65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3306/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/3306/24
За позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" (65114, м. Одеса, вул. Корольова, буд. 17; код ЄДРПОУ 40512293)
До відповідачів: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська площа, 1; код ЄДРПОУ 26597691), Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська площа, 1; код ЄДРПОУ 04056919)
про визнання незаконним та скасування рішення
Представники:
Від позивача: Ростомов Г.А., ордер
Від відповідачів: Каланжова А.О., самопредставництво
Встановив: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, у якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48108712 від 06.08.2019 року державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко Ольги Володимирівни, на приміщення, загальною площею 116.9 кв. м., розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Корольова академіка, будинок 17, приміщення 101.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.08.2024р. прийнято позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3306/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "26" серпня 2024 р. о 11:30. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду, а також надати письмові пояснення щодо клопотання про призначення експертизи. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 26.08.2024р. о 11:00.
Одночасно з поданням позовної заяви позивач просив суд витребувати у Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірену реєстраційну справу на приміщення, розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Корольова Академіка, буд. 17, приміщення 101.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.08.2024р. клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" про витребування доказів по справі №916/3306/24 задоволено. Витребувано від Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірену копію реєстраційної справи на приміщення, розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Корольова Академіка, буд. 17, приміщення 101.
16.08.2024р. до суду від Юридичного департаменту Одеської міської ради надійшли витребувані судом документи.
19.08.2024р. до суду від Одеської міської ради надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву та письмових пояснень щодо клопотання позивача про призначення експертизи у справі №916/3306/24.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2025р. вирішено питання щодо розгляду клопотання Одеської міської ради вх.№ ГСОО 30556/24 від 19.08.2024р. без повідомлення учасників справи. Задоволено клопотання Одеської міської ради про продовження строку для подання відзиву та письмових пояснень щодо клопотання про призначення експертизи від 19.08.2024р. вх. № ГСОО 30556/24 у справі №916/3306/24 та продовжено Одеській міській раді строк на подання до суду відзиву на позов, а також письмових пояснень щодо клопотання позивача про призначення експертизи у строк до 26.08.2024р. включно.
26.08.2024р. до суду від Одеської міської ради надійшов відзив.
26.08.2024р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.09.2024р. о 12:00.
26.08.2024р. до суду Одеською міською радою надано клопотання про залучення третьої особи.
02.09.2024р. до суду позивачем надано заперечення на клопотання відповідача.
04.09.2024р. позивачем надано відповідь на відзив.
06.09.2024р. до суду Одеською міською радою надано заперечення на відповідь на відзив.
06.09.2024р. Одеською міською радою надано заяву про застосування строків позовної давності.
09.09.2024р. судом, з урахуванням доводів позивача, клопотання відповідача від 26.08.2024р. за вх. № 31215/24 залишено без задоволення.
09.09.2024р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.09.2024р. о 13:00.
Також, одночасно з поданням позовної заяви до суду, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, відповідно до якого позивач просив суд призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу для визначення статусу приміщення №101 загальною площею 116,9 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова 17.
16.09.2024р. до суду Одеської міської радою було надано клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд призначити судову будівельно-технічну експертизу у справі №916/3306/24. Проведення експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2025р. клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" про призначення експертизи задоволено частково. Призначено у справі №916/3306/24 судову будівельно-технічну експертизу. Проведення судової будівельно-технічної експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення судової будівельно-технічної експертизи поставлено наступні питання: Яке функціональне призначення приміщення №101 загальною площею 116,9 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17? Чи належить приміщення №101 загальною площею 116,9 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17, до допоміжного приміщення та такого, що призначене для забезпечення експлуатації будинку, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова 17? Витрати по оплаті проведення судової будівельно-технічної експертизи покладено на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17". В іншій частині клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" залишено без задоволення. Відмовлено у задоволенні клопотання Одеської міської ради від 16.09.2024р. вх. №ГСОО 33754/24.
Провадження у справі №916/3306/24 зупинено до одержання результатів експертизи. Матеріали справи №916/3306/24 надіслано на адресу судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
19.11.2024р. до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експерта, відповідно до якого він просив суд надати наступні додаткові матеріали: якісну копію інвентаризаційної справи на житловий будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 17, зокрема, план підвалу з експлікацією та схемами інженерного обладнання та інженерних комунікацій, в повному обсязі. Копії усіх перерахованих графічних матеріалів тощо надати в паперовому вигляді, у форматах та якості оригіналів, а саме: у масштабі та чіткості, достатніх для розгляду та прочитанню (без зменшення- листів, розрізання листів на дві частини тощо). Виключити фотографування матеріалів справи (які підлягають дослідженню) з наступним їх роздрукуванням у затемненому зображенні. Також судовий експерт просив суд надати згоду на використання публічної інформації яка є у вільному доступі, у т.ч. мережа інтернет, друковані видання та інше.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2024р. поновлено провадження у справі №916/3304/24. Розгляд клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19.11.2024р. вх. №ГСОО 41767/24 по справі №916/3306/24 призначено на "16" грудня 2024 р. о 11:20. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 16.12.2024р. о 11:20.
