18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 серпня 2025 року м. Черкаси Справа № 712/7800/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
прокурор як позивач: Куліш А.А.
від першого відповідача: Слинько М.Г., Лисенко Р.В. - за довіреностями;
від другого відповідача ОСОБА_1 (і третьої особи) - не з'явився;
від третього відповідача: ТОВ "Соснівка Нова": Попов А.В. - адвокат за ордером;
від третьої особи: ОСОБА_2. - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави до Черкаської міської ради (м. Черкаси) до ОСОБА_1 (с. Кобринова Гребля, Звенигородський район, Черкаська область) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Соснівка Нова" ( м. Черкаси),
про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради, витребування земельної ділянки
В липні 2023 року Черкаською окружною прокуратурою в інтересах держави, як позивачем, подано позов до Соснівського районного суду м. Черкаси з вимогами до відповідачів Черкаської міської ради, ОСОБА_1 , ТОВ "Соснівка-Нова" про:
- визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради № 3-346 від 09.02.2021 "Про передачу земельної ділянки у власність в районі вул. Геронимівської та вул. Мечникова громадянину ОСОБА_1 ( вільна земельна ділянка, учасник АТО)"
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Соснівка Нова" (код ЄДРПОУ 442944877) на користь територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ25212542) земельну ділянку площею 0,0839 га, яка мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007 в координатах, межах та конфігурації, що була передана рішенням Черкаської міської ради № 3-346 від 09.02.2021 "Про передачу земельної ділянки у власність в районі вул. Геронимівської та вул. Мечникова громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)" шляхом виготовлення технічної документації щодо об'єднання та поділу земельних ділянок кадастровий номер 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га та кадастровий номер 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га.
Прокурор обґрунтував позов порушенням вимог земельного законодавства при передачі ділянки (кадастровий номер 7110136700:02:015:0007) першому її набувачу - громадянину ОСОБА_1 , яка мала містобудівні обтяження та обмеження, як землі історико-культурного призначення, пов'язані із розташуванням частин цієї ділянки в межах заповідної території "Черкаські берегові схили". Також згідно Генплану міста, затвердженого рішенням ЧМР від 29.12.2011 № 3-505, на ділянці передбачено розміщення територій лікувальних закладів та санітарно-захисних земельних насаджень.
У березні 2021 громадянин ОСОБА_1 відчужив вказану ділянку на користь ОСОБА_2 (третя особа у справі), яка в червні 2021 передала ділянку до статутного капіталу ТОВ "Соснівка Нова".
Прокурор вказав, що в подальшому шляхом неодноразового поділу та об'єднання, земельна ділянка кадастровий номер 7110136700:02:015:0007 остаточно ввійшла, зокрема до земельних ділянок кадастровий номер 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га та кадастровий номер 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га.
Станом на час вирішення спору ТОВ "Соснівка Нова" є власником спірної земельної ділянки у складі новоутворених трьох земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136700:02:015:1013 ; 7110136700:02:015:3013 та 7110136700:02:015:2013 і за доводами представника цього відповідача, на всіх вказаних земельних ділянках немає забудов.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.01.2024 (а.с. 234-247, том 1) в задоволенні позову відмовлено повністю. Обґрунтовано, що ділянка відноситься до садибної забудови (бо відповідні зміни про це в подальшому було внесено і до Генплану міста) і тому права Черкаської територіальної громади, на захист інтересів якої подано позов, не порушено.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 05.06.2024 ( а.с. 113-127, том 2) рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.01.2024 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково та витребувано у ТОВ "Соснівка Нова" (код ЄДРПОУ 442944877) на користь територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ25212542) земельну ділянку площею 0,0839 га, яка мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007 в координатах, межах та конфігурації, що була передана рішенням Черкаської міської ради № 3-346 від 09.02.2021 "Про передачу земельної ділянки у власність в районі вул. Геронимівської та вул. Мечникова громадянину ОСОБА_1 ( вільна земельна ділянка, учасник АТО)" шляхом виготовлення технічної документації щодо об'єднання та поділу земельних ділянок кадастровий номер 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га та кадастровий номер 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га.
В решті позовних вимог прокурору (щодо визнання незаконним та скасування рішення ЧМР) відмовлено через неналежний та неефективний спосіб захисту (рішення вичерпало свою дію виконанням).
Постановою Верховного суду від 11.12.2024 ( а.с. 150-160, том 3) рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.01.2024 та постанову Черкаського апеляційного суду від 05.06.2024 в частині вирішення позовної вимоги прокурора про витребування земельної ділянки у ТОВ "Соснівка Нова" яка мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007, на користь територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради, скасовано.
Провадження у справі в цій частині закрито, бо з огляду на суб'єктний склад сторін справа в цій частині позову віднесена до юрисдикції господарських судів.
В іншій частині (про відмову в позові стосовно визнання незаконним та скасування рішення ЧМР) - рішення залишено без змін.
Ухвалою Верховного суду від 12.02.2025 ( а.с. 211-213, том 3) на підставі ст. 414 ЦПК України та за заявою прокурора, поданою в грудні 2024, справу за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави до Черкаської міської ради, ОСОБА_1 та до ТОВ "Соснівка Нова" про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, та про витребування земельної ділянки, за встановленою юрисдикцією направлено для продовження її розгляду до Господарського суду Черкаської області. Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвалою господарський суд 25.02.2025 суд прийняв до провадження справу в частині переданої на новий розгляд другої позовної вимоги прокурора про витребування земельної ділянки у ТОВ "Соснівка Нова", яка мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007, на користь територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради шляхом виготовлення технічної документації щодо об'єднання та поділу земельних ділянок кадастровий номер 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га та кадастровий номер 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га.
Згідно позиції прокурора, за заявленими позовними вимогами саме на власника ТОВ "Соснівка Нова" слід перекласти обов'язок виготовлення вказаної технічної документації щодо поділу нині існуючих нових земельних ділянок для виокремлення з них ділянки, яка попередньо мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007.
Ухвалою від 14.05.2025 суд задовольнив клопотання прокурора, як позивача, від 05.05.2025 та залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 , який у справі також має статус другого відповідача.
До цієї особи, як до відповідача, у прокурора позовних вимог немає.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
В судове засідання жодного разу не прибули ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або їх представники.
Явка представників сторін і третіх осіб не визнавалася обов'язковою.
В ході розгляду справи прокурор свою вимогу про витребування у ТОВ "Соснівка Нова" спірної земельної ділянки шляхом виготовлення техдокументації щодо поділу та об'єднання ділянок для виокремлення і повернення територіальній громаді м. Черкаси ділянки, яка попередньо мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007, підтримує повністю і просить суд її задовольнити.
Черкаська міська рада вважає, що позовні вимоги прокурора не обґрунтовані та не підлягають до задоволення.
Представник відповідача ТОВ "Соснівка Нова" просить в позові відмовити.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини. на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд приєднав до справи всі документи та додаткові докази, які подані з боку учасників справи, в порядку ст. 2 ГПК України. Згідно даної норми завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Заслухавши доводи і заперечення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що 09.02.2021 Черкаська міська рада прийняла рішення № 3-346 (а.с. 61 том 1), яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 для гр. ОСОБА_1 і передано цю ділянку із кадастровими номером 7110136700:02:015:0007 площею 0,0839 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
У рішенні вказано, що згідно із висновками управління планування та архітектури Департаменту архітектури і містобудування від 06.09.2019 та від 26.05.2020, на цю земельну ділянку існують містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов'язані із розташуванням земельної ділянки в межах заповідної території "Черкаські берегові схили. Сама ділянка належить до лікувальної зони Г-4 та до зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах С-6, а частина ділянки знаходиться в охоронній зоні навколо діючих інженерних комунікацій.
Згідно п. 3 рішення - земельну ділянку віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Учасниками справи не заперечено, до дане рішення Черкаської міської ради від 09.02.2021 за № 3-346 (а.с. 61 том 1) повністю виконано (земельна ділянка передана ОСОБА_1 , зареєстрована ним на праві власності), чим рішення вичерпало свою дію.
Після отримання і переоформлення у власність вказаної ділянки з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 площею 0,0839 га, ОСОБА_1 ділянку було передано у власність ОСОБА_2 (договір від 29.03.2021 а.с. 75 том 1), про що внесено відомості до ДР речових прав 30.03.2021 року.
Від 08.06.2021 право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "Соснівка Нова", як на внесок до статутного капіталу (а.с. 80 том 1).
В подальшому, 13.01.2023 на підставі технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок із кадастровими номерами 7110136700:02:015:0004 та 7110136700:02:015:0005 та 7110136700:02:015:0007 було сформовано одну земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:015:0013 площею 0,2839 га.
Цю цілісну ділянку зареєстровано на праві власності за ТОВ "Соснівка Нова" (а.с. 91, 103, 106 том 1).
Вказані відомості підтверджено довідкою про надання інформації ГУ Держгеокадастру в Черкаській області від 20.01.2023 № 10-23-0.2-255/2-23 (а.с. 67 том 1) на адресу Черкаської окружної прокуратури і учасниками справи не заперечуються.
В подальшому 25.01.2023 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:02:015:0013, з неї було сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами:
- 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2693468771101 номер запису про право власності 49277332);
- 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2693183471101, номер запису про право власності 49270864); та
- 7110136700:02:015:2013 площею 0,1424 га.
На вказані земельні ділянки зареєстровано право приватної власності ТОВ "Соснівка НОВА" , що учасниками справи визнається.
Однак згідно п. 2 прохальної частини позову прокурор просить суд витребувати у ТОВ "Соснівка Нова" земельну ділянку площею 0,0839 га, яка мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007 шляхом виготовлення технічної документації щодо об'єднання та поділу лише двох земельних ділянок кадастровий номер 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га та кадастровий номер 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га.
При цьому нова земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:015:0013 утворювалася попередньо із трьох ділянок із кадастровими номерами 7110136700:02:015:0004 та 7110136700:02:015:0005 та 7110136700:02:015:0007 та в подальшому була остаточно поділена на три нові самостійні ділянки з кадастровими номерами:7110136700:02:015:1013 ; 7110136700:02:015:3013 ; 7110136700:02:015:2013.
Суд вважає, що у справі немає достовірних доказів, що раніше існуюча земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 за своєю первісною конфігурацією та межами повністю накладається саме на дві новоутворені ділянки з кадастровими номерами 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га та кадастровий номер 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га. саме за рахунок яких її можна реально виокремити.
Щодо обмежень у використанні спірної земельної ділянки із кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 судом встановлено наступне:
Постановою КМУ від 26 липня 2001 р. N 878 затверджено Список історичних населених місць України і визначено, що разом з Радою міністрів Автономної республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями слід забезпечити протягом 2001-2003 років розроблення та затвердження науково-проектної документації з визначення меж історичних ареалів населених місць, включених до зазначеного Списку.
До цього списку по Черкаській області включені м. Черкаси та інші міста з вказаними щодо них датами заснування чи першої писемної згадки:
м. Черкаси 1147 рік
м. Городище XVI століття
м. Звенигородка до XIII століття
м. Золотоноша 1576 рік
м. Кам'янка початок XVII століття
м. Канів 1078 рік
м. Корсунь-Шевченківський 1032 рік
смт Лисянка 1593 рік
м. Сміла початок XVI століття
смт Стеблів 1036 рік
м. Тальне 1609 рік
м. Умань 1616 рік
м. Чигирин 1589 рік
Прокурором в справу подано довідку Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.07.2021 (а.с. 111 том 1) про те, що звернення Міністерства до міського голови м. Черкаси Бондаренка А.В. ще у 2020 році про обов'язковість розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту (ІАОП) - реагування не було.
Міністерство проінформувало Черкаську окружну прокуратуру, що станом на час складення цього листа серед населених пунктів Черкаської області з вище наведеного списку ІАОП та затверджені історичні ареали мають лише м. Звенигородка та м. Сміла.
Історико-архітектурний опорний план - це науково-проєктна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, згідно із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", що містить відомості про об'єкти культурної спадщини, зокрема:
об'єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони;
пам'ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони;
межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць;
історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони;
охоронювані археологічні території.
Під час розроблення історико-архітектурного опорного плану визначаються межі історичних ареалів та наносяться на його основне графічне креслення. У межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови.
Про це вказано у Постанові № 926 Кабінету Міністрів України щодо історико-архітектурного опорного плану населеного пункту, якою розроблено ПОРЯДОК розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
З пояснень учасників справи судом встановлено, що станом на час вирішення спору Історико-архітектурний опорний план м. Черкаси так і не був затверджений Черкаською міською радою.
Тому не є визначеними чіткі межі територій історичних ареалів по м. Черкаси, на яких є обмеження ведення господарської діяльності. Межі таких історичних ареалів встановлюються виключно спеціальною науково-проектною документацією саме під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць (ІАОП), а самі ІАОП розробляються у складі Генерального плану міста.
Доказів вжиття прокурором результативних заходів до спонукання Черкаської міської ради на дотримання чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини та розроблення всіх необхідних складових Генерального плану міста у справу не подано.
Згідно наданого у справу листа від 21.08.2020 Міністерства культури та інформаційної політики (а.с. 112 том 1) адресованого Черкаському міському голові, на завершальній стадії у Міністерстві перебуває робота щодо внесення змін до законодавчих актів для встановлення заборони здійснювати забудову в межах визначених історичних ареалів населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, за відсутності у складі Генерального плану міста історико-архітектурного опорного плану.
Доказів про встановлення такої законодавчої заборони здійснювати забудову на території, де розміщено спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007, у справу не подано.
Прокурор доводить, що відповідно положенням ч. 4 ст. 83 Земельного Кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватися приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів, землі історико-культурного та оздоровчого призначення. В ході розгляду справи представник Черкаської міської ради слушно звернув увагу, що даною нормою спеціально уточнюється, що мова йде у п. в) про землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Ця обставина у спорі також підлягає доведенню.
