65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/869/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: адвокат Порхун В.М.
від третьої особи (позивача): не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/869/25
за позовом: Державної установи "Держгідрографія" (вул. Електриків, № 26, м. Київ, 04176)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Державного підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" (вул. Петра Сагайдачного, № 10, м. Київ, 04070)
до відповідача: Приватного підприємства "Гранд Інжиніринг" (вул. Героїв Сталінграду, № 57, кв. 2, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600)
про розірвання договору та стягнення 2 695 050,00 грн,
1. Суть спору.
Позивач, Державна установа "Держгідрографія" (надалі - ДУ "Держгідрографія") звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Гранд Інжиніринг" (надалі - ПП "Гранд Інжиніринг"), в якій просить суд розірвати договір № 62/18 від 19.09.2018 на виконання проектних робіт (розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна), укладений між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача суму збитків, понесених зі сплатою авансового платежу у розмірі 1 412 500 грн та суму штрафних санкцій (неустойку, штраф, пеню) у розмірі 1 282 550 грн.
В обґрунтування позовних ДУ "Держгідрографія" посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт №62/18 від 19.09.2018 в частині строків його виконання, об'ємів та якості проектної документації, що й стало підставою для прийняття позивачем рішення про розірвання договору та застосування наслідків його розірвання.
У зв'язку із не поверненням відповідачем суми передплати, зробленої позивачем за договором №62/18 від 19.09.2018 у добровільному порядку, позивач також вважає, такими діями йому нанесені збитки, які разом із штрафними санкціями, передбаченими умовами договору №62/18 від 19.09.2018 мають бути стягнуті з відповідача у судовому порядку.
2. Аргументи учасників справи.
2.1. Аргументи позивача.
Як вказує позивач, між ним та відповідачем 19.09.2018 був укладений договір №62/18 (далі договір) про закупівлю робіт з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна згідно з Технічними вимогами, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався у 2018-2019 виконати роботи з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна (надалі - робочий проект) згідно з Технічними вимогами, узгодити його із позивачем та передати робочий проект позивачу в 3-х оригінальних примірниках та на електронному носії у форматі передбаченому договором, а позивач - прийняти та оплатити такі роботи.
Позивач зазначає, що на виконання п.п. 4.1.1 договору № 62/18 ним була перерахована відповідачу попередня оплата (аванс) у сумі 1 412 500,00 грн.
Як вказує позивач, у зв'язку із неможливістю завершити виконання робіт за договором № 62/18 сторони 19.06.2019 уклали додаткову угоду №2, якою були внесені зміни до договору щодо: узгодження переліку додаткових робіт на суму 134 523,81 грн у межах вартості договору; продовження строків виконання робіт до 30.09.2019; терміну дії договору до 30.10.2019, також сторони доповнили п. 3.2 розділу 3 Технічних вимог (Додаток № 1 до договору) підпунктом 3.2.9 згідно з яким визначили, що документи Технічного проекту повинні бути перевірені та відкориговані на предмет врахування змін Правил Регістру судноплавства України.
Позивач вказує, що відповідно до пунктів 5.1, 10.1 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 19.06.2019, було передбачено, що строк виконання робіт встановлений не пізніше 30.09.2019 та термін дії договору до 30.10.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Також позивач зауважує, що згідно з пунктом 5.11 договору датою прийняття робіт за договором є дата затвердження позивачем Акту приймання-передачі виконаних робіт.
Позивач вказує, що відповідач листами від 31.07.2019 та від 13.08.2019 звертався з пропозицією щодо складання Актів узгодженої робочої документації відповідно до п. 5.8. та п. 5.10, проте, зважаючи на те, що відповідачем не був наданий повний комплект проектної документації, в підписанні Актів ним було відмовлено листом №1574/3441/08/19 від 28.08.2019. В той же час, оскільки документи, які надійшли від відповідача, містили значну кількість недоліків, позивач про це також зазначив і в листі №1583/08/19 від 29.08.2019.
Позивач зазначає, що у зв'язку із недобросовісною поведінкою відповідача, він неодноразово звертався з вимогами щодо дотримання якості та строків під час виконання відповідачем проектних робіт, зокрема листами №1645/08/19 від 10.09.2019, №1744/08/19 від 24.09.2019 та №1755/08/19 від 26.09.2019. Проте, у відповідь на численні зауваження позивача, відповідач надавав технічну документацію частинами та не в повному комплекті.
Позивач вказує, що з підстав невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором та з метою врегулювання спірного питання в досудовому порядку, 01.10.2019 направив відповідачу претензію №1791/06/19 та запропонував у термін до 30.10.2019 виконати взяті на себе зобов'язання щодо виконання робіт з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна в повному обсязі або повернути кошти (аванс) у розмірі 1 412 500 грн.
Проте, за ствердженням позивача, відповідач вимоги претензії не виконав.
Позивач також зауважує, що з метою врегулювання спірного питання в досудовому порядку, він своїм листом №2387/5280/08/19 від 11.12.2019 вчергове продовжив відповідачу термін виконання договірних зобов'язань до 20.12.2019, та запропонував, у разі не можливості виконати проектні роботи, повернути передплату у розмірі 1 412 500,00 грн.
Як вказує позивач, в квітні 2020 він звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача із позовною вимогою про стягнення коштів, проте, 13.01.2021 Господарським судом Одеської області було прийнято рішення у справі №916/727/20, яким у задоволенні позову йому було відмовлено з підстав необґрунтованості позовних вимог.
В свою чергу, позивач звертає увагу на те, що 17.08.2021 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до позивача про стягнення 1 645 081,91 грн заборгованості за договором № 62/18. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором №62/18 від 19.09.2018.
Як зазначає позивач, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 по справі № 910/13456/21 позов відповідача був задоволений повністю, стягнуто на його користь основну заборгованість по Договору у розмірі 1 412 500,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 174 213,54 грн., витрати по сплаті за надані послуги Регістру судноплавства України в розмірі 42 904,37 грн., за друк додаткових екземплярів проекту 15 465,00 грн. та судовий збір.
В свою чергу, постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 апеляційна скарга ДУ "Держгідрографія" була задоволена частково, рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 скасовано частково, стягнуто на користь ПП "Гранд Інжиніринг" 1 412 500 грн основного боргу та 174 213, 54 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову було відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 05.09.2023 по справі № 910/13456/21, постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/13456/21 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Як вказує позивач, Верховний Суд, скасовуючи судові акти попередніх судових інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд, у своїй постанові зазначив про те, що суди попередніх інстанцій встановивши, що 19.11.2020 ДУ "Держгідрографія" направлено на адресу ПП "Гранд Інжиніринг" мотивовану відмову від підписання акту виконаних робіт за Договором з актом необхідних доробок та термінів їх виконання, не дослідили та не встановили чи були усунуті ПП "Гранд Інжиніринг" усі зауваження та недоліки розробленої документації робочого проекту відповідно до пункту 5.8. Договору.
Позивач зазначає, що при новому розгляді справи № 910/13456/21 суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що ПП "Гранд Інжиніринг" в порушення пункту 5.8 договору № 62/18 не були усунуті всі зауваження та недоліки розробленої документації робочого проекту, а відтак, враховуючи, що предметом спору у справі №910/13456/21 була вимога про стягнення заборгованості за фактично виконані роботи на підставі підписаного ПП "Гранд Інжиніринг" в односторонньому порядку акту виконаних робіт, з урахуванням підстав заявленого відповідачем позову, його обґрунтування та заперечень ДУ "Держгідрографії", дослідивши належним чином та встановивши всі обставини щодо неналежного виконання позивачем робіт за Договором щодо яких виник спір в цій справі, суди дійшли висновку про відсутність у ДУ "Держгідрографії" обов'язку з прийняття робіт за Договором до усунення недоліків, зазначених відповідачем, та як наслідок у відповідача не виник обов'язок зі здійснення розрахунків за неякісно виконанні роботи.
З урахуванням вище наведеного, позивач, враховуючи приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України та встановлені судом у справі №910/13456/21 обставини щодо неналежного виконання ПП "Гранд Інжиніринг" робіт за договором № 62/18, вказує на те, що ці обставини мають преюдиційне значення у цій справі.
