8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про забезпечення позову
25 серпня 2025 року м. ХарківСправа № 922/2911/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову
за позовом Заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова (вул. Сумська, 76, м. Харків, 61002) в інтересах держави в особі позивач Харківської міської ради (м-н. Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АРЄС» (вул. Культури, буд. 20-В, м. Харків, 61058)
про витребування приміщень
Заступник керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі позивач Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АРЄС» про витребування у відповідача на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень 1-го поверху № 6, 7, 8, 9 загальною площею 21,8 кв.м. в літ. «А-1» у м. Харкові по вул. Академіка Проскури, 5-Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1307887463101) та нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 39,5 кв.м. в літ. «А-1» у м. Харкові по вул. Академіка Проскури, 5- Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1308736163101), які зареєстровані на праві власності за відповідачем як нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 61,3 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 5-Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1952450563101).
Разом із позовною заявою, прокурором надано до суду заяву про забезпечення позову у якій останній, просить суд:
- задовольнити заяву про забезпечення позову;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об'єкт нерухомого майна, право власності на який на теперішній час зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АРЄС», а саме: - нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 61,3 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 5-Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1952450563101);
- судові витрати покласти на відповідача та стягнути за такими реквізитами Харківської обласної прокуратури.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, прокурор зокрема зазначає, що Окружною прокуратурою подано до Господарського суду Харківської області позов в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємствоа АРЄС» про витребування на користь Харківської міської територіальної громади нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 5-Ж. За змістом пред'явлених позовних вимог прокурор просить: - витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємства АРЄС» на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 6, 7, 8, 9 загальною площею 21,8 кв.м. в літ. "А-1" у м. Харкові по вул. Академіка Проскури, 5-Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1307887463101) та нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 39,5 кв.м. в літ. "А-1" у м. Харкові по вул. Академіка Проскури, 5-Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1308736163101), які зареєстровані на праві власності ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО АРЄС» як нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 61,3 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 5-Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1952450563101). Ціна позову: 1 456 505,65 грн.
Також зазначає, що підставою для звернення прокурора з позовною заявою стало вибуття зазначених нежитлових приміщень з комунальної власності поза волею територіальної громади. Так, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Ак. Проскури, 5-Ж вибули з власності територіальної громади в порушення вимог ст.ст. 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» - шляхом їх викупу орендарем, ФОП Ерліхманом Євгеном Віталійовичем, у позаконкурентний спосіб, за відсутності невід'ємних поліпшень орендованого майна в розмірі не менш як 25 відсотків його ринкової вартості. У зв'язку з виявленням факту незаконної приватизації спірного майна прокурор у 2019 році звернувся до Господарського суду Харківської області з двома позовами до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхмана Є.В. про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна територіальній громаді.
Востановою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 року у справі №922/2934/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13.04.2021 року, задоволено позов Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхмана Є.В. Визнано незаконним та скасовано пункт 28 додатку 1 рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 року № 757/17. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.01.2018 року № 5539-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхманом Є.В., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований у реєстрі за № 208. Зобов'язано ФОП Ерліхмана Є.В. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, загальною площею 39,5 кв.м, розташовані у будинку літ. «А-1» за адресою: м. Харків, вул. Ак. Проскури, 5-Ж.
Також зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 року у справі № 922/2932/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року, задоволено позов Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхмана Є.В. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.01.2018 року № 5538-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ерліхманом Є.В., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 210. Зобов'язано ФОП Ерліхмана Є.В. повернути на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 6,7,8,9, загальною площею 21,8 кв.м, розташовані в будинку літ. «А-1» за адресою: м. Харків, вул. Ак. Проскури, 5-Ж.
У подальшому, постановою Верховного Суду від 16.10.2024 року касаційні скарги Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задоволено частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року та рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 року у справі № 922/2932/19 скасовано в частині задоволення позовної вимоги прокурора про визнання незаконним і скасування пункту 5 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 року № 757/17 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено. У решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року та рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 року залишено без змін. Поновлено дію та виконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 року у справі №922/2932/19 у частині, залишеній без змін.
За твердженнями прокурора, Ерліхман Є.В. під час судового розгляду у справах №№ 922/2932/19 і 922/2934/19 об'єднав приміщення по вул. Ак. Проскури, 5-Ж площею 39,5 кв.м. з приміщеннями по вул. Ак. Проскури, 5-Ж площею 21,8 кв.м.
