22.08.2025 Справа№ 914/1557/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., у справі
за позовом: Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ НП»
про: стягнення 45 541,36 грн.,
20.05.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ НП» про: стягнення 45 541,36 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Дана ухвала суду була надіслана позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети, про отримання котрої матеріали справи містять відповідні довідки, підписані відповідальним працівником.
Оскільки, суддя Король М.Р. перебувала у відпустці в період з 14.07.2025р. по 08.08.2025р., ухвала постановлена 22.08.2025 р.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що за адресою: м.Львів, вул.Кульпарківська, 99, яка зазначена у видаткових накладних, згідно витягу з ЄДР не значиться філій чи будь-яких представництв ТзОВ «ВОЛИНЬ НП», а відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Закарпатської області з огляду на наступне.
Господарський процесуальний кодекс України (далі ГПК України) визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст.1 ГПК України).
Відповідно до ч.1-2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Разом з цим, чинним Господарським процесуальним кодексом України передбачено предметну, суб'єктну, інстанційну, територіальну та виключну підсудність справ.
Положеннями ст.125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в ч.1 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Порядок визначення територіальної підсудності господарських справ, закріплений в ст.ст.27-30 ГПК України відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.
Згідно з ч.1-2 ст.27 ГПК України передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу, місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ НП» знаходиться за адресою: 89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с.Сторожниця, вул.Молодіжна, 9.
За умовами ч.5 ст.29 ГПК України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
У позовній заяві позивач визначив підстави для розгляду справи за правилами альтернативної підсудності за вибором позивача, передбачені ч.5 ст.29 ГПК України з тих підстав, що договір укладено у м.Львів, а також з огляду на п.5.2 Договору, яким встановлено, що місцем поставки (передачі) товарів є м.Львів, вул.Кульпарківська,99.
Однак, з наданих позивачем матеріалів не вбачаються підстави для застосування положень ч.5 ст.29 Господарського процесуального кодексу України.
Проаналізувавши умови договору №СК3-00260/87-23 від 15.12.2023 року (далі договір), суд встановив, що відповідно до п.1.1 договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар (код ДК021:2015:09130000-9 «Нафта і дистилянти»).
Пунктом 5.2.1. договору визначено, що передача замовнику товару за цим договором здійснюється учасником на АЗС, шляхом заправки автомобілів замовника при пред'явленні довіреними особами замовника скретч-карт.
У розділі 12 «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» договору зазначено адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ НП»: 89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с.Сторожниця, вул.Молодіжна, 9; Ф/а: 79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 99.
У видаткових накладних, у реквізитах постачальника ТзОВ «ВОЛИНЬ НП» зазначена адреса: 89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с.Сторожниця, вул.Молодіжна, 9, а місцем складання визначено: м.Львів, вул.Кульпарківська, 99.
При цьому, умови договору не містять адрес АЗС, на яких повинна відбуватися передача товару.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що територіально місце розташування АЗС відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ НП», за якими позивач (замовник) має право отримати товар за скретч-картками, договором не визначено.
Приписами п.9.2 договору сторони погодили те, що якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до законодавства України.
Відтак, з урахуванням визначеного позивачем предмета та підстав позову, підсудність даної справи повинна визначатись з урахуванням ч.1-2 ст.27 ГПК України.
Враховуючи, що місцезнаходженням відповідача є « 89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с.Сторожниця, вул.Молодіжна, 9», відповідач зареєстрованих філій зокрема у Львівській області немає, суд доходить висновку, що судом до територіальної підсудності якого відноситься розгляд даної справи є Господарський суд Закарпатської області.
Якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд передає справу на розгляд іншому суду (п.1 ч.1 ст.31 ГПК України).
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч.3 ст.31 ГПК України).
Враховуючи викладене, передача справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
Окрім того, суд зазначає, що згідно із ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 року (заяви №29458/04, №29465/04) зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 року (заява №7360/76), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у п.1 ст.6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 234 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Закарпатської області (88605, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-А) справу №914/1557/25 за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ НП» про стягнення 45541,36 грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.