Позивач вказує, що станом на 26.11.2024 відповідачем всупереч умовам договору № 62/18 не виконані роботи з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна, а відтак наявне порушення відповідачем строків виконання робіт більш ніж на чотири роки.
З урахуванням викладених обставин, позивач зауважує, що ним 26.11.2024 був направлений відповідачу лист за вих. № 1757/12-1/24 із пропозицією (повідомленням) про розірвання договору № 62/18 та вимогою повернути кошти (аванс) в розмірі 1 412 500 грн.
Як зазначає позивач, відповідач листом від 25.12.2024 № 20241225-1 (вх. № 5 від 01.01.2025) відмовився від запропонованої пропозиції позивача, передплату у добровільному порядку не повернув.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 62/18, позивач для захисту своїх порушених прав, вимушений був звернутись до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.
2.2. Аргументи відповідача.
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач сам неналежно виконував умови договору №62/18 від 19.09.2018 про закупівлю робіт з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна згідно Технічними вимогами.
Так відповідач вказує, що позивач дійсно 26.09.2018 перерахував йому авансовий платіж та передав в електронному вигляді технічний проект, узгоджений з Регістром судноплавства України 04.12.2015 на підставі якого повинен був розроблятися робочий проект згідно п. 3.2.6 додатку 1 до договору.
Проте, як стверджує відповідач, вищевказаний технічний проект, у електронному вигляді, відрізнявся від паперової версії проекту, яка знаходилася у позивача, про що останній про це не повідомляв відповідача з 04.12.2018.
Відповідач зазначає, що Технічний проект за №5 0421 втратив свою актуальність, оскільки згідно вимогам Регістра п. 9.1 ч. 7 "Керівництво по технічному нагляду за будівництвом суден та виготовленням матеріалів та виробів" проект втрачає значення якщо не почато будівництво або не здійснено повторний розгляд (жодної з умов Замовником не змінено).
Крім того відповідач звертає увагу на те, що переданий позивачем за договором № 62/18 Технічний проект був критично низької якості, потребував великого об'єму необхідних коригувань, пов'язаних не лише з заміною обладнання, знятого з виробництва, та у зв'язку із введенням обмежень до країни виробника обладнання, а й з великою кількістю розбіжностей в даних між розділами проекту. У розділах надавалися різні дані щодо типів обладнання, місця розташування, тощо.
Беручи до уваги величезну кількість виправлень, які треба було вносити в наданий технічний проект, за ствердженням відповідача, необхідно було заново перевипускати новий Технічний проект, щоб можна було розробляти робочий проект згідно договору.
Відповідач вказує, що він неодноразово звертав увагу про це позивача, а також в ході спільних робочих нарад, які були оформлені відповідними протоколами.
Саме тому, за ствердженням відповідача, між ним та позивачем 19.06.2019 була укладена додаткова угода, якою строк виконання робіт було продовжено до 30.09.2019, доповнено п.3.2. Розділу 3 Технічні вимоги підпунктом 3.2.9 - документи технічного проекту бути перевірені та відкориговані на предмет врахування змін правил Регістру.
Розроблений відповідачем новий Технічний проект 50421 М, який 08.07.2019 був погоджений позивачем, як вказує відповідач 16.07.2019 надав до Регістру для розгляду та узгодження розроблений відповідачем.
Відповідач зазначає, що тільки 25.11.2019 Регістр схвалив Технічний проект гідрографічного судна 50421 М, а він отримав змогу повноцінно продовжити виконання замовлення по розробці робочого проекту.
Таким чином, на переконання відповідача, він був позбавлений можливості вчасно повноцінно розпочати роботи за договором з підстав, які не залежали від нього, а саме не надання позивачем віртуальної версії погодженого Технічного проекту, технічних характеристик обладнання яке було замінено (п. 3.2.6 та 3.2.8 додатку 1 до договору), що унеможливлювало оперативно вирішувати питання, які виникали в ході виконання зобов'язань відповідача за договором, оскільки виробники обладнання не надавали відповідачу детальної інформації без договору про закупівлю, а позивач не звертався до виробників аби підтвердити наміри про закупівлю саме їх обладнання.
Як вказує відповідач, 26.09.2019 за вих.№20190926 та 30.09.2020 листом за №20190930 він направив позивачу повний комплект Робочої документації.
Окрім того відповідач зазначає, що 03.10.2019 та 03.12.2019 він звертався до позивача з листами щодо зауважень до креслень, підтвердження свого бажання завершити роботу та пропозицією продовжити термін передачі розробленої документації до 20.02.2020, однак відповідного погодження від позивача ним отримано не було.
За ствердженням відповідача, позивач виявляв своє небажання приймати виконану роботу заявляючи безпідставні, технічно не обґрунтовані, претензії щодо якості розробленого робочого проекту.
Відповідач звертає увагу на те, що у листі Регістра від 25.11.2019 в заключній частині був схвалений технічний проект, розробки відповідача, а для схвалення проекту в цілому та побудови судна, робочий проект повинен бути направлений на розгляд РУ.
Таким чином, на переконання відповідача порушення умов договору з його сторони були обумовлені діями позивача, що виключає наявність у його діях вини з прострочення виконання робіт і, як наслідок, стягнення збитків на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
2.3. Аргументи третьої особи (позивача).
Розглянувши позовні вимоги, викладені у позовній заяві, ДП "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" (далі - Регістр) зазначає наступне.
Відповідно до Положення про Регістр судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1998 року № 814 (зі змінами) (далі - Положення), Регістр судноплавства України є національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства.
Регістр судноплавства України не є органом державного нагляду (контролю), не здійснює жодних контролюючих або дозвільних функцій, не являється суб'єктом владних повноважень та не видає дозвільних документів.
Абзацом 6 пункту 8 Положення визначено, що до функцій Регістру серед інших належить здійснення технічного нагляду за виконанням правил і технічних вимог під час проектування, будівництва, переобладнання, модернізації, ремонту, експлуатації суден і берегових об'єктів морського і внутрішнього водного транспорту.
Щодо погодження Регістром технічного та робочого проекту гідрографічного судна проекту 50421.М, третя особа (позивача) зазначає, що погодження було здійснено у відповідності з положеннями "Правил класифікації та побудови суден. Частина І. Класифікація" в редакції 2014, 2020 зі змінами (далі - ПКС-14, ПКС-20), "Керівництво по технічному нагляду за будівництвом суден та виготовленням матеріалів та виробів" (далі - РТНП), в редакції зі змінами від 2005 року, та Бюлетенями №1 - №4.
Розгляд технічного проекту та робочої документації проекту було доручено виконати дільниці Регістра у м. Херсон №314.
На відмінність від положень п. 4.2.1 ПКС-20 Регістр судноплавства України дозволив надавати на розгляд технічну документацію проекту 50421.М по двоетапному варіанту - технічний проект з послідуючим наданням робочої документації, які передбачають що:
- згідно п. 4.2.1. ПКС-14 при схваленні Регістр перевіряє подану проектну документацію судна лише на наявність у ній відомостей, які дозволяють переконатися, що всі вимоги Правил Регістру стосовно даного судна виконані правильно і дозволяють класифікувати судно, що було встановлено і виконано Регістром при схваленні документації технічного проекту судна листом № 31.7-1942 від 25.11.2019 у відповідності з визначеннями (положеннями) п. 2.3, частини 2 РТНП;
- згідно визначень (положень) п. 2.4 частини 2 РТНП, робоча документація (далі - РД) виконується лише для виготовлення, контролю, приймання об'єкту технічного нагляду Регістра, згідно вже схваленій документації технічного проекту і згідно п. 4.2 частини 2 РТНП щодо робочої документації проекту побудови гідрографічного судна проекту 50421.М;
- при розгляді документації, відповідно до п 4.2.1 ПКС-20 враховується, що схвалення Регістром проектної документації не стосується елементів судна, конструкцій і обладнання, передбачених в ній, але які не є об'єктами технічного нагляду Регістра і на які не поширюються вимоги Правил. Схвалення документів не підтверджує відповідність їх вимогам нормативних документів, застосованих при їх розробці, інших чим вимоги Правил і нормативних документів Регістра і узгоджених з Регістром нормативних документів, в частині регламентованій ними і не контролюється Регістром при розгляді документації дільницею №314 у м. Херсоні служби флоту Регістра, яка була схвалена листом № 31.7-697 від 19.05.2020.
