8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" серпня 2025 р. Справа № 922/2467/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; код ЄДРПОУ 00100227)
до Державного підприємства "Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут "Укренергомережпроект" (адреса: 61050, м. Харків, Набережна гімназійна, буд. 2; код ЄДРПОУ 00114092)
про стягнення 22346,29 грн.
без виклику учасників справи
Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут "Укренергомережпроект" (далі - відповідач) 22346,29 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що між сторонами у справі було укладено договір від 04.10.2018 №09-3/2576-18 на виконання проектних робіт по об'єкту «Реконструкція ВРУ-330 кВ ПС 330 кВ «Усатове» із заміною автотрансформатора 4 АТ. Одеська обл., Біляївський р-н, с. Усатове (Інв. №77673)» та передачу їх результату у власність Замовника. Позивач зазначає, що в рамках зазначеного договору позивачем здійснено інженерно - геодезичні вишукування та інженерно - геологічні вишукування на загальну вартість таких робіт 134 077,73 грн (в т. ч. ПДВ - 22 346,29 грн), що підтверджено підписаним обома Сторонами Актом від 17.12.2018 №1 приймання - передачі виконаних робіт за договором №09-3/2576-18 від 04.10.2018р. При цьому відповідач в передбаченому законом порядку не зареєстрував податкову накладну на суму виконаних робіт 134 077,73 грн (в т. ч. ПДВ - 22 346,29 грн) у зв'язку з чим позивач не отримав податковий кредит в сумі ПДВ. Позивач зазначає, що внаслідок зазначених обставин він зазначав збитків у розмірі не отриманого податкового кредиту.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного зв'язку направлено копію ухвали від 21.07.2025 про відкриття провадження у справі. Зокрема, копію зазначеної ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача в підсистемі "Електронний суд", про що свідчать довідки про доставку електронного листа від 29.07.2025 (а. с. 43-44).
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2025 у даній справі.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 04.10.2018 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, укладено договір № 09-3/2576-18 (далі за текстом - договір; а. с. 17-21), за умовами якого підрядник зобов'язується (на свій ризик, згідно з затвердженим замовником та погодженим підрядником завданням на проектування (додаток 1 до договору), з дотриманням інших вимог договірної документації) виконати проектні роботи по об'єкту «Реконструкція ВРУ-330 кВ ПС 330 «Усатове» за заміною автотрансформатора 4 АТ. Одеська область, Біляївський район, с. Усатове» (інв. № 77673), та передати у власність замовника результат проектних робіт згідно з вимогами договору та чинного законодавства України проектну документацію, щодо якої підрядник отримав позитивний висновок експертної організації, а замовник зобов'язується прийняти належно виконані проектні роботи (результат робіт) і здійснювати оплату на умовах договору (абз. 1 п. 1.1 договору).
На підставі п. п. 2.1-2.2 договору валютою договору є українська національна валюта - гривня (UAH 908).
Вартість розроблення підрядником проектної документації:
розрахована відповідно до ДСТУ Б Д.1.1.-7:2013;
станом на дату укладення договору становить 1199846,24 грн (один мільйон сто дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 24 коп.), в тому числі ПДВ 199974,37 грн (сто дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири грн. 37 коп.) відповідно до зведеного кошторису на проектні та вишукувальні роботи з кошторисами, що є складовими та невід'ємними частинами зведеного кошторису (додаток 2 до договору).
Відповідно до п. 7.4 договору, підрядник зобов'язаний відшкодувати замовнику суму ПДВ за податковою накладною, яка не зареєстрована підрядником в ЄРПН протягом 365 днів з дати її складання згідно з вимогами статті 201 ПК України.
Матеріали справи свідчать про те, що в рамках наведеного договору відповідачем здійснено інженерно - геодезичні вишукування та інженерно - геологічні вишукування про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 17.12.2018 (а. с. 16) на суму 134077,73 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 22346,29 грн.) Крім того, у наведеному акті сторонами зазначено, що до оплати за ним належить 134077,73 грн з урахуванням ПДВ.
