача адвокат Березовська І. А. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 28.11.2005.
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 09.05.2023 шлюб між сторонами було розірвано 24.09.1997, актовий запис № 669.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно сповіщення сім'ї загиблого від 27.04.2023 за № 3/1449 ОСОБА_1 сповіщено, що син, механік-водій 5 парашутної роти НОМЕР_4 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 , 1989 р. н., призваний на військову службу під час мобілізації 25.10.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в м. Ізюм Харківської області.
Згідно довідки про причину смерті від 26.04.2023 причиною смерті ОСОБА_3 є гостра серцево-судинна недостатність. Кардіоміопатія змішаного генезу.
ОСОБА_3 похований на цвинтарі с. Троща, Трощанського старостинського округу, Вільшанської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області. Обряд поховання відбувся 30.04.2023.
На території Трощанського старостинського округу Вільшанської сільської ради без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 дійсно проживає ОСОБА_1 , про що свідчить довідка за № 1-435 від 03.07.2023.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.
03.07.2023 приватним нотаріусом Журбей І. Л. заведено спадкову справу № 86/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , номер спадкової справи у Спадковому реєстрі: 70876825.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 28.11.2005 (том 1 а. с. 9).
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 09.05.2023 шлюб між сторонами було розірвано 24.09.1997, актовий запис № 669 (том 1 а. с. 11).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 02 травня 2023 року (том 1 а. с. 7).
Відповідно сповіщення сім'ї загиблого від 27.04.2023 за № 3/1449, ОСОБА_1 сповіщено, що син, механік-водій 5 парашутної роти НОМЕР_4 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 , 1989 р.н., призваний на військову службу під час мобілізації 25.10.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в м. Ізюм Харківської області (том 1 а. с. 8).
Згідно довідки про причину смерті від 26.04.2023 причиною смерті ОСОБА_3 є гостра серцево-судинна недостатність. Кардіоміопатія змішаного генезу (том 1 а. с. 8).
03.07.2023 приватним нотаріусом Журбей І. Л. заведено спадкову справу № 86/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , номер спадкової справи у Спадковому реєстрі: 70876825 (том 1 а. с. 10).
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач, як батько померлого, не займався вихованням та утриманням сина, не цікавився його життям, отже ухилився від виконання батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_3 .
Разом з тим, проаналізувавши доводи сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі й показання свідків, суд приходить до висновку про недоведеність ОСОБА_1 за допомогою належних та допустимих доказів тієї обставини, що відповідач ухилився від виконання батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_3 , вчинення будь-яких неправомірних дій щодо нього, які би свідчили про його протиправну поведінку, свідомого невиконання батьком своїх батьківських обов'язків з утримання та виховання дитини.
При цьому, суд зауважує, що покази свідків не доводять винної поведінки відповідача, умисного ухилення від надання допомоги спадкодавцю та не можуть бути єдиною та безумовною підставою для задоволення позову, оскільки вони самі по собі не є беззаперечним доказом наявності підстав для висновку про ухилення від утримання спадкодавця.
За таких обставин, суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що всі свідки своїми обґрунтованими показами підтвердили факт ухилення батьком від виконання своїх обов'язків та відсутністю участі в житті сина.
В свою чергу, суд враховує, що ОСОБА_2 не був позбавлений батьківських прав щодо сина, тому на нього не може бути покладена відповідальність, встановлена частиною першою статті 166 СК України щодо втрати прав, заснованих на спорідненості з дитиною.
Крім того, що позивач не скористалася гарантованим їй законом правом на стягнення з відповідача аліментів на утримання сина до досягнення ним повноліття та, за необхідності, додаткових витрат на дитину, в судовому порядку.
Враховуючи, що під час вирішення спору позивач не довела належними і допустимими доказами факт ухилення відповідача від утримання сина, що є підставою для відмови у задоволенні позову про усунення від права на спадкування з підстав, передбачених частиною третьою статті 1224 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 761/2768/23 (провадження № 61-13985св24).
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінку витягу з психологічного консультування, роздруківкам скріншотів, копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , копії сповіщення від 26.04.2023, копії аркушу з особової справи про демографічні дані військовослужбовця, оскільки вказаним доказам судом першої інстанції було надно мотивовану оцінку в оскаржуваному рішенні, на основі якої зроблено обгрунтований висновок про те, що вказані докази у сукупності не підтверджують факт ухилення відповідача від утримання сина.
Інші д оводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішеннябез змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Лущик Катерини Олександрівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 квітня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 25.08.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник