вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3888/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Яринчук Анюти Вікторівни, м. Ковель Ковельського району Волинської області
до Фізичної особи-підприємця Холоденко-Мазниці Анастасії Романівни, м. Дніпро
про стягнення 40 000,00 грн, -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Фізична особа-підприємець Яринчук Анюта Вікторівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Холоденко-Мазниці Анастасії Романівни, на свою користь 40 000,00грн боргу за надання транспортно-експедиційних послуг.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028.00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 7 300,00 грн, при задоволенні позову стягнути з відповідача гонорар успіху у розмірі 2 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Фізична особа-підприємець Холоденко-Мазниця Анастасія Романівна як замовник перевезення за договором транспортно-експедиційного обслуговування №202504000200325 від 14.04.2025 не оплатила надані Фізичною особою-підприємцем Яринчук Анютою Вікторівною послуги.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 у справі №904/3888/25 направлена на адресу Фізичної особи-підприємця Холоденко-Мазниці Анастасії Романівни: АДРЕСА_1 (номер поштового трекінгу 0610270102444) повернулася за зворотною адресою з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Холоденко-Мазниці Анастасії Романівни: АДРЕСА_1 .
Тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за місцем державної реєстрації.
Також копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 у справі №904/3888/25 направлена на офіційну електронну адресу Фізичної особи-підприємця Холоденко-Мазниці Анастасії Романівни яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 22.07.2025.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "адресат відсутній за вказаною адресою" та отримання копії ухвали на офіційну електронну адресу, строк для подання відзиву на позов до 14.08.2025 (включно).
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на час ухвалення рішення у справі відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
14.04.2025 між Фізичною особою-підприємцем Холоденко-Мазниця Анастасією Романівною (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Яринчук Анютою Вікторівною (експедитор) було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №202504000200325, відповідно до п 1.1. якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок замовника, за дорученням замовника, виконати, а при необхідності - організувати виконання визначених цим договором транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги експедитора.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що істотні умови договору, не обумовлені в його тексті, перелік замовлених послуг, інформація про них, інформація про вантаж, маршрут перевезення, вартість послуг, тощо, зазначаються сторонами в заявці на перевезення вантажу (далі «Заявка»), яка є невід'ємною частиною цього договору. Зразок заявки наводиться в Додатку № 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 1.3. договору заявка надається експедитору замовником передбаченим цим договором шляхом. Експедитор зобов'язаний підтвердити своїм підписом та печаткою (за наявності) прийняття Заявки до виконання, на умовах, що викладені в ній, або, при неможливості здійснення перевезення на умовах, викладених у Заявці, повідомити про відмову від Заявки. В підтвердженій Заявці експедитор додатково повідомляє Замовнику реєстраційні номери транспортного засобу, який буде здійснювати перевезення, а також дані про водія, як того вимагає Заявка. Узгоджена сторонами Заявка є невід'ємною частиною даного Договору і обов'язкова для виконання сторонами, однак може бути анульована у передбачених Договором випадках.
Відповідно до пункту 1.4. договору при організації перевезення вантажів експедитор та його перевізник, що гарантує експедитор, зобов'язані дотримуватися правил: Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшавська конвенція 1929 р.), Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р« яка деталізує Варшавську конвенцію), Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (зі змінами, внесеними Протоколом від 05.07.1978 р.), Правил Гаага-Вісбі, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція МДП 1975 року), Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (АDR), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ЕСТР), Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів, Закону України "Про залізничний транспорт", Закону України "Про автомобільний транспорт", Закону України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" та інших діючих норм та правил, що застосовуються до відповідного виду перевезень.
Відповідно до пункту 2.1.1. договору експедитор зобов'язується розглянути на предмет погодження заявку замовника протягом 6-ти годин (в робочий час з 9:00 год. до 18:00 год« в робочі дні, згідно законодавства України) з моменту її отримання від замовника шляхом, передбаченим цим договором, і письмово підтвердити, у вищезазначений проміжок часу, прийом Заявки до виконання або повідомити про неможливість виконання у порядку згідно умов цього договору.
Відповідно до пункту 2.1.2. договору експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги замовнику за погодженням сторін. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за Договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання, терміналами, та іншими організаціями, уповноваженими надати відповідні послуги, при цьому нести відповідальність за їх дії чи бездіяльність як за свої власні.
