18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
25 серпня 2025 року м.Черкаси Справа №925/953/25
Вх.суду №11822/25 від 12.08.2025
Господарський суд Черкаської області
у складі головуючого судді Хабазні Ю.А.,
розглянувши заяву від 12.08.2025
заявника, ОСОБА_1 ,
про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність,
1. ОСОБА_1 (місце реєстрації і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) звернувся до суду із заявою від 12.08.2025 з вимогою відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність.
2. Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс):
абз.1 ч.2 ст.2. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
ст.115. Провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Боржник має право звернутися до Господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності;
ст.116. Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом. У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються: (…) 3) виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду; 4) перелік документів, що додаються до заяви. До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
3. Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
ч.1, 3 і 4 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
ч.2 ст.80. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
ч.1, 2 і 4 ст.96. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи…)
Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.
ч.4 і 5 ст.91. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. (…) Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
ч.3 ст.162. Позовна заява повинна містити: 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
ч.2 ст.164. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
ч.1 ст.174. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
5. Аналіз ч.1 ст.3, ч.6 ст.12 ГПК України, ч.1 ст.2 КУзПБ у сукупності із ч.1 і 4 ст.174 ГПК України дає суду підстави для висновків про те, що основним процесуальним законом, який застосовується господарським судом у розгляді справ про банкрутство, є саме ГПК України, а КУзПБ є субсидіарним, додатковим і доповнюючим процесуальним законом, який встановлює особливості вчинення вже передбаченої в ГПК України процесуальної дії або доповнює новою не передбаченою в ГПК України процесуальною дією. При цьому суд виходить з презумпції відсутності суперечності (конкуренції, колізії, альтернативності) у нормах ГПК України та КУзПБ, згідно з якою, на думку суду, норми різних законів, які регулюють однотипні, аналогічні правовідносини, доповнюють і уточнюють одна одну, а не конкурують між собою чи заперечують одна одну. Визнати наявність конкуренції чи колізії правових норм можна лише у випадку, якщо таке тлумачення одночасно існуючих однопредметних норм у ГПК України і КУзПБ, які мають бути одночасно застосовані у конкретному випадку, є неможливим.
У даному випадку слід виходити з такого їх тлумачення, що три підстави для "повернення" заяви боржника, передбачені ч.1 ст.38 КУзПБ є додатковими чи уточнюючими до підстав "повернення", передбачених ч.4 і ч.5 ст. 174 ГПК України. Інакше (тобто якщо припустити), що підстави повернення заяви передбачені лише виключно ч.1 ст.38 КУзПБ, і суд не може повернути заяву відповідно до ч.4 ст.174 ГПК, то тоді це прямо суперечить обов'язку застосування судом ч.3 ст. 37 КУзПБ (щодо права суду залишити без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст.174 ГПК України).
В цьому аспекті суд не вбачає також ніякої суперечності між ч.2 ст.162 ГПК України і ч.2 ст.116 КУзПБ у обов'язку боржника, який подає заяву про відкриття провадження про його неплатоспроможність "викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначити докази, що підтверджують вказані обставини; зазначити правові підстави позову; скласти перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви", а не обмежитись "викладом обставин, що стали підставою для звернення до суду" з подальшим перекладенням на суд начебто обов'язку "витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів" (ч.4 ст.74 ГПК України).
При цьому суд звертає увагу заявника, що вказане право (ч.4 ст.74 ГПК України) суд може (а не зобов'язаний) застосувати у разі прийняття заяви боржника до розгляду (а заява на даний час судом не прийнята), що таке право виникає у суду стосовно заявника-боржника, а не стосовно кредиторів (які при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи участі не приймають, тобто не є учасниками справи, стосовно яких у суду може виникнути сумнів у добросовісності здійснення ними процесуальних прав).
6. Згідно із п.5 ч.3 ст.162 ГПК України заява має містити "виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги" та згідно з п.3 ч.2 ст.116 КУзПБ у заяві зазначаються "виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду"
Однак заява не містить викладу обставин (фактів) про укладення кожного конкретного договору з кожним окремим кредитором та про факти отримання і сплати коштів по такому договору, у заяві не вказано конкретних доказів (з реквізитами документів), які підтверджують такі обставини.
