ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.08.2025Справа № 910/7784/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення 97 580,61 грн,
без виклику представників учасників процесу (без проведення судового засідання)
У червні 2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" (далі - ОСББ) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - Товариство), як власника нежитлового приміщення № 272 (трансформаторна підстанція № 8268), загальною площею 125,7 м2, що знаходиться з адресою: місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 95-А, - 95 211,98 грн заборгованості з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 червня 2025 року вищенаведену позовну заяву ОСББ прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7784/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
1 липня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від Товариства надійшов відзив від вказаної дати, у якому останнє заперечило проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що у порушення приписів чинного законодавства та статуту ОСББ, відповідач належним чином не був повідомлений про дату й місце проведення загальних зборів, не приймав участі в голосуванні на загальних зборах, а також не отримував листів від ОСББ для прийняття участі в письмовому опитуванні щодо встановлення тарифів на утримання будинку та внеску для організації управління ОСББ. Крім того, відповідач не був ознайомлений з протоколами загальних зборів ОСББ, якими затверджені спірні рішення позивача. Отже, тарифи на утримання будинку та тариф на внесок для організації управління ОСББ, затверджені рішеннями загальних зборів ОСББ, на які посилається позивач в обґрунтування пред'явлених вимог, є такими, що прийняті в порушення приписів статей 10, 16, 21 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та статуту позивача. Крім того, Товариство є власником групи нежитлових приміщень вбудованого нежитлового приміщення - трансформаторної підстанції (ТП) № 8268, що розташоване за адресою: місто Київ, проспект Голосіївський, 95-А, приміщення 272. На даному нежитловому технічному об'єкті не перебуває персонал відповідача, відсутні водопровід, газопровід та каналізація, відповідач не користується послугами, які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку й прибудинкової території ОСББ. У Товариства відсутня необхідність у користуванні ліфтами, в отриманні послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, зливової каналізації, газопостачання, вивезення побутових відходів, обслуговування систем диспетчеризації, поточного ремонту спортивних, дитячих та інших майданчиків, дератизації, дезінфекції тощо. З огляду на вищезазначене, у відповідача відсутній обов'язок оплачувати внески на утримання будинку та компенсації витрат на електроенергію для функціонування місць загального користування. Разом із відзивом від відповідача надійшла заява від 30 червня 2025 року про застосування строків позовної давності та заперечення щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, у яких Товариство вказало, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн не підпадає під критерії реальності адвокатських послуг і розумності їх розміру. При цьому, відповідач вказував на те, що стягнення усієї суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу призведе до надмірного фінансового навантаження на нього, як підприємства, що виконує спеціальні функції щодо надання послуги з розподілу електричної енергії. Відповідач також просив суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, з огляду на їх неспівмірність із складністю даної справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих послуг.
У період з 21 липня 2025 року по 8 серпня 2025 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.
21 липня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від ОСББ надійшла заява від вказаної дати про збільшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві позивач просив стягнути на його користь з відповідача суму основної заборгованості з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку № 95-А по проспекту Голосіївському в місті Києві у загальному розмірі 97 580,61 грн, яка також включає в себе суму заборгованості Товариства за липень 2025 року в розмірі 2 368,63 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2025 року цю заяву ОСББ прийнято до розгляду.
Жодних інших заяви чи клопотань від сторін по суті спору до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням установчих зборів ОСББ від 16 лютого 2020 року, оформленим протоколом установчих зборів ОСББ від 2 березня 20202 року, було затверджено статут ОСББ, відповідно до пункту 1.1. якого, ОСББ створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Належні копії рішення установчих зборів ОСББ та статуту позивача наявні в матеріалах справи.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСББ було зареєстровано як юридичну особу 4 березня 2020 року (номер запису 10681020000057925), яка є неприбутковою організацією (копії відповідних витягів також наявні в матеріалах справи).
З матеріалів справи також вбачається, що позивач, як об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , здійснює управління вказаним житловим будинком.
Пунктом 1.3. статуту ОСББ встановлено, що власники квартир, житлових і нежитлових приміщень зобов'язані виконувати вимоги чинного законодавства України та статуту об'єднання, який розроблено на основі Типового статуту й затверджено рішенням установчих зборів об'єднання.
