номер провадження справи 16/24/22
25.08.2025 Справа № 908/2252/22 (905/589/21)
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 908/2252/22(905/589/21)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 89, каб. 12, код ЄДРПОУ 00191158), скорочене найменування - ПрАТ «МК «Азовсталь»
до відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця», м .Київ (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (вул.Привокзальна, буд. 22, м.Лиман, Донецька область, 84404, код ЄДРПОУ 40150216)
про стягнення 857 577,64 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу
в межах справи № 908/2252/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 89, каб. 12, код ЄДРПОУ 00191158)
розпорядник майна - арбітражний керуючий Бугулян Олена Анатоліївна (адреса для листування: 04205, м.Київ, вул.Тимошенка, 29Б, оф.207)
Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області (на цей час місцезнаходження у м.Запоріжжі) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення 990185,14грн штрафу.
Ухвалою від 12.04.2021 Господарський суд Донецької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №905/589/21, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи по суті не завершив.
Ухвалою від 21.12.2022 у справі № 908/2252/22 Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (Позивача за позовом), ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Бугулян Олену Анатоліївну.
У ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства унормований порядок вирішення спорів, стороною в яких є боржник.
Так, згідно з ч.2 ст.7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна….
За приписом ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Ухвалою від 28.05.2025 у справі № 905/589/21 Господарський суд Донецької області задовольнив клопотання Позивача про передачу справи за підсудністю та справу №905/589/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Запоріжжя, до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення 990185,14 грн штрафу передав на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи №908/2252/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь».
16.06.2025, із супровідним листом Господарського суду Донецької області від 12.06.2025, матеріали справи № 905/589/21 надійшли до Господарського суду Запорізької області.
За результатами автоматизованого розподілу розгляд справи №905/589/21 визначено судді Ніколаєнку Р.А., в провадженні якого перебуває справа №908/2252/22 про банкрутство ПрАТ «МК «Азовсталь» (протокол передачі справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2025).
Зазначається, що за загальним правилом, визначеним у ч.2 (абз.4) ст.7 КУзПБ заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на наведені обставини та правові норми, ухвалою від 24.06.2025 Господарський суд Запорізької області справу № 905/589/21 за позовом ПрАТ «МК «Азовсталь» до АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» прийняв до розгляду в межах справи №908/2252/22 про банкрутство ПрАТ «МК «Азовсталь», ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства. Розгляд справи по суті ухвалено розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Зобов'язано сторони до початку розгляду справи по суті надати актуальні позиції по суті спору.
Позивач оновлених позицій, пояснень по суті спору, будь-яких додаткових заяв, клопотань до Господарського суду Запорізької області не подав.
Відповідач подав пояснення (вих.№ 2022/92 від 07.07.2025), у яких підкріпив заперечення відзиву та заяви про зменшення штрафних санкцій, поданих до Господарського суду Донецької області.
Матеріалами справи суд також з'ясував, що ПрАТ «МК «Азовсталь» до Господарського суду Донецької області заявляло про розподіл витрат на правничу допомогу, просило стягнути з АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» 14 827,10 грн таких витрат, також подавало відповідь на відзив.
В обґрунтування позовних вимог ПрАТ «МК «Азовсталь» (далі, також - Позивач) послалося на здійснення АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (далі, також - Відповідач, Залізниця) у лютому 2021 року доставки вантажів на адресу Позивача з простроченням передбачених законом термінів доставки, що послугувало підставою для нарахування та заявлення до стягнення штрафу, загальний розмір якого склав 990 185,14 грн, на обґрунтування надало 205 залізничних накладних.
Матеріалами справи, крім вже згаданого, також з'ясовано, що Позивач двічі зменшував розмір позовних вимог, подавши відповідні заяви до Господарського суду Донецької області. Ці заяви враховує Господарський суд Запорізької області при розгляді справи № 908/2252/22(905/589/21).
Так, Позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог від 18.05.2021 № 01.02.04-5/8, згідно з якою, з посиланням на допущення технічної помилки при розрахунку штрафу, зменшено позовні вимоги за накладною №47952999 на суму 124 924,50 грн, з огляду на що Позивач просив стягнути штраф за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 865 260,64 грн.