Відповідно до пункту 2.2.7. договору експедитор має право своєчасно та в повному розмірі отримувати плату за перевезення вантажу, на узгоджених цим договором умовах.
Відповідно до пункту 3.1.1. договору замовник зобов'язується надавати експедитору заявки на організацію перевезення вантажу, що є Додатком до цього договору.
Відповідно до пункту 3.1.5. договору замовник зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунки з експедитором.
Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки за фактично надані замовникові послуги здійснюються у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Експедитора. Підтвердженням факту надання послуги є підписаний сторонами оригінал Акту приймання-передачі наданих послуг, наданий експедитором замовнику оригінал товарно-транспортного документу встановленого для перевезення зразка, вказаного у Заявці, з відмітками вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача та (або) митних органів.
Відповідно до пункту 4.2. договору підставою для здійснення оплати послуг експедитора є оригінал рахунку-фактури, наданий останнім в одному екземплярі, оригінал товарно-транспортного документу по відповідній Заявці з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу (про прийомну вантажу) та (або) митних органів та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені з замовником додаткові витрати експедитора, які він поніс в інтересах замовника з метою виконання даного договору, Акт приймання-передачі наданих послуг у двох екземплярах підписаний із боку експедитора та податкові накладні, оформлені у відповідності до діючого Податкового законодавства України. Вказані документи мають бути надані не пізніше 5 днів після виконання заявки. Ненадання експедитором повного комплекту вищевказаних документів дає право замовникові відмовити в здійснені оплати до моменту надання необхідних документів.
Відповідно до пункту 4.3. договору строк оплати послуг перевізника складає 10 банківських днів з моменту отримання замовником повного пакету документів, вказаних у пункті 4.2. цього Договору, якщо інше не обумовлено в заявці. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника.
Відповідно до пункту 10.2. договору строк дії договору встановлюється з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і до « 31» грудня 2026 року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 30 (тридцять) календарних днів до терміну припинення його дії, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.
Відповідно до пункту 10.7.1. договору електронна копія документа (в тому числі скан/фото-копія документу) вважається достовірною та має повну юридичну силу та юридичні наслідки для сторін, якщо: вона містить підпис уповноваженої особи та печатку (за наявності); відправлена за допомогою ресурсу узгодженого в цьому договорі (електронна адреса, факс, месенджер (Viber, Telegram, WhatsАрр, тощо), поштовий оператор, кур'єрська служба, тощо); можливо зафіксувати дату такого відправлення,- надіслана із зазначених в цьому договорі, додатках до нього, засобів факсимільного чи електронного зв'язку, з телефонного номеру чи електронної адреси.
На виконання умов договору 14.04.2025 між Фізичною особою-підприємцем Холоденко-Мазниця Анастасією Романівною та Фізичною особою-підприємцем Яринчук Анютою Вікторівною були підписана Заяка на перевезення вантажу 25040251 (Додаток 1 до Договору), відповідно до пунктів 1,2,3 якої маршрут: Гданськ (Польща) - Київ (Ukraine), Замовник: ФОП Холоденко-Мазниця А.Р., Експедитор: ЯринчукА.В. ФОП, відповідно до пункту 4 заявки вартість і умови поставки: 1750 євро в гривні по курсу НБУ, на день завантаження термін оплати 10 банківських днів після отримання оригіналів, відповідно до пункту 5 заявки Дата навантаження: 16.04.2025, строк доставки: 21.04. Відповідно до пунктів 6-8 заявки, Адреса навантаження: Польща, Гданськ, Gdansk, Magazynova, 40, 80-180, Jankowo Gdanskie. Адреса розвантаження: Ukraine, Київ, Найменування вантажу: Обладнання, Кількість паллет: 32, Вага: 22000 кг.
Відповідно до пункту 10.5 заявки після завершення перевезення, перевізник повинен вислати оригінали документів за адресою: м. Дніпро, Нова Пошта 64 відділення, Коротка Аліна, тел + 380500749007.
Документи для відправки: Заявка (2 екземпляра), Договір (2 екземпляра). Акт виконаннях робіт (2 екземпляра), Рахунок (1 екземпляр), СМК (2 екземпляра).
