ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/12583/23 (910/14610/24)
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехобладнання" (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 35, оф. 23; ідентифікаційний код 39108433)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності
В межах справи № 910/12583/23
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехобладнання" (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 35, оф. 23А; ідентифікаційний код 39108433)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.Н. Груп" (02132, м. Київ, вул. Зарічна, буд. 1Б, прим. 236; ідентифікаційний код 42980598)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача Лихопьок Д.П. - представник
Від відповідача Махиніч Н.В. - представник
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/12583/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехобладнання" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.Н. Груп" на стадії ліквідаційної процедури, введеною постановою Господарського суду м. Києва від 01.04.2024.
26.11.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехобладнання" до ОСОБА_1 про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехобладнання" до ОСОБА_1 про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника до розгляду в межах справи №910/12583/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.Н. Груп", розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.01.2025.
23.12.2024 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву.
Судове засідання 27.01.2025 не відбулося у зв'язку із відпусткою судді Чеберяка П.П.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2025 розгляд справи призначено на 05.03.2025.
03.03.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог.
03.03.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення відповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехобладнання" до ОСОБА_1 про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності в межах справи №910/12583/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.Н. Груп" до судового розгляду по суті на 07.05.2025.
Судове засідання 07.05.2025 не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.05.2025 розгляд справи призначено на 14.07.2025.
У судовому засіданні 14.07.2025 оголошено перерву до 28.07.2025.
У судовому засіданні 28.07.2025 представник позивача надав пояснення по суті поданої заяви.
Представник відповідача щодо задоволення заяви про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
Під час процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.Н. Груп", арбітражним керуючим було проведено аналіз фінансово-господарського стану боржника.
Так, в ході підготовки звіту, було проаналізовано фінансові показники боржника за період 2020-2022 роки.
Окрім іншого, в ході здійснення досліджень, було проаналізовано показник абсолютної ліквідності боржника, який є найбільш жорсткий критерієм платоспроможності і ліквідності підприємства, оскільки відображає яку частину короткострокової заборгованості компанія здатна погасити найближчим часом.
Як вбачається з аналізу фінансово-господарського стану боржника показник абсолютної ліквідності протягом періоду спостереження (2021-2023) зменшується з 0,04 до -0,00, що значно нижче за нормативне, що вказує на неможливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань наявними грошовими коштами на дату складання висновку.
Проаналізовано також було і коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт загальної ліквідності), який дає змогу встановити, якою мірою оборотні активи покривають довгострокові та короткострокові пасиви, нормативне значення цього показника становить - 1,5, критичне - 1,0. Протягом періоду, що аналізувався, значення цього коефіцієнта у Боржника коливається між з 1,01 та 1,00.
Таким чином, коефіцієнт поточної ліквідності протягом всього періоду, що аналізувався, знаходився на критичному рівні нормативного значення, тобто рівень оборотних активів не забезпечував нормальну можливість погашення кредиторської заборгованості.
В п. 3.4 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, поточною неплатоспроможністю характеризується фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент у зв'язку з випадковим збігом обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідно до законодавчого визначення розглядається як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно, що в свою чергу і прослідковується з наведеного вище аналізу.
Окрім зазначених вище показників, аналізовано і інші фінансові показники боржника, жоден з яких не відповідає нормативним значенням, зокрема: маневреність власних оборотних засобів - власні оборотні засоби (різниця між оборотним активами та його короткостроковими зобов'язаннями) є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та короткострокових зобов'язань. Ці дані, показують позитивне значення, а також впливають на маневреність власних оборотних засобів, які характеризують частку запасів у розмірі власних оборотних засобів.
Оборотні активи боржника у період, що аналізувався характеризується значним обсягом запасів (станом на 31.12.2022 - 10 875,40 тис. грн., тобто 82,75% від загальної вартості оборотних активів), натомість на момент проведення цього аналізу майно боржника, у тому числі його запаси не виявлені.
При цьому, незважаючи на фактичний розпродаж своїх товарних запасів протягом 2022-2023 років боржник не здійснював погашення кредиторської заборгованості, яка була сформована на початок 2022 року та залишається непогашеною до цього часу.
Крім того, ані на момент відкриття провадження у справі № 910/12583/23 про банкрутство боржника (18.10.2023), ані на момент введення процедури ліквідації (01.04.2024) майно боржника, у тому числі його виробничі запаси (товари), інформація щодо яких міститься у статистичної звітності боржника, зокрема, за 2022рік арбітражному керуючому виявити не вдалося, що відображено у відповідних матеріалах інвентаризації майна боржника.
