Справа № 304/1885/25 Провадження № 1-кс/304/722/2025
20 серпня 2025 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин клопотання слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Київ Київської області, який має середньо-спеціальну освіту, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, священнослужителя Стрітенського чоловічого монастиря с.Середнє Мукачівської єпархії УПЦ, пенсіонера, особи з інвалідністю ІІ групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071130000166 від 18.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
19.08.2025 року слідчий СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області з клопотанням, яке погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
У поданому клопотанні слідчий зазначає, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатські області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025071130000166 від 18.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Слідчий вказує про те, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у невстановленої на даний час досудовим розслідуванням особи, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.
Так, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа розробила злочинну схему незаконного переправлення осіб через державний кордон України, відповідно до якої, особи призовного віку від 18 до 60 років, за її сприяння, що виразилося в наданні усних інструкцій, порад та вказівок, організації доставки до місць незаконного перетину державного кордону України, об'їзду контрольних пунктів пропуску ДПСУ, з метою подальшого потрапляння в країни Європейського союзу.
До вчинення злочину, а саме, до незаконного переправлення осіб через державний кордон України, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, залучила ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , роль якого полягала у доставці особи, яка мала бути незаконно переправлена через державний кордон України, з м.Києва до с.Малий Березний Ужгородського району Закарпатської області, шляхом перевезення через контрольні пункти пропуску ДПСУ, інструктажі цієї особи, сприянні вчинення даного злочину порадами, вказівками, наданням транспортного засобу і безпосередній доставці до місця незаконного перетину державного кордону України, за грошову винагороду.
Зокрема, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, перебуваючи у невстановленому на даний час місці, будучи організатором, діючи умисно, на виконання розробленого злочинного плану, з корисливих мотивів, за грошову винагороду, з метою подальшого незаконного переправлення військовозобов'язаного через державний кордон України, підшукала громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_3 та надалі, керуючи діями останнього, шляхом надання вказівок та порад, наказала будь-яким чином 15.08.2025 року доїхати до м. Київ, де самостійно поселитися й очікувати на подальші інструкції та вказівки з метою подальшого незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску і мати при собі грошові кошти в сумі 500 доларів США, які передати водію, який буде здійснювати його доставку до місця незаконного перетину державного кордону України.
15.08.2025 року ОСОБА_8 прибув у м. Київ та самостійно поселився до готелю «Оберіг», який розміщений за адресою: м.Київ, вул. В.Лобановського, 25/16.
Надалі, ОСОБА_4 , діючи умисно, з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації обумовленого з невстановленою на даний час особою злочинного плану, зокрема шляхом надання засобів для незаконного перетину державного кордону України, 16.08.2025 року зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що їх виїзд у Закарпатську область відбудеться 17.08.2025 року біля 18-19 години та щоб останній повідомив йому свою адресу перебування в м.Києві та очікував його дзвінка.
17.08.2025 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_8 та наказав йому виходити з готелю, після чого посадив його на заднє сидіння автомобіля марки «Mercedes-Benz С200» д.н.з. НОМЕР_1 , та разом поїхали в напрямку Закарпатської області, а саме до с.Малий Березний Ужгородського району. Під час поїздки ОСОБА_4 сказав ОСОБА_8 передати йому гроші в сумі 500 доларів США.
В подальшому, рухаючись через встановлені мобільні контрольні пости, в тому числі, державної прикордонної служби України, ОСОБА_4 давав вказівку ОСОБА_8 накриватись богослужбовим одягом «Ризами та підризником», щоб його не помітили працівники, які чергували на мобільних контрольних постах, у тому числі, державної прикордонної служби України чи поліції та повідомив, що по прибуттю на місце йому потрібно буде самому перейти лісосмугу до державного кордону України за маршрутом руху, який йому відправить на даний час невстановлена досудовим розслідуванням особа.
18.08.2025 року приблизно о 06 годині 14 хвилин на контрольному пості в селі Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області працівниками державної прикордонної служби України був зупинений автомобіль марки «Mercedes-Benz С200» д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_4 та на задньому сидінні якого було виявлено ОСОБА_8 , якого мали незаконно переправити через державний кордон України до країн Європейського Союзу за вищевикладених обставин.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.3 ст.332 КК України.
18.08.2025 року, о 08 годині 15 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
18.08.2025 року ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст.276-278 КПК України, вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні доказами, зокрема: повідомленням НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ, протоколами впізнання особи та предметів, протоколами оглядів предмету, протоколами допиту свідків.
В клопотанні слідчим зазначено, що стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема того, що підозрюваний ОСОБА_4 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності буде переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення даного злочину; може незаконно впливати на свідків, шляхом їх підкупу, умовляння або залякування (п.3 ч.1 ст.177 КПК України); вчинити інші кримінальні правопорушення (п.5 ст.177 КПК України); також є ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, (п.2 ч.1 ст.177 КПК України).
Слідчий вказує, що існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема тим, що ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні даного злочину, за яке йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 9 років з конфіскацією майна, та враховуючи, що кримінальне правопорушення, відповідності до ст.12 КК України, є тяжким, а тому існує ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Окрім того, підозрюваний ОСОБА_4 обізнаний у можливостях незаконного перетину державного кордону України, поза пункти пропуску, а тому може скористатися з метою переховування від органу досудового розслідування та суду, та відповідно, наявний ризик, передбачений
п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.
Допитаний свідок ОСОБА_8 надав викривальні покази щодо підозрюваного ОСОБА_4 , а тому останній може схиляти свідка до надання неправдивих показань, шляхом підкупу, умовляння чи залякування з метою уникнення таким чином кримінальної відповідальності.
Крім того, як вказує слідчий, наразі проводяться слідчі (розшукові) дії з метою встановлення інших свідків, очевидців вчинення вказаного злочину, з якими підозрюваний знайомий особисто, як із особами, які здійснили незаконний перетин кордону та такими що мають намір, а також інших співучасників, зокрема організатора, а тому останній, перебуваючи на волі, зможе незаконно впливати на них (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).
Враховуючи вищевикладене, а також те, що підозрюваному відомі всі особи, які можуть бути свідками у кримінальному провадженні (особи які мали намір чи перетнули державний кордон України), які в подальшому будуть допитуватися безпосередньо слідчим та судом, а тому існує ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, шляхом підкупу, умовляння чи залякування з метою уникнення таким чином кримінальної відповідальності.
В ході досудового розслідування встановлено, що в діях ОСОБА_4 наявні ознаки чітко організованого механізму зі структурованим розподілом ролей між співучасниками щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Такий характер злочинної діяльності свідчить про її стійкий, повторюваний характер і дозволяє дійти обґрунтованого висновку про реальність ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності, у якій він підозрюється, а тому вважають, що наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також наявний ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, до цього часу не виявлено та не вилучено плани і схеми злочинної діяльності, зокрема щодо організації маршрутів переправлення осіб, способів перетину державного кордону, технічних засобів, які могли використовуватись для цього, а також списку осіб, яких уже було незаконно переправлено. У зв'язку з цим тривають заходи для встановлення місць можливого зберігання вказаної інформації, у тому числі в електронному вигляді.
Як вказує слідчий, з огляду на зазначене, а також враховуючи, що підозрюваному можуть бути відомі відповідні відомості, місця зберігання речей і документів, які становлять доказову базу у провадженні, перебуваючи на волі, він має реальну можливість вплинути на доступ до них шляхом знищення, зміни або приховування, що створює обґрунтований ризик втрати важливих доказів, необхідних для повного, всебічного та неупередженого розслідування, що підтверджує необхідність застосування до нього відповідного запобіжного заходу.
Крім того, приймаючи до уваги, що на сьогоднішній день в країні оголошено воєнний стан і частина території держави знаходиться під окупацією ворога та не контролюється Україною, та ОСОБА_4 може переховуватися на вказаних територіях чи пересікти кордон з іншою державою поза офіційними пунктами пропуску, та існують реальні ризики, що останній сховається від слідства та суду. Зазначене свідчить не лише про високий рівень суспільної небезпеки інкримінованого діяння, а й про значну потенційну матеріальну вигоду, яку мав намір отримати підозрюваний. Це вказує на високу ймовірність ухилення ним від слідства та суду, а також використання наявних у нього ресурсів для впливу на хід досудового розслідування.
Та слідчий вважає, що у даному випадку наявні обставини, що свідчать про виключність ситуації, яка дозволяє визначити розмір застави понад межі, встановлені ч.4 ст.182 КПК України, з урахуванням критеріїв, передбачених ч.1 ст.178 КПК України, та просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави.
Слідчий зазначає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, наявність яких виправдовує необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти зазначеним ризикам та належному виконанні підозрюваним ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання слідчого у повному обсязі, просить задовольнити клопотання за наведеними у ньому підставами та вважає неможливим застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, із можливістю внесення застави та визначення його розміру у максимальних межах.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти застосування відносно підзахисного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає клопотання слідчого передчасним, необгрунтованим, підозру ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, не доведеною, також вважає непомірним розмір застави у максимальних межах, які просить визначити орган досудового розслідування. Захисник просить застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, посилаючись на відсутність доведеності недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу з урахуванням даних про особу підозрюваного, незадовільного стану його здоров'я, відсутність у нього судимостей, наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання.
Підозрюваний ОСОБА_4 просить відмовити в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати більш м'який запобіжний захід, а саме нічний домашній арешт, зобов'язується за першою вимогою з'являтися до слідчого, прокурора та суд.
Вислухавши думку прокурора, який підтримав подане слідчим клопотання у повному обсязі та просить задовольнити за підставами, викладеними у ньому, думку підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , які заперечували проти задоволення клопотання слідчого, та повно і всебічно дослідивши додані до клопотання матеріали, надані стороною захисту характеризуючі матеріали відносно підозрюваного та проаналізувавши докази на обґрунтування клопотання у їх сукупності, виходячи з принципів об'єктивності, справедливості та розумності, вважаю, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до положень п.п.1,2,3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно наданих суду матеріалів клопотання слідчого та Витягу з реєстру досудових розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, та який, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання від семи до дев'яти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши пояснення підозрюваного, думку прокурора, захисника, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В судовому засіданні встановлено, що о 08 годині 15 хвилин 18 серпня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст.208 КПК України
18.08.2025 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування у кримінальному провадженні доказами, зокрема: повідомленням 94 прикордонного загону ДПСУ; протоколом огляду транспортного засобу автомобіля «Мерседес» д.н.з НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , проведеного слідчим ОСОБА_6 від 18.08.2025 року; протоколом огляду мобільних телефонів марки «Nokia», синього кольору, з карткою мобільного оператора «ВФ-Україна» НОМЕР_3 , марки «Iphone XS», з карткою мобільного оператора «Lifecell» НОМЕР_4 , марки «Samsung A34», з карткою мобільного оператора «Lifecell» НОМЕР_5 , які належать ОСОБА_4 , проведеного слідчим ОСОБА_6 від 18.08.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 18.08.2025 року; протоколом пред'явлення речі (транспортного засобу) для впізнання за фотознімками, проведеного 18.08.2025 за участю свідка ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного 18.08.2025 року за участю свідка ОСОБА_8 ; довідкою про маршрут руху транспортного засобу - автомобіля «Мерседес» д.н.з НОМЕР_1 .
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
В ході розгляду клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст.177 КПК України (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, унеможлививши проведення за його участі необхідних слідчих дій для повного та всебічного розслідування по кримінальному провадженню, а також виконання у відношенні нього процесуальних рішень; ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, шляхом їх підкупу, умовляння, залякування, що вплине на повне, всебічне та неупереджене проведення досудового розслідування та встановлення обставин, які згідно ст.91 КПК України підлягають доказуванню. Також наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, вчинення іншого кримінального правопорушення та ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України.
Також, слідчий суддя враховує характер та ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його вік, матеріальний та сімейний стан.
Слідчим суддею оцінено особу та репутацію підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше не судимий, проте та на теперішній час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який становить суспільний резонанс. Крім того, на теперішній час підозрюваний ОСОБА_4 розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, непрацездатні особи на його утриманні не знаходяться, на обліку у нарколога, психіатра ОСОБА_4 не перебуває, проте є пенсіонером, особою з інвалідністю ІІ групи, ветераном війни, на теперішній час є священнослужителем Стрітенського чоловічого монастиря с.Середнє Мукачівської єпархії УПЦ.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою що відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У справі Мамедова проти росії №7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року» термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v.the United Kingdom), п.32, Series A, № 182).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя визначає, що причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною і достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Наявні у провадженні докази вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), у об'ємі як вимагає Закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_4 міг вчинити злочин, оскільки підтверджується наданими стороною обвинувачення матеріалами, перелік яких міститься у клопотанні, та долученими до нього доказами.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
На переконання слідчого судді, прокурором доведено, що на даному етапі досудового розслідування кримінального правопорушення підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема підшукувати свідків, які можуть дати неправдиві показання на його користь, вчиняти дії, які унеможливлюють встановлення та виявлення ще не зібраних доказів стороною обвинувачення, іншим чином сприяти неможливості встановлення об'єктивної істини в кримінальному провадженні.
Окрім цього, не виключено, що підозрюваний ОСОБА_4 може продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, пов'язані з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Таким чином, слідчий суддя прийшов до переконання, що слідчим та прокурором доведено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти рф»).
У відповідності до п.п.61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_4 та відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, нічим не підтверджені та спростовані у ході розгляду клопотання та стосуються конкретних обставин, фактів, які можуть викликати сумнів у їх правдивості, наявність чи відсутність яких не може бути спростована на даному етапі кримінального провадження та виходять за межі поняття «обґрунтованої підозри».
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що стороною захисту не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, в судовому засіданні стороною захисту не надано документальних підтверджень наявності у ОСОБА_4 постійного місця проживання за чітко визначеною адресою, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваному ОСОБА_4 необхідно обрати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою з визначенням застави.
Отже, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність слідчим під час розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти наведеним під час розгляду клопотання ризикам, оцінюючи ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженню, намагаючись забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, слідчий суддя вбачає, що клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню і слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Відповідно до абз.1 ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З огляду на те, що в клопотанні слідчий просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію розгляду в даному провадженні, слідчий суддя вважає за можливе одночасно визначити підозрюваному заставу як альтернативний запобіжний захід.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, відомостей про наявність у нього нерухомого майна чи доходу органом досудового розслідування не надано, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ч.2 ст.183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя виходить з вимог ч.4 та п.2 ч.5 ст.182 КПК України, і вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених цим Кодексом, становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує як характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст.177 КПК України, його сімейний та майновий стан, незадовільний стан здоров'я, наявність у підозрюваного ОСОБА_4 ІІ-ої групи інвалідності, який є ветераном військової служби та слідчий суддя дійшов до висновку, що розмір застави, який в достатній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, повинен бути визначений на рівні 60 мінімальних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680,00 грн.
У разі внесення застави, на ОСОБА_4 , відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 196-198, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 відраховувати з часу його затримання, а саме з 08 годин 15 хвилин 18 серпня 2025 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 18.08.2025 року.
Термін дії даної ухвали закінчується о 08 годині 15 хвилин 16 жовтня 2025 року.
Визначити заставу для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму - 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: банк отримувача - Держказначейська служба України м.Київ, МФО - 820172, рахунок UA198201720355209001000018501, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. код ЄДРПОУ - 26213408).
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі внесення ним застави у визначеному розмірі він підлягає звільненню з-під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення заставодавцем визначеної в даній ухвалі суми застави, зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 виконувати наступні обов'язки, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом, на визначений ними день та час; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, судді; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити - два місяці з моменту внесення застави.
Попередити підозрюваного ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Про прийняте рішення повідомити учасників судового розгляду та копію ухвали слідчого судді невідкладно вручити підозрюваному ОСОБА_4 , учасникам судового провадження, для відома.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області: ОСОБА_1