Іменем України
14 серпня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/504/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.
За позовом: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,
код ЄДРПОУ 24584661, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032
в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг»,
код ЄДРПОУ 42041573, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів»,
код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013
Предмет спору: про стягнення 6 460 058,32 грн,
від позивача: Балика А. М., представник;
від відповідача: Якимчук Ю. В., представник,
Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів», у якому просить суд стягнути з відповідача 6 460 058,32 грн, з яких 1 543 858,84 грн - 3% річних та 4 916 199,48 грн інфляційних втрат.
Процесуальні дії у справі.
У зв'язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження; призначено підготовче засідання на 22.07.2025 на 10:00; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду від 09.06.2025 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 09.06.2025 о 18:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 25.06.2025.
24.06.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.
30.06.2025 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив з доданими до неї документами.
07.07.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду заперечення з доданими до нього документами.
За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 21.07.2025 постановлено підготовче засідання 22.07.2025 проводити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
У підготовчому засіданні 22.07.2025 суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті (відзив на позовну заяву, відповідь на цей відзив та заперечення) з доданими до них документами, як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням.
У підготовчому засіданні 22.07.2025 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.08.2025 на 10:00.
Ухвалою суду від 23.07.2025 виправлено помилку в ухвалі, постановленої судом у судовому засіданні 22.07.2025 без оформлення окремого документа, а саме постановлено вважати правильною дату судового засідання з розгляду справи по суті 13.08.2025 о 10:00.
За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 07.08.2025 постановлено судове засідання 13.08.2025 проводити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
У судовому засіданні 13.08.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення.
У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання для проголошення рішення суд на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 14.08.2025 підписав скорочене рішення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00423 від 24.09.2021, укладеного між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Енергоатом-Трейдинг», правонаступником якого є АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», та ТОВ «Енера Чернігів», в частині своєчасної оплати вартості поставленої електричної енергії, у зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до 1 543 858,84 грн - 3% річних та 4 916 199,48 грн інфляційних втрат.
Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке:
- позивач здійснив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи з вартості загального обсягу електричної енергії за Додатковими угодами, а не з вартості купленої електричної енергії, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність таких нарахувань. Також позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували факти реєстрації обсягів електричної енергії на електронній платформі оператора системи передачі відповідно до Правил ринку та отримання від ОСП автоматичного повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований договір є дійсним;
- згідно з Положенням про ПСО розрахунки між учасниками ринку здійснюються за «ланцюговим» принципом, відповідно до якого кошти, отримані від попереднього учасника, є джерелом оплати наступному. На думку відповідача, встановлений Положенням ПСО порядок розрахунків передбачає авансування витрат постачальників універсальних послуг грошовими коштами від ДП «Гарантований покупець», які отримані останнім від виробника електричної енергії, для можливості проведення оплат на користь АТ «НАЕК «Енергоатом» за куповану для виконання спеціальних обов'язків електричну енергію. Оскільки у ДП «Гарантований покупець» існувала заборгованість перед відповідачем як постачальником універсальних послуг у рамках фінансового ПСО (зокрема, за період з листопада 2023 року по червень 2024 року), Товариство було позбавлене можливості здійснювати повноцінні розрахунки на ринку електричної енергії та своєчасно виконувати зобов'язання за договором купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-21-00423. Отже, відповідач вважає, що відсутня вина Товариства у затримцi оплати позивачу за вказаним договором купівлі-продажу електричної енергії;
- позивач безпідставно просить стягнути інфляційні збитки, нараховані за період, менший половини місяця, а саме з 07.03.2024 по 20.03.2024 у розмірі 125 364,63 грн.
У разі задоволення позовних вимог відповідач просить зменшити розмір 3 % річних та
інфляційних втрат до 1 грн, враховуючи те, що вартість отриманої електричної енергії оплачена в повному обсязі, відповідач є постачальником універсальних послуг населенню на території Чернігівської області, а спірний період споживання припадає на широкомасштабне вторгнення російської федерації на території України.
Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, враховуючи таке:
- термін «куплена електрична енергія» сторонами сформульований задля визначення остаточного (фактичного) обсягу купленої ПУП електричної енергії за календарний місяць. Сторонами погоджено здійснювати оплату поставленої електричної енергії рівними платежами у відсотковому співвідношенні від загальної вартості електричної енергії, яка купується у відповідному розрахунковому місяці, а не від вартості зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній платформі оператора системи передачі на кожну дату оплати;
- твердження відповідача про ненадання доказів реєстрації обсягів електричної енергії на електронній платформі ОСП, є безпідставним, оскільки відсутня правова необхідність у наданні доказів реєстрації обсягів електричної енергії за кожен торговий день за понад пів року періоду прострочення. Умова щодо реєстрації є суто технічною умовою, яку мають виконувати сторони і щодо якої у сторін не виникало жодних претензій одна до одної в процесі відпуску/відбору (купівлі-продажу) електричної енергії у розумінні пункту 2.2 Договору;
- ані умови Примірного договору, ані умови Договору між позивачем та відповідачем, ані умови інших вищезазначених договорів між Суб'єктами ПСО не містять умов щодо джерел коштів, які беруть участь у «ланцюгу» фінансових зобов'язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов'язків за Положенням про ПСО з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто вони не містять вказівки на те, що при виконанні договірних зобов'язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у «ланцюгу» взаємних розрахунків;
- посилання ТОВ «Енера Чернігів» на заборгованість ДП «Гарантований покупець» як підставу для відсутності своєї вини у простроченні платежів є неспроможним. Відповідач не довів наявності обставин непереборної сили, які перешкодили б належному виконанню зобов'язань перед позивачем;
- в цілому за ІІ етап березня 2024 року у спірному періоді для нарахування інфляційних втрат існувала прострочена заборгованість саме з 05.03.2024 року до 20.03.2024 року (день, який передує даті фактичної оплати коштів у спірному періоді). З наведеного вбачається, що кількість днів прострочення фактично становить 16 днів і сума нарахованих інфляційних втрат у спірному періоді визначена правильно;
- розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), а також інфляційні втрати не підлягають зменшенню судом.
У своїх запереченнях відповідач наголошує, що позивач не надав достатніх доводів, аргументів та підстав здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з вартості загального обсягу електричної енергії за Додатковими угодами, а не з вартості купленої електричної енергії та відсутності вини відповідача у затримці оплати товару.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
24.09.2021 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдінг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» (далі - Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (далі - Постачальник універсальних послуг, ПУП) уклали Договір № 65-150-SD-21-00423 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору цей договір укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 (зі змінами) (далі - Положення про ПСО) та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021.
Відповідно до пункту 1.2 Договору кожна Сторона зобов'язалася вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов'язань за цим Договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, отримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації, впровадження програмного забезпечення тощо.
У пункті 1.3 Договору зазначено, що для цілей цього Договору під словосполученням «куплена електрична енергія» у всіх зворотах та сполученнях Сторони розуміють електричну енергію, обсяги якої зареєстровані Сторонами на електронній платформі оператора системи передачі відповідно до Правил ринку та щодо яких Сторонами отримано від ОСП автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований договір є дійсним. Під терміном «розрахунковий місяць» Сторони розуміють календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та Продавцем.
За цим договором Продавець зобов'язався продати, а ПУП - купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється в Об'єднаній енергетичній системі України (далі - ОЕС України) (пункт 2.1 Договору).
Пунктом 2.2 Договору визначено, що обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску Продавцем та відбору ПУП електричної енергії.
Згідно з пунктом 3.1 Договору періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год. першого календарного дня по 24:00 год. останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону.
Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим Договором, у періоді постачання дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, зазначається в аукціонному свідоцтві та у додатковій угоді для періоду постачання (пункт 3.3 Договору).
Відповідно до пункту 3.4 Договору відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що є додатком до додаткової угоди для періоду постачання. Кожна сторона самостійно зобов'язана до 10:00 за 2 (два) дні до кожного Торгового дня (Доби постачання) здійснити реєстрацію обсягів електричної енергії, що відповідають розрахунковим періодам Торгового дня (Доби постачання), на електронній платформі ОСП.
Пунктом 3.6 Договору визначено, що підставою для фізичного відпуску/відбору електричної енергії у торговий день (добу постачання) за цим Договором є отримання сторонами від ОСП автоматичного повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований ДД є дійсним. Якщо будь-яка сторона не здійснила реєстрацію обсягів електричної енергії або реєстрації договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП, купівлі/продажу цих обсягів припиняється. Обсяг електричної енергії, продаж (відпуск) якого сторонами було припинено внаслідок невиконання сторонами пункту 3.5 цього Договору, може бути реалізований продавцем на власний розсуд на інших сегментах ринку. Залишок грошових коштів отриманих продавцем, зараховується у рахунок наступного платежу, відповідно до Додаткової угоди до Періоду постачання.
Купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період М-3, де М - розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та додатковій угоді для періоду постачання (п. 4.1 Договору).
Відповідно до пункту 4.2 Договору вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.
Згідно з пунктом 4.3 Договору, оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.
Оплату за куплену електричну енергію ПУП здійснює грошовими коштами в національній валюті, що перераховуються на банківський рахунок продавця, вказаний у Розділі 13 цього договору або на інший банківський рахунок продавця, про реквізити якого продавець повідомив електронним листом з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) не менш, ніж як за 2 (два) робочі дні до дати платежу з подальшим підтвердженням цього у письмовому вигляді. Оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати ПУП за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (пункт 4.6 Договору).
Згідно з пунктом 4.9 Договору, після закінчення кожного розрахункового місяця у періоді постачання, сторони складають Акт купівлі-продажу електричної енергії. Продавець не пізніше 2-го робочого дня після закінчення розрахункового місяця, у якому відбулася купівля-продаж електричної енергії, надсилає ПУП з накладенням кваліфікованого електронного підпису Акт купівлі - продажу електричної енергії.
Відповідно до пункту 11.1 Договору цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікований електронним підписом (КЕП) та діє на період чинності Положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов'язань Договір діє до їх повного виконання.
Додатковими угодами №28 від 23.10.2023, № 29 від 01.11.2023, № 30 від 28.12.2023, № 31 від 18.01.2024, № 32 від 23.01.2024, № 33 від 20.02.2024, № 34 від 20.03.2024, № 35 від 26.04.2024, № 36 від 27.05.2024 сторони погодили період постачання - листопад 2023 року - червень 2024 року, вартість та обсяг електричної енергії, а також етапи оплати, а саме:
- за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 22-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.
Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.
У період з листопада 2023 року по червень 2024 року Постачальник продав Покупцю електричну енергію на загальну суму 1 366 293 318,08 грн, на підтвердження чого надано акти купівлі-продажу електричної енергії, а саме: №1321 від 30.11.2023 на суму 202 668 937,28 грн, №1514 від 31.12.2023 на суму 208 758 204,00 грн, №7 від 31.01.2024 на суму 221 671 887,10 грн, №114 від 29.02.2024 на суму 202 489 961,40 грн, №204 від 31.03.2024 на суму 167 152 834,51 грн, №330 від 30.04.2025 на суму 137 254 254,19 грн, №443 від 31.05.2024 на суму 122 283 561,30 грн, №530 від 30.06.2024 на суму 104 013 678,30 грн.
ТОВ «Енера Чернігів» оплатило поставлену електричну енергію, що підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунки Продавця та виписками банку по його рахунку за період з 01.10.2023 по 05.02.2024 та з 12.01.2024 по 30.06.2024, але при цьому порушило, встановлені Додатковими угодами для періоду постачання строки оплати.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язується оплатити прийняту енергію (ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановив суд, позивач у спірний період продав відповідачу електричну енергію, яку останній оплатив у повному обсязі, проте допустив порушення строків здійснення такої оплати, встановлених у Договорі та додаткових угодах.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості проданого позивач нарахував та заявив до стягнення 1 543 858,84 грн - 3% річних та 4 916 199,48 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Відповідач вважає, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є неправильним, оскільки він зроблений виходячи з вартості загального обсягу електричної енергії за Додатковими угодами, а не з вартості купленої електричної енергії.
Як встановив суд, у розділі 4 Договору сторони погодили ціну та порядок оплати електричної енергії.
Зокрема, згідно з положеннями пунктів 4.1 - 4.3 Договору купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період М-3, де М - розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та додатковій угоді для періоду постачання. Вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт/год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання. Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.
Умовами Додаткових угод до Договору сторонами кожного місяця визначалися, зокрема: періоди постачання (пункт 2), загальні обсяги електричної енергії (пункт 3), ціна та вартість купленої електричної енергії у визначеному періоді (пункти 4, 5), у тому числі і порядок розрахунків (пункт 6).