Стосовно доводів прокурора, що спірна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 потрапляє до лікувальної зони та до зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах, судом встановлено наступне:
Прокурор посилається на висновки Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 26.05.2020 № 01-29/24470 (а.с. 45 том 1) про те, що :
- крім потрапляння земельної ділянки в охоронну зону навколо інженерних комунікацій, вона згідно Генерального плану міста Черкаси (затверджений рішенням ЧМР від 29.12.2011 № 3-505) також належить до території лікувальних закладів та санітарно-захисних зелених насаджень.
- відповідно до плану зонування території м. Черкаси, затвердженого рішенням ЧМР від 04.12.2014 № 2-513 ділянка належить до лікувальної зони Г-4 та до зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах С-6 і в цих зонах не передбачено розміщення садибної житлової забудови.
Також у даному висновку Управління планування та архітектури вказано, що згідно проекту внесення змін до Генерального плану м. Черкаси (актуалізація) ця ділянка вже потрапляє до території садибної житлової забудови.
Згідно чинного законодавства, до категорії земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей (ст. 47 ЗК України). Зрозуміло, що такі лікувальні властивості мають не безпосередньо землі, а вся лікувально-оздоровча місцевість як особлива природна територія, що має, наприклад. мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, специфічні зелені насадження, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики різних захворювань.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року дано такі визначення:
лікувально-оздоровча місцевість - природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;
особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси - ресурси, які рідко зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;
загальнопоширені природні лікувальні ресурси - ресурси, які зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;
медичний висновок - це висновок, зроблений на підставі медико-біологічних та інших спеціальних досліджень складу та властивостей природних лікувальних ресурсів про можливість їх використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;
За змістом цього Закону, до загальнопоширених лікувальних ресурсів належать ресурси, які зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та є придатними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Такі території можуть бути визнані у встановленому Законом порядку курортами. Курортом є освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. На законодавчому рівні передбачено поділ курортів на курорти загальнодержавного та місцевого рівня (ст. 4 Закону України «Про курорти»), що впливає на правовий режим таких земель.
Відповідно до гл. 8 Земельного Кодексу України землі оздоровчого призначення є самостійною категорією земель, що мають певні особливості використання.
На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель (ст. 47 ЗК України). На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. Округ санітарної охорони - це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. Залежно від зон округів санітарної охорони на землях оздоровчого призначення забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.
Округ санітарної охорони поділяється на три зони - Перша зона (зона суворого режиму); Друга зона (зона обмежень) та Третя зона (зона спостережень).
У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.
Правовий режим земель оздоровчого призначення, крім ЗК, встановлюється законами "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про курорти" та іншими нормативно-правовими актами з метою регулювання суспільних відносин з організації і розвитку курортів, виявлення та обліку природних лікувальних ресурсів, забезпечення їх охорони та розвитку з метою створення належних умов для лікування, профілактики захворювань та відпочинку людей.
Відповідно до ст. 62 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" курортними та лікувально-оздоровчими зонами визнаються території, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей. До земель оздоровчого призначення належать землі, які мають природні лікувальні властивості, що використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.
Отже, землі оздоровчого призначення мають у своєму складі чи на своїй території конкретні лікувальні ресурси ( мінеральні води, грязі, ропа лиманів і т.д., придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань).
Стосовно спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 в справу не подано доказів, що на час передачі її у власність гр. ОСОБА_1 , вся вона була віднесена до лікувальної зони і має про це відповідний медичний висновок з вказівкою про наявній в ній природні ресурси, придатні для лікування та профілактики розвитку хвороб.
Також немає належних і допустимих доказів віднесення спірної ділянки до земель природно-заповідного фонду - про це відсутні відповідні рішення та докази встановлення конкретних меж таких зон з потраплянням до них спірної земельної ділянки.
Так, згідно ЗУ "Про природно -заповідний фонд" -- природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.
Згідно ст. 3 даного Закону до природно-заповідного фонду України належать:
- природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;
- штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Згідно ст. 7 цього Закону - межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.
Віднесення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 до зони зелених насаджень загального користування було змінено шляхом актуалізації Генерального плану м. Черкаси з віднесенням ділянки до зони житлової забудови (рішення ЧМР а.с. 174 том 1).
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 N 105 (чинний) були затверджені ПРАВИЛА утримання зелених насаджень у населених пунктах України.
Згідно визначень даного нормативного акту :
Зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.
Зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, між квартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.
Зелені насадження обмеженого користування - насадження на територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ, вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, профтехучилищ, закладів охорони здоров'я, промислових підприємств і складських зон, санаторіїв, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ та інші.
Зелені насадження спеціального призначення - насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів.
