Справа 303/5526/25
3/303/1926/25
Іменем України
25 серпня 2025 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Морозова Н. Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 ,
- за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
17 липня 2025 року до Мукачівського міськрайонного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 695345 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, складений 14.07.2025 року уповноваженою особою Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, майором поліції, ОСОБА_2 з доданими до нього матеріалами.
В протоколі зазначено, що громадянка ОСОБА_1 , 16.04.2025 року близько 13:00 годин, знаходячись біля будинку № 4 на бульварі Ю. Гойди в м. Мукачеві, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, в порушення п.п.14 п.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинила відносно сестри свого чоловіка - ОСОБА_3 , умисні дії фізичного характеру, а саме спричинила останній тілесні ушкодження, внаслідок чого завдала їй тілесного болю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що дійсно 16.04.2025 року близько 13:00 годин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , мав місце конфлікт з сестрою її чоловіка, однак жодних протиправних дій у відношенні сестри чоловіка - ОСОБА_3 вона не починала, а тільки захищалася від дій останьої.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Сабов І. І. повідомив суду, що його довіритель не визнає свою вину у вчиненні домашнього насильства та просить закрити провадження у справі, мотивуючи тим, що його підзахисна ОСОБА_1 , відповідно до положень частини 2 та 3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», - не є суб'єктом та особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Оскільки, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є кровними родичами, не є членами однієї сім'ї та не пов'язані спільним побутом, не пов'язані спільними правами та обов'язками. На підставі наведеного просив провадження у справі закрити за відсутністю складу (суб'єкту) правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_3 , у судове засідання не з'явилася, про день, час і місце судового засідання, повідомлялася належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що обґрунтовується на загальному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, підходять до наступних висновків.
Положеннями ч. 1 статті 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єкт правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, загальний особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Об'єктом правопорушення є громадський порядок і громадська безпека.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції діянь, та передбачає існування обов'язкової ознаки - настання шкоди для фізичного чи психічного здоров'я потерпілого.
При цьому, норма ч.1ст.173-2КУпАП є бланкетною та потребує звернення до інших нормативно-правових актів, які визначають поняття домашнього насильства та його форм, зокрема до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Чинне національнета міжнароднезаконодавство вирізняє чотири форми домашнього насильства:економічне,психологічне,сексуальне та фізичне.
Згідно з ч. 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Наявний конфлікт між членами сім'ї може, але не обов'язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства.
У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім'ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.
Обставини правопорушення викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення. Викладене у протоколі, документально підтверджується матеріалами доданими до нього.
При цьому, для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, яке відображено у протоколі, слід звернутися до положень п.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яка дає визначення «домашньому насильству», зокрема - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
Частина друга та третя статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», визначає коло осіб, на яких поширюється дія вказаного Закону, а саме:
2. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:
1) подружжя;
2) колишнє подружжя;
3) наречені;
4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);
5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;
6) особи, які мають спільну дитину (дітей);
7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);
8) дід (баба) та онук (онука);
9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка);
10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);
11) рідні брати і сестри;
12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);
13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;
14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;
15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
3. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц.
Відповідно до частин 2 та 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Як вбачається з аналізу змісту чинного законодавства, ознакою домашнього насильства є залежність потерпілого від кривдника чи значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, можуть бути як члени однієї сім'ї відповідно до визначеного поняття члена сім'ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.
З матеріалів справи вбачається, що потерпілою є ОСОБА_3 , яка являється сестрою чоловіка ОСОБА_1 , при цьому вона є повнолітньою, не визнана недієздатною, будь-якого обов'язку ОСОБА_1 у відношенні ОСОБА_3 немає, вони не пов'язані спільним побутом, оскільки разом з нею не проживають, не ведуть спільний бюджет та не мають між собою спільних прав та обов'язків, тобто вони не є залежними одна від одної.
Таким чином, у судовому засіданні встановлена відсутність «обов'язкових умов для визнання членами сім'ї» та основної «ознаки домашнього насильства» - залежність потерпілого від кривдника чи значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Суддя бере до уваги позицію захисника щодо відсутності «кровного споріднення» між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які не є кровними родичами, не є членами однієї сім'ї, не пов'язані спільним побутом, не пов'язані спільними правами та обов'язками.
У судовому засіданні встановлено, що особо, відносно якої складено протокол за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та потерпіла ОСОБА_3 , у розумінні статті 1 та статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не являються суб'єктом відносин, що регулюються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» і відповідно суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Отже, враховуючи обставини справи суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Керуючись: ст. 173-2 ч. 1, 247 , 283-285 КУпАП , суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Наталія МОРОЗОВА