16.12.2024 судове засідання не відбулося у зв'язку з технічним збоєм у роботі мережевого обладнання суду, у зв'язку з чим в Господарському суді Одеської області був відсутній доступ до мережі інтернет, комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та мережі суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2024р. відкладено судове засідання по розгляду клопотання судового експерта у справі №916/3306/24 (з урахуванням перебування судді у відпустці з 25.12.2024р. по 17.01.2025р.) на "20" січня 2025 р. о 09:15. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 20.01.2025р. о 09:15.
20.01.2025р. до суду позивачем надано документи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2025р. клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19.11.2024р. вх. №ГСОО 41767/24 по справі №916/3306/24 розглянуто по суті. Залучено до матеріалів справи заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" від 20.01.2025р. вх. № ГСОО 1812/25. Провадження у справі №916/3306/24 зупинено. Матеріали справи №916/3306/24 надіслано на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
18.02.2025р. до суду від судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання, відповідно до якого судовий експерт просив суд надати доступ 20.03.2025р. о 15.00 до приміщення №101, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова, 17, у присутності усіх сторін по справі (або їх законних представників) та забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об'єкту дослідження та належні умови праці, а також повернення експерта до експертної установи. Також у клопотанні було зазначено, що всі питання щодо прибуття експерта і забезпечення безперешкодного доступу до об'єкту дослідження слід узгодити за електронною адресою: odndise@gmail.com.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2025р. клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18.02.2025р. вх. №ГСОО 5544/25 по справі №916/3306/24 задоволено. Повідомлено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17", Одеську міську раду та Виконавчий комітет Одеської міської ради, про те, що обстеження об'єкта дослідження приміщення №101, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова 17, відбудеться 20.03.2025р. о 15.00. Зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об'єкту дослідження та належні умови праці, а також повернення експерта до експертної установи.
01.04.2025р. до суду від судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання, відповідно до якого судовий експерт просить суд повторно надати доступ 02.05.2025р. о 15.00 до приміщення №101, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова, 17, у присутності усіх сторін по справі (або їх законних представників) та забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об'єкту дослідження та належні умови праці, а також повернення експерта до експертної установи. Також у клопотанні було зазначено, що всі питання щодо прибуття експерта і забезпечення безперешкодного доступу до об'єкту дослідження слід узгодити за електронною адресою: odndise@gmail.com.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2025р. клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01.04.2025р. вх. №ГСОО 10442/25 по справі №916/3306/24 задоволено. Повідомлено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17", Одеську міську раду та Виконавчий комітет Одеської міської ради, про те, що обстеження об'єкта дослідження приміщення №101, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова 17, відбудеться 02.05.2025р. о 15.00. Зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об'єкту дослідження та належні умови праці, а також повернення експерта до експертної установи.
26.05.2025р. до суду від експертної установи надійшов висновок експерта №24-5819 судової будівельно-технічної експертизи від 09.05.2025р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2025р. поновлено провадження у справі №916/3306/24. Підготовче засідання у справі призначено на "16" червня 2025 р. о 10:20. Запропоновано представникам учасників справи ознайомитись з висновком експерта та надати письмові пояснення станом на момент розгляду справи. Викликано учасників справи у судове засідання на 16.06.2025р. о 10:20.
13.06.2025р. до суду Одеською міською радою надано заперечення на висновок судової будівельно-технічної експертизи.
16.06.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначає справу до судового розгляду по суті на 04.08.2025р. о 12:00, із викликом учасників справи в судове засідання.
11.07.2025р. до суду позивачем надано пояснення.
04.08.2025р., 05.08.2025р. та 20.08.2025р. до суду позивачем надано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" підтримує заявлений позов та просить суд його задовольнити.
Одеська міська рада заперечувала проти позову та просила суд застосувати строки позовної давності.
Виконавчий комітет Одеської міської ради заперечував проти позову.
У судовому засіданні 20.08.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 25.08.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив.