Пізніше Позивач подав другу заяву про зменшення позовних вимог від 02.09.2021 № 01.02.04-5/8, зазначивши про необхідність зменшити позовні вимоги через допущення технічних помилок за накладною №52724283 від 23.01.2021 та накладною №34994236 від 23.01.2021 на загальну суму 7 683,00 грн. Відповідно до цієї заяви Позивач просить стягнути з Залізниці штраф в розмірі 857 577,64 грн.
Згідно з п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач, зменшивши розмір позовних вимог, реалізував надане йому за законом процесуальне право, у зв'язку з чим заявлення про зменшення позовних вимог прийнято судом.
Отже предметом розгляду справи є позовні вимоги ПрАТ «МК «Азовсталь» до Залізниці про стягнення 857 577,64 грн штрафу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вих.№ 2022/1612 від 30.08.2021), а також у наданих на ухвалу від 24.06.2025 у справі № 908/2252/22(905/589/21) поясненнях (вих.№2022/92 від 07.07.2025) частково заперечив проти штрафу по залізничній накладній №52937869, визнавши обґрунтованим штраф в сумі 330,47 грн із заявлених 660,94 грн та повністю заперечив проти нарахування штрафів по накладних №44903003, №44907715 та №32073595. Також Позивач зазначив, що за залізничною накладною №52724283 від 23.01.2021 вже винесено рішення у справі №905/445/21 (на момент подання відзиву штраф був предметом судового розгляду у цій справі), а подвійне нарахування штрафних санкцій відповідно до діючого законодавства заборонено. Крім того, вказав, що залізнична накладна №34994236 від 28.01.2021 була задубльована в розрахунку Позивача, який доданий до позовної заяви, що є теж недопустимим.
Крім того, Відповідач подавав заяву про зменшення штрафних санкцій (вих.№2022/1613 від 30.08.2021), у якій просив зменшити розмір штрафних санкцій до 50% відсотків обґрунтованої суми позову, таке ж заявлення містять пояснення вих.№2022/92 від 07.07.2025.
Позивач у відповіді на відзив та заяву про зменшення розміру штрафу (від 02.09.2021 № 01.02.04-5/8) просив відмовити у задоволенні заяви Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, не погодився із запереченнями Відповідача по накладних №52937869, №44903003, №44907715 та №32073595, наполягаючи про стягнення сум штрафів за цими накладними у заявленому розмірі.
Стосовно накладних №52724283 (штраф в сумі 5632,20 грн) та №34994236 (штраф в сумі 2050,80 грн) Позивач зазначив, що за цими накладними є зменшеними позовні вимоги на суму 7 683,00 грн.
Суд констатує, що це відповідає дійсності і про це відображено вище, а тому заперечення Залізниці у поясненнях вих.№ 2022/92 від 07.07.2025 по накладних №52724283 та №34994236 не є підставними, оскільки сума первісно заявленого штрафу по накладній №52724283 не входить до предмету позову з врахуванням зменшення розміру позовних вимог заявою від 02.09.2021 № 01.02.04-5/8, а накладна №34994236 згідно з цією ж заявою не є такою, що дублюється.