Так, згідно довідки ТОВ «АРХІЛАІН» від 05.09.2019 року № 132000001279 на ім'я Ерліхмана Є.В., нежитлові приміщення 1-го поверху № 6, 7, 8, 9 загальною площею 21,8 кв.м. в літ. «А-1» у м. Харкові по вул. Ак. Проскури, 5-Ж , що належать Ерліхману Є.В. на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2018 року № 210, акта прийому - передачі, виданого Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, серія та номер 5538-В-С від 08.02.2018 року, та нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 39,5 кв.м. в літ. «А-1» у м. Харкові по вул. Ак. Проскури, 5-Ж , що належать Ерліхману Є.В. на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2018 року № 208, акта прийому-передачі, виданого Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, серія та номер 5539-В-С від 06.02.2018, в цілому складають будівлю літ. «А-1». В ДРРП вказані об'єкти нерухомості мали окремі реєстраційні номери: № 1307887463101 (приміщення площею 21,8 кв.м.) та №1308736163101 (приміщення площею 39,5 кв.м.).
У подальшому, на підставі заяви Ерліхмана Є.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 49498541 від 04.11.2019 року, на підставі якого за Ерліхманом Є.В. зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 61,3 кв.м., розташовану по вул. Ак. Проскури, 5-Ж у м. Харкові , та відкрито розділ у Реєстрі та реєстраційну справу на об'єднаний об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1952450563101.
Також, у зв'язку із об'єднанням приміщень приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. прийнято рішення за № 49499016 від 04.11.2019 року про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційних справ за номерами 1307887463101, 1308736163101.
Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 27.03.2020 року Ерліхман Є.В. як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУГ 2» вніс до статутного капіталу Товариства вищевказану нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 61,3 кв.м. У подальшому, за договором купівлі-продажу від 21.05.2021 року № 903 вказану будівлю ТОВ «КРУГ 2» відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІДПРИЄМСТВО АРЄС». Згідно з наявною в ДРРП інформацією, право власності на вказане нерухоме майно на теперішній час зареєстровано за ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО АРЄС».
Вказані дії з нерухомим майном по вул. Ак. Проскури, 5-Ж у м. Харкові унеможливили виконання судових рішень у справах №№ 922/2932/19 і 922/2934/19 в частині повернення нежитлових приміщень по вул. Ак. Проскури, 5-Ж у місті Харкові територіальній громаді.
За твердженнями прокурора, предметом спору є витребування нежитлових приміщень на користь Харківської міської територіальної громади. Разом із цим слід зазначити, що у разі задоволення позовних вимог відповідач у справі втрачає право власності на спірне майно та повинен буде повернути це майно.
Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи відповідач може розпорядитися спірним майном на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
За твердженнями прокурора, вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.
Таким чином, наявність у відповідача правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб.
Також, прокурор зазначає, що відповідач, знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.
У зв'язку зі чим, як зазначає прокурор, останній проаналізувавши предмет та підстави позову у даній справі, має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду.
Про таку реальну загрозу, як зазначає прокурор у заяві про забезпечення позову, зокрема свідчить наступне.
- набуття відповідачем, ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО АРЄС», права власності на спірні нежитлові приміщення по вул. Ак. Проскури, 5-Ж у місті Харкові відбулось після ухвалення господарськими судами рішень у справах №№ 922/2932/19 і 922/2934/19 , що унеможливило ефективність судового захисту інтересів держави та територіальної громади в межах судового розгляду вказаних справ.
- відповідач не є добросовісним набувачем майна, оскільки був обізнаний про незаконність вибуття спірного майна з власності територіальної громади на користь ФОП Ерліхмана Є.В. Так, за даними ЄДРПОУ та Clarity Project, станом на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.05.2021 року № 903 кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «КРУГ 2» були Ерліхман Євген Віталійович та ОСОБА_2 . У свою чергу, Денисенко Анатолій Петрович як станом на час укладення договору купівлі-продажу від 21.05.2021 року, так і на теперішній час є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «АРЄС», отже, Ерліхман Є.В. , ТОВ «КРУГ 2» і ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО АРЄС» є пов'язаними особами та зазначені вище обставини переоформлення права власності на спірне нерухоме майно свідчать про узгодженість дій первісного, проміжного та кінцевого набувачів. Відповідач, розуміючи та знаючи про незаконність вибуття майна з власності територіальної громади на користь ФОП Ерліхмана Є.В. та, в подальшому, на свою користь, з великою вірогідністю вчинить дії щодо відчуження вищевказаних приміщень іншим особам.
Вказане на думку прокурора фактично знівелює мету судового захисту та матиме наслідком не поновлення прав та інтересів держави.
За твердженнями прокурора, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім, тому існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про повернення майна з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.
Також, прокурор зазначає, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті, а також виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. До того ж, зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди відповідачу чи іншим особам, адже не позбавляють його прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, а лише тимчасово обмежить право розпоряджатися спірним майном, відчужувати його третім особам тощо, а у випадку відмови у даному позові йому не може бути завдано значних збитків, забезпечення позову не створить жодних перешкод у їх відшкодуванні.