В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" зареєстровано 26 травня 2016 року, номер запису 1 556 102 0000 058349 на підставі рішення установчих зборів, відповідно до чинного законодавства. Рішенням Загальних зборів "Корольова 17", проведених 08 жовтня 2016 року було затверджено прийняття жилого багатоквартирного будинку за адресою: 65114, Україна, м. Одеса, Київський район, вулиця м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. № 17 в управління (на баланс) "Корольова 17".
За поясненнями позивача, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1887863351101, значиться нежитлове приміщення № 101 за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Корольова академіка, будинок 17 загальною площею 116,9 кв. м., що привласнене Територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради на підставі рішення про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкт нерухомого майна, розташовані у м. Одесі, серія та номер: 271, виданий 25.07.2019, видавник: Виконавчий комітет Одеської міської ради.
Запис в реєстр внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48108712 від 06.08.2019 року державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко Ольгою Володимирівною.
На переконання позивача, вказане приміщення не могло на законних підставах бути передане Одеській міській раді, оскільки, у вказаному підвальному приміщенні розташовані: запірна арматура опалювальної системи; запірні арматури запірні арматури систем холодного водопостачання; вихід з будинку каналізаційної системи та вихід систем лівневих стоків.
Позивач вважає, що приміщення, яке оформлено Одеською міською радою як приміщення № 101 загальною площею 116,9 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова 17, таким, що є допоміжним, тобто таким, що належить всім співвласникам багатоквартирного будинку, та таким, що призначено для обслуговування побутових потреб співвласників багатоквартирного будинку і не може відчужуватись на користь третіх осіб.
За позицією позивача, не може бути окремо передано у власність приміщення загального користування (коридори, сходові клітини, вестибюлі, тощо), та не може бути передане у власність окремо від будинку допоміжне приміщення з запірними арматурами і стан де-юре у вигляді оформлення реєстраційних записів не змінює природнього стану цих приміщень де-факто, доки триває експлуатація самого будинку та територіальна громада в особі Одеської міської ради не набувала у встановленому законом порядку права власності, адже, видала собі документи про право власності на чуже майно за власним рішенням у свою ж власність.
Надаючи відзив Одеською міською радою було зазначено суду, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.07.2019 р. № 271 «Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі» вирішено зареєструвати право комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі, у тому числі на нежитлові приміщення № 101 загальною площею 116,9 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 17.
За поясненнями відповідача, на підставі цього рішення 31.07.2019 р. державним реєстратором внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на спірне нежитлове приміщення (номер запису: 32697896), про що 06.08.2019 р. державним реєстратором сформовано витяг № 176422226.
Одеська міська рада звертала увагу суду, що вищевказане рішення виконавчого органу міської ради прийнято на підставі норм чинного законодавства України, а саме: рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року № 266-І «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області, статей 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року №266-І «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» до переліку державного майна, що передається у власність місту обласного підпорядкування - Одесі ввійшов весь жилий та нежилий фонд місцевих Рад народних депутатів.
Як наслідок, як вказує відповідач, з урахуванням діючого на той час законодавства України територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради на законних підставах набула право власності на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 116,9 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Корольова академіка, 17.
Також, за посиланням відповідача, спірні приміщення є нежитловими, які не належать до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна та перебувають у власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність у спірних приміщеннях інженерних комунікацій та технічних пристроїв.
Надаючи відповідь на відзив позивачем було зазначено суду, що саме особа, яка набула права власності фактично та юридично (документально) або тільки документально має довести належність спірних приміщень до ізольованих нежитлових, що не належать ані до житлових, ані до допоміжних та для висновку щодо законності чи незаконності оформлення права власності за Одеською міською радою на спірне приміщення достатньо встановити статус приміщення.
Встановлення статусу допоміжного автоматично робить привласнення Одеською міською радою такого приміщення незаконним, а всі подальші використання приміщення не за призначенням або втручання в конструкцію приміщень не змінюють протиправності документального чи фактичного вибуття майна співвласників багатоквартирного будинку.
Надаючи заперечення на відповідь на відзив Одеською міською радою було зазначено суду, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Корольова 17» не надало до суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про те, що спірні нежитлові приміщення відносяться до допоміжних приміщень, у зв'язку з чим такі приміщення могли б належати співвласникам житлового будинку № 17 по вулиці Академіка Корольова на праві спільної сумісної власності, а отже Одеська міська рада володіє приміщенням № 101 на законних підставах.
Заявляючи про застосування строків позовної давності позивачем було зазначено суду, що позивач звернувся до суду 29.07.2024 року. Поруч з цим, відповідно до рішення Одеської міської ради від 08.02.2017 року № 1622- VII «Про передачу багатоквартирних жилих будинків, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Одеської міської ради, в управління (на баланс) об'єднань співвласників багатоквартирних будинків» вирішено передати багатоквартирні жилі будинки, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Одеської міської ради, в управління (на баланс) об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, у тому числі вирішено передати будинок за адресою: м. Одеса, вул. Корольова академіка, буд. 17, на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Корольова 17». Актом прийняття-передачі багатоквартирного будинку по вул. Ак. Корольова, 17 (з балансу) КП «ЖКС «Вузівський» в управління (на баланс) ОСББ «Корольова 17» від 31.08.2017 року житловий комплекс за адресою: вул. Корольова академіка, буд. 17, передано з балансу Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Корольова 17».
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.07.2019 року № 271 «Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі» вирішено зареєструвати право комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкти нерухомого майна, розташовані у м.Одесі, зокрема, на нежитлові приміщення № 101 загальною площею 116,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17.
На підставі цього рішення 31.07.2019 р. державним реєстратором внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на спірне нежитлове приміщення (номер запису: 32697896).
Тобто, як вважає відповідач, починаючи ще з 25.07.2019 року, позивач мав змогу дізнатись про реєстрацію спірного об'єкта комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Надаючи заперечення на висновок судової будівельно-технічної експертизи Одеською міською радою було зазначено суду, що Одеська міська рада повністю не погоджується з даним висновком, оскільки він ґрунтується на припущеннях, жодних доказів того, для чого саме будувалися вказані підвальні приміщення матеріали справи не містить та їх не надано учасниками справи.
Відповідачами було зазначено суду, що Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради вважають, що висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 09.05.2025р. №24-5719 є безпідставним та необґрунтованим, дослідження проведено неповно та не об'єктивно, а, отже, такий висновок має бути критично оцінений судом та відхилений за результатами такої оцінки під час вирішення цієї справи по суті.
За поясненнями позивача, стосовно висновку експерта, було зазначено суду, що висновок експерта є достовірним, вичерпним та таким, що відображає реальний стан об'єкта нерухомості та його призначення.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, за час розгляду справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб'єктом порушення позивач вважає відповідача.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №372/2238/17.
Надаючи оцінку доводам Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17", покладеним в основу позовних вимог, які направлено на визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48108712 від 06.08.2019 року державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко Ольги Володимирівни, на приміщення, загальною площею 116.9 кв. м, розташоване за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вулиця Корольова академіка, будинок 17, приміщення 101, суд зазначає таке.
Як з'ясовано судом, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" зареєстровано 26 травня 2016 року та рішенням Загальних зборів "Корольова 17", проведених 08 жовтня 2016 року було затверджено прийняття жилого багатоквартирного будинку за адресою: 65114, Україна, м. Одеса, Київський район, вулиця м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. № 17 в управління (на баланс) "Корольова 17".
Метою створення об'єднання відповідно до статуту є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом (п.2.1 розд. ІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17").
Пунктом 2.3 розд. ІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" передбачено, що завданням та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В силу статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Статтею 355 Цивільного кодексу України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
За умовами частин першої, другої статті 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 369 Цивільного кодексу України унормовано, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, регулюються Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
В силу пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
У пунктах 2, 3 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Як з'ясовано судом, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1887863351101, значиться нежитлове приміщення № 101 за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Корольова академіка, будинок 17 загальною площею 116,9 кв. м, що є власністю Територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради на підставі рішення про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкт нерухомого майна, розташовані у м.Одесі, серія та номер: 271, виданий 25.07.2019, видавник: Виконавчий комітет Одеської міської ради.
Запис в реєстр внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48108712 від 06.08.2019 року державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко Ольгою Володимирівною.
Відповідно до зазначених рішень положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так: власники квартир дво-або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №914/379/21.
Приймаючи до уваги предмет та підстави заявленого позову у даній справі необхідно встановити правовий статус спірних приміщень, а саме встановлення того, чи відносяться вони до допоміжних або ж є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.
За час розгляду справи судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу та на вирішення судової будівельно-технічної експертизи поставлено наступні питання: Яке функціональне призначення приміщення №101 загальною площею 116,9 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17? Чи належить приміщення №101 загальною площею 116,9 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17, до допоміжного приміщення та такого, що призначене для забезпечення експлуатації будинку, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова 17?
Відповідно до наявного в матеріалах справи Висновку експерта від 09.05.2025р. № 24-5719 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що функціональне призначення приміщення підвалу №101 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17, загальною площею 116,9 кв. м - це технічні приміщення.
