79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
25.08.2025 Справа № 914/1942/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», місто Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуоком компані», місто Львів
про стягнення 8 277,60 грн.
Без виклику сторін.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуоком компані» про стягнення 8 277,60 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберіганням рекламної конструкції.
Ухвалою від 26.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, була доставлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 26.06.2025.
Ухвала суду від 26.06.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, надсилалась відповідачу на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Карманського, будинок 6 Б, квартира 37.
22.07.2025 на адресу суду повернувся поштовий конверт (штрихкодовий ідентифікатор 0601164234065) з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 26.06.2025 про відкриття провадження у справі за юридичною адресою: 79026, місто Львів, вулиця Карманського, будинок 6 Б, квартира 37, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: «за закінченням терміну зберігання».
Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.
Відповідач зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо їх, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.
Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.
Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.
Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення рішення у справі.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач самовільно без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальні конструкції зовнішньої реклами за адресами по вулиці Пекарська, 13 та на проспекті Чорновола,101 у місті Львові.
На виконання наказу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №92-Д від 19.12.2018, позивач 17.01.2019 провів демонтаж самовільно встановлених конструкції зовнішньої реклами по вулиці Пекарська, 13 у місті Львові із залученням на підставі договору №03/04/18 від 03.04.2018 підрядної служби - фізичної особи-підприємця Флис Т.І.
Також, на виконання наказу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №19-Д від 25.02.2021, позивач 03.03.2021 провів демонтаж самовільно встановлених конструкції зовнішньої реклами на проспекті Чорновола,101 у місті Львові із залученням на підставі договору №10/02/2020 від 10.02.2020 підрядної служби - фізичної особи-підприємця Флис Т.І.
Загальна вартість робіт за демонтаж та зберігання рекламних конструкцій відповідача з ПДВ становить 8 277,60 грн, цю суму позивач просить стягнути з відповідача.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
За результатами перевірки проведеної позивачем встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дуоком компані», (надалі - відповідач), самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановлено спеціальні конструкції зовнішньої реклами по вулиці Пекарська, 13 та на проспекті Чорновола,101 у місті Львові, чим порушено вимоги частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу».
У зв'язку з виявленими порушеннями відповідачу було скеровано вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 14.11.2018 №23/Р-17-4873 та від 10.02.2021 №23/Р-23-310, в яких останньому запропоновано добровільно усунути допущені порушення у визначений у вимогах термін. Однак, відповідач залишив дані вимоги без відповіді та задоволення щодо демонтажу.
Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради видано накази №92-Д від 19.12.2018 та №19-Д від 25.02.2021 «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», яким доручено Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» демонтувати самовільно встановлену рекламну конструкцію відповідача в примусовому порядку.
На підставі вищезазначених наказів №92-Д від 19.12.2018 та №19-Д від 25.02.2021, самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами відповідача було демонтовано позивачем із залученням підрядної організації, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій №3 від 17.01.2019 та №4 від 03.03.2021.
З метою виконання наказу №91-Д від 19.12.2018, 20.02.2019 Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» (замовник) та ФОП Флис Т.Р. (виконавець) укладено договір №03/04/18 від 03.04.2018 про надання послуг з додатком №1 (договірна ціна на послуги по демонтажу рекламних конструкцій та вивісок), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок) із залученням, за необхідності, автомобільної техніки та спеціальної автомобільної техніки, (включаючи завантажувально-розвантажувальні роботи), та додатком №2 (пункт 5.1. вищезазначеного договору викладено в наступній редакції : договір набуває чинності з моменту його підписання з усіма його додатками до нього до 30.04.2019).
Відповідно до п. 2.1. та п.2.2. договору №03/04/18 від 03.04.2018 вартість наданих послуг визначається згідно з договірною ціною на послуги по демонтажу рекламних конструкцій та вивісок (додаток 1) до цього договору. Замовник зобов'язаний за надані виконавцем послуги перерахувати на рахунок виконавця суму, зазначену в актах виконаних робіт, впродовж 5 днів від дати надання послуг.
З метою виконання наказу №19-Д від 25.02.2021, 10.02.2020 між Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» (замовник) та Фізичною особою підприємцем Флисом Тарасом Івановичем (виконавець) укладено договір №10/02/2020 від 10.02.2020 про надання послуг з додатком №1 (договірна ціна на послуги по демонтажу рекламних конструкцій та вивісок), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги із демонтажу рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок) (надалі об'єктів демонтажу), їх завантаження, транспортування до майданчиків (складів) тимчасового зберігання замовника та їх розвантаження, та додатком №2.
Відповідно до п. 2.1. та п.2.2. договору №10/02/2020 від 10.02.2020 вартість наданих послуг визначається згідно з договірною ціною на послуги із демонтажу рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок) (додаток 1) до цього договору. Замовник зобов'язаний за надані виконавцем послуги перерахувати на рахунок виконавця суму, зазначену в актах виконаних робіт (наданих послуг), впродовж 20 днів від дати підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).
Фізична особа підприємець Флис Тарас Іванович виконав демонтаж рекламних конструкцій відповідача 17.01.2019, про що складено та підписано акти демонтажу №3 (проведення демонтажу спеціальних конструкцій (рекламних конструкцій розміром від 1 м2 до 5 м2 - 1 шт.) за адресою: місто Львів, район Личаківський, вулиця Пекарська, 13 та № 4 (проведення демонтажу спеціальних конструкцій (рекламних конструкцій, вивісок розміром від 0,51 м2 до 1 м2 - 1 шт.) від 03.03.2021 за адресою: місто Львів, район Шевченківський, проспект Чорновола, 101.
Загальна вартість робіт за демонтаж та зберігання рекламних конструкцій відповідача з ПДВ становить 8 277,60 грн, а саме:
- по акту №3 від 20.02.2019: 4108,80 грн (демонтаж та транспортування - 330,00 грн, зберігання -3094,00 грн);
- по акту №4 від 03.03.2021: 4 168,80 грн (демонтаж та транспортування - 380,00 грн, зберігання - 3094,00 грн).
Зважаючи на те, що позивач оплатив вартість демонтажу та зберігання рекламних конструкцій з ПДВ всього на загальну суму 8 277,60 грн він просить стягнути з відповідача цю суму.
Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» зверталося до відповідача з листами-вимогами №2410-10-1739 від 09.04.2021, №2410-10-3118 від 07.06.2021 та №2410-10-608 від 22.02.2024, в яких просило в десятиденний термін з дати отримання даних листів-вимог, перерахувати суму витрат за демонтаж, транспортування та зберігання конструкцій відповідача. Факт надіслання вказаних листів-вимог підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром рекомендованих листів Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» від 12.04.2021 та списком №3880 згрупованих поштових відправлень (форми 103) від 12.04.2021, реєстром рекомендованих листів Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» від 08.06.2021 та списком згрупованих поштових відправлень (форми 103) від 08.06.2021, та .реєстром рекомендованих листів Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» від 23.02.2024.
Однак, відповідач залишив дані листи-вимоги без відповіді та задоволення.
Покликаючись на виставлений рахунок, акт надання послуг та виписку по рахунку, позивач зазначив, що відповідач відповідно до Правил благоустрою міста Львова зобов'язаний відшкодувати 8 277,60 грн (у тому числі 1 379,60 грн ПДВ) витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу, транспортуванням та зберіганням рекламної конструкції.
Висновки суду.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами 1, 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Згідно з статті 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У даній справі позивач звернувся до суду із матеріально-правовою вимогою майнового характеру по відшкодування витрат пов'язаних з проведенням демонтажу та зберіганням рекламної конструкції у розмірі 8 277,60 грн, з яких 6 898,00 грн вартість витрат на проведення демонтажу без ПДВ, 1 379,60 грн податок на додану вартість.
Підставами позовним вимог виступають обставини самовільного без отримання дозволу на розміщення реклами, встановлення відповідачем спеціальних конструкцій зовнішньої реклами по вулиці по вулиці Пекарська, 13 та на проспекті Чорновола,101 у місті Львові, невиконання відповідачем у добровільному порядку вимог про демонтаж таких спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, понесення позивачем витрат на проведення демонтажу згідно із договором №03/04/18 на надання послуг від 03.04.2018 та договором №10/02/20 на надання послуг від 10.02.2020 укладеними із ФОП Флис Т.І., та відмова відповідача відшкодувати понесенні позивачем витрати. Крім цього, позивач вказує, що при надходженні від відповідача грошових коштів за демонтаж, Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» буде змушене сплатити ПДВ до бюджету, як це передбачено статтею 188 Податкового кодексу України, а тому відповідач повинен додатково перерахувати на його користь податок на додану вартість.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, є вина, шкода, причинний зв'язок, протиправність поведінки. З огляду на це, суд вважає за доцільне проаналізувати кожен із елементів складу цивільного правопорушення.
Протиправність поведінки.
Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі-Типові правила) виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Рішення місцевих органів виконавчої, влади та органів, місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до п. 4.2.10. «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади» затверджених рішенням виконавчого комітету ЛМР від 21.05.2010 №569 (далі по тексту - Правила), підставою для розміщення, конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.
Пунктом 2.1. Правил передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.
Примусовий демонтаж конструкції - це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку.
Робочий орган з регулювання діяльності, з розміщення зовнішньої реклами - орган, уповноважений Львівською міською радою, виконувати покладені на нього функції, передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067.
У межах своєї компетенції Робочий орган (Департамент економічного розвитку Львівської міської ради) забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України “Про рекламу», Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Робочий орган уповноважений у сфері реклами звертатися до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.
Недотримання відповідачем встановленого порядку на отримання дозволу (не отримання) дозволу свідчить про протиправність його дій.
Судом встановлено, що відповідач самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальні конструкції зовнішньої реклами по вулиці Пекарська, 13 та на проспекті Чорновола,101 у місті Львові. Вказані обставини простежуються зі змісту наявних у матеріалах справи документів, а саме наказу №92-Д від 19.12.2018, вимоги №23/Р-14-4873 від 14.11.2018 та Наказу №19-Д від 25.02.2021, вимоги №23/Р-27-310 від 10.02.2021.
Суд враховує ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дуоком компані» (відповідач), не заперечує факту самовільного встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, зворотного матеріали справи не містять. Ним не подано до суду доказів отримання від органу місцевого самоврядування дозволу (згоди) для такого встановлення.
Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність у діях відповідача ознак протиправності.
Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди. Суду не було подано доказів відсутності вини у вчиненні правопорушення у сфері розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, а тому наявним є такий елемент складу цивільного правопорушення, як вина.
Розміщення відповідачем спеціальних конструкцій зовнішньої реклами з порушенням встановлених правил призвело до необхідності вчинення позивачем дій спрямованих на демонтаж цих спеціальних конструкцій зовнішньої реклами. А тому, суд встановив наступний елемент складу правопорушення - причинний зв'язок.
Підпунктом 7 пункту «а» абзацу 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Згідно п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі - Типові правила) виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Рішення місцевих органів виконавчої, влади та органів, місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до п. 4.2.10. Правил, підставою для розміщення, конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.
У межах своєї компетенції Робочий орган (Департамент економічного розвитку Львівської міської ради) забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України «Про рекламу», Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Робочий орган уповноважений у сфері реклами звертатися до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.
Згідно з пунктом 2.2.5 Статуту Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» підприємство створено з метою виконання функцій визначених окремими ухвалами Львівської міської ради; рішеннями виконавчого комітету; розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями Уповноваженого органу, департаменту економічного розвитку.
Зі змісту наказу №92-Д від 19.12.2018 вбачається, що Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» визначене уповноваженою особою на проведення демонтажу самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами, розміщені, зокрема, за адресою: місто Львів, вулиця Пекарська, 13.
Судом встановлено, що позивач забезпечив демонтаж шляхом укладення із Фізичною особою-підприємцем Флисом Тарасом Івановичем договору №03/04/18 про надання послуг від 03.04.2018.
Зі змісту наказу №19-Д від 25.02.2021 вбачається, що Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» визначене уповноваженою особою на проведення демонтажу самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами, розміщені, зокрема, за адресою: місто Львів, проспект Чорновола, 101.
Крім того, судом встановлено, що позивач забезпечив демонтаж шляхом укладення із Фізичною особою-підприємцем Флисом Тарасом Івановичем договору №10/02/2020 про надання послуг від 10.02.2020.
Демонтаж спеціальних конструкцій підтверджується наявними в матеріалах справи актами проведення демонтажу №3 (проведення демонтажу спеціальних конструкцій (рекламних конструкцій розміром від 1 м2 до 5 м2 - 1 шт.) за адресою: місто Львів, район Личаківський, вулиця Пекарська, 13 та № 4 (проведення демонтажу спеціальних конструкцій (рекламних конструкцій, вивісок розміром від 0,51 м2 до 1 м2 - 1 шт.) від 03.03.2021 за адресою: місто Львів, район Шевченківський, проспект Чорновола, 101. Зазначені акти складені та підписані та скріплені печатками Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» та Фізичної особи-підприємця Флиса Тараса Івановича.
Надання послуг демонтажу за адресою: місто Львів, район Личаківський, вулиця Пекарська, 13 та їх оплата підтверджується актом надання послуг №1701 від 17.01.2019, рахунком на оплату №1701 від 17.01.2019 та випискою по рахунку №2067 від 18.01.2019 .
Надання послуг демонтажу за адресою: місто Львів, район Шевченківський, проспект Чорновола, 101 та їх оплата підтверджується актами надання послуг №0303 від 03.03.2021, рахунком на оплату №0303 від 03.03.2021 та випискою по рахунку №2099 від 09.03.2021 .
Позивач поніс витрати на демонтаж у розмірі 6898,00 грн без ПДВ. Вказана сума визначена, виходячи з того, що
- по акту №3 від 20.02.2019: 4108,80 грн (демонтаж та транспортування - 330,00 грн, зберігання -3094,00 грн);
- по акту № 4 від 03.03.2021: 4 168,80 грн (демонтаж та транспортування 380,00 грн, зберігання - 3094,00 грн).
Зважаючи на те, що позивач оплатив вартість демонтажу та зберігання рекламних конструкцій з ПДВ всього на загальну суму 8 277,60 грн він просить стягнути з відповідача:
- по акту №3 - 4 108,80 грн завданих збитків, з яких 3424,00 грн вартість демонтажу без ПДВ, 684,80 грн податок на додану вартість;
- по акту №4 - 4168,80 грн завданих збитків, з яких 3474,74 грн вартість демонтажу без ПДВ, 694,80 грн податок на додану вартість.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Оскільки Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» провело демонтаж тимчасової споруди, зазнавши при цьому витрат в розмірі 6898,00 грн, то вказана сума грошових коштів і є реальною вартістю втраченого майна (грошей).
Зважаючи на викладене вище, позивачем доведено розмір заподіяної йому шкоди.
Оскільки доказів повної чи часткової сплати вказаної вище суми відповідачем до суду подано не було, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога про стягнення 6898,00 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується вимоги про стягнення суми ПДВ у розмірі 1379,60 грн, то суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Пунктом 180.1 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100266158 віл 04.02.2010 про реєстрацію платника податку на додану вартість. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (пункт 185.1 Податкового кодексу України).
З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку (пункт 14.1.185 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
У листі Державної фіскальної служби України №23363/6/99-99-15-03-02-15 від 28.10.2016 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.
Отже, нарахування Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» податку на додану вартість у розмірі 20 % відповідає вимогам законодавства. При цьому, оскільки на момент звернення з позовом відповідач не оплатив понесених позивачем витрат з демонтажу самовільно встановленої споруди у сумі 6898,00 грн, то позивач не міг нарахувати на вказану суму ПДВ та сплатити його.
Оскільки, відповідачем у добровільному порядку не були демонтовані самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами та вивіски, а позивач здійснив їх примусовий демонтаж, транспортування та зберігання на складі із залученням підрядника, підставними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача понесених витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу, транспортуванням та зберіганням рекламних конструкцій у сумі 8 277,60 грн.
Станом на день прийняття рішення суду, докази на спростування вищенаведених обставин не поступали, докази оплати заявленої до стягнення суми не подані.
Щодо клопотання позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності, викладеного в прохальній частині позовної заяви, то суд зазначає, що строк позовної давності не сплив, з огляду на положення пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №3270 від 13.06.2025.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуоком компані» (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Карманського, будинок 6 Б, квартира 37; ідентифікаційний код юридичної особи 37123224) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79005, Львівська область, місто Львів, площа Міцкевича, 6/7, 4 поверх; ідентифікаційний код юридичної особи 13804591) 8 277,60 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберіганням рекламної конструкції та 3 028,00 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Суддя Сухович Ю.О.