Відповідно до пункту 3.3.6. статуту ОСББ до виключної компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Підготовка пропозицій з цих питань належить до компетенції правління (пункт 3.21.2 статуту).
Згідно з пунктом 3.8. статуту ОСББ рішення загальних зборів і письмових опитувань, прийняті відповідно до статуту, є обов'язковими для всіх співвласників.
Пунктами 4.3., 4.5. статуту ОСББ визначено, що сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковими для всіх співвласників. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами Об'єднання відповідно до законодавства й статуту.
За пунктом 5.5. статуту ОСББ співвласник зобов'язаний, зокрема: виконувати обов'язки, передбачені цим статутом, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Пунктом 3.21.3. статуту передбачено, що до компетенції правління належить здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством.
Пунктом 6.2. статуту ОСББ встановлено, що у випадку несплати окремими співвласниками обов'язкових внесків у строк понад 90 діб, правління об'єднання має право ініціювати подання позовів на примусове стягнення заборгованості з таких співвласників у порядку, визначеному законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом загальних зборів ОСББ від 27 червня 2020 року, затверджено, зокрема, перелік і розмір щомісячних внесків співвласників багатоквартирного будинку з 1 вересня 2020 року, а саме: внески на утримання спільного майна - 7,9 грн за 1 м2; внески до ремонтного фонду - 0,1 грн за 1 м2; внески в резервний фонд - 0,2 грн за 1 м2. Внески встановлюються від загальної площі квартири/нежитлового приміщення будинку. Цим же рішенням загальних зборів ОСББ створено фонд на охоронні заходи, встановлено обов'язковий щомісячний розмір внеску - 150,00 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення та затверджено Порядок сплати внесків і платежів співвласників, за яким внески співвласниками багатоквартирного будинку сплачуються щомісячно, не пізніше останнього для поточного розрахункового місяця.
Рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом загальних зборів ОСББ від 28 лютого 2021 року № 3, затверджено, зокрема, кошторис ОСББ на 2021-2022 роки (загальний фонд) без зміни щомісячного внеску та внесено зміни до розміру обов'язкового щомісячного внеску співвласників на охороні заходи на 2021-2022 роки - 235,00 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення.
Рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом загальних зборів ОСББ від 31 серпня 2022 року № 5, затверджено, зокрема, підвищення розміру внесків на утримання спільного майна з 1 січня 2023 року в розмірі 8,90 грн за 1 м2 загальної площі квартири/нежитлового приміщення, а також затверджено зміни до розміру обов'язкового щомісячного внеску на охороні заходи на 2023-2024 роки, а саме - 270,00 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення з 1 січня 2023 року.
Рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом загальних зборів ОСББ від 8 жовтня 2023 року № 6, встановлено щомісячний внесок на утримання спільного майна з 1 листопада 2023 року - 12,40 грн за 1 м2 загальної площі квартири/нежитлового приміщення та затверджено розмір щомісячного внеску на охороні заходи на 2023-2025 роки - 370,00 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення з 1 листопада 2023 року. Крім того, вказаним рішенням загальних зборів ОСББ затверджено спеціальний кошторис на відновлення (ремонт зруйнованого та пошкодженого майна та затверджено обов'язкові разові внески для фінансування робіт з підтримки життєдіяльності будинку, що постраждав внаслідок російської агресії, зокрема: внесок на ремонт будинку - 23,0 грн/м2 загальної площі квартири/нежитлового приміщення; внесок на відновлення будинку - 16,50 грн/м2 загальної площі квартири/нежитлового приміщення. Кінцевий термін сплати разових обов'язкових внесків - 31 грудня 2023 року.
Разом із цим, рішенням правління ОСББ, оформленим протоколом від 8 жовтня 2023 року № 15, затверджено розмір щомісячного внеску на охороні заходи на період листопад 2023 року - грудень 2024 року в розмірі 320,00 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення.
Рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом загальних зборів ОСББ від 5 жовтня 2024 року, було затверджено розмір щомісячного внеску на утримання спільного майна з 1 листопада 2024 року - 15,90 грн за 1 м2 загальної площі квартири/нежитлового приміщення.
Рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом загальних зборів ОСББ від 18 грудня 2024 року № 7, встановлено, що з 1 січня 2025 року розмір щомісячного внеску на охороні заходи становить 370,00 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення.