З урахуванням заяв Позивача про зменшення позовних вимог (з виключенням сум штрафів по накладних № 47952999, № №52724283 та по продубльованій накладній № 34994236), предметом розгляду справи є вимоги Позивача про стягнення з Залізниці сум штрафів за прострочення встановлених термінів доставки вантажів, отриманих у лютому 2021 року, по таких залізничних накладних: № 52785318, 52802329, 52794237, 52802360, 52785276, 52818465, 52818473, 52818499, 52818507, 52850179, 52850229, 52850195, 52850211, 52856515, 52852365, 52933371, 52921830, 52921723, 52937943, 52937869, 52953700, 52953650, 52968906, 52992047, 52992005, 53025722, 53096947, 53096970, 38707022, 38728424, 38837738, 38869723, 38915708, 38903951, 38978144, 38974846, 39059878, 39059480, 39080346, 39033030, 47359823, 47324637, 47472022, 47646294, 47571294, 47571286, 47733555, 47771852, 47771712, 47771738, 47771845, 47713904, 47713920, 47713938, 47713854, 47713896, 47771720, 47994157, 47994678, 45110335, 4284425, 42821223, 42852384, 42920983, 40011033, 2988030, 42987834, 42947549, 42983452, 40041139, 40041261, 42980243, 40042954, 40034233, 40117772, 40111353, 40074494, 40098147, 40106015, 40115354, 40115362, 40080293, 40077075, 40077059, 40077000, 42970830, 42918433, 40069569, 40069437, 42947564, 40116915, 40104705, 40115438, 40185654, 40109910, 40260457, 40260465, 40245839, 40075343, 40178865, 40178881, 40227050, 40111544, 40227092, 40227100, 40073280, 40356107, 40257222, 40319303, 40415143, 40419806, 40413858, 40376501, 40519480, 40414344, 40407603, 40419426, 40489098, 40111361, 40112476, 40112484, 40638173, 40416240, 40416232, 44740645, 44802221, 44798627, 44808566, 44805000, 44903003, 44907715, 44922045, 44948578, 44921484, 34928838, 34928812, 34906909, 34927475, 34932590, 34908533, 34968859, 34992602, 34974501, 34994152, 34994236, 32016198, 32015463, 34997965, 32020604, 32028375, 32013567, 32029118, 32073595, 32003287, 32073108, 32073090, 32073074, 32069387, 32070047, 32073447, 32073421, 32073439, 32073603, 32073876, 32059412, 32059438, 32059420, 32072977, 32062481, 32073520, 32073884, 34956938, 32115453, 32114332, 32120305, 32123440, 32121782, 32144412, 32123804, 32120271, 32133241, 32110462, 32110470, 32122996, 32122970, 32144511, 32153397, 32164345, 32104457, 32143406, 32110454, 32164717, 32144289, 32142309, 32122061, 32130718, 32143356, 32178527, 32195711, 32195224, 32123499, 32122053, 32194326.
Визначені Позивачем вихідні дані для розрахунків по кожній з накладних, суми штрафів відображені у наданому ним розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажів на адресу ПрАТ «МК «Азовсталь» по станції Сартана Донецької залізниці у лютому 2021р. (далі - Розрахунок).
Вивченням матеріалів справи та наданням оцінки спірним правовідносинам сторін, Розрахунку позивача, зважаючи на правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд встановив наступне та дійшов таких висновків.
Спірні правовідносини підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), чинного на час спірних відносин Господарського кодексу України (далі - ГК України), Статуту залізниць України, Закону України «Про залізничний транспорт», відповідних нормативних Правил, зокрема - Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644.
Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч.2 ст.307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до п.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію.
У п.6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У п.1.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, підкріплено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача; накладна є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Таким чином, залізничні накладні є свідченням укладення між вантажовідправником і перевізником договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача.
Перелічені залізничні накладні є належно оформленими, в тому числі містять відомості про вантаж, тип відправки, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття та видачі вантажу, суми провізної плати тощо.
Згідно з ч.1 ст.919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Статтею 313 ГК України унормовано, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч.1). Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини (ч.2). Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону (ч.3).
У відповідності до ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Згідно з п.41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
У п. 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу встановлено, що залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни: у разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах - 1 доба на кожні повні та неповні 200 км, дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах - 1 доба на кожні повні та неповні 150 км.
Відповідно до 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Згідно з п. 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
За положеннями п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
У п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначено, що датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
У п. 116 Статуту залізниць України встановлено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Відтак, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш, ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Крім того, у п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу, у разі переадресування вантажів.
Згідно з п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
По залізничних накладних №52937869, №44903003, №44907715 та №32073595, вимоги по яких заперечила Залізниця, суд з'ясував наступне.
Штраф по залізничній накладній №52937869 Позивач нараховує в розмірі 20% від провізної плати 3304,70 грн, за прострочку доставки вантажу на 2 доби, що склало 660,94 грн.