У пункті 4.3 Договору сторони узгодили, що оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати.
У пункті 1.3 Договору сторонами погоджено такі визначення для терміну «розрахунковий місяць» - календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та Продавцем.
Разом з тим, згідно з умовами пункту 1.3 Договору під словосполученням «куплена електрична енергія» у всіх зворотах та сполученнях сторони розуміють електричну енергію, обсяги якої зареєстровані сторонами на електронній платформі оператора системи передачі відповідно до Правил ринку та щодо яких сторонами отримано від ОСП автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований договір є дійсним.
Тобто згідно з умовами Договору сторонами погоджено, що у визначенні обсягів купленої електричної енергії за основу береться обсяг купленої електричної енергії та зареєстрованої сторонами на електронній платформі оператора системи передачі. Водночас у визначенні порядків та строків розрахунків сторонами за основу береться календарний місяць. При цьому у визначенні строків та суми попередньої оплати у розумінні пункту 4.3 Договору сторони керуються обсягом електричної енергії визначеної у пунктах 3 Додаткових угод на визначений у цій угоді період.
У свою чергу, термін «куплена електрична енергія» сторонами визначений задля визначення остаточного (фактичного) обсягу купленої ПУП електричної енергії за календарний місяць. Саме з цією метою і застосовуються дані щодо обсягів зареєстрованих сторонами на електронній платформі ОСП.
З наведеного слідує, що сторонами погоджено здійснювати оплату поставленої електричної енергії рівними платежами у відсотковому співвідношенні від загальної вартості електричної енергії, яка купується у відповідному розрахунковому місяці, а не від вартості зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній платформі оператора системи передачі на кожну дату оплати, про що стверджує відповідач.
З огляду на положення сторонами умов щодо форми розрахунків «попередня оплата» невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення та розраховується виходячи із погоджених сторонами обсягів та підлягає остаточному виконанню, з урахуванням коригувань проведених саме за наслідком фактичного обсягу купленої електричної енергії.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №902/1511/23.
Отже, відповідач вільно трактує визначення «куплена електрична енергія» у спірних правовідносинах, а тому суд відхиляє зазначені доводи відповідача.
Стосовно доводів відповідача про те, що порушення строків виконання ним своїх грошових зобов'язань за Договором сталось не з його вини, а у зв'язку з «ланцюговим» принципом здійснення розрахунків між учасниками ринку та наявністю заборгованості у ДП «Гарантований покупець» перед відповідачем, суд зазначає таке.
Покладення спеціальних обов'язків передбачене положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» та Постанови КМУ №483 від 05.06.2019, якою затверджене Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - Положення №483).
Цим Положенням визначено: загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов'язки; зміст та обсяг спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії згідно з цим Положенням (далі - спеціальні обов'язки); учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки; обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки, необхідних для їх виконання; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки; територію та строк виконання спеціальних обов'язків; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки.
Згідно з пунктом 4 Положення №483 спеціальні обов'язки покладаються на таких учасників ринку електричної енергії: виробників електричної енергії; постачальників універсальних послуг; гарантованого покупця; операторів систем розподілу виключно в частині обов'язкового придбання технологічних витрат електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим Положенням; постачальника "останньої надії"; оператора системи передачі електричної енергії в частині придбання послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника «останньої надії».
Відповідно до пункту 5 Положення №483 до спеціальних обов'язків належить, зокрема:
- постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами, визначеними у додатку 3;
- надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга постачальників універсальних послуг) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за примірною формою згідно з додатком 2 і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг гарантованим покупцем;
- надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга гарантованого покупця) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками;
- придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період М-3, де М - розрахунковий місяць.
Згідно з вимогами пункту 7 Положення №483 виробники зобов'язані зокрема укласти з гарантованим покупцем договори про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (далі - договір 1); оплачувати своєчасно та у повному обсязі гарантованому покупцю вартість послуги гарантованого покупця.
Відповідно до пункту 8 Положення №483 гарантований покупець зобов'язаний зокрема укласти з виробниками договори 1 та з постачальниками універсальних послуг договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір 2); оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Згідно з пунктом 9 Положення №483 постачальники універсальних послуг зобов'язані зокрема здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах за двосторонніми договорами, на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку електричної енергії в обсягах, що необхідні для постачання побутовим споживачам; укласти з гарантованим покупцем договір 2.
Виконання спеціальних обов'язків, передбачених цим Положенням, повинне забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання; джерелами фінансування витрат виробників за виконання спеціальних обов'язків є відповідна компенсація, порядок здійснення якої визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 16 Положення №483).
Отже, Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі «виробників електричної енергії», «постачальників універсальних послуг» та «гарантованого покупця», а саме шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин:
- «виробник» - «гарантований покупець» - договір про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (за формою, наведеною у додатку № 4);
- «гарантований покупець» - «постачальник універсальних послуг» - договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (за формою, наведеною у додатку № 2);
- «виробник» - ДП «НАЕК «Енергоатом» - «постачальник універсальних послуг» - договір щодо придбання за результатами проведення електронних аукціонів стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам.
У постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1304/23 вирішуючи питання щодо істотності впливу Положень ПСО у схемі договірних відносин між «виробником», «гарантованим покупцем» та «постачальником універсальних послуг», Верховний Суд зазначив, зокрема, що існує певна синхронність виконання ними взятих на себе грошових зобов'язань.
Згідно з висновками Верховного Суду, які викладені у пункті 5.12 означеної постанови, «… ані умови Примірних договорів, ані умови наведених договорів не містять договірних умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов'язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов'язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто, вони не містять вказівки на те, що при виконанні договірних зобов'язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків».
«Постанова КМУ №483 від 05.06.2019, затверджене нею Положення, та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для «постачальників універсальних послуг».
З огляду на наведене колегія суддів Верховного Суду визнала обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що постачальники універсальних послуг мають обов'язок сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.
Як встановив суд, у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем укладено Договір відповідно до норм Положення ПСО, а тому вони повинні дотримуватися положень постанови у частині встановлених для них прав та обов'язків, зокрема обов'язку АТ «НАЕК «Енергоатом» як виробника продати електричну енергію та кореспондуючого обов'язку у Товариства купити її та оплатити.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах постанова КМУ від 05.06.2019 № 483, затверджене нею Положення ПСО та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів також установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі, і для постачальників універсальних послуг, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач має обов'язок сплачувати позивачу кошти за куплену електричну енергію відповідно до умов та строків, які визначені пунктом 6 Додаткових угод до Договору та про відсутність підстав вважати, що у спірних правовідносинах при виконанні договірних зобов'язань існує залежність виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати електричної енергії за Договором у залежність від ланцюгу фінансових зобов'язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов'язків за наведеним Положенням ПСО.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №902/1511/23.
Щодо доводів відповідача про безпідставність стягнення інфляційних збитків, нарахованих за період, менший ніж половина місяця, а саме з 07.03.2024 по 20.03.2024 у розмірі 125 364,63 грн, суд зазначає таке.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено порядок розрахунку інфляційних втрат відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
Так, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
У наданому позивачем розрахунку зазначено про нарахування інфляційних втрат на суму 25 072 927,17 грн (ІІ етап, березень 2024 року) за період з 07.03.2024 по 20.03.2024 у розмірі 125 364,63 грн.
Разом з тим, суд встановив, що станом на 05.03.2024 у відповідача існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 33 430 566,90 грн, яку ТОВ «Енера Чернігів» 07.03.2024 частково сплатила, перерахувавши позивачу кошти у розмірі 8 357 641,73 грн.
Отже, фактично заборгованість у розмірі 25 072 927,17 грн існувала ще з 05.03.2024, а тому кількість днів прострочення у березні 2024 року становить 16 днів, тобто прострочення платежу тривало більше півмісяця.
Здійснивши перерахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про правильне їх нарахування, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач просить зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн, враховуючи те, що вартість отриманої електричної енергії оплачена в повному обсязі, відповідач є постачальником універсальних послуг населенню на території Чернігівської області, а спірний період споживання припадає на широкомасштабне вторгнення російської федерації на території України.
Як уже зазначалося, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Оскільки сторони не встановлювали в Договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання.
Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Отже, у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.
Щодо можливості зменшення інфляційних втрат суд зазначає таке.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.
Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 77520,70 грн підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 42041573, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) 1 543 858,84 грн - 3% річних, 4 916 199,48 грн інфляційних втрат та 77 520,70 грн витрат на сплату судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 25.08.2025.
Суддя В. В. Шморгун