Згідно розділу 5 даних Правил про утримання об'єктів благоустрою зеленого господарства визначено, що (п. 5.3.) на території цих об'єктів відповідно до містобудівної документації можуть бути розташовані будівлі та споруди торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення. Власники цих будівель та споруд зобов'язані забезпечити належне утримання наданої їм земельної ділянки, а також на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем, забезпечувати належне утримання закріпленої за ними прилеглої території або брати пайову участь в утриманні об'єкта.
5.5. Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є:
на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів;
на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства;
на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій;
на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування;
на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Отже чинне законодавство не виключає можливість забудови ділянки з наявними на ній зеленими насадженнями загального користування, за умови виконання вимог щодо збереження цих насаджень.
Прокурор не вказав, до якого виду зелених насаджень загального користування згідно визначення цієї категорії із процитованого вище Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 N 105, відноситься спірна земельна ділянка.
Це виключає висновки про безумовне порушення прав територіальної громади забудовою ділянки, яка віднесена до зони зелених насаджень загального користування.
Крім того, належні ТОВ "Соснівка Нова" новоутворені земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га; 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га та 7110136700:02:015:2013 на даний час вільні від зелених насаджень загального користування та від забудов, що стверджує представник даного товариства і не спростовано доказами.
Прокурор вказує у позові, що спірна ділянка, яка мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007 і розташована в районі вул. Геронимівська та вул. Мечникова (площею 0,0839 га) у м. Черкаси, крім того що потрапляє в зону зелених насаджень загального користування, особливого режиму забудови, потрапляє ще й в охоронну зону культурної спадщини. Тому вона з цієї підстави також не могла бути передана у приватну власність.
Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру (а.с. 67 том 1) на земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 до ДЗК були внесені відомості про такі обмеження (з вказівкою частин від загальної площі ділянки):
- зона особливого режиму забудови
- зона охорони пам'ятки культурної спадщини площами 0,0005 га та 0,0782 га.
- охоронна зона навколо інженерних комунікацій.
З цього прокурор робить висновок про відсутність права міської ради передавати таку ділянку у приватну власність згідно чинного законодавства.
Так, згідно ст. 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки, призначені для збереження та обслуговування пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб.
Чинним Законом від 8 червня 2000 року № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" визначено, що пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (ст. 1).
Згідно ст. 2 цього Закону про класифікацію об'єктів культурної спадщини, за типами об'єкти культурної спадщини поділяються на:
споруди (витвори) - твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб;
комплекси (ансамблі) - топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини;
визначні місця - зони або ландшафти, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.
За видами об'єкти культурної спадщини поділяються на:
археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації;
історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;
об'єкти монументального мистецтва - твори образотворчого мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);
об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;
об'єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей;
об'єкти садово-паркового мистецтва - поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;
ландшафтні - природні території, які мають історичну цінність;
об'єкти науки і техніки - унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.
Виходячи з вище викладених положень чинного законодавства, для віднесення земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, на цій ділянці має фактично знаходитися конкретна пам'ятка культурної спадщини, яка занесена до Державного реєстру пам'яток, чи віднесена до пам'яток місцевого значення та має власний охоронний номер.
Суду не надано доказів, яка саме пам'ятка, як об'єкт культурної спадщини, фактично знаходиться на території спірної земельної ділянки, як вона називається, до якої категорії та виду згідно законодавства відноситься та в якому Державному реєстрі чи на місцевому обліку (облік пам'ятки за розпорядженням Черкаської ОДА) вона перебуває.
Суду не подано доказів оформлення паспорта на будь-яку пам'ятку культурної спадщини із розташуванням в межах спірної земельної ділянки з колишнім кадастровим номером 7110136700:02:015:0007.
Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА листом від 06.04.2021 проінформувало Черкаську окружну прокуратуру, що межі та режим території пам'ятки визначаються згідно з абз. 2 м. 12 розділу ІУ Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Мінкультури України від 11.03.2013 № 158 (зі змінами). Так, до прийняття рішення про визначення меж території пам'ятки (виготовлення паспорта на пам'ятку) її межі визначаються земельною ділянкою навколо пам'ятки, що дорівнює її подвійній висоті.
Отже, мета обмежень, які встановлюються законом для конкретної ділянки історико-культурного призначення - це покладення на місцеві органи влади обов'язку охорони та збереження конкретної і фактично існуючої на земельній ділянці історичної пам'ятки, а не охорона такої ділянки самої по собі.
За доводами прокурора, вся спірна земельна ділянка потрапляє в зону заповідної території "Черкаські берегові схили" і цього достатньо для віднесення ділянки з колишнім кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 до категорії охоронної зони пам'ятки культурної спадщини, що унеможливлює її передачу у приватну власність.
З даного питання судом було встановлено наступне:
Згідно рішення виконкому Черкаської обласної ради народних депутатів від 29.03.1991 № 64 (а.с. 120 том 1) на території м Черкаси було оголошено заповідну територію "Черкаські берегові схили" як ЗОНУ найбільшої концентрації пам'яток археології, історії, унікального рельєфу та природного ландшафту. Ця зона розташована в м. Черкаси та в районі Соснівки на площі 2850 га. вздовж Кременчуцького водосховища. До рішення додається перелік об'єктів заповідної території "Черкаські берегові схили" у складі 33 пунктів (а.с. 122 том 1) з показом їх розташування на карті (а.с. 126 том 1).
Який саме об'єкт з цього списку, як пам'ятка культурної спадщини, припадає на територію спірної земельної ділянки, суду не доведено. Як вже вказувалося вище, паспорт на такий історичний об'єкт не видавався.
Між учасниками справи немає спору, що спірна ділянка із її розташуванням між вул. Геронимівська та вул. Мечникова у м. Черкаси, дійсно потрапляє в ЗОНУ заповідної території "Черкаські берегові схили".
Однак, за доводами відповідача, щоб до спірної ділянки застосувати обмеження щодо передачі її у приватну власність та обмеження забудови, саме на цій ділянці має бути фактично виявлений та облікований належним чином на державному чи місцевому рівні із видачею паспорта, конкретний об'єкт-пам'ятка культурної спадщини (виявлені історично цінні рештки життєдіяльності людини, залишки історичної забудови, певний цінний в історичному плані ландшафтний об'єкт та ін. види і типи об'єктів культурної спадщини).
Згідно ст. 19, 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки, призначені для збереження та обслуговування пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб.
Отже на такій ділянці безпосередньо має бути розташована фактично виявлена та облікована належним чином на державному чи місцевому рівні пам'ятка культурної спадщини, оформлена видачею на неї паспорта, що потребує її збереження та обслуговування.
Тому, саме по собі потрапляння спірної земельної ділянки лише в зону заповідної території "Черкаські берегові схили" без виявлених в ній чи на ній об'єктів культурної спадщини, не свідчить, що ця земельна ділянка дійсно відноситься до земель історико-культурного призначення.
Як було вказано вище, новим власником спірної земельної ділянки поетапно було здійснено поділ та об'єднання земельних ділянок, до якої входить спірна ділянка з колишнім кадастровим номером 7110136700:02:015:0007.
Первісно за рахунок в т.ч. і цієї ділянки ТОВ "Соснівка Нова" сформувало єдину ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:015:1013, а в подальшому цю ділянку було поділено на три самостійні ділянки - з кадастровими номерами 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га; 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га та 7110136700:02:015:2013 площею 0,1424 га.
Відповідач, ТОВ "Соснівка Нова" замовив у Державного підприємства "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України" Інституту археології НАН України Висновок за результатами наукового археологічного дослідження, який було виготовлено 06.05.2025 за № 2-в/22-25 (а.с. 179 том 4).
Згідно Висновку, територія об'єктів дослідження (земельні ділянки в районі вул. Мечникова площею 2785,72 кв.м. з кадастровими номерами 7110136700:02:015:1013 та 7110136700:02:015:3013 та 7110136700:02:015:2013) розташовані в межах об'єднаної охоронної зони пам'яток археології м. Черкаси.
Ділянки розташовані в кварталі приватної житлової забудови, що обмежені вул. Мечникова та Геронимівської у м. Черкаси.
Ділянки не огороджені, на них відсутні будь-які споруди, поверхня спланована і підготовлена для майбутнього будівництва.
Висновок складено на підставі проведених досліджень методом візуального огляду, шурфування з метою з'ясування наявності/відсутності об'єктів археологічної спадщини та характеру культурних нашарувань.
Висновком встановлено, що за археологічними дослідженнями та аналізом картографічних матеріалів і топографії, вказані ділянки знаходяться за межами території пам'яток археології та їх охоронних зон. Археологічні знахідки тут не зафіксовані. Тому заперечень проти відведення ділянки для будівництва немає.
Якщо в ході проведення земляних чи будівельних робіт раптом будуть виявлені знахідки археологічного чи історичного характеру, виконавець робіт повинен їх зупинити і повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини.
Суд не погоджується із запереченнями прокурора щодо вказаного Висновку, що дослідження ділянок не було проведено належним чином, а саме шурфування було здійснено лише в окремих місцях ділянки, а не суцільно по всій її площі і саме тому пам'ятки археології не були в них знайдені.
Але поки не було належним чином доказано інше, суд вважає, що Висновок від 06.05.2025 за № 2-в/22-25 (а.с. 179 том 4) складено належними уповноваженими особами в галузі історичних наук і належними методами дослідження, за що відповідальність несе спеціаліст, який склав Висновок.
