25.08.2025 Справа № 908/2567/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Ярешко Оксана Володимирівна,
розглянувши матеріали заяви (вих. № 02/03.3-20/02294 від 22.08.2025) ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про забезпечення позову та матеріали позовної заяви у справі № 908/2567/25
за позовом: ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В5» (вул. Складська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69050)
про стягнення 581 638,33 грн.
22.08.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № 02/03.3-20/02295 від 22.08.2025) ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В5» про стягнення 581 638,33 грн. заборгованості за договором оренди землі № 201905000100191 від 20.09.2019 за період з 03.10.2019 по 31.12.2019 та з 01.12.2023 по 31.03.2025.
Позов обґрунтовано несплатою відповідачем орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:05:003:0107 за договором оренди землі № 201905000100191 від 20.09.2019.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2567/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
22.08.2025 до суду від ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ разом із позовною заявою надійшла заява (вих. № 02/03.3-20/02294 від 22.08.2025) про забезпечення позову.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.08.2025, вказану заяву передано на розгляд судді Ярешко О.В.
Згідно заяви про забезпечення позову, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «В5», а саме: незавершене будівництво, літ. Д-2. Земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер: 2310100000:05:003:0052, цільове призначення: для розташування торгівельного комплексу, площа: 1,3954 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 508199223101.
Заява мотивована таким. 20.09.2019 між ЗАПОРІЗЬКОЮ МІСЬКОЮ РАДОЮ та Товариством з обмеженою відповідальністю «В5» було укладено договір оренди землі № 201905000100191, відповідно до умов якого орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,3479 га, кадастровий номер: 2310100000:05:003:0107, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 76-А, для розташування торговельного комплексу. ТОВ «В5» належним чином не виконувало умови договору оренди землі, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість за період із 03.10.2019 по 31.12.2019 та з 01.12.2023 по 31.03.2025 у розмірі 581 638,33 грн. МІСЬКРАДА звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення цієї заборгованості. Вжиття заходів забезпечення позову вважає необхідним, оскільки до постановлення рішення у справі відповідачем можливо будуть вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу у користування належного йому майна, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог РАДИ. Крім того, у випадку відчуження відповідачем права
власності на нерухоме майно на користь інших осіб, виконати у примусовому порядку рішення суду буде неможливо, а тому є реальні, існуючі обставини, які вказують на ймовірну складність або неможливість у майбутньому виконати судове рішення. Накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі позовних вимог здатне суттєво погіршити його майновий стан, у той час як накладення арешту на об'єкти нерухомого майна мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність. Отже, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї докази, матеріали позовної заяви, суд вбачає підстави для задоволення заяви, виходячи з такого.
Згідно ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК). Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч.ч. 1, 4 ст. 116 ГПК).
Відповідно ч. 2 ст. 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно ч.ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (п. 27 постанови Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, адекватними відповідно до вимог, на забезпечення яких він вживається, повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Предметом позову у справі № 908/2567/25, згідно позовної заяви, є стягнення з відповідача 581 638,33 грн. заборгованості, що виникла за період з 03.10.2019 по 31.12.2019 та з 01.12.2023 по 31.03.2025 за укладеним із ЗАПОРІЗЬКОЮ МІСЬКОЮЇ РАДОЮ договором оренди землі № 201905000100191 від 20.09.2019. За цим договором ТОВ «В5» в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:05:003:0107, на які розміщені об'єкти нерухомого майна: недобудована будівля автомобільного торговельного центру літ. Д-2, яка є власністю орендаря.
Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Суд зазначає, що можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися належним йому нерухомим майном є беззаперечною, а тому у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, наведені у заяві обставини, які підтверджені доказами, що додані до заяви, суд вважає, що можливе розпорядження відповідачем під час судового розгляду цієї справи нерухомим майном істотно ускладнить чи навіть унеможливить ефективний захист та поновлення порушених інтересів позивача у рамках цього позовного провадження та призведе до необхідності звертатися з новим позовом. У випадку арешту належного відповідачу нерухомого майна, це майно залишається у власності відповідача. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки нерухоме майно залишається у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується лише на певний час.
Суд також враховує, що відповідач, укладаючи договір оренди землі № 201905000100191 від 20.09.2019, зобов'язався щомісячно вносити орендну плату. Разом з тим, згідно позовної заяви, у відповідача виникла заборгованість із орендної плати за період з 03.10.2019 по 31.12.2019 та з 01.12.2023 по 31.03.2025 у розмірі 581 638,33 грн. Позивач надіслав відповідачу претензію щодо сплати цієї заборгованості, яка, за твердженням позивача, була залишена без виконання.
За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Орендна плата за земельні ділянки є одним із основних джерел наповнення міського бюджету та наявність заборгованості зі сплати орендної плати за землю порушує інтереси Територіальної громади м. Запоріжжя в особі ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу позбавляє громаду використати кошти для задоволення нагальних потреб, зокрема в умовах воєнного стану, що діє в країні.
Метою заходу забезпечення, у даному випадку, є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався взмозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що обраний позивачем засіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості й адекватності, забезпечує збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин та відповідає інституту забезпечення позову у господарському процесі, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву (вих. № 02/03.3-20/02294 від 22.08.2025) ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про забезпечення позову у справі № 908/2567/25 задовольнити.
З метою забезпечення позову, до набрання судовим рішенням у справі № 908/2567/25 законної сили, накласти у межах ціни позову - 581638 (п'ятсот вісімдесят одна тисяча шістсот тридцять вісім) грн. 33 коп. арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «В5» (вул. Складська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69050, код ЄДРПОУ 36193380), а саме: незавершене будівництво, літ. Д-2. Земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер: 2310100000:05:003:0052, цільове призначення: для розташування торгівельного комплексу, площа: 1,3954 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 508199223101.
Стягувачем за даною ухвалою є ЗАПОРІЗЬКА МІСЬКА РАДА (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915).
Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «В5» (вул. Складська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69050, код ЄДРПОУ 36193380).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є виконавчим документом, може бути пред'явлена до виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили, та може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала підписана 25.08.2025.
Суддя Оксана Володимирівна Ярешко