79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
07.08.2025 Справа № 914/583/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Сазонова Володимира Володимировича
до відповідача Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при Львівському національному університеті імені Івана Франка
про стягнення 48000,00 грн
за участю представників:
від позивача Сазонов В.В.
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Фізичною особою-підприємцем Сазоновим Володимиром Володимировичем до відповідача Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при Львівському національному університеті імені Івана Франка про стягнення заборгованості за оплату робіт по монтажу і демонтажу охоронної сигналізації у сумі 48000,00 грн.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
15.04.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№9729/25).
16.05.2025 позивачем подано клопотання (вх.№12873/25) про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
У судовому засіданні 07.08.2025 за участю представника позивача проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Відповідач явки представника в судове засідання не забезпечив. Явка сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
22.01.2024 Львівський фізико-математичний ліцей-інтернат при Львівському національному університеті імені Івана Франка (замовник) та Фізична особа-підприємець Сазонов Володимир Володимирович (виконавець) уклали договір №1/01-24 про надання послуг з охорони приміщень та відеоспостереження.
Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець надає, а замовник приймає та сплачує надані виконавцем послуги з охорони приміщень та відеоспостереження (послуги з моніторингу сигналів тривоги, що надходять з пристроїв-охоронної сигналізації код ДК 021:2015: 79711000-1) для Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при Львівському національному університеті імені Івана Франка, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Караджича, 29. При цьому виконавець надає, встановлює і обслуговує систему охоронної сигналізації і відео спостереження (охоронна система «Аресконт») за власний рахунок. Вся встановлена виконавцем апаратура перебуває на балансі виконавця і не може бути надана на баланс замовника, додаток №3.
Згідно з пунктами 2.2. договору сторони помісячно, в останній робочий день місяця, підписують акт виконаних робіт (надання послуг).
Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2024 року або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань. (пункт 9.1. договору).
Пунктом 9.2. договору передбачено, що у випадку припинення дії цього договору та не укладення аналогічного договору замовника з виконавцем (організацією, якій передані у користування невиключні права інтелектуальної власності - на корисну модель №118627 та свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 71159 ) на наступний період, або дострокового розірвання договору, виконавець має право демонтувати обладнання (перелік згідно додатку №1 договору) повідомивши про це письмово в строк, що складає не менше 14 календарних днів, а замовник зобов'язаний здійснити оплату за монтажні роботи та демонтаж обладнання (перелік згідно додатку №3 договору) у розмірі не менше трьох мінімальних заробітних плат за об'єкт на момент демонтажу обладнання, відповідно до виставленого виконавцем рахунку-фактури на протязі 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, крім випадків дострокового розірвання договору з ініціативи виконавця (організацією, якій передані у користування невиключні права інтелектуальної власності на корисну модель №118627 та свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 71159 ).
Додатком №1 до договору є Акт вводу в експлуатацію охоронної сигналізації і відеонагляду (Охоронної системи «Аресконт») та технічного стану об'єкта від 22.01.2024. Актом передбачено встановлення на об'єкті сертифікованих охоронно-пожежних приладів і сповіщувачів, відповідність об'єкта технічним вимогам і підключення до пульта централізованої охорони та приймання охоронної системи «Аресконт» в експлуатацію з 01.01.2024 року.
Додатком №2 до договору є Інструкція про порядок здавання об'єкта під централізовану охорону, зняття об'єкта з охорони та порядок користування тривожною сигналізацією.
Додатком №3 до договору є Акт прийому-передачі обладнання Охоронної системи «Аресконт», у якому зафіксовано передачу та отримання в користування Охоронної системи «Аресконт».
Як стверджує позивач у позовній заяві, Львівський фізико-математичний ліцей-інтернат при Львівському національному університеті імені Івана Франка повідомив листом про не укладання з ФОП Сазонов В.В. договору про надання послуг з охорони приміщень та відеоспостереження на 2025 рік.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.01.2025 з вимогою виконати грошове зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором у розмірі 48000,00 грн.