Даними цієї накладної підтверджується, що вантаж прийнято до перевезення 05.02.2021, відстань перевезення складає 419 км. Вагон прибув на станцію призначення 12.02.2021, одержувача повідомлено о 14 год. 22 хв. 12.02.2021. Отже, строк доставки - 4 доби: три доби - по одній добі на кожні повні та неповні 200 км та одна доба на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу. Цей строк розпочався 06.02.2021 та сплинув 09.02.2021. Таким чином прострочка склала 2 доби (10 та 11.02.2021), а відтак штраф, що підлягає сплаті, в цьому випадку складає 10% від провізної плати, що становить 330,47 грн.
Відомості Розрахунку Позивача про календарний штемпель станції призначення (прибуття вантажу) не відповідають відомостям про це у залізничній накладній №52937869, оскільки у Розрахунку датою прибуття вантажу вказано 13.02.2021 замість 12.02.2021.
Отже по накладній №52937869 є правомірною та підлягає стягненню 330,47 грн, решта не ґрунтується на фактичних обставинах.
Штраф по накладній №32073595 Позивач нараховує в розмірі 10% від провізної плати 26534,00 грн, за прострочку доставки вантажу на 2 доби, що склало 2653,40 грн.
За відомостями накладної №32073595 вантаж прийнято до перевезення 03.02.2021, відстань перевезення складає 1042 км. Вантаж прибув на станцію призначення 12.02.2021, одержувача повідомлено о 14 год. 25 хв. Отже, строк доставки - сім діб: шість діб - по одній добі на кожні повні та неповні 200 км та одна доба на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу. Цей строк розпочався 04.02.2021 та сплинув 10.02.2021, таким чином прострочка склала 1 повну добу, крім того, накладна містить відмітку про збільшення терміну доставки на 2 доби згідно з п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, отже нарахування штрафу за таке порушення є необґрунтованим.
Нарахований Позивачем штраф в сумі 2653,40 грн не підлягає стягненню.
Подібне стосується накладних №44903003 та №44907715, по яких Позивач розрахував штраф в розмірі 10% за прострочку доставки вантажу на 2 доби в сумі 1883,70 грн та 1831,20 грн відповідно, однак це суд також не знаходить обґрунтованим, поділяючи заперечення Відповідача.
Так, згідно з накладною №44903003 вантаж прийнято до перевезення 11.02.2021, початок обчислення строку доставки - 12.02.2021, відстань перевезення складає 635 км, вантаж прибув на станцію призначення 19.02.2021, одержувача повідомлено о 18:00 год 19.02.2021.
Аналогічно, згідно з накладною №44907715 вантаж прийнято до перевезення 11.02.2021, початок обчислення строку доставки - 12.02.2021, відстань перевезення складає 632 км, вантаж прибув на станцію призначення 19.02.2021, одержувача повідомлено о 18:00 год 19.02.2021.
Щодо цієї накладної, то Розрахунок Позивача знов містить помилку, замість дати прибуття вантажу -19.02.2021 вказано 20.02.2021.
Обидві накладні містять відмітки про переадресування.
Таким чином прострочка по накладних №44903003 та №44907715 склала 1 добу що виключає підстави для нарахування штрафу за таке порушення.
У відношенні інших залізничних накладних Відповідач обґрунтованих заперечень не надав. Суд, в свою чергу, зазначає, що з аналізу відомостей цих накладних слідує висновок про наявність правових підстав для нарахування штрафів.
З огляду на викладені вище обставини, суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги в розмірі 850 878,87 грн штрафних санкцій та в цій частині позов задовольнив, в частині суми 6 698,77 грн штрафу суд в позові відмовив.
Відносно заявлення Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В обґрунтування заявлення про зменшення штрафу в заяві про зменшення штрафних санкцій вих.№2022/1613 від 30.08.2021 Відповідач послався на недоотримання, починаючи з 2015 року компенсаційних виплат з держаного та місцевих бюджетів на покриття збитків за перевезення пільгових категорій громадян, на наслідки антитерористичної операції та бойових дій у межах Луганської та Донецької областей, які негативно вплинули на фінансове становище Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» і за підсумками 1 півріччя 2021 філія отримала збиток, на підтвердження надано звіт про фінансові результати за вказаний звітний період. Також Відповідач підкреслив, що матеріали справи не містять доказів понесення Позивачем збитків внаслідок затримки доставки вантажу.