7. У заяві не наведено "обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються" (п.3 ч.3 ст.162 ГПК України),
Розрахунок має містити: визначені законом чи договором підстави для його здійснення; зазначення формул розрахунку; послідовність виконання математичних дій (додавання, віднімання, множення, ділення) щодо конкретних чисел (сум), які дають саме той кінцевий результат, на який зазначає заявник; посилання на конкретні докази (документи - платіжні документи, рішення, акти та інші первинні бухгалтерські документи), які підтверджують кожну складову (число) розрахунку. Розрахунок суми, пені, процентів, інших нарахувань на суму основного боргу має містити: зазначення суми боргу, на яку їх нараховано, точні календарні дати періоду та кількість днів. Розрахунок має бути виконаний у такий спосіб, який дає можливість суду перевірити його на відповідність інформації, що міститься у доданих до заяви додатках (доказах) щодо чисел розрахунку.
8. Безпосередньо у Заяві жодного конкретного доказу не вказано, в той час як саме заява має містити "зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини" (п.5 ч.3 ст.162 ГПК України ).
Тобто викладаючи обставини заявник повинен вказати конкретні докази (назва, дата, номер), які ці обставини підтверджують, а не обмежуватись загальними фразами на зразок "документи, що підтверджують мої заборгованості", "інші документи, що мають значення для справи" тощо.
9. Додаток до Заяви не містить належного переліку доказів заборгованості, в той час, як він повинен містити "перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви" (п.8 ч.3 ст.162 ГПК України).
Суд наголошує на тому, що перелік має містити вказівку як на кожен документ окремо, так і на його реквізити - дату, номер, автора (особи яка його створила), а також вид (оригінал чи копія), наявність у заявника або іншої особи оригіналу доказу, якщо до суду подана копія (а подана до суду копія може бути засвідчена лише володільцем оригіналу) - суд не має самостійно "вибирати" докази із додатків, а має оцінювати ті, що конкретно вказані, як у тексті заяви (при викладі обставин), так і у переліку документів (у кінці заяви).
10. Заява не містить викладу обставин (фактів) про те,
що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців та не вказано у заяві і не додано до неї доказів на їх підтвердження (в тому числі й про дату, з якої починається обчислення двомісячного строку та доказів цієї дати) ;
що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
що існують інші обставини, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями; (загроза неплатоспроможності, поняття якого розкрито у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20 та інших).
11. До заяви не додано передбачених підп.14 ч.3 ст.116 Кодексу документів, а саме заява не містить переліку "інших документів, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу які додаються до заяви".
12. Заявником у заяві вказано відомості про відсутність зареєстрованого за ним майна, однак відомості про інше належне заявнику незареєстроване майно відсутні (зокрема, предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, предмети призначені для особистого, домашнього або іншого використання);
Тобто за задумом заявника суд має самостійно вишукувати "відомості" "та інше" з неперелічених документів невідомого походження, що суперечить принципам диспозитивності та змагальності (щодо доказування - ст.13 ч.3 і 14 ГПК України);
13. У порушення ч.4 ст.116 Кодексу: до заяви боржником не подано пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Доданий до заяви документ з назвою "План реструктуризації боргів" не містить будь-яких пропозицій щодо реструктуризації боргів, а саме про відстрочення або розстрочення сплати боргу, накопиченого боржником, а також його часткове списання на умовах, які є прийнятними для кредиторів (в тому числі й щодо реалізації наявного майна).
14. Як зазначено у пунктах 69-70 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 по справі № 910/8306/20, законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації.
15. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Виходячи з наведеного, обмеженням права на доступ до суду в даному випадку, зокрема, є визначені в ГПК України та КУзПБ вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватися правил складення заяви та додатків до неї, зокрема, чітко та у точній відповідності виконати вимоги щодо викладу конкретних обставин про виникнення та розмір заборгованості перед кожним кредитором та зазначення у заяві і подання конкретних доказів цих обставин у формі оригіналу чи належним чином посвідченої копії.
16. Відповідно до ст.113 Кодексу провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Оскільки Кодексом не врегульовано дії судді при виявленні невідповідності заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи вимогам Кодексу, то відповідно до ч.3 ст.37 і ст.113 Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України з наданням позивачу строку на виправлення недоліків.
Керуючись ст.174 Господарського процесуального кодексу України, ст.115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Заяву ОСОБА_1 від 12.08.2025 залишити без руху.
2. Встановити заявнику наступний строк для усунення недоліків поданої заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
3. Заявнику усунути недоліки, встановлені у цій ухвалі суду, у такий спосіб - викласти заяву у новій редакції у якій усунути недоліки, вказані у пунктах 6-13 мотивувальної частини цієї ухвали суду.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Направити дану ухвалу заявнику.
С у д д я Хабазня Ю.А.
Х-3