Враховуючи повідомлення відповідача про не укладення з позивачем договору про надання послуг з охорони приміщень та відеоспостереження на 2025 рік, у претензії позивач повідомив про проведення 10 січня 2025 року демонтажу обладнання.
10.01.2025 між Фізичною особою-підприємцем Сазоновим Володимиром Володимировичем (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Смолянченко Ганною Ярославівною (виконавець) укладено договір, предметом якого є надання за плату послуги щодо демонтажу системи відеоспостереження та охоронної сигналізації на об'єкті: Львівський фізико-математичний ліцей-інтернат при Львівському національному університеті імені Івана Франка, адреса: 79054, Львівська обл., м.Львів, вул. Караджича, 29.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2 вказаного договору вартість послуг визначена у сумі 24000,00 грн. За надання передбачених договором послуг замовник сплачує виконавцю грошові кошти, згідно підписаного представниками сторін акту приймання-передачі наданих послуг.
10.01.2025 позивач та Фізична особа-підприємець Смолянченко Ганна Ярославівна підписали акт прийому-передачі системи відеоспостереження, у якому підтвердили факт демонтажу обладнання системи відеоспостереження та охоронної сигналізації: охоронно-пожежний прилад «Макс 2708» (2 шт.), клавіатура «Макс 8588К» (5 шт.), Кабель сигналізаційний 8*0,22 (1990 м), вінчестер HDD 1 Tb (1 шт.), теплові датчики руху «Смайл 18» (100 шт.), відеореєстратор «SIKVIS» (1 шт.), відеокамера (8 шт.), вінчестер HDD 1 tb (1 шт.), відеокабель UTP (1545 м), акумуляторна батарея «АКБ-7А» (2 шт.), блок живлення 5А (1 шт.), модуль розширення «Макс 8108» (2 шт.), коробка розвід 90/90 (12 шт.), коробка розвід 150*150 (2 шт.), кабель канал 20*10 (100 м), кабель канал 40*25 (200 м), кабель ШВВП *2,075 (30 м), конектор 402 (16 шт.), конектор живлення (8 шт.), монітор (1 шт.).
Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідь відповідача на претензію від 30.01.2025 не надійшла, як і оплата заборгованості.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 48000,00 грн.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Зокрема, зазначає, що з пункту 1.1. договору №1/01-24 від 22.01.2024 вбачається, що монтаж обладнання здійснюється за власний рахунок виконавця.
Крім того, відзначив, що згідно з пунктом 9.2 договору замовник зобов'язаний здійснити оплату за монтажні та демонтажні роботи (відповідно до переліку в додатку № 2 до договору) у розмірі не менше трьох мінімальних заробітних плат за кожен об'єкт на момент демонтажу. Оскільки мінімальна заробітна плата у 2025 році становить 8000,00 грн, загальна сума заборгованості відповідно до наведеного пункту договору складає 24000,00 грн.
З твердженням відповідача, всупереч вимогам пункту 9.2. договору на адресу відповідача станом на подачу відзиву не надходило жодного рахунку від позивача на суму 48000,00 грн. До того ж, відповідач зауважив, що ним не укладалось жодних додаткових договорів та не підписувалось жодних актів виконаних робіт щодо монтажу та демонтажу обладнання.
Також, відповідач вважає, що позивачем порушено порядок передбачений договором та законом, а саме: не надано відповідачеві рахунок-фактуру для оплати; не підписано акту виконаних робіт, що б підтверджувало, що такі роботи дійсно виконані та виконані без порушень та зауважень.
