пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
25 серпня 2025 року Справа № 903/635/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/635/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Целеусова Владислава Михайловича
до відповідача: Антонюка Івана Анатолійовича
про стягнення 70 000, 00 грн.
Встановив: Фізична особа-підприємець Целеусов Владислав Михайлович звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Антонюка Івана Анатолійовича та просить суд стягнути 70 000 грн. заборгованості згідно договору-заявки на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні №03/2025 від 26.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань згідно договору-заявки №03/2025 від 26.02.2025 та додаткової угоди №1 до договору-заявки на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні №03/2025 від 30.04.2025 в частині своєчасної оплати вартості перевезення.
Ухвалою суду від 24.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач - Фізична особа-підприємець Целеусова Владислав Михайлович ухвалу суду отримав 30.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610264130789.
Відповідач - Антонюк Іван Анатолійович ухвалу суду отримав 30.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610264130797.
У відповідності до п.п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлені належним чином.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
26.02.2025 між позивачем Фізичною особою - підприємцем Целоусовим Владиславом Михайловичем (Перевізник) та відповідачем Фізичною особою підприємцем Антонюк Іваном Анатолійовичем (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування перевезення вантажу в міжнародному сполученні №03/2025.
Відповідно до п. 1 договору Експедитор доручає, а перевізник приймає на себе обов'язки від свого імені здійснювати транспортне перевезення власним або залученим транспортом внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав на основі даних, наведених нижче: дата та час завантаження: 28.02.2025, маршрут перевезення: Гданськ-Київ, характер вантажу, вага, об'єм: до 22т погрузчики, темні протягом якого вантаж придатний до транспортування: вантаж не псується і підлягає транспортуванню в обумовлений строк вказаний в заявці, дані транспорту: тягач НОМЕР_1 причіп НОМЕР_4, місце завантаження, контактні особи: Brothers Magazine Drobiowa 9(entrance from the craft shop) 83-304, пункт митного оформлення: згідно CMR, пункт перетину кордону: Рава-Руська, пункт митного очищення та дата прибуття на митницю: згідно CMR, місце розвантаження: Київ згідно CMR, необхідні документи, страхування вантажу: CMR, дата доставки вантажу: 03-04.02.2025, фрахтова сума перевезення: 2100 Євро, умови оплати: до 20-ти банківських днів по отриманню оригіналів документів.
Згідно підпункту г) п. 2.1 договору передбачено обов'язок відповідача оплатити вартість належного виконаного перевезення.
Сума перевезення згідного Договору становить 2100 Євро (по курсу НБУ на дату розвантаження, та згідно рахунку № 47 від 04.03.2025 становить 93 614,66 грн., що є погодженим сторонами.
У п. 3.1 договору зазначено, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором відповідно до його умов.
Відповідно до 5.1 договору суперечки сторін у зв'язку з реалізацією положень даного Договору, по можливості, повинні вирішуватися шляхом переговорів або шляхом подання письмової претензії. У разі, якщо сторони не досягли згоди стосовно спірного питання, то, за умови, дотримання встановленого Законом порядку доарбітражного врегулювання спору, зацікавлена Сторона може звернутися до суду за місцем розташування відповідача в порядку, що передбачений діючим законодавством України.
Згідно п. 6.2. договору даний договір підписаний і погоджений обома Сторонами, переданий факсимільним або електронним зв'язком, є офіційним документом і має повну юридичну чинність.
Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
ФОП Целоусов В.М. у повному обсязі виконав свої обов'язки передбачені договором, зокрема, 28.02.2025 подано автомобіль BK4615HP/НОМЕР_4 до місця завантаження 83-304 Zaleze Польща, та здійснено перевезення до отримувача у м. Київ Україна, про що міститься відповідна відмітка (підпис та штамп) у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №1028.
На підтвердження виконання свої зобов'язань позивачем ФОП Целоусов В.М. складено відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №47 від 04.03.2025 та рахунок на оплату №47 від 04.03.2025 на суму 93 614, 66 грн., які разом із міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №1028, позивачем 07.03.2025 скеровано засобами поштового зв'язку на адресу відповідача. Вказане поштове відправлення зазначених документів отримане відповідачем ФОП Антонюк І.А. 12.03.2025.
Згідно умов Договору строк оплати наданих послуг становить до 20 банківських днів по отриманню оригіналів документів.
За таких обставин термін оплати та початок його перебігу чітко визначений Договором, а відтак строк зобов'язань відповідача оплатити перевезення сплив 09.04.2025.
ФОП Антонюк І.А. 11.04.2025 на виконання зобов'язань частково оплатив суму 23 614, 66 грн. згідно виставленого рахунку №47 (копія платіжної інструкції від 11.04.2025 №143).
В подальшому сторонами досягнуто згоди на укладення додаткової угоди №1 від 30.04.2025 до основного договору, яка підписана та скріплена печатками. Додатковою угодою визначено графік погашення заборгованості, яка утворилася у відповідача ФОП Антонюк І.А., та відповідно кінцевий строк її погашення до 01.06.2025.
Проте, ФОП Антонюк І.А. всупереч взятим на себе зобов'язанням не було забезпечено своєчасної оплати наданих послуг, що стало наслідком виникнення боргу по їх оплаті в розмірі 70 000,00 грн.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних підприємців та громадських формувань ФОП Антонюк І.А. припинив свою діяльність з 30.04.2025 за власним рішенням.
Правовідносини, які склалися між сторонами у справі, носять характер господарських. Позовну заяву подано до суду 20.06.2028, коли підприємець Антонюк І.А. втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 73), з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Враховуючи приписи ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), припинення фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності Антонюк І.А. підприємницької діяльності, не припиняє її зобов'язань, які пов'язані з підприємницькою діяльністю і які залишаються за ним як за фізичною особою.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 70 000,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив із такого.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка мас право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену .плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій па одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Згідно статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Приписами ст. 920 ЦК України встановлена відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору перевезення. У разі порушення зобов'язань, що випливаю із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На виконання умов договору позивач надав послуги з перевезення вантажу, а відповідач прийняв їх на загальну суму 93 614,66 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 4 від 04.03.2025 та додатковою угодою №1 від 30.04.2025.
Відповідач частково оплатив на суму 23 614,66 грн.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 70 000,00 грн.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 3028,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Антонюка Івана Анатолійовича ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Целеусова Владислава Михайловича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 70 000 грн. заборгованості та 3028,00 грн. витрат на оплату судового збору.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Суддя В. М. Дем'як