14.04.2025 між Фізичною особою-підприємцем Яринчук Анютою Вікторівною та Фізичною особою-підприємцем Яринчук Дмитро Юрійовичем було укладено договір-заявка перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до пункту 1.2 експедитор доручає, а перевізник приймає на себе відповідальність здійснити автомобільне перевезення і транспортно-експедиційне обслуговування: маршрут Польща-Україна, вага, об'єм 22 т., відправник дата завантаження 16.04.2025, адреса завантаження: м. Gdansk, Magazynova 40,80-180, адреса розвантаження: м. Київ, оплата за перевезення 1725 Є б/г в грн. по курсу НБУ на день завантаження, 14 банківських днів по отриманню оригіналів документів.
На виконання умов договору Фізичною особою-підприємцем Яринчук Анютою Вікторівною надані послуги, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №460725 від 17 квітня 2025 року.
Між Фізичною особою-підприємцем Холоденко-Мазниця Анастасією Романівною та Фізичною особою-підприємцем Яринчук Анютою Вікторівною було підписано Акт №83/25 виконаних робіт (послуг) від 25.04.2025, відповідно до якого ми, що нижче підписалися, представник Замовника ФОП Холоденко-Мазниця А.Р. з одного боку і експедитор ФОП Яринчук Анюта Вікторівна з іншого боку склали акт про те, що на підставі наведених документів: Договір № 202504000200325 від 14.04.2025, Заявка №25040251 від 14.03.2025, Товари (роботи, послуги): Міжнародне перевезення вантажу автотранспортом за маршрутом м. Gdansk, Magazynova (Польща) - м. Київ (Україна) автомобілем Мерседес Бенц НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , кількість 1 посл, сума 81 935,88, дані послуги виконано в повному обсязі, якісно, відповідно до умов замовника. Претензій по перевезенню з обох сторін немає.
Загальна вартість робіт (послуг) склала 81 935 грн. 88 коп. (Вісімдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять грн. 88 коп.) без ПДВ.
На виконання умов договору, Фізичною особою-підприємцем Холоденко-Мазницєю Анастасією Романівною було здійснено часткову оплату за надані транспортні послуги на суму 41 935.88 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 458 від 08.05.2025 на суму 41 935.88 грн., призначення платежу: Часткова оплата за транспортні послуги згідно рахунку № 83/25 від 25.04.2025.
Фізична особа-підприємець Яринчук Анюта Вікторівна посилається на те, що Фізична особа-підприємець Холоденко-Мазниця Анастасія Романівна не здійснила своєчасну та повну оплату за надані послуги у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 40 000,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 40 000,00 грн. заборгованості.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору транспортно-експедиторського обслуговування №202504000200325 від 14.04.2025, факт надання послуг з перевезення вантажу на підставі заявки на перевезення вантажу 25040251 від 14.04.2025, строк оплати, наявність прострочення оплати.
Перевезенням вантажів згідно з положеннями статті 306 Господарського кодексу визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
За своєю правовою природою заявка є договором перевезення, за яким згідно з частинами 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України та статті 909 Цивільного кодексу України - одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (стаття 4 Закону).
Відповідно до приписів статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно з частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до пункту 4.2. договору підставою для здійснення оплати послуг експедитора є оригінал рахунку-фактури, наданий останнім в одному екземплярі, оригінал товарно-транспортного документу по відповідній Заявці з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу (про прийомну вантажу) та (або) митних органів та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені з замовником додаткові витрати експедитора, які він поніс в інтересах замовника з метою виконання даного договору, Акт приймання-передачі наданих послуг у двох екземплярах підписаний із боку експедитора та податкові накладні, оформлені у відповідності до діючого Податкового законодавства України. Вказані документи мають бути надані не пізніше 5 днів після виконання заявки. Ненадання експедитором повного комплекту вищевказаних документів дає право замовникові відмовити в здійснені оплати до моменту надання необхідних документів.
Відповідно до пункту 4.3. договору строк оплати послуг перевізника складає 10 банківських днів з моменту отримання замовником повного пакету документів, вказаних у пункті 4.2. цього Договору, якщо інше не обумовлено в заявці. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника.
Відповідно до пункту 10.5 заявки після завершення перевезення, перевізник повинен вислати оригінали документів за адресою: м. Дніпро, Нова Пошта 64 відділення, Коротка Аліна, тел + 380500749007. Документи для відправки: Заявка (2 екземпляра), Договір (2 екземпляра). Акт виконаннях робіт (2 екземпляра), Рахунок (1 екземпляр), СМК (2 екземпляра).
Матеріалами справи підтверджується, що Фізичною особою-підприємцем Яринчук Анютою Вікторівною надані послуги з перевезення вантажу відповідачу на загальну суму 81 935, 88 грн., що підтверджується Актом №83/25 виконаних робіт (послуг) від від 25.04.2025 на загальну суму 81 935, 88 гривень.
На виконання умов договору, Фізичною особою-підприємцем Холоденко-Мазницєю Анастасією Романівною було здійснено часткову оплату за надані транспортні послуги на суму 41 935.88 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 458 від 08.05.2025 на суму 41 935.88 грн., призначення платежу: "Часткова оплата за транспортні послуги згідно рахунку № 83/25 від 25.04.2025".
Доказів сплати послуг з перевезення вантажу відповідачу на загальну суму 40 000,00 грн., відповідач до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 40 000,00 грн. заборгованості за надані транспортно - експедиційні послуги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 3 028,00 грн.
Фізична особа-підприємець Яринчук Анюта Вікторівна просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Холоденко-Мазниці Анастасії Романівни витрати на правничу допомогу у розмірі 7 300, 00 грн, при задоволенні позову стягнути з відповідача гонор успіху у розмірі 2 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що 07.07.2025 між Фізичною особою-підприємцем Яринчук Анютою Вікторівною (довіритель, клієнт) та Адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повірений, адвокат) укладено договір про правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1.1 договору повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: Надати правову допомогу у спорі, що виник із ФОП Холоденко-Мазницею А.Р. З цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (2 год.). 2. Здійснити заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год.). 3. Провести арифметичні розрахунки (0,5 год.). 4. Здійснити аналіз судової практики (1 год.). 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (6 год.). 6. Вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (2 год.).
Відповідно до пункту 2.1. договору за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 7 300, 00 грн.
Відповідно до пункту 2.2. договору розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п.2.2. сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.
Відповідно до пункту 2.3. договору при задоволенні позову повірений отримує премію (гонорар успіху) в сумі 2 000, 00 грн.
Відповідно до пункту 6.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання.
Адвокат Лоза Віктор Миколайович та Фізична особа-підприємець Яринчук Анюта Вікторівна уклали акт приймання-передачі наданих послуг від 11 липня 2025 року відповідно до пункту 1.1 якого повірений надав а представник довірителя Яринчук Анюта Вікторівна прийняла наступні послуги: Правова допомога у спорі, що виник з ФОП Холоденко-Мазницею А.Р., Огляд, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням 2 год. 00 хв., Проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу 0 год. 20 хв., Аналіз судової практики 1 год. 00 хв., Проведення арифметичних розрахунків 1 год. 00 хв., Підготовка позовної заяви та пакету документів, необхідних для звернення до суду 6 год. 25 хв., Вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу 2 год. 00 хв.
Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. акту загальна вартість послуг складає 7300,00грн. Підписанням цього акту сторони підтверджують факт належного надання послуг повіреним відповідно до положень договору та оплату наданих послуг (крім гонорару успіху).
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.
Матеріалами справи підтверджується надання послуг на правничу допомогу у справі №904/3888/25 Фізичній особі-підприємцю Яринчук Анюті Вікторівні адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем.
При цьому господарський суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, справа не містить складних розрахунків.
Господарський суд, здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі (спір виник щодо виконання 1 договору, за 1 актом наданих послуг з перевезення) під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу; відсутність заперечень відповідача щодо заявленої до стягнення заборгованості та штрафних санкцій (відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов), господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/3888/25 в розмірі 7 300, 00 грн, та гонорар успіху у розмірі 2 000,00 грн та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача, є 5 000,00 грн.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця Яринчук Анюти Вікторівни до Фізичної особи-підприємця Холоденко-Мазниці Анастасії Романівни про стягнення 40 000,00 грн задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Холоденко-Мазниці Анастасії Романівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця Яринчук Анюти Вікторівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 40 000,00 грн. боргу за надання транспортно-експедиційних послуг, 3 028,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.08.2025
Суддя Ю.А. Бажанова