ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.08.2025Справа № 910/8564/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м.Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», м.Київ
про стягнення 17 734,29 грн, -
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення 17 734,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу Toyota державний номер НОМЕР_1 , здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія автомобіля Citroen державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до особи, винної у спричиненні шкоди страхувальнику позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8564/25. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою від 14.07.2025 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що 07.07.2021 відповідач отримав заяву про виплату страхового відшкодування від потерпілої особи - ОСОБА_1 , в результаті огляду пошкодженого транспортного засобу між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та потерпілою особою було досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування в розмірі 4700,00 грн. На підставі заяви погодження та заяви про виплату страхового відшкодування відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 2100,00 грн за вирахуванням суми франшизи. Враховуючи, що потерпіла особа, страхувальник по договору № FО-00824211 використав своє право на отримання страхового відшкодування від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - страховика винної особи відповідно полісу АР/0394052, то у відповідача і не виникає обов'язку на відшкодування шкоди позивачу в порядку суброгації.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» було укладено договір добровільного страхування транспортних ризиків №FО-00824211 від 12.10.2020 з ОСОБА_1 . Предметом договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Toyota державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
21.06.2021 сталась дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Toyota державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .
Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода 21.06.2021 за взаємним погодженням водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом). У повідомленні вказано, що водій автомобіля Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 Прокопенко ( ОСОБА_4 визнала вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
25.06.2021 ОСОБА_5 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» із заявою про подію та заявою №218 від 15.06.2021 на виплату страхового відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2021 представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» здійснено огляд транспортного засобу, за наслідками чого було складено відповідний акт.
Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, за наслідками чого складено страховий акт №18020/34/921 від 25.06.2021, згідно змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику страхове відшкодування в сумі 17734,29 грн.
Як вказує позивач, останнім виконано свої обов'язки за договором добровільного страхування транспортних ризиків №FО-00824211 від 12.10.2020, виплачено суму страхового відшкодування за наслідками настання 21.06.2021 страхового випадку в сумі 17 734,29 грн, на підтвердження чого надано до матеріалів справи звіт про виплати коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 21.06.2021 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» згідно полісу серії АР №000394052. Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності страховика по майну 160 000 грн та франшизу у розмірі 2600 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що 07.07.2021 ОСОБА_5 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» із заявою щодо напрямку виплати страхового відшкодування та заявою про погодження розміру страхового відшкодування.
Згідно змісту заяви про погодження розміру страхового відшкодування потерпіла особа повідомила про погодження суми страхового відшкодування в розмірі 4700 грн, а також обізнаність і розміром франшизи. Що встановлена полісом АР №000394052. Також у заяві ОСОБА_5 вказав, що після виплати страхового відшкодування у розмірі, узгодженому сторонами, претензій до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» потерпілий не матиме.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 , Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» складено страховий акт №109.01341821-1 від 09.07.2021 та перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 2100 грн (4700 - 2600 франшизи) на рахунок ОСОБА_3 , що зазначений у заяві останнього. На підтвердження відповідної виплати відповідачем долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію №38579018 від 12.07.2021.
Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» заяву про виплату страхового відшкодування в сумі 17 734,29 грн.
Листом №210921-03625/к/у від 21.09.2025 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» було повідомлено позивача про те, що останнім було врегульовано страховий випадок безпосередньо із потерпілою особою, а отже, підстави для сплати додаткового відшкодування відсутні.
На думку позивача, відмова відповідача у здійсненні страхового відшкодування є необґрунтованою, а оскільки ним як страховиком транспортного засобу Toyota державний номер НОМЕР_1 , здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія автомобіля Citroen державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до особи, винної у спричиненні шкоди страхувальнику позивача.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що враховуючи, що потерпіла особа, страхувальник по договору № FО-00824211 використав своє право на отримання страхового відшкодування від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - страховика винної особи відповідно полісу АР/0394052, то у відповідача і не виникає обов'язку на відшкодування шкоди позивачу в порядку суброгації.
Оцінюючи доводи обох сторін, подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Згідно з ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинним на час виникнення спору, та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до статті 1194 статті 999 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується зі частиною другою статті 999 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
У спорах пов'язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
За вимогами статті 3 вказаного нормативно-правового акту обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У пункті 33.1.4 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкодив повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).
Тобто, наведені правові норми фактично вказують на те, що потерпілий має право самостійно звернутись до особи, відповідальної за спричинення збитків із заявою про відшкодування шкоди.
Судом було встановлено вище, дорожньо-транспортна пригода 21.06.2021 за взаємним погодженням водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом). У повідомленні вказано, що водій автомобіля Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 Прокопенко ( ОСОБА_4 визнала вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
07.07.2021 ОСОБА_5 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» із заявою щодо напрямку виплати страхового відшкодування та заявою про погодження розміру страхового відшкодування.
Згідно змісту заяви про погодження розміру страхового відшкодування потерпіла особа повідомила про погодження суми страхового відшкодування в розмірі 4700 грн, а також обізнаність і розміром франшизи. Що встановлена полісом АР №000394052. Також у заяві ОСОБА_5 вказав, що після виплати страхового відшкодування у розмірі, узгодженому сторонами, претензій до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» потерпілий не матиме. Тобто, потерпілий фактично діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 , Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» складено страховий акт №109.01341821-1 від 09.07.2021 та перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 2100 грн (4700 - 2600 франшизи) на рахунок ОСОБА_3 , що зазначений у заяві останнього. На підтвердження відповідної виплати відповідачем долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію №38579018 від 12.07.2021.
Отже, з огляду на наведене, враховуючи, що фактично потерпілий підписуючи заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, а отже, підстави для покладення на відповідача додаткової відповідальності за вже врегульованим страховим випадком відсутні. Аналогічну за своєю правовою природою правову позицію висловлено у постанові від 21 березня 2018 року Верховного Суду у справі № 569/13697/15-ц та постанові від 21.04.2025 по справі №127/2551/23.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Тобто, у даному випадку досягнення між відповідачем та потерпілим згоди у обсягах та порядку врегулювання страхового випадку та фактична виплата відповідачем суми страхового відшкодування потерпілій особі свідчить про добросовісну поведінку Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» й належне виконання своїх обов'язків, як особи, якою було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .
За таких обставин, підстави для задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення 17 734,29 грн відсутні.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу (в тому числі, і щодо пропуску позивачем строку позовної давності), залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щадо відмови в задоволенні позову.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити повністю в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення 17 734,29 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 25.08.2025.
Суддя В.В. Князьков