У поясненнях вих.№ 2022/92 від 07.07.2025, у доповнення до вказаної заяви Відповідач послався на наслідки військової агресії російської федерації проти України, через що в України згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введений воєнний стан. Пояснив, що в результаті проведення бойових дій та систематичних ракетних обстрілів значна частина інфраструктури Відповідача була знищена або пошкоджена, за інформацією Департаменту майнової політики АТ «Укрзалізниця» (лист №ЦКМ-13/628н від 26.05.2025) станом на 30.04.2025 внаслідок збройної агресії російської федерації знищено та втрачено (знаходяться на окупованій території чи в зоні проведення бойових дій) 125 394 майнові об'єкти первісною вартістю 205 342 млн.грн, балансовою вартістю 13 472 млн.грн. Крім того, через проведення активних бойових дій значно зменшилися обсяги вантажних і пасажирських перевезень і за підсумком роботи за 2024 рік Залізниця отримала збиток у сумі 2710810,0 тис. грн, а за перший квартал 2025 року обсяг збитку збільшився та складає 6715735,0 тис. грн (до пояснень наданий звіт про фінансові результати за 1-й квартал 2025 р.)
Підсумовуючи, Відповідач зазначає, що в умовах воєнного стану зобов'язаний першочергово направляти кошти на відновлення та належне функціонування залізничної інфраструктури, при цьому стягнення штрафу в повному обсязі лише погіршить фінансовий стан Відповідача та не покращить фінансовий стан Позивача, який втратив свої основні виробничі потужності та перебуває в процедурі банкрутства. Також Відповідач звернув увагу, що наказом Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 №57 зупинено на період дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану дію пункту 1.1 глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, яким визначений обов'язок залізниці доставляти вантажі у встановлені терміни.
Позивач у наданій у справу відповіді на відзив та заяву про зменшення розміру штрафу від 02.09.2021 №01.02.04-5/8 заперечував наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, вказуючи, що економічна ситуація в країні в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін, зазначаючи про безпідставність посилань Відповідача на проведення антитерористичної операції, оскільки перевезення вантажу, за якими виникли спірні правовідносини, здійснювались виключно на підконтрольній владі України території, а також звертаючи увагу на відсутність сертифіката ТТП України, який би міг бути підставою для звільнення Відповідача від відповідальності, а також на те, що санкція в даному випадку не є договірною, а виникає з положень Статуту залізниць України.
Аргументи Відповідача про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій суд визнав необґрунтованими, виходячи в тому числі з майнових інтересів обох сторін та знаходячи небезпідставними доводи Позивача.
Слід визнати, що обставини АТО, на що посилався Відповідач, спричинили негативні економічні, логістичні наслідки як для Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», так і для підприємства Позивача, колишнім місцезнаходженням та адресою виробничих потужностей якого являється: м.Маріуполь Донецької області, вул.Лепорського, 1.
Рівно так, значні негативні наслідки, фінансові труднощі внаслідок подій та обставин, за яких в Україні введений та триває воєнний стан, зазнали обидві сторони.
В той же час, обставини та наслідки військової агресій рф та введеного в Україні воєнного стану закон не визначає підставою для звільнення від відповідальності чи зменшення її обсягу за порушення, що мали місце до настання цих подій.
Суд безумовно враховує вагомість та значимість діяльності Залізниці в умовах воєнного стану, однак не варто залишати поза увагою загальновідомі наслідки воєнних подій у м.Маріуполі з самого початку військової агресії проти України безпосередньо для ПрАТ «МК «Азовсталь».
Крім того, суд зазначає, що незадовільний фінансовий стан Відповідача, про що ним ведеться мова, наявність збитків не є виключною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на вищевикладені обставини, а також той факт, що тяжка економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер.