Щодо зустрічного забезпечення, прокурора зазначає, що застосування зустрічного забезпечення вважає недоцільним у даному випадку з огляду на те, що нерухоме майно, про арешт якого прокурор просить у вказаній заяві, залишається у власності відповідача та останній, у випадку задоволення заяви, може реалізувати відносно такого майна правомочності з володіння та користування, здійснення господарської діяльності, отримання доходів.
Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до норм статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статі 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18.
Вимога щодо обов'язкового надання позивачем доказів на підтвердження намірів відповідача про відчуження спірного майна, враховуючи наявність у нього права розпорядитися ним у будь-який момент, свідчила б про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2023 року у справі №905/448/22, від 04.06.2025 року у справі №904/3993/19.
Отже, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Суд також зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 року у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997 року) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18.
Водночас частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 року у справі №910/72/20, від 15.01.2021 року у справі №914/1939/20, від 16.02.2021року у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 року у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 року у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 року у справі №911/3208/21).
З аналізу вищевикладеного слідує, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога прокурора про витребування у відповідача на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень 1-го поверху № 6, 7, 8, 9 загальною площею 21,8 кв.м. в літ. «А-1» у м. Харкові по вул. Академіка Проскури, 5-Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1307887463101) та нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 39,5 кв.м. в літ. «А-1» у м. Харкові по вул. Академіка Проскури, 5- Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1308736163101), які зареєстровані на праві власності за відповідачем як нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 61,3 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 5-Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1952450563101).
Серед підстав позову прокурором вказано на те, що у справах № у справі № 922/2932/19 та № 922/2934/19 позовні вимоги прокурора зокрема в частині:
- справа № 922/2934/19 зобов'язано ФОП Ерліхмана Є.В. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, загальною площею 39,5 кв.м, розташовані у будинку літ. «А-1» за адресою: м. Харків, вул. Ак. Проскури, 5-Ж;
- справа № 922/2932/19 зобов'язано ФОП Ерліхмана Є.В. повернути на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 6,7,8,9, загальною площею 21,8 кв.м, розташовані в будинку літ. «А-1» за адресою: м. Харків, вул. Ак. Проскури, 5-Ж.
Проте, Ерліхман Є.В. під час судового розгляду у справах №№ 922/2932/19 і 922/2934/19 об'єднав приміщення по вул. Ак. Проскури, 5-Ж площею 39,5 кв.м. з приміщеннями по вул. Ак. Проскури, 5-Ж площею 21,8 кв. метрів.
Так, згідно довідки ТОВ «АРХІЛАІН» від 05.09.2019 року № 132000001279 на ім'я Ерліхмана Є.В., нежитлові приміщення 1-го поверху № 6, 7, 8, 9 загальною площею 21,8 кв.м. в літ. «А-1» у м. Харкові по вул. Ак. Проскури, 5-Ж , що належать Ерліхману Є.В. на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2018 ркоу № 210, акта прийомупередачі, виданого Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, серія та номер 5538-В-С від 08.02.2018 року, та нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 39,5 кв.м. в літ. «А-1» у м. Харкові по вул. Ак. Проскури, 5-Ж , що належать Ерліхману Є.В. на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2018 року № 208, акта прийому-передачі, виданого Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, серія та номер 5539-В-С від 06.02.2018 року, у цілому складають будівлю літ. «А-1». В ДРРП вказані об'єкти нерухомості мали окремі реєстраційні номери: № 1307887463101 (приміщення площею 21,8 кв.м.) та №1308736163101 (приміщення площею 39,5 кв.м.). У подальшому, на підставі заяви Ерліхмана Є.В. вже під час розгляду справ судом першої інстанції, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 49498541 від 04.11.2019 року, на підставі якого за Ерліхманом Є.В. зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 61,3 кв.м, розташовану по вул. Ак. Проскури, 5-Ж у м. Харкові , та відкрито розділ у Реєстрі та реєстраційну справу на об'єднаний об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1952450563101.
Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 27.03.2020 року Ерліхман Є.В. як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУГ 2» з метою уникнення відповідальності за незаконне набуття майна вніс до статутного капіталу Товариства вищевказану нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 61,3 кв. метрів. У подальшому, за договором купівлі-продажу від 21.05.2021 року № 903 вказану будівлю ТОВ «КРУГ 2» відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АРЄС». Згідно з наявною в ДРРП інформацією, право власності на вказане нерухоме майно на теперішній час зареєстровано за ТОВ «Підприємство АРЄС». Вказані дії з нерухомим майном по вул. Ак. Проскури, 5-Ж у м. Харкові унеможливили виконання судових рішень у справах №№ 922/2932/19 і 922/2934/19 в частині повернення нежитлових приміщень по вул. Ак. Проскури, 5-Ж у місті Харкові територіальній громаді, що стало підставою звернення прокурора із відповідним позовом до суду.
Разом з цим, у заяві про забезпечення позову, прокурора зазначає, що подальше ймовірне відчуження відповідачем на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду. Крім того, вчинення будь-яких дій зі спірним нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це нерухоме майно може бути передано в оренду або відчужено іншим чином.
З аналізу вищевикладеного у заяві про забезпечення позову слідує, що відчуження нерухомого, може суттєво утруднити виконання судового рішення та позбавити прокурора та позивача ефективного механізму захисту своїх прав, оскільки існує реальна загроза того, що відповідач може розпорядитись спірним майном шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна тощо, що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду.
Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22 наголошував, що необмежена можливість відповідача відчужити належне йому майно є беззаперечною обставиною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Вищевказане свідчить про те, що вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.
За висновком суду, у даному випадку захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими вимогами, оскільки витребування у відповідача на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень 1-го поверху № 6, 7, 8, 9 загальною площею 21,8 кв.м. в літ. «А-1» у м. Харкові по вул. Академіка Проскури, 5-Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1307887463101) та нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 39,5 кв.м. в літ. «А-1» у м. Харкові по вул. Академіка Проскури, 5- Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1308736163101), які зареєстровані на праві власності за відповідачем як нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 61,3 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 5-Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1952450563101), та які відповідно до рішень суду зобов'язаний був повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради Ерліхман Є.В., проте останній об'єднав приміщення по вул. Ак. Проскури, 5-Ж площею 39,5 кв.м. з приміщеннями по вул. Ак. Проскури, 5-Ж площею 21,8 кв. метрів, та передав їх згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 27.03.2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю «КРУГ 2» яке в подальшому відчужило їх відповідно до договору купівлі-продажу від 21.05.2021 року № 903 Товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство АРЄС» яке є останнім набувачем.
Вказане свідчить про те, що запропонований прокурором спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, оскільки спір є реальним, власником нерухомого майна є відповідач ТОВ «Підприємство АРЄС» як останній набувач спірного нерухомо майна, а відсутність обтяжень такого майна не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою при виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог у даній справі.
При цьому, метою вжиття забезпечувального заходу у даному спорі є забезпечення знаходження майна у відповідача для можливості виконання рішення суду в разі задоволення позову про витребування майна, оскільки виконання в майбутньому судового рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від наявності у відповідача права власності на нерухоме майно, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного прокурором, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Крім того, адекватність такого заходу забезпечення позову, полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17, що невжиття власником об'єкту нерухомого майна активних дій, які могли би підтвердити його намір відчужити такий об'єкт, не спростовують висновки про наявність у особи, яка є одноособовим власником можливості вільно розпорядитись об'єктом нерухомості, якщо не вжити заходів забезпечення позову.
До того ж, судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, що накладення арешту на нерухоме майно відповідача не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
У пунктах 5.17, 5.18, 5.19 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 року у справі №917/805/23 висловлено позицію щодо відсутності обов'язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Так, Верховний Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 року у справі №905/448/22).
Окрім того, суд вказує, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача без порушення, або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
З вищевикладеного слідує, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову мають на меті гарантувати виконання у майбутньому рішення суду. При цьому сам факт наявності права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном.
Таким чином, суд врахувавши предмет спору у даній справі, встановивши зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку, що вжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів,
що свідчить, про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об'єкт нерухомого майна, право власності на який на теперішній час зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АРЄС» (ЄДРПОУ: 34445921), а саме: - нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 61,3 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 5-Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1952450563101).
Щодо судових витрат які прокурор просить суд покласти на відповідача, суд зазначає, що відповідні судові витрати згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України будуть вирішені судом під час постановляння судового рішення.
Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Заяву заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова (вул. Сумська, 76, м. Харків, 61002) в інтересах держави в особі позивач Харківської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.
Накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об'єкт нерухомого майна, право власності на який на теперішній час зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АРЄС» (ЄДРПОУ: 34445921), а саме: - нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 61,3 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 5-Ж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1952450563101).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме 25 серпня 2025 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Ухвала з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» має статус виконавчого документа. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку, передбаченому Закон України «Про виконавче провадження», в строк до "26" серпня 2028 року включно.
В силу статті 124 Конституції України та Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Стягувачем за даною ухвалою є: Заступник керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова (вул. Сумська, 76, м. Харків, 61002) в інтересах держави в особі позивач Харківської міської ради (м-н. Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003);
Боржником: Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство АРЄС» (вул. Культури, буд. 20-В, м. Харків, 61058).
Ухвалу складено та підписано 25 серпня 2025 року
Суддя О.О. Ємельянова