Справа № 304/35/25 Провадження № 2/304/3/2025
14 серпня 2025 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/35/25 за позовом ОСОБА_1 до Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс», про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області з вимогою про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що він без реєстрації фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - мати ОСОБА_3 . Як після смерті батька, так і після смерті матері питанням оформлення права власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , де проживали його батьки, ніхто не займався. На сьогоднішній день позивач вирішив оформити право власності на займану ним квартиру, однак у нього виникли певні проблеми, пов'язані з розбіжностями та неповнотою внесення відомостей про право власності на вказане майно. Так, з Архівної виписки Дубриницької сільської ради Перечинського району від 17 листопада 2023 року № 355/01-31 з Рішення № 10 виконкому Дубриницької сільської Ради депутатів трудящих Перечинського району Закарпатської області Української РС від 24 лютого 1976 року «Про закріплення квартир у жилому містечку військової частини села Дубринич за Прикарпатським районним управлінням продуктопроводів і Дрогобицького контролю зв'язку» вбачається, що на підставі листа військової частини НОМЕР_1 від 19 лютого 1976 року № 30 і статті 279 ЦК У РСР виконком сільської Ради Депутатів трудящих рішив: 1) закріпити за Прикарпатським районним управлінням магістральних продуктопроводів 18 квартир у житловому будинку АДРЕСА_3 . №№ квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , як службово-посадові квартири; 2) закріпити за Дрогобицькою конторою зв'язку шість квартир в будинку АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , 9,10, АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 . Позивач також указує, що з паспорта громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданого Перечинським РВ УМВС України в Закарпатській області 31 травня 2002 року, вбачається, що така була зареєстрована з 18 листопада 1978 року та протягом життя до моменту смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки від 26 квітня 2024 року № 05-02/1519, виданої Дубриницькою сільською радою Ужгородського району Закарпатської області, на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно до погосподарської книги № 9 на 2011-2016 роки, особового рахунку НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 проживали: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до довідки від 26 червня 2024 року № 05-02/1519, виданої Дубриницькою сільською радою Ужгородського району Закарпатської області, згідно із записом у наявних архівній погосподарській книзі сільської ради № 10 за 1996-2000 роки та особового рахунку № НОМЕР_4 на момент смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , зроблено запис: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З повідомлення Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 26 червня 2024 року № 05-02/1521 вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_17 не передавався у комунальну власність Дубриницької сільської ради відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 891 від 06 листопада 1995 року (із змінами) «Про затвердження положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував в повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ, організацій» та відповідно не перебуває на балансі Дубриницької сільської ради Ужгородського району.
Протягом останніх 30 років та на теперішній час позивач ОСОБА_1 постійно проживає за вказаною адресою, здійснює капітальний та поточний ремонт будівлі, сплачує комунальні платежі (всі договори про надання житлово-комунальних послуг укладені мною та особові рахунки оформлені на його ім'я) добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується цим нерухомим майном, обробляє прилеглу до будинку земельну ділянку. Вказану квартиру ще за часів СРСР було надано батькам позивача для проживання як працівникам Прикарпатського районного управління магістральних продуктопроводів, яке, як відомо позивачу, у подальшому припинило своє існування, при цьому на той момент він не знав і не міг знати про відсутність у його батьків та у нього безпосередньо підстав для набуття права власності.
Отже, враховуючи вище викладене та те, що фактично проживаючи у своїй квартирі більше 25 років позивач не в змозі оформити право власності на житло в позасудовому порядку, відтак вважає, що єдиним способом захисту та визнання права власності на таку є звернення до суду з відповідною позовною заявою, а тому просить позов задовольнити.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його та позивача участі. При цьому, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить такі задовольнити.
Представник відповідача подала через канцелярію суду заяву про те, що не заперечує проти задоволення позову. Також просить суд розглянути справу в її відсутності.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності, суд дійшов такого висновку.
Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
У справі, яка переглядається, спір виник у правовідносинах щодо визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 328 ЦК України набуття права власності - певний юридичний склад, із яким закон пов'язує виникнення в особи права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, потрібно враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна у її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалося протягом всього строку набувальної давності.
Набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю можливе лише за наявності у сукупності таких умов: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та безперервність строку володіння ним.
При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2018 року у справі № 571/1099/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 683/2047/16-ц.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Отже умовами набуття права власності за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування майном, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику цього майна у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 10 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 10 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на це майно.
Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.
Як слідує з позовної заяви, батьки позивача були вселені у спірну квартиру, яка надана їм як службова (працівникам Прикарпатського районного управління магістральних продуктопроводів).
З повідомлення Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 26 червня 2024 року № 05-02/1521 вбачається, що відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 891 від 06 листопада 1995 року (із змінами) «Про затвердження положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував в повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ, організацій», житловий будинок АДРЕСА_17 не передавався у комунальну власність Дубриницької сільської ради та відповідно не перебуває на балансі Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) дійшла висновку про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
В свою чергу, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Як установлено судом, предметом спору є квартира АДРЕСА_5 , яка була надана та використовувалась як позивачем, так і його батьками для проживання, розташована в громадській будівлі за адресою: АДРЕСА_17 , яка не передавалася у комунальну власність Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та відповідно не перебуває на балансі такої.
Проте, позовні вимоги позивачем ОСОБА_1 пред'явлені саме до вказаної сільської ради. Суд, у свою чергу, належного відповідача не встановив та до участі у справі не залучав.
Позовна вимога про визнання права власності до юридичної особи, яка не є власником, а лише має право тільки господарського відання, не може бути звернена до Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, яку позивач визначив відповідачем.
Усунути вказаний недолік суд не мав можливості, оскільки позивачем або його представником до закінчення підготовчого провадження у справі не було подано клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Враховуючи вище викладене, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс», про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю слід відмовити у повному обсязі у зв'язку з неналежним суб'єктним складом відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3 706, 85 грн. Оскільки позов не підлягає задоволенню, то сплачений судовий збір покладається на позивача.
Сторони не заявляли про понесення ними інших судових витрат.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс», про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_18 .
Відповідач: Дубриницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04351179; місцезнаходження: 89210, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Дубриничі, вул. Центральна, 44А.
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс», код ЄДРПОУ 13990932; юридична адреса: 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Котляревського, 18 .
Головуюча: Гевці В. М.