Також відповідно до п. 4.7 РТНП порядок, місце і інші умови розгляду Регістром робочої документації (надалі - РД) визначаються по погодженню з підрозділом Регістру, виконуючим технічний нагляд за робочим проектуванням.
Щодо порядку та строків розгляду робочої документації проекту 50421.М. третя особа (позивача) зазначає, що при розробці робочої документації проектантом можуть бути виконані зміни, передбачені у документах технічного проекту, пристроїв і обладнання судна, можуть бути змінені конструкція і замінені складові суднових систем, а також склад радіо і навігаційного забезпечення судна, тому Регістр при схваленні робочої документації не визначає правомірність таких змін, а лише оцінює рівноцінність таких змін і правильність встановлення нового обладнання на судні, зміни щодо таких змін мають бути виконані у документах технічного проекту по результатам побудови судна, що передбачено п. 3.9 та розділом 11 частини 2 РТНП.
Також третя особа (позивача) зазначає, що ПКС-20 передбачає розгляд документації тільки як проект судна у побудові, і не передбачає виконання окремо РД, виходячи з чого нормативів на термін і розгляд такої документації в НД Регістра не існує, а п 4.7 ч. 2 РТНП передбачено, що розгляд РД погоджується з Регістром на дільниці де буде виконуватись розгляд такої РД.
Щодо питання оцінки якості виконання робочої документації проекту 50421.М третя особа (позивача) вказує, що позивач листом № 484/08/21 від 16.03.2021 звернувся до Регістра із проханням надати оцінку якості виконання РД проекту з урахуванням зауважень, наданих при листі позивачем, та листом № 379/08/21 від 02.03.2021 з проханням виконання контрольного розгляду документації схваленого робочого проекту 50421.М, про що Регістр листом № 35.1.780-715 від 30.04.2021 повідомив, що питання оцінки якості виконаної РД проекту 50421.М не відноситься до компетенції Регістру, оскільки фахівці Регістра не є фахівцями з проектування і складання технічної документації у суднобудуванні, однак за результатом розгляду наданого позивачем переліку зауважень до РД проекту гідрографічного судна 50421.М позивача було повідомлено, що вказані зауваження, відносяться до предмету розгляду Регістра і є такими що виконуються у РД та Регістр готовий розглянути відкориговану РД, яка повинна бути йому надана на розгляд у встановленому порядку.
Щодо необхідності застосування Державних санітарних правил (ДСП 7.7.4¬057-2000) при схваленні документації проекту 50421.М Регістр зазначає, що схвалення проектної документації на відповідність санітарним нормам не відноситься до його компетенції.
З урахуванням наведеного, Регістр просить суд врахувати його пояснення при прийнятті рішення.
3. Процесуальні питання вирішені судом.
07.03.2025 ДУ "Держгідрографія" звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 894/25), яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями того ж дня була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
12.03.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області позовна заява (вх. № 894/25 від 07.03.2025) прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/869/25. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене о 12:40 год. 03.04.2025.
19.03.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9023/25), який разом із доданими доказами був долучений до матеріалів справи, а також клопотання (вх. № 9026/25) про застосування строків позовної давності та відмовити у задоволені позову у зв'язку зі спливом строків позовної давності.
27.03.2025 через систему "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив (вх. № 9942/25), який судом долучений до матеріалів справи.
31.03.2025 через систему "Електронний суд" позивач подав клопотання (вх. № 10156/25), в якому просив надати можливість його представнику приймати участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відеоконференцзв'язку підсистеми Електронний суд.
01.04.2025 через систему "Електронний суд" позивач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 10501/25 від 02.04.2025), які судом долучені до матеріалів справи.
02.04.2025 відповідач через систему "Електронний суд" подав клопотання (вх. № 10645/25) про відкладення судового засідання у зв'язку із його неможливістю прийняти участь у засіданні через виклик до РТЦК та СП із наданням відповідних доказів.
03.04.2025 позивач через систему "Електронний суд" подав клопотання (вх. № 10710/25) про проведення підготовчого засідання 03.04.2025 без участі його представника.
Того ж дня, у зв'язку із неявкою учасників справи, судом була постановлена ухвала, якою підготовче засідання було відкладено на 10:20 год 17.04.2025 та повідомлено про це учасників справи.
16.04.2025 позивачем через систему "Електронний суд" була подана заява (вх. № 12354/25), до якої наданий розгорнутий розрахунок штрафу та пені, який судом долучений до матеріалів справи.
17.04.2025 у підготовчому засіданні судом була постановлена протокольна ухвала про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та запропоновано представнику позивача надати суду належним чином посвідчену копію проектної документації та письмову позицію щодо призначення у справі експертизи проекту на відповідність його повноти та пропозиції щодо експертної установи. У зв'язку із чим судом постановлена протокольна ухвала про перерву у підготовчому засіданні до 11:40 год. 06.05.2025.
05.05.2025 позивач через систему "Електронний суд" подав додаткові пояснення (вх. № 14286/25), до яких додані додаткові доказі. Судом зазначені пояснення та докази долучені до матеріалів справи.
Того ж дня позивач через систему "Електронний суд" подав клопотання (вх. № 14300/25) про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України".
06.05.2025 у підготовчому засіданні судом запропоновано представнику відповідача надати письмову позицію щодо залучення третьої особи за клопотанням позивача (вх. № 14300/25 від 05.05.2025) та щодо призначення експертизи з зазначенням питань до експерта та пропозицію щодо експертної установи. У зв'язку із чим судом постановлена протокольна ухвала про перерву у підготовчому засіданні до 10:00 год. 15.05.2025.
06.05.2025 ухвалою суду, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України позивач був повідомлений про час та дату наступного підготовчого засідання.
09.05.2025 відповідач через систему "Електронний суд" подав свої заперечення (вх. № 14884/25) проти залучення ДП "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" до участі у справі в якості третьої особи, а також заперечення (вх. № 14938/25) проти додаткових пояснень позивача (вх. № 14286/25 від 05.05.2025), які судом долучені до матеріалів справи.
06.05.2025 у підготовчому засіданні судом розглянуто клопотання позивача щодо залучення третьої особи (вх. № 14300/25 від 05.05.2025), вислухані думки учасників справи, за результатами чого постановлена протокольна ухвала про залучення ДП "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. У зв'язку із чим судом постановлена протокольна ухвала про перерву у підготовчому засіданні до 12:00 год. 27.05.2025.
16.05.2025 ухвалою суду, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, третя особа була повідомлена про час та дату наступного підготовчого засідання.
22.05.2025 позивач через систему "Електронний суд "надав докази направлення позовної заяви з додатками третій особі (вх. №№ 16293/25, 16313/25), які долучені судом до матеріалів справи.
27.05.2025 третя особа (позивача) через систему "Електронний суд" подала клопотання (вх. № 16806/25) про відкладення підготовчого засідання для належного ознайомлення з матеріалами справи.
27.05.2025 у підготовчому засіданні судом розглянуто клопотання третьої особи (позивача) (вх. № 16806/25), вислухані думки присутніх учасників справи, після чого суд дійшов висновку, про задоволення клопотання третьої особи, у зв'язку із чим судом була постановлена протокольна ухвала про перерву у підготовчому засіданні до 12:00 год. 10.06.2025.
28.05.2025 ухвалою суду, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, відповідач та третя особа були повідомлені про час та дату наступного підготовчого засідання.
10.06.2025 позивач через систему "Електронний суд" подав клопотання про долучення доказів (вх. № 18259/25), до яких додав додаткові письмові докази.
Цього ж дня третя особа (позивача) через систему "Електронний суд" подала письмові пояснення щодо позову (вх. № 18281/25) разом із письмовими доказами, які судом долучені до матеріалів справи.
10.06.2025 у підготовчому засіданні судом розглянуто клопотання позивача щодо долучення додаткових доказів (вх. № 18259/25 від 10.06.2025) та частково його задоволено, долучено до матеріалів справи технічні вимоги, які є додатком № 1 до договору № 62/18 від 19.09.2018, в долученні решти доказів відмовлено. Враховуючи те, що всі питання, передбачені ст. 182 ГПК України, у підготовчому проваджені вирішені, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 14:00 год. 11.06.2025, а також визначив резервну дату розгляду справи по суті на 11:00 год. 03.07.2025.