Акцентування Відповідача на відсутності доказів завдання збитків Позивачу у зв'язку з затриманням доставки йому вантажів Залізницею, є безпідставним, оскільки відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. З цього, в процесуальні обов'язки позивача щодо стягнення такого штрафу входить доведення факту та обставин правопорушення з боку відповідача, без необхідності доведення збитків.
У даному випадку санкція не є договірною, а виникає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу (у п.116).
Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена Статутом залізниць України.
Зазначений штраф, відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України, стягується з залізниці (якщо не буде доведено, що прострочення сталося не з її вини) у фіксованому розмірі.
Окрім викладеного не можна залишити поза увагою, що Залізниця, хоча і має збитки за показниками фінансової звітності, здійснює статутну діяльність. Оплатні послуги Залізниці є надзапитуваними, що є загальновідомим за звичайних життєвих обставин та із засобів ЗМІ, а отже Відповідач отримує дохід від своєї діяльності. Згідно з представленим звітом про фінансові результати за 1-й квартал 2025 року чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Залізниці склав 20911276 тис.грн.
Позивач, на відміну від Відповідача, за наслідками військової агресії рф та тимчасової окупації м.Маріуполя, фактично втратив свої виробничі потужності та можливість здійснювати свою господарську діяльність, отримувати від неї дохід.
Ведення Відповідачем мови про те, що стягнення штрафу в повному обсязі лише погіршить фінансовий стан Відповідача та не покращить фінансовий стан Позивача, який втратив свої основні виробничі потужності та перебуває в процедурі банкрутства, суд розцінює як прояв неповаги до сторони Позивача, а також його контрагентів, такі аргументи ніяк не свідчать про істотність обставин, які б могли послугувати підставою для зменшення неустойки (штрафних санкцій).
Відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства метою передбачених цим Кодексом процедур є задоволення грошових вимог кредиторів за зобов'язаннями боржника у якомога більшому розмірі та, за можливості, - відновлення платоспроможності боржника.
В межах справи про банкрутство ПрАТ «МК «Азовсталь» з грошовими вимогами до боржника звернулось більш як 170 кредиторів і, як з'ясовано в ході розгляду справи, у достатній кількості випадків настання строків невиконаних боржником грошових зобов'язань, зобов'язань з постачання ресурсів припав на час подій, за яких в Україні введений воєнний стан.
Відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «МК «Азовсталь» ніяк не означає втрату цим Товариством інтересу до свого фінансового стану.
З урахуванням викладеного у сукупності, беручи до уваги обставини майнового (фінансового) стану обох сторін та дотримуючись принципу необхідності забезпечення балансу інтересів сторін, суд не знайшов підстав для зменшення Відповідачу розміру належного до сплати штрафу.
Згідно з ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір по справі, який, з врахуванням зменшення Позивачем заявлених вимог становить 12 863,66 грн, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. З Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 12 763,32 грн відшкодування судового збору, решта залишається за Позивачем.
В заявах про зменшення розміру позовних вимог Позивач заявив клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору з державного бюджету України, що є обґрунтованим та правомірним.
Так, згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З пред'явленням позову Позивач за платіжним дорученням № 4500025060 від 29.03.2021 сплатив судовий змір в сумі 14 852,78 грн, а отже у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог та в силу наведеної норми, задовольнивши клопотання Позивача, останньому слід повернути з державного бюджету України 1989,12 грн судового збору.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
За правилами ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В позовній заяві, яка підписана представником Позивача адвокатом Костіковою О.О., наведений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в тому числі - витрат на професійну правничу допомогу та зазначено, що документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані Позивачем відповідно до ст.129 ГПК України.
З клопотанням про долучення документів до матеріалів справи (від 19.05.2021 № 01.02.04-5/8) Позивач представив:
- договір №180329/АЗСТ між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (за текстом договору - Адвокатське об'єднання) та ПрАТ «МК «Азовсталь» (за текстом - Клієнт) про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором; згідно з п. 1.2 Договору зміст, умови та строки виконання завдань узгоджуються сторонами шляхом укладення додаткових угод;
- додаткову угоду № 218 від 15.10.2020 до Договору, згідно з якою первісно встановлений термін дії Договору продовжено до 31.12.2021;
- довідку Адвокатського об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога» як на підтвердження прийняття адвоката Костікової О.О. до складу учасників цього Адвокатського об'єднання;
- додаткову угоду № 245 від 19.03.2021 до Договору, якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатського об'єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» на користь ПрАТ «МК «Азовсталь» штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 990 185,14 грн (далі - Додаткова угода № 245);
- акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 11.05.2021 за Додатковою угодою № 245 до Договору (далі - Акт приймання-передачі);
- розрахунок розміру винагороди до Акту приймання-передачі від 11.05.2021 (далі - Розрахунок).
- рахунок на оплату послуг.
За змістом Акту приймання передачі Адвокатське об'єднання надало, а Клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до Додаткової угоди № 245 до Договору, вартість яких становить 14827,10 грн згідно з Розрахунком.
За положеннями ч. 3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У Розрахунку фактично наведений детальний опис послуг та їх вартість в розрахунку 25% від прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», за 1 годину роботи, а саме:
- усна консультація Клієнта, узгодження правової позиції (1 год.) - 547,25 грн;
- перевірка та підготовка документів (2 год.) - 1094,50 грн;
- складання позовної заяви (2 год.) - 1094,50 грн;
- складання та подання відповіді на відзив (2 год.) - 1094,50 грн.
Крім того, у Розрахунку передбачений гонорар за складність справи в розмірі 1% від ціни позову - 9901,85 грн.
Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ч.1). Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч.2). При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3).
Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За положеннями ч. 3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Нормами ГПК України передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до предмету спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Так, за приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд враховує усталену практику Верховного Суду з цього питання.
Так, наданий адвокатом опис робіт, акт приймання-передачі до укладеного з клієнтом договору не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі за рахунок іншої сторони і під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правову позицію, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Зважаючи на ціну позову, ступінь складності справи, розрахунків, обсяг необхідних до опрацювання документів, слід визнати, що визначена Позивачем до відшкодування вартість послуг відповідає встановленим ГПК України критеріям, за винятком гонорару в частині 1% від ціни позову. Суд вважає, що в цій частині до відшкодування з Відповідача буде справедливою сума 8575,78 грн - 1% з ціни позову з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, оскільки таке зменшення пов'язано з помилками Позивача, про що ним пояснено в заявах про зменшення.
З цього, до розподілу між сторонами підлягають витрати Позивача на правничу допомогу в сумі 13 501,03 грн.
За правилами, унормованими у ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати (крім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (99,22%) сума витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню Позивачу за рахунок Відповідача, становить 13 395,72 грн, в решті частини суд не присуджує до компенсації витрати на правничу допомогу за рахунок Відповідача.
Таким чином, з Відповідача на користь Позивача слід стягнути 13 395,72 грн відшкодування витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 20, 126 129, 232, 236-238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», м .Київ (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул.Привокзальна, буд. 22, м.Лиман, Донецька область, 84404, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 89, каб. 12, код ЄДРПОУ 00191158) 850 878 / вісімсот п'ятдесят тисяч вісімсот сімдесят вісім/ грн 87 коп. штрафу, 12 763 /дванадцять тисяч сімсот шістдесят три/ грн 32 коп. відшкодування судового збору та 13 395 /тринадцять тисяч триста дев'яносто п'ять/ грн 72 коп. відшкодування витрат на правничу допомогу.
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
2. Клопотання ПрАТ «МК «Азовсталь» про повернення зайво сплаченого судового збору - задовольнити.
Повернути Приватному акціонерного товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 89, каб. 12, код ЄДРПОУ 00191158) з державного бюджету України 1989 /одну тисячу дев'ятсот вісімдесят дев'ять/ грн 12 коп. судового збору.
Копії рішення надіслати сторонам спору, розпоряднику майна ПрАТ «МК «Азовсталь» до кабінетів Електронного суду.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. 254, 256-259 ГПК України.
Рішення складено та підписано 25.08.2025.
Суддя Р.А.Ніколаєнко