номер провадження справи 24/82/25
30.07.2025 Справа № 908/1716/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Коваль А.К., розглянувши матеріали справи № 908/1716/24
за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (69005, місто Запоріжжя, вулиця Дмитра Апухтіна, будинок 29А, код ЄДРПОУ/Умовний код: 02909973 ) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:
позивач: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915)
до відповідача: Акціонерне товариство “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “ОРЕГОН» (вул. Володимирська, 61Б, кім. 3, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 40162043)
про стягнення 2 732 896,62 грн
за участю представників:
прокурор: Сташенко В.Є., посвідчення № 075793
від позивача: Білик Н.О., виписка з ЄДР від 09.07.2025
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області звернувся Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позивач: Запорізька міська рада з позовом до Акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “ОРЕГОН» про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради в дохід бюджету Запорізької міської територіальної громади грошові кошти у сумі 2 732 896,62 грн, з яких: 1 587 531,33 грн безпідставно збережені кошти пайової участі, 965 822,02 грн - інфляційні нарахування, 179 543,27 грн - 3% річних.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05.06.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1716/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 1212 Цивільного кодексу України та мотивовано тим, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 13.05.2016 зареєстровано Декларацію про початок будівельних робіт № ЗП083161341216 щодо об'єкта «Будівництво багатоповерхового житлового будинку за адресою: вул. Тбіліська, 9 (№ 1), м. Запоріжжя, нове будівництво». Замовником будівництва визначено ТОВ «Укрбудінвест». У подальшому, щодо цього ж об'єкта 13.12.2016 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано дозвіл на виконання будівельних робіт за № ЗП103163481490. Замовником будівництва визначено АТ «ОРЕГОН». Також, на підставі Акта готовності об'єкта до експлуатації (дата створення 17.08.2021) АТ «ОРЕГОН» видано сертифікат від 25.08.2021 № ІУ122210817262. Відповідно до п. 5 Акта готовності об'єкта до експлуатації (дата створення 17.08.2021) будівельні роботи виконано у строк: початок робіт - травень 2016 року, закінчення робіт - травень 2021 року. Пайова участь АТ «ОРЕГОН» до місцевого бюджету не сплачувалася на підставі пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX. Відповідно до п. 13 Акта готовності об'єкта до експлуатації об'єкт побудовано на земельній ділянці комунальної власності площею 0,4354 га, кадастровий номер 2310100000:05:001:0398. Згідно з інформацією Запорізької міської ради від 01.05.2025 № 05476/03.3-20/02 з АТ «ОРЕГОН» як замовником будівництва об'єкта «Будівництво багатоповерхового житлового будинку. 69000, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 9 (№ 1)» договір пайової участі у розвитку інфраструктури не укладався та розрахунок розміру пайової участі не проводився. Замовник від сплати пайової участі не звільнявся. Враховуючи викладене, АТ «ОРЕГОН» безпідставно не сплачені грошові кошти у якості пайової участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури на користь Запорізької міської ради в дохід бюджету Запорізької міської територіальної громади у зв'язку із будівництвом багатоповерхового житлового будинку по вул. Тбіліська, 9 (№1) у м. Запоріжжі. Розмір коштів пайової участі складає 1587531,33 грн. За порушення грошового зобов'язання відповідачу нараховано 179543,27 грн 3% річних за період з 26.08.2021 по 02.06.2025 та 965822,02 грн інфляції.
Разом з позовною заявою прокурором подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
накласти арешт на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 123,8 кв. м, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя вул. Тбіліська, 9В, секц. 2, кв. 140, (реєстраційний номер майна 2669793023060) та належить на праві власності Акціонерному товариству “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “ОРЕГОН» (код ЄДРПОУ 40162043);
накласти арешт на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 41,6 кв.м, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя вул. Тбіліська, 9В, секц. 2 кв. 111 (реєстраційний номер майна 2673665623060) та належить на праві власності Акціонерному товариству “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “ОРЕГОН» (код ЄДРПОУ 40162043).
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.06.2025 розгляд заяви про забезпечення позову у справі № 908/1716/25 визначено судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 06.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/1716/25 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/82/25. Підготовче засідання призначено на 07.07.2025 о 10 год. 15 хв. Цією же ухвалою заяву заступника керівника Запорізької обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову прийнято та призначено до розгляду у підготовчому засіданні 07.07.2025.
Ухвалою суду від 30.06.2025 перенесено підготовче засідання на 16.07.2025
Ухвалою суду від 16.07.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/1716/25, розгляд справи по суті призначено на 30.07.2025.