Приміщення підвалу №101 адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17, загальною площею 116,9 кв. м, є допоміжним приміщенням житлового будинку, які за функціональним призначенням передбачені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
На спростування доводів Одеської міської ради, з урахуванням наведеного, суд зазначає, що спірне майно не є самостійним об'єктом нерухомого майна та є допоміжними приміщеннями житлового будинку, в розумінні чинного законодавства України. Оскільки спірне майно є допоміжними технічними приміщеннями, тобто, належить до спільного майна, воно в силу прямих приписів закону може перебувати виключно у спільній власності співвласників, що в свою чергу унеможливлює перебування такого майна у приватній власності.
Згідно зі ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1,4 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане, зокрема, забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками.
Отже, ОСББ після його створення не потрібно доводити право власності на приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у п. 43 постанови від 08.04.2020 у справі №915/1096/18.
Враховуючи викладене, оцінюючи доказу у сукупності, а також встановлення факту, що приміщення підвалу №101 адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17, загальною площею 116,9 кв. м, є допоміжним приміщенням житлового будинку, а також приймаючи до уваги, що майно знаходиться у спільній власності власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, та те, що для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48108712 від 06.08.2019 року державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко Ольги Володимирівни, на приміщення, загальною площею 116.9 кв. м, яке розташоване за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вулиця Корольова академіка, будинок 17, приміщення 101.
На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що згідно з частинами першою, другою статті 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальними правилами статті 86 ГПК України.
Отже, суд зазначає, що обставини, які були встановлені судом на підставі Висновку експерта від 09.05.2025р. №24-5719 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції не були спростовані відповідачами у справі жодними належними доказами.
Стосовно строків позовної давності, суд зазначає, що позовна давність на вимоги негаторного позову не розповсюджується, адже порушення прав власника має триваючий характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" підлягають задоволенню судом.
За подання позовної заяви до суду позивачем було сплачено витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та 27262,08 грн. - вартість експертного дослідження.
У зв'язку з чим, на Одеську міську раду покладаються витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 13631,04 грн., та на Виконавчий комітет Одеської міської ради покладаються витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 13631,04 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 30000,00 грн., з яких гонорар - 25000,00 грн. та 5000,00 грн. - гонорар успіху.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження розміру понесених судових витрат, позивачем до суду надано Договір №1-04/11/2021 про надання правової допомоги від 04.11.2021р., Додаток №1/ГСОО від 26.07.2024р. до Договору №1-04/11/2021 про надання правової допомоги від 04.11.2021р., Акт про надання послуг від 01.08.2025р.
Відповідно до Додатку №1/ГСОО від 26.07.2024р. до Договору №1-04/11/2021 про надання правової допомоги від 04.11.2021р., визначено, що сторони у відповідності до положень п. 4.1. Договору визначили суму гонорару за захист прав та інтересів у Господарському суді Одеської області у розмірі 30000,00 грн., з яких 25000,00 грн. за основним гонораром, а 5000,00 грн. с гонораром успіху та оплачуються у разі задоволення позову.
Також, матеріали справи містять докази оплати гонорару у розмірі 25000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №1392 від 18.06.2025р., №1397 від 24.06.2025р., №1398 від 30.06.2025р., №1413 від 23.07.2025р., №1424 від 18.08.2025р.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Отже, у даному випадку, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу та судом з'ясовано, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката.
Разом з цим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 (провадження № 12-43гс22).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованим, справедливим та співмірним задоволення заяви позивача та стягнення з відповідачів 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Враховуючи викладене та те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, є, на думку суду, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 15000 грн. (5000,00 грн. гонорар успіху та 10000грн. основний гонорар) яка, на думку суду, може вважатись розумною, співмірною та справедливою.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" - задовольнити повністю.
2.Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48108712 від 06.08.2019 року державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко Ольги Володимирівни, на приміщення, загальною площею 116.9 кв. м, розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Корольова академіка, будинок 17, приміщення 101.
3.Стягнути з Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська площа, 1; код ЄДРПОУ 26597691) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" (65114, м. Одеса, вул. Корольова, буд. 17; код ЄДРПОУ 40512293) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн., витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 13631,04 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.
4.Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська площа, 1; код ЄДРПОУ 04056919) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" (65114, м. Одеса, вул. Корольова, буд. 17; код ЄДРПОУ 40512293) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн., витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 13631,04 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.
Повне рішення складено 25 серпня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко