ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/16035/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл" (14000, м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 62, кім. 208)
до Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45)
про визнання недійсним та скасування рішення
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача не з'явились
Від відповідача Гришина М.Г. - представник
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 17.10.2024 № 388-р прийнятого за результатами розгляду справи № 128-26.13/29-24.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17.03.2025.
06.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
14.03.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2025 розгляд справи відкладено на 19.05.2025.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення до судового розгляду по суті на 28.07.2025.
У судовому засіданні 28.07.2025 представник відповідача щодо задоволення позову заперечив.
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд
Рішенням Антимонопольного комітету України від 17.10.2024 № 388-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 128-26.13/29-24 (надалі - "Рішення"):
- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу заступника Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 20.10.2022 № 128-21.1/09-2575е у встановлений ним строк;
- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл" штраф у розмірі 1 272 427,00 грн.
Позивач зазначає, що вказане рішення було отримане засобами поштового зв'язку 04.11.2024.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що не погоджується із аргументами Комітету, що покладені в основу Рішення, вважає безпідставною та необґрунтованою відмову Комітету в задоволенні клопотання позивача про продовження строку для надання інформації, зазначеної у вимозі від 20.10.2022 № 128-21.1/09-2575е до закінчення дії воєнного стану в Україні , а також бездіяльність Комітету щодо розгляду клопотання позивача від 16.10.2024 б/н, що є порушенням розділу V Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Комітет зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень, а також у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у Рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими; Комітетом надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення позивача як порушника до визначеної Законом відповідальності.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з частиною 6, 7 статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету; Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
У статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Пункт 5 частини 1 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Положення статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачають, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
У пункті 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Отже, неподання суб'єктом господарювання інформації на вимогу органу Комітету є актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З метою отримання інформації, необхідної для проведення дослідження, та керуючись статтями 7, 16, 22 та 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Комітет надіслав на адресу позивача вимогу заступника Голови Комітету - державного уповноваженого від 20.10.2022 № 128-21.1/09-2575е (далі - Вимога), у якій від позивача вимагалося протягом 10 календарних днів із дня отримання Вимоги надіслати до Комітету інформацію та копії документів.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303515295626 Вимогу вручено Товариству 27.10.2022. Строк подання інформації припадав на 06.11.2022 (вихідний день). Отже, останній день подання Товариством інформації Комітету на Вимогу - 07.11.2022.
Листом від 01.11.2022 № 125 (вх. Комітету № 8-09/8787 від 09.11.2022) Товариство звернулося до Комітету з клопотанням щодо продовження терміну надання відповіді на Вимогу до закінчення воєнного стану.
Листом від 11.11.2022 № 128-21.1/09-3088е заступник Голови Комітету - державний уповноважений розглянув зазначене клопотання Товариства та продовжив термін надання інформації на Вимогу до 24.11.2022 (включно).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303515292856 позивач 18.11.2022 отримав лист Комітету від 11.11.2022 № 128-21.1/09-3088е.
Листом від 24.11.2022 № 134 (вх. Комітету № 8-09/9669 від 28.11.2022) позивач повторно звернувся до Комітету з клопотанням щодо продовження терміну надання відповіді на Вимогу до закінчення воєнного стану.
Комітет розглянув зазначене клопотання Товариства та листом від 07.12.2022 № 128-21.1/09-4155е повідомив позивача про неможливість продовження терміну для надання інформації на Вимогу Комітету на запитуваний строк у зв'язку з нагальною потребою виконання покладених на Комітет завдань. У той же час Комітет зазначив, що термін надання інформації на Вимогу Комітету продовжено до 15.12.2022 (включно), який є остаточним та не може бути продовженим.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303515402600 позивач 09.01.2023 отримав лист Комітету від 07.12.2022 № 128-21.1/09-4155е.
Отже, матеріалами антимонопольної справи підтверджується, що Комітет розглянув клопотання позивача про продовження строку, продовжив такий строк встановивши останній день строку календарною датою, про що позивачу було направлено лист засобами поштового зв'язку.
В свою чергу, питання стосовно продовження/непродовження суб'єкту строку для надання інформації на вимогу Комітету відноситься до дискреційних повноважень цього органу, як і визначення строку, в межах якого Комітет продовжує такому суб'єкту строк для надання інформації (постанова Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 910/14562/22).
Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх дискреційних повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
Наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позову.
Наведені відповідачем заперечення з огляду на положення статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України спростовують позовні вимоги. Отже позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Копію рішення направити сторонам.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.08.2025.
Суддя П.П. Чеберяк