Ухвалою суду від 30.07.2025 заяву Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1716/25 задоволено, про що судом винесено відповідну ухвалу.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 30.07.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні розглянуто заяву Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1716/25
Прокурор, позивач підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надали, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.
Ухвала суду від 06.06.2025 про відкриття провадження у справі № 908/1716/25 направлялася судом відповідачу на його електронну адресу та доставлено до електронної скриньки 06.06.2024, про що свідчить довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.
В засіданні 30.07.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача, суд
За результатами опрацюванням порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва встановлено, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 13.05.2016 зареєстровано Декларацію про початок будівельних робіт № ЗП083161341216 щодо об'єкта «Будівництво багатоповерхового житлового будинку за адресою: вул. Тбіліська, 9 (№ 1), м. Запоріжжя, нове будівництво». Замовником будівництва визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» (посилання на дозвільний документ в ЄДЕССБ https://e-construction.gov.ua/dabi_history_public_card/view=2860394281468691965).
У подальшому, щодо цього ж об'єкта 13.12.2016 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано дозвіл на виконання будівельних робіт за № ЗП103163481490. Замовником будівництва визначено АТ «ОРЕГОН».
Вказане узгоджується з відомостями, зазначеними відповідачем у листі б/д та б/н «Щодо виправлення технічної помилки», долученого до цього ж дозвільного документа.
Також, на підставі Акта готовності об'єкта до експлуатації (дата створення 17.08.2021) АТ «ОРЕГОН» видано сертифікат від 25.08.2021 № ІУ122210817262.
Вказаним дозвільним документом засвідчено відповідність проектній документації та підтверджено готовність до експлуатації об'єкта: Багатоповерховий житловий будинок по вул. Тбіліська, 9 (№ 1), м. Запоріжжя, 69000.
Відомості щодо видачі сертифіката № ІУ122210817262 оприлюднено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=2642312123803239645/optype=100).
Згідно зі вказаним дозвільним документом об'єкт будівництва має такі основні показники:
назва об'єкта: «Будівництво багатоповерхового житлового будинку. 69000, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 9 (№ 1)»;
загальна площа будівлі - 7421 кв.м; загальна площа квартир - 5837,8 кв.м.
Відповідно до п. 5 Акта готовності об'єкта до експлуатації (дата створення 17.08.2021) будівельні роботи виконано у строк: початок робіт - травень 2016 року, закінчення робіт - травень 2021 року.
Пайова участь АТ «ОРЕГОН» до місцевого бюджету не сплачувалася на підставі пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132).
Відповідно до п. 13 Акта готовності об'єкта до експлуатації (дата створення 17.08.2021) об'єкт побудовано на земельній ділянці комунальної власності площею 0,4354 га, кадастровий номер 2310100000:05:001:0398.
Згідно з інформацією Запорізької міської ради від 01.05.2025 № 05476/03.3-20/02 з АТ «ОРЕГОН», як замовником будівництва об'єкта «Будівництво багатоповерхового житлового будинку, 69000, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 9 (№ 1)» (сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ122210817262), договір пайової участі у розвитку інфраструктури не укладався та розрахунок розміру пайової участі не проводився. Замовник від сплати пайової участі не звільнявся.
Прокурор зазначає, що розмір коштів пайової участі, які зобов'язано сплатити АТ «ОРЕГОН» за участь у створення і розвитку інфраструктури Запорізької міської територіальної громади, у зв'язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 9 (№ 1) складає 1 587 531,33 грн.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Відповідно до приписів зазначених нормативних актів законодавець наділяє прокурора повноваженнями по представництву інтересів держави лише за умови їх порушення або загрози порушення ти виключно у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інших суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, 2) у разі відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенція яких належить захист інтересів держави у відповідній сфері; 3) у випадку відсутності в органу повноважень щодо звернення за захистом інтересів до суду.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у зв'язку з порушенням вимог інвестиційного законодавства відповідачем, який ухилився від сплати коштів пайової участі у розвиток соціальної інфраструктури міста Запоріжжя до місцевого бюджету.
Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України, місцеві бюджети входять до структури бюджетної системи України.
За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 71 БК України, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.
