ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2025Справа № 910/15881/24
За позовом Комунального підприємства "Водоканал" (19402, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Героїв Майдану, буд. 14)
до Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45) в особі Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45)
про визнання недійсним та скасування рішення
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача не з'явились
Від відповідача Онищенко К.П. - представник
Комунальне підприємство "Водоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України в особі Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2024 № 60/182-р/к у справі № 434/60/124-рп/к.24.
24.12.2024 до Господарського суду міста надійшло клопотання позивача про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відмовлено в задоволенні заяви Комунального підприємства "Водоканал" про зупинення виконання рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2024 № 60/182-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 434/60/124-рп/к.24 та підготовче засідання призначено на 17.03.2025.
06.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2025 розгляд справи відкладено на 12.05.2025.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено позов Комунального підприємства "Водоканал" до Антимонопольного комітету України в особі Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення до судового розгляду по суті на 21.07.2025.
У судовому засіданні 21.07.2025 представник відповідача щодо задоволення позову заперечив.
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд
Рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2024 № 60/182-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 434/60/124-рп/к.24 (надалі - "Рішення"):
- визнано, що Комунальне підприємство «Водоканал» у період з січня 2023 року по вересень 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в межах м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які належать комунальному підприємству «Водоканал» на праві господарського відання та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкурента;
- визнано дії Комунального підприємства «Водоканал», які полягають у встановленні в технічних умовах на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення умов щодо встановлення приладу обліку (засобу вимірювальної техніки) метрологічного класу точності «С», що не передбачено чинними нормативно-правовими актами у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних змов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в межах м. Корсунь Шевченківський Черкаської області, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які належать комунальному підприємству «Водоканал» на праві господарського відання та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку;
- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на Комунальне підприємство «Водоканал» штраф у розмірі 68 000,00 грн.;
- зобов'язано Комунальне підприємство «Водоканал» у двомісячний строк із дати отримання рішення в цій справі припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України протягом 5 календарних днів із дня його припинення з наданням підтвердних документів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що не погоджується із аргументами Комітету, що покладені в основу Рішення, вважає їх не обґрунтованими в наслідок помилкового застосування норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Комітет зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень, а також у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у Рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими; Комітетом надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення позивача як порушника до визначеної Законом відповідальності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Згідно статті 3 України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частин 2 та 4 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначають, що до виключних повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань; прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами;
Пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Частина 3 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до пункту 11 частини 1 і частини 4 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень), належить до виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України.
Як вбачається з матеріалів справи, в межах компетенції та повноважень, Відділенням здійснено дослідження становища Комунального підприємства «Водоканал» на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в межах м. Корсунь-Шевченківський Черкаської обл., де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які належать Комунальному підприємству «Водоканал» на праві господарського відання та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку, керуючись Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605 (із змінами) (далі - Методика), з урахуванням пункту 2.2 Методики та статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Як передбачено пунктом 2.2 Методики, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, було обрано та застосовано виходячи з фактичних обставин справи, зокрема: особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
Відповідно до пунктів 24-124 Рішення ПМТВ відповідно до Методики здійснено такий аналіз та підсумовано, що Комунальне підприємство «Водоканал» у період з січня 2023 року по вересень 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в межах м. Корсунь Шевченківський Черкаської обл., де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які належать Комунальному підприємству «Водоканал» на праві господарського відання та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкурента.
В межах антимонопольної справи Комітетом було проаналізовано технічні умови на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, з числа виданих КП «Водоканал» протягом 2023 року (надані разом з листом КП «Водоканал» від 11.03.2024 № 83 (копія якого міститься в матеріалах справи).
За результатами аналізу таких технічних умов Комітетом встановлено, що в пункті 8 розділу «Умови водопостачання» технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, зокрема від 29.09.2023 № 30, від 03.08.2023 № 28, від 08.08.2023 № 29, від 19.07.2023 № 24, від 12.07.2023 № 22, від 27.03.2023 № 18 та від 03.03.2023 № 17 КП «Водоканал» вказало: «На водопровідному вводі обладнати комерційний облік в колодязі - клас «С».
При цьому, вартість засобу вимірювальної техніки з діапазоном вимірювання R 160 (метрологічного класу «С») значно перевищує вартість засобу вимірювальної техніки з діапазоном вимірювання R 40 та R 80 метрологічного класу «А» і «В» відповідно, які також занесені до Реєстру.
Як визначено статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. При цьому, Законом не визначено певної форми доказів та джерел їх отримання. Збір доказів здійснюється органами Антимонопольного комітету України незалежно від місцезнаходження доказів, їх форми.