За висновком аналізу фінансово-господарської діяльності підприємство - боржника є фінансово нестійким, з негативною тенденцією в бік поглиблення нестійкого стану, а з огляду також на те, що підприємство протягом аналізованого періоду не отримувало прибутку, то його фінансовий стан відповідає стану надкритичної неплатоспроможності, у зв'язку з цим постановою Господарського суду м. Києва від 01.04.2024 у справі № 910/12583/23 підприємство було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2024 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехобладнання" в розмірі 1 596 257,80 грн., з яких: 26 840,00 грн. - вимоги першої черги, 1 569 417,80 грн. - вимоги четвертої черги, які складають заборгованість за договором поставки № 011019-1 від 01.10.2019.
Окрім того, боржник також мав невиконані зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Фудс Дистрибюшн" в розмірі 220 460,00 коп., які підтверджені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/8073/23.
Таким чином, станом на 01.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.Н. Груп" мало заборгованість по зобов'язанням, строк яких настав, зокрема, перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротехобладнання" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Фудс Дистрибюшн".
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 02.05.2019 боржник мав назву Товариство з обмеженою відповідальністю "Головна оптова компанія", його єдиним учасником та директором був ОСОБА_1 .
Приписами ч.6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції що діяла на дату відкриття провадження у справі про банкрутство), боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.
Приписами частини третьої статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, передбачені законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (з 21.10.2019 Кодексом України з процедур банкрутства).
Виконання зазначеного припису, в тому числі, полягає у обов'язку керівника боржника, у випадку виникнення загрози неплатоспроможності, вирішити питання щодо необхідності звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство на виконання вимог статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначена норма носить імперативний характер та встановлює саме безальтернативний обов'язок звернення до господарського суду на випадок обставин загрози неплатоспроможності, невиконання якого призводить до настання солідарної відповідальності керівника підприємства-боржника за незадоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частин першої, третьої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно із частиною першою статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Таким чином, якщо керівник боржника допустив порушення зазначених приписів законодавства, зокрема не звернувся у місячний строк з моменту виникнення ознак неплатоспроможності до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.
Отже, саме ОСОБА_1 мав право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника.
При реалізації повноважень розпорядника майна боржника арбітражному керуючому стало відомо, що ОСОБА_2 , відомості про якого були несені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, як власника корпоративних прав та повноважень керівника боржника, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що був складений актовий запис про смерть №1804 від 06.09.2023. У зв'язку з наведеним, ОСОБА_2 виключений з кола осіб, які можуть бути визнані винними у діях щодо порушення обов'язку зі звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в умовах загрози неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.Н. Груп".
Обчислення визначеного абз. 1 ч.6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства місячного строку реалізації обов'язку боржника звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце: 1) факт настання строку виконання боржником грошових зобов'язань щонайменше перед двома його кредиторами разом із 2) фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов'язань над розміром всіх активів боржника, які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 у справі №910/2971/20.
Наявні у матеріалах справи № 910/12583/23 заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехобладнання» з грошовими вимогами до боржника та заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Глобал Фудс Дистрибюшн», вимоги якого підтверджені судовим рішенням, свідчать про те, що протягом місяця - з 01.06.2023 до 01.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Ж.Н.Груп» фактично перебувало у стані загрози неплатоспроможності (майнової кризи), зокрема в такому стані, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Ж.Н. Груп» в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Таким чином, загроза неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Ж.Н. Груп» виникла починаючи з 01.06.2023 і тривала до 18.10.2023 - відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Ж.Н. Груп» за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехобладнання».
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.
Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини «пронизування корпоративної вуалі» (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.
За частинами 1-3 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Водночас, положення Кодексу України з процедур банкрутства установлюють винятки із закріпленого в наведеній нормі принципу про те, що юридична особа самостійно відповідає всім належним їй майном за своїми зобов'язаннями.
У чинному Кодексі України з процедур банкрутства доктрина «пронизування корпоративної вуалі» знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (ч. 6 ст. 34) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (ч. 2 ст. 61), які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб. За частиною 1 ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника.
У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства (ч. 2 ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства).
Так, відповідно до ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції що діяла на дату відкриття провадження у справі про банкрутство), боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.
Отже, солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на підставі заяви кредитора після зазначення про виявлення такого порушення в ухвалі господарського суду.
Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19.
Сутність такої відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов'язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.
Тлумачення змісту ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, суб'єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження якого на час відкриття/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились.
На підтвердження наведеного розуміння норми свідчить також практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 11.12.2018 у справі "Лекич проти Словенії" (Lekic v. Slovenia) визнав виправданим покладення відповідальності за невиплаченими боргами компанії на особу, яка займала керівну посаду в компанії лише кілька років (колишнього керівника компанії) з метою запобігання зловживання статусом юридичної особи для захисту інтересів кредиторів, недопущення ухилення від виконання законних вимог, зобов'язань.
За абзацом першим ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства підставами покладення на керівника боржника солідарної відповідальності є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим цієї частини статті обов'язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини цієї статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
Будь-яких інших підстав для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство на керівника боржника Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.
Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:
- порушення місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.
Обов'язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об'єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
Обчислення визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства місячного строку для обов'язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за законом, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов'язань щонайменше перед двома його кредиторами разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов'язань над розміром всіх активів боржника, які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
Таким чином, бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього законом обов'язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб'єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.
Частиною 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов'язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативним обов'язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
В свою чергу, поняття неплатоспроможності боржника розкрито в абзаці тринадцятому ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, за яким це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
За частиною 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства загроза неплатоспроможності настає у разі якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Іншого визначення цього поняття норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять.
Тобто, умовами для встановлення щодо боржника факту загрози неплатоспроможності є одночасна наявність таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами грошових зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір грошових зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо).
Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 у справі № 911/293/21(911/682/22) наголосив, що якщо обставини загрози неплатоспроможності юридичної особи тривали певний час (більше одного місяця), протягом цього часу керівника боржника було замінено на іншого або ці заміни відбувалися неодноразово, а повноваження кожного із призначених керівників юридичної особи, що весь цей час перебувала в стані загрози неплатоспроможності, тривали більше одного місяця і жодний із них після спливу, зокрема, місяця перебування на посаді керівника юридичної особи не подав до суду заяви боржника про банкрутство, то це є підставою для встановлення судом відповідного порушення положень абзацу першого ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства щодо кожного з відповідних керівників як передумови для покладення солідарної відповідальності.
При цьому, розгляд господарським судом питання наявності підстав для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника відбувається на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство боржника та може бути ініційованим, з урахуванням відсутності чіткого визначення в цьому реченні суб'єктів, яким надано таке право, не лише виключно кредитором боржника.
Наведені відповідачем заперечення, з огляду на положення статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не спростовують доводи позивача, покладені в основу заяви про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредитора.
Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене вище, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехобладнання" про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, дослідивши матеріали справи та оцінивши додані до заяви докази, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості поданої заяви тому вважає за доцільне вказану заяву задовольнити та покласти на ОСОБА_1 солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.Н. Груп".
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв Постанову від 04.09.2024 у cправі № 908/3236/21 сформулював наступні правових позиції:
"10.42. Підсумовуючи сформульовані в цій постанові висновки, Суд зазначає, що належне телеологічне тлумачення положень частини шостої статті 34 КУзПБ полягає в такому: - порушення вимоги Закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника; - належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник; - якщо суд виявив порушення законодавчої вимоги своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, такий висновок відображається у мотивувальній, а не резолютивній частині рішення; - кошти, стягнені із суб'єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому КУзПБ.
10.43. Дійшовши наведених висновків, Суд не вбачає підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 34 КУзПБ, раніше викладеної у постанові від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, відповідно до якої принцип конкурсного імунітету, що діє з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство як інструмент гарантування прав кожного із сукупності кредиторів боржника, не допускає стягнення кредитором (-ами) з керівника боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури (пункт 201).
10.44. Щодо інших, сформульованих в цій постанові висновків в питанні покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство, Суд зазначає, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18. А тому у застосуванні положень частини шостої статті 34 КУзПБ суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.".
З огляду на викладені обставини, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача на користь боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.Н. Груп" грошових коштів в сумі 1 596 257,80 грн. в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредитора.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехобладнання" про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника задовольнити.
2. Покласти на ОСОБА_1 солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.Н. Груп".
3. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.Н. Груп" (02132, м. Київ, вул. Зарічна, буд. 1Б, прим. 236; ідентифікаційний код 42980598) грошові кошти в сумі 1 596 257 (один мільйон п'ятсот дев'яносто шість тисяч двісті п'ятдесят сім) грн. 80 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Копію рішення направити сторонам та ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.Н. Груп".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.08.2025.
Суддя П.П. Чеберяк