вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1266/25
Розглянувши матеріли справи за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Димерської селищної ради та Державної екологічної інспекції Столичного округу
до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
про стягнення 265 995,24 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
За участю представників:
Від прокурора: Набок Ю.В.;
Від позивача 1: не з'явився;
Від позивача 2: не з'явився;
Від відповідача: Зубчук О.Р.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Димерської селищної ради та Державної екологічної інспекції Столичного округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 265 995,24 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2025 відкрито провадження у справі № 911/1266/25 за правилами загального позовного провадження.
В ході підготовчого провадження у справі № 911/1266/25 судові засідання відкладались з метою з'ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
В ході підготовчого провадження у справі № 911/1266/25 прокурор позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази. Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.
На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 911/1266/25 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.06.2025.
У судовому засіданні 18.06.2025 представник прокуратури позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Відповідач заперечував проти позову, з підстав, наведених у відзиві та заперечені на відповідь на відзив. Позивачі у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 18.06.2025 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, керівником Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Димерської селищної ради та Державної екологічної інспекції Столичного округу подано позов про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 265 995,24 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.
Вишгородською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», вивчено інформацію Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та матеріали Філії «Димерське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», за результатами чого виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони, захисту та раціонального використання лісових ресурсів.
Встановлено, що працівниками відділу № 3 Департаменту безпеки ДП «Ліси України» за результатами розгляду акта перевірки філії «Димерське лісове господарство» від 08.04.2024 при обстеженні лісових масивів виявлено факт незаконної порубки 12 дерев породи сосна звичайна сироростуча у кварталі 62 виділ 16 Руднянського лісництва філії «Димерське лісове господарство» ДП «Ліси України», що розташоване в адміністративних межах Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області.
За результатами виявлення вищевказаної незаконної рубки лісничим Руднянського лісництва Яцишиним Віталієм Михайловичем за участю майстра лісу Руднянського лісництва Чупрія Сергія Івановича 08.04.2024 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.
Відповідно до Розрахунку шкоди, нанесеної державі внаслідок скоєння незаконної порубки у кварталі 62 виділ 16 Руднянського лісництва філії «Димерське лісове господарство» ДП «Ліси України», проведеного провідним інженером з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», розмір збитків становить 265 995,24 грн.
Згідно висновку службового розслідування від 12.04.2024 та наказу «Про результати службового розслідування» по факту виявлених лісопорушень в межах Руднянського лісництва» від 15.04.2024 № 104/20.13 в діях лісничого Руднянського лісництва ОСОБА_2 та майстра майстерської дільниці № 3 ОСОБА_2 наявний склад дисциплінарного правопорушення, яке полягає в невиконанні своїх службових обов'язків.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 944 «Про припинення Державного підприємства «Димерське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено Державне підприємство «Димерське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ 44768034. Згідно пункту 8 Наказу ДП «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Димерське лісове господарство».
Наказом ДП «Ліси України» від 05.01.2023 № 217 за філією «Димерське лісове господарство» закріплено майно, права та обов'язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 05.01.2023 № 48 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Димерське лісове господарство».
Відповідно до п. 1.1. Положення про Філію «Димерське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Положення), затвердженого Наказом ДСГП «Ліси України» від 26.12.2023 № 2059, Філія є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України».
Згідно з п. 3.1. Положення Філія є відокремленим структурним підрозділом ДСГП «Ліси України», яка не має статусу юридичної особи.
Відповідно до п. 7.8. Положення, на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», свою господарську діяльність здійснює Філія.
Отже, всі права ДП «Димерське лісове господарство» перейшли до ДСГП «Ліси України».
Як зазначає прокуратура у позові, внаслідок неналежного виконання працівниками філії «Димерське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» обов'язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок, навколишньому природному середовищу заподіяно збитки на суму 265 995 грн 24 коп., що підтверджується розрахунком збитків, проведеним провідним інженером з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідач як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що є підставою для стягнення з ДСГП «Ліси України» суми завданої шкоди.
Враховуючи вимоги статті 1166 Цивільного кодексу України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Згідно зі ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.
Поряд з цим, в пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено наступну позицію Великої Палати Верховного Суду: виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст.ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Відтак відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», як постійний лісокористувач, допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, тому на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.
Станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідачем - ДСГП «Ліси України» у добровільному порядку збитки, завдані навколишньому природному середовищу не відшкодовано.
Враховуючи викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Інспекції та органу місцевого самоврядування, згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 131-1 Конституції України, є несплата відповідачем вищевказаної шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що значно ослаблює економічні основи держави та потребує прокурорського реагування.
Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів.
Таким чином, функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.
Підставою для пред'явлення до суду вказаного позову є порушення ДСГП «Ліси України» як постійним лісокористувачем вимог ст.ст. п. 5 ст. 64, ч. 1, ч. 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України, які полягають в протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, що призвело до заподіяння навколишньому природному середовищу збитків на суму 265 995 грн 24 коп.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Оскільки, незаконну порубку дерев вчинено у кварталі 62 виділ 16 Руднянського лісництва філії «Димерське лісове господарство», що розташоване в адміністративних межах Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, позовна заява подається до Господарського суду Київської області.
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги заперечував, зазначив про відсутність в його діях складу правопорушення, необхідного для застосування відповідальності за бездіяльність у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Стверджує, що забезпечення охорони лісу хоча і входить до обов'язків постійних лісокористувачів, однак неналежна охорона лісу не є лісовим правопорушенням, яке тягне за собою матеріальну відповідальність за неналежне здійснення контролю за збереженням лісу. Саме особа, визнана винною у незаконній рубці лісу, зобов'язана буде нести відповідальність за такі дії та відшкодовувати шкоду.
Також відповідач стверджує, що всіма силами намагався запобігти вчинення незаконної рубки на території Руднянського лісництва філії «Димерське лісове господарство»: філією «Димерське лісове господарство» була проведена службова перевірка та службове розслідування, розроблений акт огляду місця правопорушення та складений розрахунок завданої шкоди.
В той же час, відповідач стверджує про неналежність складеного ним розрахунку шкоди від 08.04.2024 в підтвердження заявленої у справі шкоди, наводить зауваження та за перечення в спростування розрахунку шкоди.
Щодо зауважень відповідача до розрахунку шкоди, суд зазначає, що розрахунок шкоди проведено провідним інженером з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 , який відповідно до Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, уповноважений визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству.
Фіксування порід дерев їх кількості та діаметрів пнів проведено лісничим Руднянського лісництва Яцишиним Віталієм Михайловичем за участю майстра лісу Руднянського лісництва Чупрія Сергія Івановича 08.04.2024 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.
За таких обставин, вищевказані акт огляду та розрахунок розміру завданих збитків є належними та допустимими доказами у справі, що розглядається, а розмір шкоди у сумі 265995,24 грн підтверджується відповідним розрахунком, проведеним уповноваженою особою самого відповідача.
Щодо посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану», суд зазначає, що обов'язок та повноваження відповідача щодо забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, не стосується заходів державного нагляду (контролю) в розумінні визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Під час розгляду спору суд враховує наступні обставини та норми законодавства.
Статтями 5, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України. Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Згідно з ст. 9 Лісового кодексу України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Частиною 2 ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями ст. 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. ч 1-2 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відповідно до статті 66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до частини першої ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 8 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України, визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 3 ст. 16 Цивільного кодексу України унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Слід зауважити, що ст. 1166 Цивільного кодексу України, встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої «деліктної шкоди». Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником і завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Щодо складу правопорушення, суд зазначає, що неправомірність поведінки може полягати в діях чи бездіяльності, які призвели до завдання шкоди. Так само вина, може виражатись у формі умислу чи необережності (недбалості).
У даному випадку, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв'язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.
Частина 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Як вбачається з вищезазначених статей Лісового кодексу України, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Заперечуючи проти позову, відповідач не надав жодних пояснень та доказів щодо запровадження та виконання комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Виходячи зі змісту абз. 2 ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з п. 2.1. Положення Філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відновлення лісів.
Згідно з пунктом 7.1., 7.2. Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, яким наділило її Підприємство для досягнення мети діяльності Філії. Філія не є власником майна. Майно, яким наділена Філія, належить Підприємству на праві власності або закріплене за Підприємством на праві господарського відання.
Згідно зі змістом ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
У порушення зазначених нормативних приписів відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки.
Виходячи із системного аналізу положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. 1 та ч. 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України, лісові господарства, як постійні лісокористувачі, мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчих їм територіях, зокрема, у разі, якщо ними не доведено вжиття всіх належних заходів, визначених законодавством, та не встановлено і не притягнуто до відповідальності осіб, які безпосередньо здійснили незаконну порубку.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.09.2018 року у справі № 909/976/17, постанові Верховного Суду 18.02.2019 року у справі № 926/869/18 від 24.02.2021 року у справі № 906/366/20.
Суд критично оцінює посилання відповідача на подвійність відповідальності та необхідність стягнення шкоди саме з безпосередньо винної особи у разі її встановлення, оскільки винна особа має встановлюватись в межах кримінального переслідування і в разі її встановлення підлягає перш за все кримінальній відповідальності. Збитки за своєю правовою природою мають не санкційний, а компенсаційний характер, тому під час вирішення питання про відшкодування винною особою заподіяної державі шкоди, відповідач, як особа, яка цю шкоду відшкодувала, має можливість скористатись правом регресу.
У позові заявлено до відшкодування шкоду, заподіяну незаконними рубками дерев на території відповідача, що виявлено вході перевірки і відповідачем не спростовано. Обов?язок відповідного відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком виявлених фактів незаконно вирубаних дерев і розраховується на підставі відповідної Методики в залежності від вартості кожного дерева. Тому, за встановленого факту рубки дерев, інші питання оформлення та застосування Акту перевірки не підлягають дослідженню в даному спорі.
При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід, врахувати приписи ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та вимоги п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із законом; б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством; в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.
Згідно з ч. 6 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення (30 % - Державний бюджет України, 50 % - до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, 20 % - обласний бюджет).
Також необхідно враховувати, що у главі 4 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за № 291/22823, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Відповідно до абзацу 6 п. 2.2. Розділу ІІ даного Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, органи Казначейства здійснюють в автоматизованому режимі розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю.
Зазначені норми означають, що завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.
Отже, підсумовуючи викладене, всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища, відкритого на відповідну раду.
На даний час наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11«Про бюджетну класифікацію» затверджено код класифікації доходів бюджету для грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності - 24062100.
Даний рахунок відкривається за балансовим рахунком, який називається: кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами та згідно коду бюджетної класифікації 24062100: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Сума зараховується в повному обсязі на один рахунок місцевої ради, а потім йде автоматичне відсоткове розмежування між рівнями бюджету відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України.
Оскільки порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулось в межах Димерської територіальної громади, платежі щодо відшкодування завданої навколишньому природному середовищу шкоди зараховуються на спеціальний рахунок селищної ради.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті способами захисту цивільних прав та інтересів серед іншого можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, позовні вимоги доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню шляхом стягнення заявленої у позові шкоди на користь держави через розподільчий рахунок Димерської селищної ради.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, код ЄДРПОУ 44768034) 265 995,24 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу на користь держави через розподільчий рахунок Димерської селищної ради (07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Соборна, 19 ЄДРПОУ 04359488).
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; назва банку - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641) 3 989,93 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 25.08.2025.
Суддя Т.П. Карпечкін