Так, відповідно до пунктів 155-159 Рішення № 60/182-р/к Комітетом було проведено аналіз вартості лічильників холодної води діапазонів вимірювання, зокрема R 80 та R 160 (метрологічних класів точності «В» та «С»), з використанням даних Інтернет-ресурсів, зокрема даних ТСТ ГРУП (офіційний дилер торгової марки - Apator, Powogaz).
За результатом порівняльного аналізу вартості таких лічильників, Комітетом встановлено, що вартість засобів вимірювальної техніки (засобів обліку холодної води) діапазону вимірювання R 160 (метрологічного класу точності «С»), суттєво різниться у порівнянні з вартістю засобів вимірювальної техніки (засобів обліку холодної води) діапазону вимірювання R 80 (метрологічного класу точності «В»).
Зазначене може призвести до ущемлення інтересів споживачів так, як створює відсутність можливості самостійно (з урахуванням рекомендованого типу лічильника) обирати виробника приладу обліку води та модель залежно від цінової політики.
Отже, попри відсутність в чинному законодавстві обмежень щодо діапазону вимірювання (метрологічного класу точності) для обрання засобу вимірювальної техніки (засобу обліку води), КП «Водоканал» в технічних умовах на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення визначає умови/вимоги щодо діапазону вимірювання приладу обліку (засобу вимірювальної техніки) не нижче R 160 (метрологічний клас точності «С») з антимагнітним захистом, наслідком невиконання вказаних умов є неможливість здійснити підключення об'єкта споживача до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення КП «Водоканал», які знаходяться на балансі КП «Водоканал» та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), що в подальшому може призвести до неможливості отримання споживачем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Що стосується доводів позивача про те, що при видачі технічних умов на підключення об'єктів до централізованих мереж водопостачання та водовідведення КП "Водоканал" при розробці та видачі технічних умов, безпосередньо застосовує у своїй роботі ДСТУ 8994:2020 «Інженерне обладнання будинків та споруд. Вузли обліку холодної питної води. Технічні вимоги», а саме п.6.1.4, підпункт "в" рекомендоване значення діапазону витрат холодної питної води (ХПВ) в робочому положенні засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) на трубопроводі, метрах кубічних за годину, за умови, що: ЗВТ dn15 (діаметр труби) - dn40(діаметр труби) Q3/Q1?160 = R що відповідає лічильнику класу "С"; ЗВТ dn50 (діаметр труби) Q3/Q1?250 = R що відповідає лічильнику класу "С"; ЗВТ dn>65 (діаметр труби) Q3/Q1?315= R що відповідає лічильнику класу "С", суд зазначає наступне.
Підпункт "в" пункту 6.1.4 ДСТУ 8994:2020 визначає саме рекомендоване значення діапазону витрат холодної питної води (ХПВ) в робочому положенні засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) на трубопроводі, а не встановлює обов'язкові вимоги до діапазону вимірювання (метрологічного класу точності) засобу вимірювальної техніки, який споживачу необхідно встановити.
Також пунктом 6.3.1 ДСТУ 8994:2020 передбачено, що для об'єктивного врахування витрат води рекомендовано застосовувати ЗВТ обліку ХПВ з максимально широким діапазоном витрат Q3/Q1 відповідно до умови "в" підпункту 6.1.4.
Отже, ДСТУ не вимагає, а рекомендує використовувати ЗВТ комерційного та розподільного обліку ХПВ із вищевказаними показниками.
Разом з тим, оскільки видача технічних умов є невід'ємною складовою процесу приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, невиконання виданих КП «Водоканал» технічних умов є підставою для відмови абоненту в приєднанні до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, які знаходяться на балансі Підприємства та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), що в подальшому може призвести до неможливості отримання споживачем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Отже, висновки Комітету в рішенні № 60/182-р/к є обґрунтованими і такими, що відповідають нормам чинного законодавства та завданням здійсненню державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень.
Відповідно до встановлених обставин антимонопольної справи №434/60/124-рп/к.24 позивач не спростував висновків Комітету про зловживання ним своїм монопольним становищем, а відсутність заяв споживачів щодо їхньої незгоди з діями позивача не мають визначального значення та не впливають на кваліфікацію законності дій монополіста.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Суд зазначає, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи монопольне (домінуюче) становище позивача на відповідному ринку; сукупність вищенаведених норм права та обставин; характер засад відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку відповідач, на думку суду, правомірно прийняв рішення згідно з яким дії КП «Водоканал» визнано порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх дискреційних повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
Наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позову.
Наведені відповідачем заперечення з огляду на положення статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України спростовують позовні вимоги. Отже позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Копію рішення направити сторонам.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.08.2025.
Суддя П.П. Чеберяк