Позивач також вказує, що навіть не отримавши з ЄРПН зареєстровану відповідачем податкову накладну на загальну суму 134 077,73 грн (в т. ч. ПДВ - 22 346,29 грн), він 18 січня 2019 року в безготівковому порядку здійснив оплату вартості виконаних робіт у сумі 134 077,73 грн (в т. ч. ПДВ - 22 346,29 грн), про що свідчить реєстр платежів банку (а. с. 13).
В подальшому, на підставі додаткової угоди № 1 від 18.02.2019 до договору (а. с. 34) сторони дійшли згоди про те, що договір № 09-3/2576-18 від 04.10.2018 вважається розірваним з 06.02.2019. Сторони не звільняються від відповідальності за порушення умов договору, які мали місце під час дії договору.
Однак, як зазначає позивач, відповідачем, у визначені п. 7.4 договору та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки, не зареєстровано податкової накладної за вказаною операцією в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі по тексту - ЄРПН), у зв'язку з чим, позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов'язання на загальну суму 22346,29 грн, що є його збитками.
Як свідчать матеріали справи, 08.05.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/28333 від 08.05.2025 (а. с. 9-11), в якій просив сплатити на його користь заподіяні збитки в розмірі втраченого податкового кредиту в сумі 22346,29 грн у найкоротший строк після отримання претензії.
Однак, відповідачем зазначені вимоги позивача були залишені без задоволення.
Наведені обставини і стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача збитків у розмірі податкового кредиту, який позивач повинен був отримати в зв'язку з реєстрацією відповідачем податкової накладної, проте не отримав.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом пп."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов'язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 № 21.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
На підставі положень ст. 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).
Відтак, cуд зазначає, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов'язань.
У даному випадку, як свідчать матеріали справи, сторони у справі є платниками ПДВ.
В складі вартості проектних робіт, придбаних (замовлених) позивачем у відповідача за актом № 1 від 17.12.2018 позивач оплачував ПДВ, що підтверджується реєстром платежів по банку позивача за період з 18.01.2019 по 18.01.2019.
Доказів реєстрації відповідачем, у визначені п. 201.10 ст. 201 ПК України строки, податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Разом з тим, саме внаслідок бездіяльності відповідача, яка суперечить наведеним положенням ч. 201.10 ст. 201 ПК України, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а також скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 22346,29 грн.
Відтак вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а відтак, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Отже в даному випадку наявні всі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
Крім того, в постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 суд дійшов висновку, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Таким чином, у даному випадку матеріалами справи підтверджується, що бездіяльності відповідача щодо виконання законодавчого обов'язку про складання та реєстрацію податкової накладної щодо оплачених позивачем та виконаних відповідачем робіт на підставі умов договору № 09-3/2576-18 від 04.10.2018 призвела до понесення позивачем збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту в сумі 22346,29 грн.
Суд також враховує, що відповідно до п. 7.4 договору, відповідач, як підрядник, зобов'язаний відшкодувати замовнику суму ПДВ за податковою накладною, яка не зареєстрована підрядником в ЄРПН протягом 365 днів з дати її складання згідно з вимогами статті 201 ПК України.
З огляду на те, що сума неотриманого позивачем податкового кредиту в результаті невиконання відповідачем свого обов'язку щодо реєстрації податкової накладної щодо виконання робіт за актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 17.12.2018 становить 22346,29 грн, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 22346,29 грн збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту.
Крім того, за наслідками розгляду справи з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2422,40 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут "Укренергомережпроект" (адреса: 61050, м. Харків, Набережна гімназійна, буд. 2; код ЄДРПОУ 00114092) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; код ЄДРПОУ 00100227; з зарахуванням на р/р НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банку 0032129):
22346,29 грн - збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту;
2422,40 грн - судового збору;
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак