22.08.2025 Справа № 3/454
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши матеріали скарги (вх.№3436/25 від 18.08.2025р.):
Фермерського господарства «Рисовський» на дії (бездіяльність) державного виконавця
у справі № 3/454
за позовом Фермерського господарства «Рисовський», с. Зубра, Львівська область
до відповідача Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, с. Солонка, Львівська область,
про зобов'язання вчинити дії,
На розгляд Господарського суду Львівської області Фермерське господарство «Рисовський» подало скаргу на бездіяльність Пустомитівського відділу ДВС у справі № 3/454 за позовом Фермерського господарства «Рисовський» до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про зобов'язання вчинити дії (надалі - Скарга).
Відтак, ФГ «Рисовський» просить суд:
-визнати неправомірною, протиправною бездіяльність ДВС Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби по виконанню рішення арбітражного суду Львівської області по справі №3/454 від 11.11.1993р. та по виконанню рішень ЄС;
-витребувати земельну ділянку ДА 060378Б пл. 4 га із чужого незаконного володіння.
За результатами проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (18.08.2025р.) Скаргу передано для розгляду судді Король М.Р.
20.08.2025р. Скаржник подав на адресу суду письмові докази, які вважає більш читабельними, аніж ті, які він долучив до Скарги.
Розглянувши подані матеріали Скарги, суд вважає, що є підстави для її повернення ФГ «Рисовський».
Суд звертає увагу заявника, що Законом України «Про виконавче провадження» та Господарським процесуальним кодексом України, визначено:
скаргу на дії або бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (стаття 341 Кодексу);
рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина 5 статті 74 Закону).
Згідно наявних у заяві відомостей, заявник звертався з заявою до ДВС щодо виконання рішення суду, а отже знав про порушення (як він стверджує) його права на момент звернення.
У скарзі заявник зазначив, що ДВС не надав відповідь на заяву.
Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України містить чітку норму щодо моменту, з якого відраховується десятиденний строк на подання скарги. Аналогічні положення містить Закон України «Про виконавче провадження».
Відтак, у ФГ сплив строк на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця у розумінні статті 341 Господарського процесуального кодексу України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
У прохальній частині скарги не заявлено клопотання про поновлення пропущених на подання скарги строків та не зазначено поважних причин пропуску такого строку. Відтак, суд не має процесуальної можливості поновити строк на подання скарги за відсутності на це волі заявника.
Поновлення судом строку на подання скарги за обставин, викладених у скарзі без відповідного клопотання заявника, може бути розцінено іншими учасниками провадження, як порушення принципу змагальності сторін або прояв упередженості. Суд звертає увагу скаржника на положення частин 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про повернення скарги на дії та бездіяльність ДВС без розгляду з підстав пропуску строку звернення зі скаргою на дії державного виконавця та відсутністю клопотання заявника про поновлення строку на подання скарги із зазначенням причин поважності такого пропуску.
Принагідно суд звертає увагу заявника, що останній не позбавлений права повторно звернутися до суду зі скаргою на вказані дії державного виконавця разом з клопотанням про поновлення строків визначених статтею 341 Господарського процесуального кодексу України, вказавши поважні причини їх пропуску.
Суд, також звертає увагу на те, що скаржник звертався до суду зі скаргою на дії та бездіяльність виконавця. Між тим, ухвалами суд повертав скарги з підстав недотримання статті 170 Господарського процесуального кодексу України.
Положеннями ст.340 ГПК України встановлено порядок подання скарги та прийняття її до розгляду. Частина 3 вказаної статті встановлює вимоги, які повинні бути дотримані при поданні скарги, зокрема, скарга повинна містити: - ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; - ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; - реквізити виконавчого документа; - дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; - зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону.
Як слідує з матеріалів справи, скарга не містить відомостей про виконавче провадження, в межах якого допущено бездіяльність виконавцем, не вказано реквізитів виконавчого документа, який виконував виконавець Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби, не зазначено змісту оскаржуваної бездіяльності, часу, коли бездіяльність по невиконанню рішення суду допущено, і часу, коли про таке порушення дізнався заявник.
Згідно з ч.5 ст.340 ГПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.
Відповідно, суд вкотре зазначає, що заявник не позбавлений можливості повторно звернутися до Господарського суду Львівської області зі скаргою. При цьому, суд наголошує, що така скарга має бути подана з дотриманням всіх процесуальних вимог викладених, зокрема, у статтях 170 та 341 Господарського процесуального кодексу України (вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення) та розділу VI Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується вимоги про витребування земельної ділянки, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Отже, суд наголошує на тому, що визнаючи бездіяльність державного виконавця неправомірною, суд може лише зобов'язати державного виконавця усунути допущені ним порушення, однак суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №364/1128/13, суд не має права зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Отже, оскільки з матеріалів справи не слідує те, що виконавчий документ у даній справі перебуває на примусовому виконанні в органі ДВС, а за змістом вищенаведених приписів Господарського процесуального кодексу України оскарженню в господарському суді підлягають рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, відсутні підстави для прийняття господарським судом за правилами ГПК України скарги на дії органу ДВС у даному випадку.
Приписами ч. 1 ст. 339, ч. 1 ст. 340 ГПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця.
Відповідно до частини першої цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Керуючись ст. 234, 339, 341 ГПК України, суд,
Скаргу Фермерського господарства «Рисовський» на бездіяльність Пустомитівського відділу ДВС повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.