Отже зібраними у справі доказами прокурор не може довести, що на території спірної земельної ділянки з колишнім кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 дійсно знаходиться конкретна історична пам'ятка археології (визначеного законом типу та виду).
За таких обставин на місцевий орган влади не покладається обов'язок охорони такої ділянки заради збереження на ній (неіснуючої) пам'ятки із забороною передачі ділянки у приватну власність для забудови.
З цих підстав неможливо підтвердити позицію прокурора про порушення прав територіальної громади та чинного законодавства про охорону культурної спадщини, передачею спірної земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_1 .
З пояснень учасників справи судом встановлено, що на час вирішення спору актуалізація Генплану м. Черкаси вже відбулася : рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 № 5-318 затверджено містобудівну документацію "Внесення змін до Генерального плану м. Черкаси (Актуалізація)" - а.с. 174 том 1).
Згідно актуалізації спірна земельна ділянка потрапляє в зону садибної житлової забудови.
За доводами прокурора, оскільки така актуалізація не мала місця на час передачі в приватну власність спірної ділянки гр. ОСОБА_1 у лютому 2021 року (рішення ЧМР а.с. 61 том 1), то такі дії Черкаської міської ради є незаконними.
Тому прокурор наполягає, що з урахуванням правових позицій ВП ВС у постанові від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 при вирішенні спору про визнання незаконним і скасування рішень органу місцевого самоврядування, суд має виходити з оцінки дій такого органу, вчинених саме на момент прийняття спірного рішення.
Прокурор також просить врахувати позицію ВС у справі № 813/4701/16 від 31.07.2019, що прийняття міською радою рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, на якій знаходиться пам'ятка культурної спадщини, не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом знаходження на ній пам'ятки культурної спадщини, а не із рішенням органу місцевого самоврядування.
Однак суд вже обґрунтував, що в справу не подано ніяких доказів фактичного знаходження в/чи на спірній ділянці конкретного об'єкта історико-культурного значення (з визначенням до якого типу та виду він відноситься), який належним чином був би облікований на державному чи місцевому рівні з видачею відповідного паспорта і встановленням спеціально розробленою технічною документацією конкретних меж ділянки для охорони та обслуговування чи збереження пам'ятки.
Основою заявленого прокурором позову є доведення незаконності рішення Черкаської міської ради № 3-346 від 09.02.2021 "Про передачу земельної ділянки у власність в районі вул. Геронимівської та вул. Мечникова громадянину ОСОБА_1 ( вільна земельна ділянка, учасник АТО)" та подальше витребування спірної земельної ділянки яка попередньо мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007 у її нинішнього власника (її останнього набувача), як за похідною вимогою.
Отже прокурору слід довести сукупну єдність порушення Черкаською міською радою чинного законодавства при передачі спірної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_1 та одночасне порушення при цьому прав територіальної громади.
Оскільки до суду зацікавлені особи звертаються за захистом та реальним відновленням порушеного права, то таке порушене право повинно мати місце як на час виникнення спору, так і на час розгляду справи та прийняття судом рішення.
Саме за такої підстави порушене право може бути захищено судом та ефективно відновлено, що відповідає цілям та завданням господарського судочинства.
Як вбачається із рішення ЧМР від 09.02.2021 № 3-346 (а.с. 61 том 1) про передачу спірної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, цим рішенням було констатовано, що документація із землеустрою та висновки Управління планування та архітектури фіксують наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, що пов'язані із розташуванням ділянки в межах заповідної території "Черкаські берегові схили", в межах лікувальної зони, зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах та із розміщенням частини ділянки в зоні навколо діючих інженерних комунікацій.
Згідно п.3 вказаного рішення спірну земельну ділянку віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови.
Цільове призначення ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.
В зоні проходження інженерних комунікацій власник має проводити обмежене землекористування згідно діючих норм.
В даному питанні суд погоджується із запереченнями у відзиві на позов Черкаської міської ради (а.с. 159 том 1), що до часу прийняття рішення ЧМР від 09.02.2021 № 3-346 (а.с. 61 том 1) спірна ділянка не мала якогось іншого цільового призначення і тому при прийнятті цього рішення воно і не могло бути протиправно змінено міською радою.
Згідно ст. 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.
Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб.
2. Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
3. Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
З цієї норми прямо випливає висновок, що встановлення і зміна цільового призначення земельної ділянки ніяким чином не припиняє встановлених обмежень та обтяжень, яких власник земельної ділянки повинен неухильно дотримуватися.
Тому цільове призначення спірної земельної ділянки як для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд не надає ніяких автоматичних прав власнику землі ігнорувати встановлені на спірну ділянку три категорії обмеження та не враховувати їх при проведенні будівельних робіт з урахуванням яких він і набув право власності на землю.
За результатами вирішення спору, за відсутності доказів знаходження на спірній ділянці фактично існуючих пам'яток історико-культурного призначення, допустимість існування забудови в зонах зелених насаджень громадського користування, визначення Черкаською міською радою у рішенні ЧМР від 09.02.2021 № 3-346 (а.с. 61 том 1) цільового призначення спірної ділянки як для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд -- є правомірним. Це ніяким чином не скасовує встановлені обмеження та обтяження на земельну ділянку, про які прямо вказано у п. 2 Рішення і тому в даному випадку немає порушення прав територіальної громади і чинного законодавства, зокрема, що стосується охорони історико-культурної спадщини.
Прийняття відповідного рішення Черкаською міською радою з Актуалізацією Генплану (а.с. 174 том 1) про віднесення ділянки вже до категорії приватної житлової забудови, свідчить про відсутність порушення прав територіальної громади м. Черкаси на час прийняття рішення у справі, яке б потребувало прокурорського захисту.
Отже правові підстави позову прокурором не доведені.
Щодо ефективного і належного способу захисту права, суд констатує наступне:
Як вже обґрунтував суд, за результатами поетапного розподілу та об'єднання земельних ділянок їх власником ТОВ "Соснівка Нова", спірна земельна ділянка із кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 наразі перебуває у складі трьох існуючих земельних ділянок (земельні ділянки в районі вул. Мечникова площею 2785,72 кв.м. з кадастровими номерами 7110136700:02:015:1013 та 7110136700:02:015:3013 та 7110136700:02:015:2013)
Чи припадає ця спірна ділянка пропорційно на всі нові ділянки, чи знаходиться повністю в складі лише однієї чи двох із них - в справі докази відсутні.
Згідно п. 2 прохальної частини позову прокурор просить витребувати у ТОВ "Соснівка Нова" (код ЄДРПОУ 442944877) на користь територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради земельну ділянку площею 0,0839 га, яка мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007 в координатах, межах та конфігурації, що була передана рішенням Черкаської міської ради № 3-346 від 09.02.2021 "Про передачу земельної ділянки у власність в районі вул. Геронимівської та вул. Мечникова громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)" шляхом виготовлення технічної документації щодо об'єднання та поділу лише двох новоутворених земельних ділянок кадастровий номер 7110136700:02:015:1013 площею 0,0676 га та кадастровий номер 7110136700:02:015:3013 площею 0,0739 га.
Недоведеність включення спірної ділянки саме до цих двох новоутворених земельних ділянок саме по собі унеможливлює задоволення позову в такий спосіб.
Також за умови відсутності на спірній земельній ділянці пам'яток історичного значення, загальновідомих доказів віднесення ділянки до природно-заповідного фонду, земель оздоровчого призначення та інших категорій згідно п. в) ч. 4 ст. 83 Земельного Кодексу України, які не які не можуть передаватись у приватну власність із комуанльної (це землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом) суд вважає що прокурор належним чином не спростував доводів представника ТОВ "Соснівка Нова" про добросовісність даного набувача спірної ділянки у приватну власність.
Крім того, суд вважає недоведеним з боку прокурора положеннями чинного законодавства зобов'язання саме ТОВ "Соснівка НОВА" за власний кошт розробляти технічну документацію на новий поділ належних їй на праві власності нових земельних ділянок, щоб виокремити з них спірну ділянку з колишнім кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 для повернення територіальній громаді.
За таких обставин на добросовісного набувача поклаються непропорційні та не передбачені законом фінансові зобов'язання при відсутності таких же обов'язків для територіальної громади, як відчужувача земельної ділянки.
Крім того, при зверненні до суду прокурор просив застосувати одночасно ст. 387 та 388 ЦК України (стор. 19 позовної заяви у том 1) для витребування спірної земельної ділянки від ТОВ "Соснівка НОВА" за віндикаційним позовом.
На запитання суду в ході розгляду справи прокурор уточнив, що доказуванню підлягатиме лише ст. 387 ЦК України.
Даною нормою передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Однак доказами у справі підтверджено, що ТОВ "Соснівка НОВА" набуло спірну земельну ділянку з колишнім кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 у власність від ОСОБА_2 (третя особа у справі), яка в червні 2021 передала ділянку до статутного капіталу ТОВ "Соснівка Нова".
Ці факти визнаються всіма учасниками справи як достовірні та не були спростовані чи навіть оспорені самим прокурором, який на них посилався у позові.
Це виключає можливість застосування ст. 387 ЦК України для витребування спірної ділянки у ТОВ "Соснівка НОВА" як в особи, що заволоділа ділянкою незаконно, без відповідної правової підстави.
Отже суд приходить до висновку, що правові підстави позову суду не доведені, а тому у позові слід відмовити повністю, з покладенням на прокурора всіх судових витрат за звернення до суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України. -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 22 серпня 2025 року
Суддя Н.М. Спаських