Згідно з п.п. 5 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132 кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов'язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, несплата замовником будівництва АТ «ОРЕГОН» коштів пайової участі завдає, шкоди місцевому бюджету та порушує принципи справедливого розподілу ресурсів та економічної відповідальності забудовників перед територіальною, громадою міста Запоріжжя.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до положень ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування,
Згідно зі ст. 145 Конституції України права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у випадку, якщо замовниками будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132 обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) належним та ефективним способом захисту є звернення органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів - пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України (постанови Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 310/20216/21, від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21, від 29.07.2022 у справі № 910/9548/21.
Таким чином, уповноваженим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено здійснювати захист інтересів Запорізької територіальної громади у спірних правовідносинах є Запорізька міська рада.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
Запорізькою обласною прокуратурою на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено Запорізькій міській раді запит від 03.03.2025 № 15/2-4460-25, у якому витребувано інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з відповідача несплачених коштів пайової участі за будівництво житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 9 (№ 1) та запропоновано самостійно відреагувати на виявлені порушення.
Запорізька міська рада у листі від 01.05.2025 № 05476/03.3-20/02 повідомила, що Законом № 132 не було визначено порядок дій щодо об'єктів, будівництво яких розпочато до 01.01.2020, а прийняття в експлуатацію - з 01.01.2021.
У цьому ж листі вказаний орган місцевого самоврядування послався на лист департаменту правового забезпечення від 14.03.2025 № 02-07/1016 щодо невжиття заходів претензійно-позовного характеру про стягнення з АТ «ОРЕГОН» коштів пайової участі до бюджету Запорізької територіальної громади.
Таким чином, Запорізькою міською радою належних заходів щодо захисту інтересів територіальної громади з метою стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі до місцевого бюджету не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 колегія суддів дійшла висновку, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З огляду на викладене, з метою не допущення залишення інтересів держави незахищеними, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернулась в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позивач: Запорізька міська рада до Акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “ОРЕГОН» про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради в дохід бюджету Запорізької міської територіальної громади грошові кошти у сумі 2 732 896,62 грн, з яких: 1 587 531,33 грн безпідставно збережені кошти пайової участі, 965 822,02 грн - інфляційні нарахування, 179 543,27 грн - 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до ст. 40 Закону № 3038 замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Разом з тим, пунктом 13 розділу І Закону № 132 виключено статтю 40 Закону № 3038. У вказаній частині Закон № 132-ІХ набрав чинності з 01.01.2020.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038 обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Водночас, у пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132 встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:
- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт 1 частини 2);
- замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва (підпункт 3 частини 2);
- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 частини 2);
- інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (підпункт б частини 2).
Таким чином, замовники будівництва у 2020 році не звільнялися від пайової участі на розвиток інженерно-трансиортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, проте її розміри та порядок сплати було змінено.
Верховний Суд у постанові від 29.07.2022 у справі № 910/9548/21 виснував, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132 порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовником та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132 визначено обов'язок (за винятком передбачених п. п. 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
3 огляду на викладене, обов'язок замовника будівництва з приводу звернення до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
1) для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
2) для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Таким чином, замовник, будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
При цьому, обов'язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об'єкта в експлуатацію (аналогічні висновки викладені постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 909/1402/19 та від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23).
Оскільки ЛТ «ОРЕГОН» договір про пайову участь з Запорізькою міською радою не укладало, а будівництво об'єкта розпочато у травні 2016 року, у замовника виник обов'язок упродовж 10 днів після 01.01.2020 звернутися до Запорізької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Однак, усупереч зазначеним вимогам законодавства, відповідач протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва до Запорізької міської ради не звернувся та до ведення об'єкта будівництва в експлуатацію (до 25.08.2021) кошти пайової участі до місцевого бюджету не сплатив.
Натомість, відповідно до п. 12 Акта готовності об'єкту до експлуатації, кошти пайової участі не сплачувались на підставі пункту 13 розділу І Закону 132.
У зв'язку із несплатою забудовником коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на їх отримання є порушеними, і в останнього виникає право вимагати їх стягнення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 прийшла до висновку, що у зв'язку з порушенням замовником будівництва зобов'язання про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску у позивача виникає право вимагати стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
У постанові від 29.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132 обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто, зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування (правова підстава - ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
Враховуючи, що позивачем та відповідачем договір про пайову участь у розвиток інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти до бюджету АТ «ОРЕГОН», у тому числі на виконання вимог Закону №132, не сплачувалися, відтак, безпідставно збережені кошти підлягають стягненню в порядку ст. 1212 ЦК України на користь Запорізької міської ради в дохід бюджету Запорізької міської територіальної громади.
Законодавець у наведених вище правових нормах Закону № 132 диференціює методи розрахунку величини пайової участі у розвиток інфраструктури населених пунктів.
Так, критерієм диференціації є, зокрема, розмежування нежитлових будівель і споруд та житлових будинків.
Відповідно до п. п. 1 ч. 2 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132 розмір пайової участі, зокрема, для житлових будинків становить 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Таким чином, саме фактор будівництва будинку з метою створення житла, що має місце й у даному конкретному випадку, є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі.
Згідно з даних сертифіката від 25.08.2021 № ІУ122210817262, загальна площа квартир об'єкта будівництва становить 5 837,8 кв.м.
На дату прийняття об'єкта в експлуатацію діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 № 119.
Зокрема, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Запорізької області становила 13597 грн.
З огляду на викладене, розмір коштів пайової участі, які зобов'язано сплатити АТ «ОРЕГОН» за участь у створення і розвитку інфраструктури Запорізької міської територіальної громади, у зв'язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 9 (№1) складає 1587531,33 грн (5 837,8 кв.м * 13 597 грн * 2%).
Враховуючи, що між позивачем та відповідачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту дотепер не укладався, а кошти пайової участі до місцевого бюджету АТ «ОРЕГОН» не сплачувалися, безпідставно збережені відповідачем кошти у розмірі 1 587 531,33 грн підлягають стягненню в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України на користь Запорізької міської ради в дохід бюджету Запорізької міської територіальної громади.
З огляду на викладене пред'явлена позивачем вимога про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради в дохід бюджету Запорізької міської територіальної громади 1 587 531,33 грн безпідставно збережених коштів пайової участі є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.
Станом на час прийняття рішення судом у справі доказів на підтвердження сплати заявленої до стягнення суми до суду надано не було, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача 1 587 531,33 грн безпідставно збережених коштів пайової участі підлягає задоволенню.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Згідно зі статтями 612, 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 925/683/21, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об'єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
У постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з моменту безпідставного його збереження. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Переглядаючи справу № 910/16997/21 за касаційною скаргою ЗАТ «Українська будівельна компанія», Верховний Суд у постанові від 17.10.2023 погодився із обґрунтованістю застосування до відповідача відповідальності у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасно сплачені кошти пайової участі.
Враховуючи викладене, відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі (із 26.08.2021 - день наступний за днем реєстрації сертифіката № ІУ122210817262, який виданий 25.08.2021, по 02.06.2025 - дату, яка передує зверненню прокурора до суду із позовом), зобов'язаний також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.
Для розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 26.08.2021 по 02.06.2025 включно до уваги взято загальну суму безпідставно збережених коштів пайової участі за вказаний вище період в розмірі 1 587 531,33 грн.
За розрахунком прокурора загальний розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 26.08.2021 по 02.06.2025 включно становить 1 145 365,29 грн, з яких 965 822,02 грн - інфляційні втрати, 179 543,27 грн - три проценти річних.
Перевіривши наведені розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що їх здійснено правильно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 965 822,02 грн інфляційних втрати та 179 543,27 грн 3% річних. підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 32794,76 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Крім того, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.07.2025 задоволено заяву заступника керівника Запорізької обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1716/25.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка збору за подання до суду заяви про забезпечення позову, яка подана юридичною особою, дорівнює 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із цим, за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що заява про забезпечення позову подана через систему «Електронний суд», то розмір судового збору становить 1211,20 грн.
Запорізькою обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 1351 від 04.06.2025 сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
За таких обставин, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 1211,20 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ОРЕГОН» (вул. Володимирська, 61Б, кім. 3, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 40162043) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) в дохід бюджету Запорізької міської територіальної громади грошові кошти у сумі 2 732 896 (два мільйона сімсот тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн 62 коп., з яких: 1 587 531 (один мільйон п'ятсот вісімдесят сім тисяч п'ятсот тридцять одна) грн 33 коп - безпідставно збережені кошти пайової участі, 965 822 (дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять дві) 02 коп. - інфляційні нарахування, 179 543 (сто сімдесят десять тисяч п'ятсот сорок три) грн 27 коп. - 3% річних.
Видати наказ.
Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ОРЕГОН» (вул. Володимирська, 61Б, кім. 3, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ: 40162043) на користь Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Алухтіна, буд. 29а, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок: UА438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 34 005 (тридцять чотири тисячі п'ять) грн 96 коп.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25.08.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян