8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41
25.08.2025м. ХарківСправа № 922/2428/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши заяву представника боржника Фізичної особи-підприємця Ковальової Юлії Володимирівни - адвоката Лебединської І.С., про скасування судового наказу
заявник Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", м. Київ
боржник Фізична особа-підприємець Ковальова Юлія Володимирівна, м.Харків
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 67389,50 грн
Заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ковальової Юлії Володимирівни боргу у сумі 67389,50 грн, який виник на підставі письмового договору про надання кредиту від 25.03.2021 №161077-КС-003.
07.12.2022 Господарським судом Харківської області видано судовий наказ, яким стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ковальової Юлії Володимирівни (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», м. Київ (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: б. Лесі Українки, 26, оф. 411,Київ 133,01133) суму заборгованості 67389,50 грн а також суму судового збору 248,10 грн.
22.08.2025 на адресу суду надійшла заява представника боржника Фізичної особи-підприємця Ковальової Юлії Володимирівни - адвоката Лебединської І.С. про скасування судового наказу про скасування судового наказу від 07.12.2022 та поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу. В обґрунтування заяви представник вказує, що боржник не отримував копію судового наказу, представник фізичної особи-підприємця Ковальової Ю.В. адвокат Лебединська І.С. отримала копію судового наказу лише 15.08.2025 року, ознайомившись з матеріалами справи в електронному суді.
Також зазначає, що боржник не погоджується із заявленою стягувачем загальною сумою заборгованості у розмірі 67389,50 грн, оскільки вимоги про стягнення прострочених платежів по процентах не підлягають задоволенню. Згідно з заявою про видачу судового наказу заборгованість за Договором про надання кредиту №161077-КС-003 від 25.03.2021 року становить: 67389,50 грн та складається: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 28785,10 грн; сума прострочених платежів по процентах - 38604,40 грн. Згідно з Додатковою угодою від 27.05.2021 року до Договору про надання кредиту №161077-КС-003 від 25.03.2021 року після надання додаткового кредиту загальна сума отриманого (відповідно до Договору та цієї додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складатиме 29238,67 грн. Згідно з Графіком платежів проценти за користування кредитом 34587,45 грн. (аркуш справи 11-12). Натомість, ТОВ "Бізнес позика" були нараховані 38604,40 грн. процентів. Також договір про надання кредиту №161077-КС-003 від 25.03.2021 року не містить підпису ФОП Ковальової Ю.В. ФОП Ковальова Ю.В. вказує, що не направляла та не отримувала від банку оферту з пропозицією на укладення угоди, не підписувала оферту та акцепт пропозиції на укладення Договору про надання кредиту №161077-КС-003 від 25.03.2021 року (аркуш справи 7-8). До матеріалів справи не надано жодних доказів, що ФОП Ковальова Ю.В. та ТОВ "Бізнес позика" направляли один одному оферту та акцепт пропозиції на укладення Договору про надання кредиту №161077-КС-003 від 25.03.2021 року та саме в такій редакції, в якій їх додано до позову. Оферта на укладення Договору про надання кредиту №161077-КС-003 від 25.03.2021 року та Акцепт пропозиції на укладення Договору про надання кредиту №161077-КС-003 від 25.03.2021 року належними доказами бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони фінансової компанії, яка може вносити відповідні зміни на власний розсуд, фінансова компанія могла додати до заяви вказані вище документи у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення заяви. Боржник зазначає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
У зв'язку з чим, на переконання боржника, вимоги про стягнення заборгованості з відсотків не підлягають задоволенню. Розрахунок заборгованості за кредитом не відповідає вимогам "Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України", затвердженого Правлінням НБУ від 04.07.2018 № 75. Фактично Розрахунок заборгованості за кредитом є довідкою фінансової компанії про наявність заборгованості. Розрахунок заборгованості фізичної за кредитом не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (фінансової компанії). ТОВ "Бізнес позика" було в порушення вимог закону нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 5250 грн., надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 157 ГПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 3 частини 5 статті 157 ГПК України закріплено, що до заяви про скасування судового наказу повинно бути додано клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 158 ГПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 6 вказаної статті Кодексу визначено, що про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Господарсько процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання заяви з пропуском строку встановленого для її подання. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
Правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 9901/405/19.
У рішенні від 3 квітня 2008 року в справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
Дослідивши подане клопотання про поновлення пропущеного строку, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та наявності підстав для його задоволення, а відтак пропущений заявником строк підлягає поновленню у зв'язку з його пропуском з поважних причин.
Разом з цим, відповідно до частини 1, 2 ст. 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного). Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Таким чином, істотною особливістю розгляду справ у порядку наказного провадження є відсутність спору.
Подану представником боржника Фізичної особи-підприємця Ковальової Юлії Володимирівни - адвокатом Лебединською І.С. заяву про скасування судового наказу суд розцінює як незгоду Фізичної особи-підприємця Ковальової Юлії Володимирівни зі стягнутою за судовим наказом сумою заборгованості, а тому вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які мають спірний характер.
З урахуванням того, що заявнику поновлено строк для подання заяви про скасування судового наказу, а також наявності спору між сторонами, заява представника боржника Фізичної особи-підприємця Ковальової Юлії Володимирівни - адвоката Лебединської І.С., про скасування судового наказу від 07.12.2022 №922/2428/22 підлягає до задоволення.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" роз'яснюється, що воно не позбавлене права звернутись до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Керуючись ст.ст. 119, 157, 158, 232-235 ГПК України, суд -
Поновити Фізичній особі-підприємцю Ковальовій Юлії Володимирівні строк для подання заяви про скасування судового наказу від 07.12.2022 у справі №922/2428/22.
Заяву Фізичної особи-підприємця Ковальової Юлії Володимирівни про скасування судового наказу від 07.12.2022 у справі №922/2428/22 задовольнити.
Судовий наказ від 07 грудня 2022 року у справі № 922/2428/22 скасувати.
Ухвала набрала законної сили 25.08.2025 та оскарженню не підлягає.
У разі скасування судового наказу згідно ч.3 ст. 158 ГПК України, заявник не позбавлений права звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Суддя Шарко Л.В.