Відтак, відповідач зазначив, що з вимогами зазначеними у позовній заяві не згідний.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Як встановлено судом, Львівський фізико-математичний ліцей-інтернат при Львівському національному університеті імені Івана Франка (замовник) та Фізична особа-підприємець Сазонов Володимир Володимирович (виконавець) уклали договір №1/01-24 від 22.01.2024 про надання послуг з охорони приміщень та відеоспостереження, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець надає, а замовник приймає та сплачує надані виконавцем послуги з охорони приміщень та відеоспостереження (послуги з моніторингу сигналів тривоги, що надходять з пристроїв-охоронної сигналізації код ДК 021:2015: 79711000-1) для Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при Львівському національному університеті імені Івана Франка, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Караджича, 29. При цьому виконавець надає, встановлює і обслуговує систему охоронної сигналізації і відео спостереження (охоронна система «Аресконт») за власний рахунок. Вся встановлена виконавцем апаратура перебуває на балансі виконавця і не може бути надана на баланс замовника, додаток №3.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України)
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. (стаття 905 Цивільного кодексу України)
Так, у пункту 9.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2024 року або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, на 2025 рік позивач і відповідач не укладали договір про надання послуг з охорони приміщень та відеоспостереження.
Пунктом 9.2. договору сторони визначили, що у випадку припинення дії цього договору та не укладення аналогічного договору замовника з виконавцем (організацією, якій передані у користування невиключні права інтелектуальної власності - на корисну модель №118627- та свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 71159 ) на наступний період, або дострокового розірвання договору, виконавець має право демонтувати обладнання (перелік згідно додатку №1 договору) повідомивши про це письмово в строк, що складає не менше 14 календарних днів, а замовник зобов'язаний здійснити оплату за монтажні роботи та демонтаж обладнання (перелік згідно додатку №3 договору) у розмірі не менше трьох мінімальних заробітних плат за об'єкт на момент демонтажу обладнання, відповідно до виставленого виконавцем рахунку-фактури на протязі 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, крім випадків дострокового розірвання договору з ініціативи виконавця (організацією, якій передані у користування невиключні права інтелектуальної власності на корисну модель №118627 та свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 71159 ).
Як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази щодо належного письмового повідомлення про демонтаж обладнання в строк, передбачений пунктом 9.2. договору, а також рахунку-фактури, виставленого виконавцем.
Відповідачем не заперечувався факт проведення демонтажу обладнання, проте в судовому засіданні відповідач зазначив, що обладнання демонтоване не в повному обсязі, однак належних та допустимих доказів у підтвердження цих обставин суду не подано.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частина 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Як встановлено судом, 10.01.2025 між ФОП Сазоновим В.В. (замовник) та ФОП Смолянченко Г.Я. (виконавець) укладено договір на демонтаж системи відеоспостереження та охоронної сигналізації на об'єкті за адресою: м. Львів, вул. Караджича, 29. Цього ж дня сторони підписали акт приймання-передачі, яким підтверджено факт демонтажу обладнання відповідно до переліку. Вартість послуг з демонтажу у сумі 24000,00 грн сторони погодили у пункті 3.1. договору.
Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували або спростовували розмір цієї суми.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставин, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24000,00 грн як вартості демонтажу обладнання є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про стягнення 24000,00 грн за оплату робіт по монтажу охоронної сигналізації, суд звертає увагу, що позивач не надав доказів на підтвердження цієї вимоги. Укладений між сторонами договір не містить чіткої вказівки на вартість робіт з монтажу обладнання. Посилання позивача на пункт 9.2 договору, в якому визначено лише мінімальний розмір вартості за монтажні роботи та демонтаж обладнання, не може вважатися достатнім доказом для стягнення зазначеної суми за монтажні роботи, оскільки має бути підтверджений належними і допустимими доказами, які в матеріалах справи відсутні. Таким чином, зазначена позовна вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 24000,00 грн.
При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №651 від 12.02.2025.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1514,00 грн, оскільки позов підлягає задоволенню частково.
Слід зазначити, що суддя Петрашко М.М. перебував на лікарняному у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, тому повний текст рішення складено 25.08.2025.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при Львівському національному університеті імені Івана Франка (79054, місто Львів, вулиця Караджича, будинок 29, ідентифікаційний код 13807543) на користь Фізичної особи-підприємця Сазонова Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість в розмірі 24000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1514,00 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 25.08.2025.
Суддя Петрашко М.М.