10.06.2025 ухвалою суду, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, третя особа була повідомлена про час та дату розгляду справи по суті.
11.06.2025 в судовому засіданні, за погодженням з учасниками справи, у зв'язку із об'єктивною неможливістю завершити розгляд справи, судом була постановлена протокольна ухвала про перерву в розгляді справи по суті до 11:00 год. 03.07.2025.
20.06.2025 позивач через систему "Електронний суд" подав клопотання (вх. № 19598/25) про долучення до матеріалів справи копію договору № 62/18 від 19.09.2018, яка з невідомих причин не відобразилась в електронному кабінеті при поданні позовної заяви.
03.07.2025 позивач через систему "Електронний суд" подав клопотання (вх. № 21075/25) про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням його представника на лікарняному із зазначенням номеру листка непрацездатності.
03.07.2025 в судовому засіданні судом було розглянуто клопотання позивача (вх № 21075/25), вислухана думка представника відповідача і, керуючись приписами ч. 6 Європейської конвенції, за погодженням з представником відповідача, судом постановлена протокольна ухвала про оголошення у межах розумних строків перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 14:40 год. 17.07.2025, а також визначено резервну дату розгляду справи по суті об 11:20 год. 29.07.2025.
Того ж дня ухвалою Господарського суду Одеської області, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, позивач та третя особа були повідомлені про час та дату наступного судового засідання з розгляду справи по суті.
17.07.2025 позивач через систему "Електронний суд" знов подав клопотання (вх. № 22619/25) про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням його представника на лікарняному із зазначенням нового номеру листка непрацездатності.
17.07.2025 в судовому засіданні судом було розглянуто клопотання позивача (вх № 22619/25), заслухана думка представника відповідача та розпочато дослідження доказів, наявних у матеріалах справи. З урахуванням великого обсягу доказів та об'єктивною неможливістю завершити розгляд справи у цьому судовому засіданні, судом постановлена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 11:20 год. 29.07.2025.
Того ж дня ухвалою Господарського суду Одеської області, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, позивач та третя особа були повідомлені про час та дату наступного судового засідання з розгляду справи по суті.
29.07.2025 відповідач через систему "Електронний суд" подав клопотання (вх. № 23776/25) про розгляд справи без його участі.
29.07.2025 в судовому засіданні був завершений розгляд справи по суті та проголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши присутніх учасників справи, що оголошення рішення відбудеться 05.08.2025.
В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.
Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи.
Представник позивача у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у заявах по суті спору та усних поясненнях, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у своїй вступній промові проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у заявах по суті спору та усних поясненнях, просив у його задоволені відмовити.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
Після завершення стадії ухвалення судового рішення, враховуючи перебування судді Цісельського О.В. на лікарняному з 31.07.2025 по 07.08.2025, телефонограмою суду від 08.08.2025 учасників справи було повідомлено, що оголошення рішення відбудеться 12.08.2025 о 14:40 год.
12.08.2025 відповідно до приписів ст. 219 ГПК України, судом було проголошено скорочене судове рішення.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
19.09.2018 між Державною установою "Держгідрографія" (далі - замовник, ДУ "Держгідрографія") та Приватним підприємством "Гранд Інжиніринг" (далі - виконавець, ПП "Гранд Інжиніринг") був укладений Договір про закупівлю робіт № 62/18 (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався у 2018 - 2019 виконати замовнику роботи з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна (послуги з інженерного проектування), далі - проектні роботи, згідно із технічними вимогами (додаток № 1), узгодити його із замовником та передати продукцію, що буде результатом виконання робіт замовнику у 3-х оригінальних примірниках та на електронному носії (кресленні - у форматі ".dwg", специфікації або інші текстові документи - у форматі ".doc" та контрольно всі документи - у форматі ".pdf", а замовник - прийняти та оплатити такі роботи.
Відповідно до п. 1.4 договору результат виконаних робіт: робочий проект гідрографічно-лоцмейстерського судна (далі - документація).
Якість виконання робіт повинна відповідати технічним вимогам (додаток № 1 до договору), вимогам правил Регістра судноплавства України, Санітарним правилам морських суден та умовам Договору (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 3.1 договору вартість робіт за договором без ПДВ становить 2 825 000,00 грн.
У відповідності до п. 3.2 договору № 62/18 його ціна включає в себе всі витрати, пов'язані з виконанням робіт, в тому числі витрати на виконання основних та додаткових робіт, сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) тощо.
Пунктом 3.4 договору узгоджено, що витрати на розробку документації, не передбаченої у переліку документації основних робіт включається у вартість додаткових робіт.
За умовами п. 4.1 договору оплата робіт за договором здійснюється наступним чином: перший етап - здійснення передплати у розмірі 50% від вартості робіт за цим договором протягом 10 робочих днів з моменту підписання договору на підставі виставленого виконавцем рахунку; другий етап - здійснення остаточних розрахунків із виконавцем за фактом виконання робіт з урахування здійсненої передоплати протягом 10 робочих днів після підписання акта виконаних робіт.
Пунктом 5.1 договору передбачено строк виконання робіт до 31.05.2019.
Відповідно до п. 5.6 договору замовник протягом 15 робочих днів з дати підписання договору надає виконавцю в електронному вигляді технічний проект гідрографічно-лоцмейстерського судна, узгоджений з Регістром судноплавства України на підставі акту приймання-передачі технічного проекту.
У відповідності до п. 5.8 договору протягом 5-ти робочих днів з моменту надання виконавцем замовнику на погодження примірника розробленої документації, замовник зобов'язаний підписати акт узгодження документації або надати мотивовану відмову від його підписання. У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акта узгодження документації, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання. Виконавець зобов'язаний зробити викладені в акті виправлення та доробки без додаткової оплати за умови, що вони не виходять за межі умов договору.
Протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами акта узгодження документації виконавець зобов'язаний надати замовнику підписаний зі свого боку акт приймання-передачі виконаних робіт (п. 5.9 договору).
Згідно з п. 6.2.6 договору замовник має право відмовитись від приймання неякісно виконаних або виконаних не в повному обсязі робіт з наданням виконавцю мотивованої відповіді.
Пунктом 6.3.1 договору визначено зобов'язання виконавця забезпечити виконання робіт у строки, встановлені договором.
Згідно з п.7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань виконавець сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, передбаченому умовами договору.
Пунктом 7.3. договору сторони погодили види порушень та санкції за них, зокрема: у випадку прострочення виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості прострочених робіт, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п.п. 3.7.11. договору); за порушення умов п.7.2. договору щодо якості робіт, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісно виконаних робіт (п.п. 7.3.2. договору), тощо.
Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 30.06.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 10.1. договору).
26.09.2018 замовник перерахував виконавцю авансовий платіж та передав в електронному вигляді технічний проект, узгоджений з Регістром судноплавства України, що не заперечується обома сторонами.
У період лютий - вересень 2019 замовник неодноразово звертався до виконавця з листами № 296/08/19 від 20.02.2019 (т.с. 1, а.с. 50), № 381/08/19 від 06.03.2019 (т.с. 1, а.с. 34, 35), № 634/08/19 від 11.04.2019 (т.с. 1, а.с 41, 42), № 806/1942/08/19 від 13.05.2019 (т.с.1, а.с. 45-47), № 957/08/19 від 07.06.2019 (т.с. 1, а.с. 36, 37), № 1291/08/19 від 19.07.2019 (т.с.1, а.с.48), №1744/08/19 від 24.09.2019 (т.с.1, а.с. 51, 52), № 1574/08/19 від 28.08.2019 (т.с. 1, а.с. 55, 56), № 1755/08/19 від 26.09.2019 (т.с.1, а.с.53, 54), в яких зазначав про недоліки у кресленнях, технічній документації, ненадання виконавцем на погодження матеріалів робочого проекту будівництво судна (пр. 50421, пр. 50421.М.), про не усунення недоліків проекту, про порушення строків виконання робіт за договором № 62/18, тощо.
Додатковою угодою № 2 від 19.06.2019 (т.с. 1, а.с. 33) сторонами були внесені зміни до договору № 62/18 щодо узгодження переліку додаткових робіт на суму 134 523,81 грн у межах вартості договору № 62/18; продовження строків виконання робіт до 30.09.2019; термін дії договору продовжено до 30.10.2019; п. 3.2 договору № 62/18 доповнено підпунктом 3.2.9, за умовами якого сторони погодили, що документи Технічного проекту повинні бути перевірені та відкориговані на предмет врахування змін Правил Регістру судноплавства України та п.5.8. викладений у новій редакції.
16.07.2019 виконавець направив до Регістру судноплавства України (РСУ) лист № 20190716-1 з проханням узгодити розроблений ним новий технічний проект № 50421.М (т.с. 1, а.с. 132).
26.09.2019 та 30.09.2019 виконавець у листах на адресу замовника за № 20190926 (т.с. 1, а.с. 133-148) та № 20190930 (т.с. 1, а.с. 149) зазначив, що до переліку документів, наданих раніше в електронному вигляді, що знаходяться за зазначеною адресою в Інтернеті, ним додатково додані документи з Механічної частити, а також зазначив перелік документів з Механічної частини, які були ним відкориговані з урахуванням зауважень замовника, викладених у листі № 1715/08/19 від 20.09.2019, тощо.
01.10.2019 замовник направив виконавцю претензію за № 1791/08/19, в якій із посиланням на порушення виконавцем умов договору № 62/18, відсутність погодження виконавцем з РСУ Технічного проекту 50421.М., невжиття заходів по усуненню недоліків, помилок, зауважень, виявлених замовником при розгляді робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна, про що виконавець неодноразово повідомлявся листами, вимагав від виконавця у строк до 30.10.2019 виконати взяті на себе зобов'язання з розробки робочого проекту в повному обсязі або повернути кошти (аванс) у розмірі 1 412 500 грн (т.с.1, а.с. 57-59).
03.10.2019 виконавець у відповіді на претензію замовника № 20191003-1 (т.с.1, а.с 150), висловив свою незгоду із обставинами, викладеними замовником та запропонував ряд заходів для усунення виниклої проблеми.
19.11.2019 у відповідності до п. 5.8 договору № 62/18 замовник разом з листом за № 2192/08/19 (т.с. 1, а.с 49) направив виконавцю акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання (т.с.1, а.с 12-29).
25.11.2019 Регістр судноплавства України направив на адресу виконавця лист № 31.7-1942, в якому схвалив надані йому замовником технічні проекту гідрографічного судна 50521.М., при цьому зазначивши, що схвалення проекту в цілому для побудови і призначення класу документація повинна бути доповнена документами робочого проекту та надана на розгляд РСУ (т.с. 4, а.с. 29-33).
03.12.2019 виконавець, у відповідь на лист замовника № 2192/08/19 від 19.11.2019, додатком до якого був Акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання, направив замовнику лист № 20191203-1, в якому частково прийняв зауваження замовника, зазначив про те, що ним будуть усунуті недоліки та зобов'язався виправити документацію та Технічний проект, а також зазначив що дата передачі відкоригованих документів має бути не раніше 20.02.2020, якщо такі коригування потрібні. При цьому виконавець зазначив, що він впевнений, що наданого замовнику робочого проекту для погодження, достатньо для будівництва судна (т.с.1, а.с. 152,153).
27.02.2020 виконавець направив до РСУ лист № 20200227-1 з проханням розглянути робочу документацію для схвалення в цілому проекту гідрографічного судна (т.с. 4, а.с. 34).
26.03.2020 листом за № 35.1.780-453 РСУ повідомив виконавця про прийняття до розгляду робочу документацію для схвалення в цілому проекту гідрографічного судна, а також зазначив, що робоча документація повинна мати номер в якому номер проекту судна повинен бути вказаний як 50421.М. як і на документації технічного проекту, а не як вказано 50421 у наданій документації (т.с.4, зворотна сторона арк. 34).
19.05.2020 Регістр судноплавства України направив на адресу виконавця лист № 31.7-697, в якому зазначив про схвалення робочого проекту гідрографічного судна на клас РУ КМ Ise 2 (1) R2-RS (5.0) AUT3 та зазначив, що для схвалення проекту в цілому для призначення класу документація повинна бути доповнена розділом експлуатаційної документації, виконаної з урахуванням результатів будівництва судна, а також його кренування та надана на розгляд РСУ (т.с. 4, а.с. 115-124).
Також, 19.05.2020 разом з листом № 31.7-697 Регістром судноплавства України виконавцю були надіслані два оригінальних екземпляри документації робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна (пр. 50421.М) зі штампами РСУ.
10.07.2020 замовник звернувся до РСУ з листом за № 1104/08/20 (т.с.4, а.с. 45, 46), в якому зазначив, що не зважаючи на необхідність коригування наданих замовником зауважень до конструкторської робочої документації, всупереч договору № 62/18, виконавець 27.02.2020 надав на розгляд Регістру судноплавства України технічну документацію робочого проекту за відомістю документів № 50421.М-360200-00-001ВД, не повідомивши про свої дії замовника.
Замовник у своєму листі також зазначив, що 06.07.2020 виконавець надав йому розроблену технічну документацію робочого проекту в електронному вигляді (формат: pdf), яка, за інформацією виконавця, схвалена Регістром судноплавства України, але після контрольного розгляду замовником наданої документації виявлено, що вона не враховує попередньо надані зауваження замовника щодо відповідності розробленого та схваленого Технічного проекту 50421.М, Технічним вимогам (додаток № 1 до договору № 62/18), правилам Регістру судноплавства України та Державним санітарним правилам морських суден України, відповідно, документація, яка схвалена Регістром судноплавства України, не враховує невідповідності, виявлені під час попереднього розгляду технічної документації замовником.
Також у листі замовник зазначив, що на даний час він не має примірника технічної документації робочого проекту схваленого РСУ з відмітками про схвалення. Враховуючи викладене, ДУ "Держгідрографія" зазначила про необхідність усунення невідповідностей технічної документації робочого проекту, які виявлені замовником, для можливості побудови судна, в зв'язку з чим, наполягає на контрольному розгляді документації схваленого робочого проекту 50421.М, як це обумовлено розділом 13 Процедури 2-04-4 Регістра судноплавства України.
Додатком до означеного листа замовником надано Перелік зауважень до документів робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна (т.с.4, а.с.47-53).
24.07.2020 РСУ у відповідь на лист замовника від 10.07.2020 надіслав йому лист за № 35.1.780-1082 (т.с.4, а.с. 54), в якому із наданням обґрунтування, відмовив замовнику у проханні на виконання головним офісом РСУ контрольного розгляду робочої документації проекту побудови гідрографічного судна пр. 50421.М.
Господарським судом Одеської області розглядалась справа № 916/727/20 за позовом ДУ "Держгідрографія" до ПП "Гранд Інжиніринг" про стягнення авансового платежу за договором у сумі 1 412 500 грн, 1 149 755 грн штрафу, 21 270 грн інфляційних та 15 905 грн 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням ПП "Гранд Інжиніринг" умов договору № 62/18 від 19.09.2018.
13.01.2021 рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/727/20 у задоволені позовних вимог ДУ "Держгідрографія" було відмовлено повністю. Рішення суду обґрунтоване тим, що позивач належним чином не обґрунтував свої позовні вимоги (т.с. 1, а.с. 89-97).
Як вбачається з відомостей ЄДРСР (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94226415) рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 09.02.2021.
16.02.2021 ДУ "Держгідрографія" листом за № 276/08/21 (т.с. 2, а.с. 211) звернулась до Дніпро-Бузького басейнового відділу ДУ "Лабораторний центр МОЗ України на водному транспорті" з проханням розглянути робочий проект гідрографічно-лоцмейстерського судна пр. 50421.М та надати висновок щодо відповідності цього проекту вимогам ДСП.
04.03.2021 Дніпро-Бузький басейновий відділ ДУ "Лабораторний центр МОЗ України на водному транспорті" листом за № 114/01 (т.с. 2, а.с. 212, 213) відхилив проектну документацію гідрографічно-лоцмейстерського судна пр. 50421.М від узгодження, у зв'язку з виявленням порушень ДСП та повернув її на доопрацювання.
