8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2086/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ХГС-Бетон" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 6)
про стягнення 43122,09 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ХГС-Бетон" про стягнення 43122,09 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 39779,86 грн., пеня у розмірі 60,04 грн., 3% річних у розмірі 647,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 2635,12 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №612/4974 від 16.04.2019 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості за спожиту електричну енергію за період з вересня 2024 року по листопад 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
19.06.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про уточнення позовних вимог (вх. №14528) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.06.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з'ясування обставин справи, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, розгляд справи ухвалено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
Разом з тим, звернуто увагу, що відповідно до частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, відповідач зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам".
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, сторони зобов'язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем не зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 23.06.2025 було надіслано засобами поштового зв'язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Разом з тим, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Висновки Верховного Суду в постановах від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 23.06.2025 по справі №922/2086/25 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзив на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 р., з 01.01.2019 позивач є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови НКРЕКП від 19.06.2018 №505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного електричної енергії споживачем у певний період часу електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з пункту 3.2.5 "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з пунктом 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Пунктом 4.3 Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Вимогами п. 9.1.1 Розділу ХІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Отже, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем позивач проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вище вимог та показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.
Пунктом 3.1.7. Правил передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Змістом пункту 3.2.1 Правил визначено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Позивачем зазначено, що у зв'язку з тим, що відповідачем подано підписану заяву - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, на умовах Комерційної пропозиції та фактично споживалась електрична енергія - договір про постачання електричної енергії споживачу №612/4974 від 16.04.2019 вважається укладеним.
01.12.2020 відповідачу по договору №612/4974 від 16.04.2019 було змінено на Комерційну пропозицію №1П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50000 кВт*год на місяць, яка двосторонньо підписана.
01.01.2023 відповідачу по договору №612/4974 від 16.04.2019 було змінено на комерційну пропозицію №1/23Р для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50000 кВт*год на місяць, яку направлено відповідачу засобами поштового зв'язку.
Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 5.5 договору встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Згідно з пунктом 5.7. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Згідно з умовами пункту 5.6 договору оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Згідно з пунктом 5.10 договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.
Відповідно до умов пункту 6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Умовами пункту 5 Комерційної пропозиції №1П від 01.12.2020 та Комерційної пропозиція №1/23Р від 01.01.2023 передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до договору. В разі неотримання споживачем рахунків у відповідних структурних підрозділах за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Згідно з пунктом 6 Комерційної пропозиції №1П від 01.12.2020 та Комерційної пропозиції №1/23Р від 01.01.2023, звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між споживачем та постачальником "Акту прийому-передачі електричної енергії", сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача. Постачальник надає споживачу два примірника "Акту прийому-передачі електричної енергії", які споживач протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання підписує. За наявності - скріплює печаткою та передає один з них постачальнику особисто або надсилає на адресу його місцезнаходження, визначену в договорі. "Акти прийому-передачі електричної енергії" надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до договору. В разі неотримання споживачем "Актів прийому-передачі електричної енергії" у відповідних структурних підрозділах за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, постачальник направляє "Акти прийому-передачі електричної енергії" споживачу поштовим зв'язком. У разі неповернення споживачем "Акту прийому-передачі електричної енергії" протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання, він вважається погодженим сторонами та вважається підписаним.
Умовами пункту 5.9 договору погоджено, що у разі виникнення у споживача заборгованості за електричну енергію за договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором.
Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:
- за травень 2021 р. на суму 607,39 грн. Споживачем за травень 2021 р. спожито 230 кВт*год. Рахунок та акт-приймання передачі електричної енергії за травень 2021 р. споживачу відправлено засобами поштового зв'язку 10.06.2021. Строк оплати рахунку до 17.06.2021. При цьому 26.05.2021 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за травень 2021 р. у сумі 566,22 грн. згідно платіжної інструкції №8514137SB;
- за червень 2021 р. на суму 563,78 грн. Споживачем за червень 2021 р. спожито 179 кВт*год. Рахунок та акт-приймання передачі електричної енергії за червень 2021 р. споживачу було відправлено засобами поштового зв'язку 09.07.2021. Строк оплати рахунку до 16.07.2021;
- за липень 2021 р. на суму 563,57 грн. Споживачем за липень 2021 р. спожито 185 кВт*год. Рахунок та акт-приймання передачі електричної енергії за липень 2021 р. споживачу відправлено засобами поштового зв'язку 11.08.2021. Строк оплати рахунку до 18.08.2021. При цьому 06.07.2021 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за травень 2021 р. у сумі 41,17 грн. та за червень 2021 р. у сумі 48,83 грн. згідно платіжної інструкції №@2PL898187. Також, 22.07.2021 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за червень 2021 р. у сумі 514,95 грн. та за липень 2021 р. у сумі 483,41 грн. згідно платіжної інструкції №@2PL563276;
- за серпень 2021 р. на суму 675,32 грн. Споживачем за серпень 2021 р. спожито 170 кВт*год. Рахунок та акт-приймання передачі електричної енергії за серпень 2021 р. споживачу відправлено засобами поштового зв'язку 09.09.2021. Строк оплати рахунку до 16.09.2021. При цьому 19.08.2021 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за липень 2021 р. у сумі 80,16 грн., за серпень 2021 року у сумі 675,32 грн. та авансовий платіж за вересень 2021 р. у сумі 444,52 грн. згідно платіжної інструкції №@2PL689244;
- за вересень 2021 р. на суму 1811,50 грн. Споживачем за вересень 2021 р. спожито 436 кВт*год. Рахунок та акт-приймання передачі електричної енергії за вересень 2021 р. споживачу відправлено засобами поштового зв'язку 11.10.2021. Строк оплати рахунку до 20.10.2021;
- за жовтень 2021 р. на суму 1563,92 грн. Споживачем за жовтень 2021 р. спожито 332 кВт*год. Рахунок та акт-приймання передачі електричної енергії за жовтень 2021 р. споживачу відправлено засобами поштового зв'язку 08.11.2021. Строк оплати рахунку до 15.11.2021. При цьому 19.10.2021 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за вересень 2021 р. у сумі 1366,98 грн. та жовтень 2021 р. у сумі 533,02 грн. згідно платіжної інструкції №@2PL582866;
- за листопад 2021 р. на суму 1807,42 грн. Споживачем за листопад 2021 р. спожито 321 кВт*год. Рахунок та акт-приймання передачі електричної енергії за листопад 2021 р. споживачу відправлено засобами поштового зв'язку 07.12.2021. Строк оплати рахунку до 14.12.2021. При цьому 18.11.2021 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за жовтень 2021 р. у сумі 1030,90 грн. та листопад 2021 року у сумі 44,10 грн. згідно платіжної інструкції №@2PL718769.
- за грудень 2021 р. на суму 1429,63 грн. Споживачем за грудень 2021 р. спожито 272 кВт*год. Рахунок та акт-приймання передачі електричної енергії за грудень 2021 р. споживачу відправлено засобами поштового зв'язку 06.01.2022. Строк оплати рахунку до 14.01.2022;
- за січень 2022 р. на суму 3954,91 грн. Споживачем за січень 2022 р. спожито 778 кВт*год. Рахунок та акт-приймання передачі електричної енергії за січень 2022 р. споживачу відправлено засобами поштового зв'язку 08.02.2022. Строк оплати рахунку до 15.02.2022. При цьому 11.01.2022 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за листопад 2021 р. у сумі 1763,32 грн. та за грудень 2021 р. у сумі 36,68 грн. згідно платіжної інструкції №@2PL630934. Також, 04.02.2021 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за грудень 2021 р. у сумі 1392,95 грн. та за січень 2022 р. у сумі 7,05 грн. згідно платіжної інструкції №@2PL587334. 27.07.2023 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за січень 2022 р. у сумі 3947,86 грн. та авансовий платіж за вересень 2024 р. у сумі 7,05 грн. згідно платіжної інструкції №1332945144.
- за вересень 2024 р. на суму 17490,00 грн. Споживачем за вересень 2024 р. спожито 1764 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт-приймання передачі електричної енергії за вересень 2024 р. споживачу відправлено засобами поштового зв'язку 10.10.2024. Строк оплати рахунку до 17.10.2024;
- за жовтень 2024 р. на суму 18275,84 грн. Споживачем за жовтень 2024 р. спожито 1823 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт-приймання передачі електричної енергії за жовтень 2024 р. споживачу відправлено засобами поштового зв'язку 11.11.2024. Строк оплати рахунку до 18.11.2024;
- за листопад 2024 р. на суму 4021,07 грн. Споживачем за листопад 2024 р. спожито 412 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт-приймання передачі електричної енергії за листопад 2024 р. споживачу відправлено засобами поштового зв'язку 09.12.2024. Строк оплати рахунку до 16.12.2024.
Обставини справи свідчать та позивачем зазначено, що нарахування за спожиту електричну енергію за період з травня 2021 р. по січень 2022 р. сплачені самостійно відповідачем та вказані для пояснення нарахування штрафних санкцій.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем зазначено про належне виконання своїх зобов'язань перед відповідачем. Водночас позивачем вказано про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами договору в частині своєчасної та повної сплати вартості спожитої електричної енергії у передбачені договором строки, що мало наслідком виникнення перед позивачем заборгованості за період з вересня 2024 р. по листопад 2024 р. станом на 01.04.2025 у розмірі 39779,86 грн., пені за період з липня 2021 р. по серпень 2021 р. та з листопада 2021 р. по лютий 2022 р. у розмірі 60,04 грн., 3% річних за період з липня 2021 р. по серпень 2021 р., з листопада 2021 р. по липень 2023 р., з жовтня 2024 р. по березень 2025 р. у розмірі 647,07 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2022 р. по липень 2023 р. та з грудня 2024 р. по березень 2025 р. у розмірі 2635,12 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначений обов'язок споживача сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано належним чином взяті на себе зобов'язання перед відповідачем та поставлено останньому електричну енергію за спірний період.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію, які наведено судом вище та які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до умов пункту 6.2. договору споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами договору.
Натомість матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено зобов'язання за умовами договору в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії у передбачені договором строки, що мало наслідком виникнення заборгованості, про що свідчать наведені судом вище платіжні інструкції про здійснення відповідачем часткових оплат.
В контексті викладеного, суд звертається до висновків Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 та враховує, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Отже, часткова сплата вартості спожитої електричної енергії свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій, які підтверджують наявність перед позивачем заборгованості та необхідність її сплати в силу погоджених між сторонами умов договору та наведених положень законодавства.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за електричну енергію, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 39779,86 грн., є обґрунтованою, підтвердженою наявною в матеріалах справи сукупністю належних та допустимих доказів, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 60,04 грн., 3% річних у розмірі 647,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 2635,12 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Разом з тим, положеннями чинного законодавства України, а саме статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
При здійснення розрахунку суд враховує, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07.2019.
Згідно з умовами пункту 5.8 договору якщо споживач не здійснив оплату за договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором.
Пунктом 8 Комерційної пропозиції №1П від 01.12.2020, Комерційної пропозиції №1/23Р від 01.01.2023 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених пунктом 5 та пунктом 4 даної комерційної пропозиції постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника.
Матеріали справи містять рахунки на оплату пені, 3% та інфляційних втрат річних за договором, які у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії було направлено позивачем на адресу відповідачу для сплати засобами поштового зв'язку.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку пені у розмірі 60,04 грн., 3% річних у розмірі 647,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 2635,12 грн. за кожним розрахунковим періодом окремо з урахуванням погоджених умов договору, комерційної пропозиції, встановлених обставин справи, враховуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що правомірними до стягнення є пеня у розмірі 60,00 грн., 3% річних у розмірі 646,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2635,10 грн. У задоволенні пені у розмірі 0,04 грн., 3% річних у розмірі 0,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 0,02 грн. слід відмовити.
Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства та погодженим умовам договору, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ХГС-Бетон" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 6, код ЄДРПОУ 38000845) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) основну заборгованість у розмірі 39779,86 грн., пеню у розмірі 60,00 грн., 3% річних у розмірі 646,54 грн., інфляційні втрати у розмірі 2635,10 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,36 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "25" серпня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова