8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2124/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатої В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Адвокатського бюро «Олексія Романченко» (61166, м. Харків, вул. Юрія Шевельова, 72)
до Фізичної особи-підприємця Коробова Олександра Олексійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Адвокатське бюро «Олексія Романченко» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Коробова Олександра Олексійовича, в якому просить:
- Стягнути з Фізичної особи - підприємця Коробова Олександра Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Адвокатського бюро «Олексія Романченко» (61166, м. Харків, вул. Юрія Шевельова, буд. 72, ідентифікаційний код юридичної особи 42972755) кошти, сплачені за товар відповідно до рахунку № 29 від 15.07.2024 у розмірі 33000,00 гривень.
- Стягнути з Фізичної особи - підприємця Коробова Олександра Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Адвокатського бюро «Олексія Романченко» (61166, м. Харків, вул. Юрія Шевельова, буд. 72, ідентифікаційний код юридичної особи 42972755) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 гривень.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2124/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
Однак, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2025 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута до суду з позначкою пошти «За закінченням терміну зберігання».
Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.
Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на цю особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд звертає увагу, що кінцевим строком вирішення даного спору, у відповідності до ст. 248 ГПК України, є 22.08.2025, проте, зважаючи на перебування судді Усатої В.В. у відпустці, рішення у даній справі постановлено у перший робочий день судді, тобто 25.08.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Як вказує позивач, 15 липня 2024 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та Фізичною особою-підприємцем Коробовим Олександром Олексійовичем у спрощений спосіб (шляхом виставлення рахунку та його оплати) було укладено договір поставки дивану.
18 липня 2024 року на виконання вимог договору на поточний рахунок відповідача було сплачено 33000,00 гривень згідно виставленого ФОП Коробовим О.О. рахунку № 29 від 15.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 375 від 18.07.2024.
З огляду на те, що відповідачем товар на адресу Адвокатського бюро «Олексія Романченко» не було поставлено, 09 червня 2025 року на адресу ФОП Коробов О.О. було направлено вимогу про виконання зобов'язання, в якій позивач просив у строк до 16 червня 2025 року поставити на адресу Адвокатського бюро «Олексія Романченко» диван, оплачений відповідно до платіжної інструкції № 375 від 18.07.2024, а у випадку неможливості виконання прийнятих за договором зобов'язань позивач просив повернути кошти у розмірі 33000,00 гривень, сплачені на підставі рахунку № 29 від 15.07.2024 на поточний рахунок Адвокатського бюро «Олексія Романченко».
Позивач вказує, що товар на адресу АБ «Олексія Романченко» так і не був поставлений, внаслідок чого поставка товару для позивача втратила інтерес. Крім того, жодної відповіді на вимогу на адресу позивача не надійшло, а також кошти відповідачем на поточний рахунок позивача не перераховано.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права, в якому позивач просить стягнути з відповідача кошти, сплачені за товар відповідно до рахунку № 29 від 15.07.2024, у розмірі 33000,00 гривень.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Правочин може учинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).
Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 статті 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як встановлено судом, на підставі виставленого відповідачем рахунку № 29 від 15.07.2024, позивачем 18.07.2024 було перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти за диван у сумі 33000,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 375 від 18.07.2024.
Отже, між сторонами у спрощений спосіб (шляхом виставлення рахунку та його оплати) укладено договір поставки дивану.
За вимогами ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Згідно зі ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначеним моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем не було виконано зобов'язання з поставки товару (дивану), яке виникло за договором поставки, укладеним сторонами у спрощений спосіб.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 09.06.2025 на адресу ФОП Коробов О.О. було направлено вимогу про виконання зобов'язання, в якій позивач просив у строк до 16 червня 2025 року поставити на адресу Адвокатського бюро «Олексія Романченко» диван, оплачений відповідно до платіжної інструкції № 375 від 18.07.2024, а у випадку неможливості виконання прийнятих за договором зобов'язань позивач просив повернути кошти у розмірі 33000,00 грн, сплачені на підставі рахунку № 29 від 15.07.2024.
Втім, за твердженнями позивача його вимоги виконані не були. Відповідач не поставив позивачу товар у встановлені строки та кошти за непоставлений товар у розмірі 33 000,00 грн. не повернув.
Доказів протилежного відповідачем до суду не надано та матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів поставки товару або повернення попередньо сплаченої позивачем за поставку грошової суми не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів у розмірі 33 000,00 грн. (суми попередньої оплати, сплаченої відповідно до рахунку № 29 від 15.07.2024) підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Коробова Олександра Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Адвокатського бюро «Олексія Романченко» (61166, м. Харків, вул. Юрія Шевельова, буд. 72, ідентифікаційний код юридичної особи 42972755) кошти, сплачені за товар відповідно до рахунку № 29 від 15.07.2024 у розмірі 33000,00 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач: Адвокатське бюро «Олексія Романченко» (61166, м. Харків, вул. Юрія Шевельова, буд. 72, ідентифікаційний код юридичної особи 42972755).
Відповідач: Фізична особа - підприємець Коробов Олександр Олексійович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "25" серпня 2025 р.
Суддя В.В. Усата
справа № 922/2124/25