16.03.2021 замовник листом за. № 484/08/21 повідомив РСУ про те, що: РСУ схвалив документи робочого проекту судна (пр.50421.М) надані ПП "Гранд Інжиніринг" без погодження зазначеної документації з замовником та урахування невідповідностей і зауважень, виявлених під час розгляду замовником робочої документації та викладених у додатку до цього листа; схвалений РСУ робочий проект має ряд зауважень з боку замовника, щодо його невідповідності технічному проекту судна, схваленому РСУ листом від 25.11.2019 за № 31.7-1942 та правилам РСУ, а тому не може бути прийнятий замовником як належно виконане зобов'язання. У зв'язку із чим просив РСУ дати оцінку якості розробленого робочого проекту 50421.М, відповідності його технічному проекту судна, схваленому РСУ та правилам Регістру судноплавства з урахуванням невідповідностей та зауважень, наданих замовником до схваленої РСУ документації робочого проекту 50421.М, додавши до свого листа Перелік зауважень до документів робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна пр. 50421.М (т.с. 4, а.с. 59-64).
01.04.2021 виконавець направив замовнику лист за № 20210401-1, в якому зазначив про направлення 04.03.2021 замовнику та отримання ним 09.03.2021 двох примірників Акту виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 04.03.2021, підписаних виконавцем та запропонував ДУ "Держгідрографія" підписати акти.
30.04.2021 РСУ у доповнення до свого листа № 35.1.780-1082 від 24.07.2020 (т.с.2, а.с. 214) листом за № 35.1.780-715 (т.с.2, а.с. 215) повідомив замовника про те, що за результатами розгляду наданого замовником переліку зауважень до робочої документації проекту гідрографічного судна пр. 50421.М, вважає що надані зауваження відносяться до предмету розгляду Регістром і є такими, які виконуються у робочій документації та РСУ готовий розглянути відкориговану робочу документацію у встановленому порядку.
20.07.2021 замовник листом №1336/2587/12/21 повідомив виконавця, що за результатами розгляду проектної документації на відповідність умовам договору № 62/18, вимогам правил РСУ, а також санітарним правилам, у зв'язку з великою кількістю зауважень до виконаних проектних робіт, відсутні підстави для узгодження проектної документації, у зв'язку з чим надав виконавцю для підписання та повного усунення зауважень у термін до 20.08.2021 Акт з переліком необхідних доробок, у двох екземплярах.
У серпні 2021 ПП "Гранд Інжиніринг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ДУ "Держгідрографія" про стягнення 1 412 500,00 грн. основної заборгованості за договором № 62/18 від 19.09.2018, 174 213,54 грн. - інфляційних втрат, 42 904,37 грн - витрат по сплаті послуг Регістру судноплавства України та 15 464,00 грн витрат на друк додаткових екземплярів проекту.
Вимоги ПП "Гранд Інжиніринг" були обґрунтовані тим, що ДУ "Держгідрографія" в порушення умов укладеного між ними договору № 62/18, у строк визначений його умовами не здійснив оплату за надані послуги з розробки проекту, внаслідок чого у останнього виникла вищезазначена заборгованість.
25.11.2022 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/13456/21 позов ПП "Гранд Інжиніринг" був задоволений повністю.
24.04.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційна скарга ДУ "Держгідрографія" була задоволена частково, рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/13456/21 було скасовано частково, стягнуто з ДУ "Держгідрографія" на користь ПП "Гранд Інжиніринг" 1 412 500 грн основного боргу та 174213, 54 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову було відмовлено.
05.09.2023 за результатами розгляду касаційної скарги ДУ "Держгідрографія" постановою КГС ВС у справі № 910/13456/21 касаційну скаргу Державної установи "Держгідрографія" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/13456/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
12.02.2024 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/13456/21, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024, у задоволені позовних вимог ПП "Гранд Інжиніринг" було відмовлено повністю. В якості обґрунтування рішення судом було зазначено, що, виконавець жодного доказу усунення недоліків робочої документації наведених, зокрема, у направленій 19.11.2020 замовником на адресу виконавця мотивованій відмові від підписання акту виконаних робіт за договором № 62/18 з актом необхідних доробок та термінів їх виконання, суду не надав, в той час як виконання замовником обов'язку з оплати виконаних виконавцем робіт безпосередньо залежить від усунення зазначених недоліків та їх подальше прийняття замовником з підписанням відповідного Акту узгодження документації.
29.08.2024 Постановою КГС ВС по справі № 910/13456/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121317196) постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі № 910/13456/21 залишено без змін.
26.11.2024 замовник направив виконавцю лист за № 1757/12-1/24 (т.с.1,а.с 60-62) в якому із посиланням на те, що станом на 25.11.2024 виконавцем було построчено виконання робіт, чим порушено взяті на себе зобов'язання, повідомив про те, що відповідно до даних його бухгалтерського обліку станом на 22.11.2024 обліковується дебіторська заборгованість за ПП "Гранд Інжиніринг» на загальну суму 1 412 500 грн, у зв'язку із чим повідомив виконавця про розірвання договору № 62/18 від 19.09.2018 та заявив вимогу повернути кошти (аванс), сплачені виконавцю в розмірі 1 412 500 грн на розрахунковий рахунок. Замовник у листі, а також повідомив про те, що у випадку невиконання виконавцем зазначених у листі вимог, буде вимушений звернутись для вирішення спору до суду.
25.12.2024 виконавець у листі від № 20241225-1 (т.с. 1, а.с 30-32) зазначив, що він відмовляється від розірвання договору та не погоджується із вимогою замовника щодо повернення передплати (авансу), навпаки вимагав перерахувати на його рахунок заборгованість по договору у сумі 1412500 грн, та витрати по сплаті РСУ в розмірі 42904, 37 грн та наполягав на поверненні до діалогу заради підписання актів виконаних робіт.
Невиконання ПП "Гранд Інжиніринг" своїх зобов'язань за договором № 62/18 від 19.09.2018 в частині строків його виконання, об'ємів та якості проектної документації, на переконання позивача, порушує його законні права, що й стало підставою для його звернення до Господарського суду з відповідним позовом.
5. Висновки суду за результатами вирішення спору.
Як зазначено в Конституції України - кожному гарантується право на судовий захист (ст. 55 Конституції).
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Частина 1 ст. 6. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб… Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах… У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Частина 1 ст.15 ЦК України вказує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право чи охоронюваний інтерес та його спосіб захисту.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем 19.09.2018 був укладений договір про закупівлю робіт № 62/18, у відповідності до п. 1.1 якого виконавець за договором зобов'язався у 2018-2019 виконати замовнику роботи з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна (71320000-7 Послуги з інженерного проектування), згідно із Технічними вимогами (додаток № 1 до договору), узгодити його з замовником та передати продукцію, що буде результатом виконання робіт замовнику у 3-х оригінальних примірниках та на електронному носії (кресленні - у форматі ".dwg", специфікації або інші текстові документи - у форматі ".doc" та контрольно всі документи - у форматі ".pdf", а замовник - прийняти та оплатити такі роботи.
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт, а відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Наведені норми містять презумпцію обов'язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов'язок оглянути виконані роботи. Значення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.
З огляду на положення наведених вище норм законодавства, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений на замовника.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19).
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем, в порушення умов укладеного договору, не був виконаний повний обсяг робіт з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна, передбачений додатком № 1 до договору № 62/18 (Технічні вимоги), порушені строки виконання робіт, що є порушенням обов'язків відповідача.
Позивач також зазначає, що прийняти виконані відповідачем роботи було неможливо у зв'язку з наявністю в них недоліків в частині технічної документації, у зв'язку із чим позивач, надав позивачу мотивовану відмову від підписання акту виконаних робіт з переліком зауважень та необхідних доробок, зокрема, разом з листом від 20.07.2021 №1336/2587/12/21, які відповідачем не були усунуті, а розроблена документація робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна 50421.М. була не надана на повторний розгляд та узгодження замовнику.
Як встановлено судом, до обов'язків виконавця за умовами договору № 62/18, було віднесено не тільки виконання робіт з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна (послуги з інженерного проектування), згідно із технічними вимогами (додаток № 1), а й узгодження цього проекту із замовником та РСУ.
У відповідності до п. 5.8 Договору протягом 5-ти робочих днів з моменту надання виконавцем замовнику на погодження примірника розробленої документації, замовник зобов'язаний підписати акт узгодження документації або надати мотивовану відмову від його підписання. У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акта узгодження документації, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання. Виконавець зобов'язаний зробити викладені в акті виправлення та доробки без додаткової оплати за умови, що вони не виходять за межі умов Договору.
Протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами акта узгодження документації виконавець зобов'язаний надати замовнику підписаний зі свого боку акт приймання-передачі виконаних робіт (п. 5.9 Договору).
Як встановлено судом, факт невиконання виконавцем взятих на себе зобов'язань за договором № 62/18 також підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/13456/21 від 12.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 та постановою КГС ВС від 29.08.2024.
В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, як встановлено судом, відповідачем як виконавцем неодноразово надсилались замовнику Акти узгодження документації на які позивачем, в свою чергу, надавались ґрунтовні вмотивовані відмови від їх підписання, з наведенням конкретного переліку необхідних доробок та термінів їх виконання, які частково визнавались відповідачем, однак так і не були усунуті, доказів протилежного, відповідачем до матеріалів справи не надано.
При цьому, пунктом п. 2.1 договору № 62/18 було узгоджено, що якість виконання робіт повинна відповідати технічним вимогам (додаток № 1 до Договору), вимогам правил Регістра судноплавства України, Санітарним правилам морських суден та умовам договору, в той час як вмотивовані відмови позивача і ґрунтуються на невідповідності якості виконаних робіт наведеним вимогам.
Отже, оскільки неодноразово наведений позивачем перелік необхідних доробок ґрунтується на невідповідності якості виконаних відповідачем робіт вимогам п 2.1 договору, а відповідач у відповідності до п. 5.8 договору, був зобов'язаний усунути наведені відповідачем в актах недоліки, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені договірні зобов'язання щодо якості та строку виконання проектних робіт.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У даному випадку, жодного доказу усунення відповідачем недоліків робочої документації наведених, зокрема у направлених 19.11.2020 та 20.07.2021 позивачем на адресу відповідача мотивованих відмов від підписання акту виконаних робіт за договором №62/18 з відповідними актами виявлених недоліків та необхідних доробок й термінів їх виконання, відповідачем до матеріалів справи не надано, в той час як виконання позивачем обов'язку з оплати виконаних виконавцем робіт залежать безпосередньо від усунення наведених ним недоліків та їх подальше прийняття замовником, згідно умовам договору № 62/18, з підписанням відповідного Акту узгодження документації.
Оскільки відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку, не доведено протилежного, суд приходить до висновку, що відповідачем, у відповідності до пункту 5.8 договору № 62/18, не були своєчасно усунуті всі зауваження та недоліки наданої відповідачем позивачу на погодження документації робочого проекту.
Частиною 2 ст. 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Частиною 2 ст. 852 ЦК України унормовано, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач своїм листом від 26.11.2024 за № 1757/12-1/24 (т.с.1,а.с 60-62) повідомив відповідача про розірвання договору № 62/18 від 19.09.2018 у зв'язку із простроченням терміну виконання робіт, чим порушено взяті виконавцем на себе зобов'язання, а також заявив вимогу про повернення коштів (авансу), сплачених на розрахунковий рахунок виконавцю в розмірі 1 412 500 грн.
На зазначений лист позивача 25.12.2024 виконавець у листі від № 20241225-1 зазначив, що він відмовляється від розірвання договору та не погоджується із вимогою замовника щодо повернення передплати (авансу).
Враховуючи те, що матеріали справи не містять точної дати отримання відповідачем листа позивача від 26.11.2024 за № 1757/12-1/24 про розірвання договору, суд, з урахуванням відповіді відповідача від 25.12.2024, дійшов висновку, що договір № 62/18 на виконання проектних робіт (розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна), укладений між позивачем та відповідачем 19.09.2018 є розірваним з 25.12.2024.
Підсумовуючи вище наведене, суд вважає, що у задоволені позовної вимоги ДУ "Держгідрографія" про розірвання договору № 62/18 від 19.09.2018 слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків, суд зазначає наступне.
Статтею 858 ЦК України встановлена відповідальність підрядника за неналежну якість роботи.
Так, відповідно до частини третьої цієї статті якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
З огляду на положення статей 857 та 858 Цивільного кодексу України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, позивач, посилаючись на наявність у виконаних відповідачем підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовами договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19).
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як зазначалося судом вище, позивач зазначає про невиправлені недоліки проектної документації, за розроблення якої позивачем була проведена оплата відповідачу у розмірі 1 412 500 грн, які останній вважає збитками, що мають вартісний вираз і спричинені діями/бездіяльністю відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
В процесі розгляду справи судом було встановлено, що порушення зобов'язань щодо повноти та своєчасності виконання проектних робіт за договором № 62/18 від 19.09.2018 виникло саме з вини відповідача.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі №17/192 і у постанові Касаційного господарського суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша, друга статті 614 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Отже, для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести Позивач або Відповідач.
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
Умовами п. 5.8. укладеного між сторонами договору № 62/18 від 19.09.2018 передбачено, що протягом 5-ти робочих днів з моменту надання виконавцем замовнику на погодження примірника розробленої документації, замовник зобов'язаний підписати акт узгодження документації або надати мотивовану відмову від його підписання. У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акта узгодження документації, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання. Виконавець зобов'язаний зробити викладені в акті виправлення та доробки без додаткової оплати за умови, що вони не виходять за межі умов договору.
Протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами акта узгодження документації виконавець зобов'язаний надати замовнику підписаний зі свого боку акт приймання-передачі виконаних робіт (п. 5.9 договору).
Згідно з п. 6.2.6 договору замовник має право відмовитись від приймання неякісно виконаних або виконаних не в повному обсязі робіт з наданням виконавцю мотивованої відповіді.
Пунктом 6.3.1 договору визначено зобов'язання виконавця забезпечити виконання робіт у строки, встановлені договором.
З урахуванням висновків, викладених у рішенні Господарського суду м. Києва у справі № 910/13456/21 від 12.02.2024, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 та постановою КГС ВС від 29.08.2024, а також враховуючи те, що відповідачем не наведено належних та допустимих доказів усунення виявлених позивачем недоліків проектної документації у строк до 26.11.2024 (час відмови позивача від договору), суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача в частині того, що проектна документація має невиправлені відповідачем недоліки на час відмови від договору, що відповідачем порушений, передбачений договором № 62/18 строк виконання робіт з розроблення проектної документації у повному об'ємі, що унеможливило будівництво позивачем гідрографічно-лоцмейстерського судна у заплановані ним строки - третій квартал 2019.
Також судом враховується, що згідно бухгалтерському обліку позивача рахується заборгованість відповідача у сумі 1 412 500, 00 грн як передплата за договором № 62/18 від 19.09.2018.
Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності підтверджують, що саме через протиправні дії/бездіяльність відповідача у позивача виникли збитки у розмірі суми, яку позивачем було сплачено відповідачу у якості передплати (авансу), відповідно до умов договору № 62/18 від 19.09.2018.
В свою чергу, відповідач жодними належними та допустимими доказами не спростував наявність його вини та протиправної поведінки, що виявилися у неналежному виконанні умов укладеного між сторонами договору. Суд звертає увагу, що часткове виконання зобов'язань/початок виконання робіт за договором № 62/18 від 19.09.2018 відповідачем жодним чином не спростовує факт неякісного виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань по виконанню проектної документації в цілому та не може бути підставою для відмови в позові.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сума передплати (авансу) в розмірі 1 412 500,00 грн є саме збитками позивача, які він поніс внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 62/18 від 19.09.2018.
Отже, на думку суду, позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату проектних робіт (аванс) у розмірі 1 412 500,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача суми штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Як вбачається з п. 7.3. договору № 62/18 від 19.09.2019 сторони погодили види порушень договору та санкції за ці порушення.
Так у випадку порушення строків виконання робіт виконавець повинен сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1 відсоток вартості прострочених робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково штраф у розмірі семі відсотків вказаної вартості.
Також за порушення умов п.7.2. договору щодо якості робіт, виконавець зобов'язався сплатити замовнику штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісно виконаних робіт.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами другою, четвертою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня, та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведену правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17).
Відповідно до ч. 3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.
За змістом статті 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, що настає за днем, коли мало бути виконано зобов'язання.
Як встановлено судом, відповідно до умов п. 10.1. договору № 62/18 від 19.09.2018 в редакції Додаткової угоди № 2 від 19.06.2019, строк виконання робіт визначений сторонами до 30.09.2019, а термін його дії до 30.10.2019 але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Доказів погодження сторонами інших строків завершення виконання робіт за договором матеріали справи не містять.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку неустойки, він просить стягнути з відповідача відповідно до п.п.7.3.1. договору штраф у розмірі 0,1% за кожен день прострочення у сумі 519 800,00 грн; відповідно до п.п. 7.3.1. договору штраф у розмірі 7% за прострочення виконання зобов'язань понад 30 днів у сумі 197 750,00 грн та відповідно до п.п. 7.3.2 договору штраф у розмірі 20 % вартості неякісно виконаних робіт у сумі 565 000,00 грн.
Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, зроблених позивачем, суд зробив власний розрахунок, відповідно до якого встановив помилковість розрахунку позивачем неустойки, передбаченої п.п.7.3.1. договору, яку позивач визначив як штраф, хоч за своєю правовою природою вона є пенею.
Виходячи з принципу судочинства "jura novit curia" - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем у позові неустойки та власних розрахунків, суд дійшов висновку, що з відповідача, відповідно до умов п.п.7.3.1 договору розмір пені складає 516 975 грн,
В той же час, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, з огляду на таке.
Питання зменшення штрафних санкцій регулюється положеннями ст.233 ГК України, зокрема, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках: коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України); якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 ГК України).
Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та статті 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону.
Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.
В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та не порушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, судом враховується, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу) є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується ним з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Застосоване у ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).
Відтак, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Суд об'єктивно оцінивши обставини справи що розглядається, приймає до уваги всі умови неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, при цьому судом також прийнято до уваги, що масштабні військові дії, які вчиняються Російською Федерацією з 24.02.2022, спрямовані на знищення державності України, спричинили важкі наслідки для економіки України, безпосередньо вплинули на господарські правовідносини у державі, ускладнили умови діяльності суб'єктів господарювання.
Суд також враховує, що метою штрафних санкцій в першу чергу є стимулювання боржника до виконання своїх обов'язків за договором, при цьому розмір таких санкцій не є джерелом збагачення кредитора. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення.
На переконання суду, в умовах воєнного стану неустойка не може становити непомірний тягар для суб'єктів господарювання.
Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги важливість збереження господарської діяльності відповідача, враховуючи задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі сплаченої передплати (авансу), притримуючись принципу "справедливого балансу інтересів сторін", беручи до уваги невідповідність розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов'язання, запровадження на всій території країни воєнного стану, суд з власної ініціативи на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, до 40%, тобто, пені до 206790 грн, штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів до 79100 грн, штрафу за неякісно виконану роботу до 226000 грн.
Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.
За переконанням суду, є достатніми підстави для зменшення заявленої позивачем до стягнення штрафу, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із відповідача всього розміру штрафу матиме наслідком покладення на нього невиправданого тягаря, оскільки наслідком порушення відповідачем договірних зобов'язань за договором № 62/18 від 19.09.2018 щодо строків та якості виконання проектних робіт є стягнення з нього суми передплати, на переконання суду безпосередньо залежить як від суб'єктивних дій відповідача так й від об'єктивних перешкод, при цьому суд не знімає відповідальності з відповідача за його дії щодо своєчасного неусунення недоліків проектної документації, виявлених позивачем під час процедури її погодження.
Таким чином, суд вважає, що зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру неустойки (пені та штрафу) до 40% їх розміру, виходячи з обставин справи, повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
З огляду на наведене, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, зменшити розмір пені до 206790 грн, штрафу до загальної суми 305100 грн, що на переконання суду буде адекватною та співрозмірною компенсацією позивачу у даному конкретному випадку, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення неустойки (пені та штрафу) позивачу слід відмовити.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч 3, 4 ст 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, суд вважає, що дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані в справу докази свідчать про те, що відповідачем порушено умови договору № 62/18 від 19.09.2018, що призвело до виникнення обставин за яких позивач вимушений був розірвати договір, стягнення з відповідача збитків та стягнення у зв'язку із цим з відповідача неустойки (пені та штрафу).
З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи відповідача, що ним своєчасно та у повному обсязі виконані проектувальні роботи та передані позивачу на погодження, оскільки, як встановлено судом, позивач своєчасно направляв відповідачу листи про відсутність підстав для узгодження проектної документації, за результатами розгляду її на відповідність умовам договору, вимогам правил Регістру судноплавства, а також санітарним правилам, у зв'язку з великою кількістю зауважень до виконаних проектних робіт (листи від 19.11.2019 за № 2192/08/19 та №1336/2587/12/21 від 20.07.2021) з актами відповідних доробок та термінів їх виконання, листом відповідача №20191203-1 від 03.12.2019, яким він частково прийняв зауваження та зобов'язувався виправити документацію та Технічний проект не раніше 20.02.2020, а також листом РСУ за № 35.1.780-715 від 30.04.2021, наданим позивачу у доповнення до листа № 35.1.780-1082 від 24.07.2020, щодо невідповідності робочого проекту, а також про необхідність усунення наданих позивачем зауважень, і подальшого надання на розгляд Регістру судноплавства України відкоригованої документації робочого проекту.
Судом також не приймаються в якості належних доводи відповідача що лист Дніпро-Бузького басейнового відділу ДУ "Лабораторний центр МОЗ України на водному транспорті" № 114/01 від 04.03.2021 згідно листа Миколаївського районного відділу на видах транспорту ДУ "Миколаївський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" (правонаступник Дніпро-Бузького басейнового відділу ДУ "Лабораторний центр МОЗ України на водному транспорті" ) за № 49/17.10 не є висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, оскільки по-перше, позивач не зазначав що ним проектна документація будівництва судна надавалась Дніпро-Бузького басейнового відділу ДУ "Лабораторний центр МОЗ України на водному транспорті" для проведення експертизи, по-друге, у листі Дніпро-Бузького басейнового відділу № 114/01 від 04.03.2021 чітко визначено, що відділом проводилось вивчення наданої позивачем проектної документації на предмет її відповідності "Державним санітарним правилам морських суден України ДСП7.7.4.-057-2000" і за результатами розгляду проектної документації було встановлено, що вона відхиляється від узгодження та направляється на доопрацювання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії").
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів та аргументів, наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів у їх сукупності, з урахуванням встановлення судом факту порушення відповідачем строків виконання проектних робіт та їх якості, частковою обґрунтованістю та доведеністю позивачем власних позовних вимог, суд вважає позовні вимоги щодо розірвання договору № 62/18 від 19.09.20198 такими, що задоволенню не підлягають. Натомість, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді передплати (авансу) у сумі 1 412 500 грн підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу та пені) у сумі 1 282 550 грн, хоча і є частково обґрунтованими, але, з урахуванням зменшення її судом, задоволенню підлягають частково, а саме: пеня у сумі 206 790 грн та штраф у загальному розмірі 305 100 грн.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
У разі коли, Господарський суд зменшує розмір неустойки (пені, штрафу) витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір пені, штрафу судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути Приватного підприємства "Гранд Інжиніринг" (вул. Героїв Сталінграду, № 57, кв. 2, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 35855519) на користь Державної установи "Держгідрографія" (вул. Електриків, № 26, м. Київ, 04176, код ЄДРПОУ 21720000) суму передплати за договором № 62/18 від 19.09.2018 у розмірі 1 415 500 (один мільйон чотириста п'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
3. Стягнути Приватного підприємства "Гранд Інжиніринг" (вул. Героїв Сталінграду, № 57, кв. 2, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 35855519) на користь Державної установи "Держгідрографія" (вул. Електриків, № 26, м. Київ, 04176, код ЄДРПОУ 21720000) пеню у сумі 206 790 (двісті шість тисяч сімсот дев'яносто) грн та штраф у загальній сумі 305 100 (триста п'ять тисяч сто) грн.
4. Стягнути Приватного підприємства "Гранд Інжиніринг" (вул. Героїв Сталінграду, № 57, кв. 2, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 35855519) на користь Державної установи "Держгідрографія" (вул. Електриків, № 26, м. Київ, 04176, код ЄДРПОУ 21720000) судовий збір в розмірі 32 306 (тридцять дві тисячі триста шість) грн 70 коп.
5. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повне рішення складено 22 серпня 2025 р.
Суддя О.В. Цісельський