Також рішенням правління ОСББ, оформленим протоколом правління ОСББ від 3 січня 2025 року № 1, було включено для нарахування в квитанції власникам житлових та нежитлових приміщень за січень 2025 року витрати на придбання пального й обслуговування дизельгенераторної установки в сумі 33 046,67 грн, як внесок на забезпечення енергонезалежності будинку (120,61 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення).
Копії усіх вищезазначених протоколів загальних зборів ОСББ та правління ОСББ наявні в матеріалах справи.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна (щодо багатоквартирного будинку) (витяг RRP-4HK5D17BA) вбачається, що Товариство є власником нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 95-А, приміщення 272, тип об'єкта: нежитлове приміщення, трансформаторна підстанція № 8268, загальною площею 125,7 м2. Ця обставина не заперечувалася відповідачем у його відзиві.
В обґрунтування пред'явлених у даній справі вимог позивач посилався на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, пов'язаних зі сплатою внесків на утримання, охоронні заходи, збереження та ремонт будинку № 95-А по проспекту Голосіївському в місті Києві в період з 1 січня 2020 року по 21 липня 2025 року (з урахуванням заяви ОСББ від 21 липня 2025 року по збільшення розміру позовних вимог), у Товариства перед ОСББ виникла заборгованість у загальному розмірі 97 580,61 грн.
Крім того, рішенням правління ОСББ, оформленим протоколом засідання правління ОСББ від 30 травня 2025 року № 6, вирішено стягнути в судовому порядку наявну у відповідача заборгованість перед ОСББ зі сплати внесків.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За умовами пункту 1 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказана норма законодавства встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо.
Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року в справі № 703/2200/15-ц.
Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" визначено, що багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" встановлено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
За змістом положень статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Частинами 1-3 статті 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Згідно з частиною 9 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Відповідно до частин 5, 6 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом).
За приписами статті 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
При цьому, статтею 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, серед іншого, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, а статтею цього Закону встановлено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків, об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСББ, Товариство у своєму відзиві посилалося на те, що відповідні рішення загальних зборів ОСББ, якими були встановлені розмірі спірних внесків на утримання, охоронні послуги, ремонт та збереження багатоквартирного будинку № 95-А по проспекту Голосіївському в місті Києві, були прийняти з порушенням чинного законодавства та статуту ОСББ. У той же час, оскільки предметом спору в цій справі є виключно вимоги ОСББ про стягнення з відповідача спірних внесків на утримання будинку, дослідження правомірності відповідних рішень ОСББ не входить до предмету даного спору та виходить за межі заявлених позовних вимог у цій справі.
У свою чергу, у матеріалах даної справи відсутні докази того, що зазначені рішення загальних зборів ОСББ та правління ОСББ скасовані або визнані в установленому законом порядку недійсними.
Щодо посилань відповідача на те, що: належне йому нежитлове приміщення є технічним об'єктом, у приміщеннях якого не перебуває персонал Товариства; у цьому приміщенні відсутні водопровід, газопровід і каналізація; відповідач не користується послугами, витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території ОСББ; у Товариства відсутня необхідність у користуванні ліфтами, в отриманні послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, зливової каналізації, газопостачання, вивезення побутових відходів, обслуговуванні систем диспетчеризації, поточного ремонту спортивних, дитячих та інших майданчиків, дератизації, дезінсекції тощо, - суд зазначає, що положеннями чинного законодавства не встановлено залежність обов'язку сплати співвласниками внесків і платежів, які визначені рішеннями загальних зборів співвласників, як від виду нежитлового приміщення, так і від перебування у вказаному приміщення осіб та/або внутрішньобудинкових мереж або користування такими послугами, як водопровід, газопровід, каналізація тощо.
Аналогічних висновків дійшов Північний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 6 лютого 2024 року при наданні правової оцінки тотожним за змістом запереченням відповідача у справі № 910/15166/23 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Малевича 48" до Товариства про стягнення внесків на утримання будинку, одноразового внеску для організації управління об'єднання та компенсації витрат на електроенергію для функціонування місць загального користування.
При цьому, спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року в справі № 922/1406/21.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача перед ОСББ, яка складає 97 580,61 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги ОСББ до відповідача про стягнення вказаної суми боргу.
Щодо поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності до пред'явлених позивачем вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог статей 256 та 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності за змістом статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому, за приписами статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був також введений в дію на підставі Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX з 2 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", прийнятої відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на всій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, неодноразово було продовжено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 - до 30 червня 2023 року включно.
При цьому, відповідно до пункту 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відтак, з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності щодо строку звернення позивачем до суду з позовом щодо стягнення основної заборгованості зупинено на строк дії воєнного стану в Україні, який на час розгляду даного спору не закінчився.
Таким чином, заява відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов ОСББ підлягає задоволенню.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2024 року між ОСББ та адвокатом Вергелесом Денисом Євгенійовичем було укладено договір про надання правової допомоги № 2024-07/10, за умовами якого останній зобов'язався надавати позивачу правову допомогу в справах щодо захисту прав та інтересів ОСББ в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування по будь-яких справах, які стосуються прав та інтересів останнього.
Відповідно до пункту 1.2. вказаного правочину правова допомога полягає в: зборі та правовому аналізі інформації, документів, матеріалів, що стосуються справ клієнта; наданні усних і письмових консультацій та роз'яснень щодо правових питань; складанні необхідних процесуальних документів, заяв, клопотань, скарг, претензій, позовних заяв, тощо; виконанні окремих доручень клієнта, що стосуються справ; представництві клієнта в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності і підпорядкування.
Розмір гонорару (винагороди) за надання правової допомоги адвокатом обумовлюється сторонами в додатковій угоді до цього договору (пункт 4.1. вказаного правочину).
За пунктом 3.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення позитивного результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по справі, за якою розпочато надання правової допомоги. Закінчення дії договору оформлюється актом прийому-передачі послуг, що має бути підписаний сторонами не пізніше ніж через три робочі дні після закінчення договору.
Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного правочину між ОСББ та адвокатом Вергелесом Д.Є. було підписано додаткову угоду від 11 червня 2025 року № 5, згідно якої розмір гонорару (винагороди) адвоката встановлюється у фіксованому розмірі 9 000,00 грн, що сплачується протягом 10-ти календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі наданих послуг.
Копії вищевказаного договору та додаткової угоди до нього наявні в матеріалах справи.
13 червня 2025 року між адвокатом і позивачем підписано без жодних заперечень щодо якості, обсягу, повноти та вартості наданої адвокатом правової допомоги акт приймання-передачі наданих послуг № 1 на суму 9 000,00 грн, який був повністю оплачений ОСББ за платіжною інструкцією від 18 червня 2025 року № 1391 з призначенням платежу: "Оплата за надання юридичних послуг згiдно з Договором № 2024-07/10 вiд "10" липня 2024 року, Акт №1 вiд 13.06.2025р. Без ПДВ". Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.
На підтвердження того, що Вергелес Д.Є. є адвокатом, позивачем до його позовної заяви було долучено копії: відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 2 липня 2018 року серії КВ № 000235, а також ордеру від 19 червня 2025 року серії АА № 1592668, що підтверджують повноваження вказаного адвоката на представництво інтересів ОСББ в суді.
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У заяві від 30 червня 2025 року Товариство просило суд зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на їх неспівмірність із складністю даної справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому, на думку відповідача, стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, окрім витрат позивача на оплату судового збору, призведе до додаткового фінансового навантаження на Товариство, яке вимушене спрямовувати отримані від свої господарської діяльності грошові кошти на відновлення і ремонт електричних мереж.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Разом із цим, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження існування передбачених законом обставин для зменшення судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у зв'язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю.
При цьому, враховуючи обсяг поданих ОСББ процесуальних документів у межах справи № 910/7784/25, викладених у них аргументів та правової позиції, суд дійшов висновку про відповідність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу критеріям реальності та розумності їхнього розміру.
Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги задоволення пред'явлених ОСББ позовних вимог, зважаючи на відсутність належних доказів на підтвердження неспіврозмірності понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ОСББ про покладення на Товариство 9 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.
Керуючись статтями 86, 123, 126, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20; ідентифікаційний код 41946011) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" (03127, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 95-А; ідентифікаційний код 43547266) 97 580 (дев'яносто сім тисяч п'ятсот вісімдесят) грн 61 коп. основної заборгованості, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору, а також 9 000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 25 серпня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко