вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"14" серпня 2025 р. Cправа № 902/434/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" (вул. Стрийська, буд. 86 В, кв. 1, м. Львів, Львівська обл., 79026)
до: Відділу освіти, культури, молоді та спорту Самгородоцької сільської ради (вул. Миру, 46, с. Самгородок, Хмільницький р-н., Вінницька обл., 22163)
про стягнення 3 157,50 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар удового засідання Надтока Т. О.
за участю представників сторін:
позивача: Морганюк Ю.Є.
відповідача: не з'явився
08.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Самгородоцької сільської ради про стягнення 3 157,50 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.04.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 10.04.2025 відкрито провадження у справі 902/434/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 29.04.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 10.04.2025.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 19.06.2025, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 29.04.2025 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 19.06.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 29.04.2025.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 14.08.2025, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 19.06.2025 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 14.08.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 19.06.2025, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету відповідача - 23.06.2025 о 12:44 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 23.06.2025.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що представника відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд.
25.04.2024 між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Самгородської сільської ради (відповідач, за Договором - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" (позивач, за Договором - Постачальник) укладено Договір № 62 про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 9), за яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
У пункті 2.3 Договору сторони узгодили найменування товару: код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія), а також його кількість - 200 617 кВт/год.
Відповідно до п. 3.1 Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком № 1 до цього Договору.
Згідно із п. 3.4 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачу електричну енергію в строк до 31.12.2024 року.
Пунктом 3.5 Договору визначено, що місце постачання електричної енергії наведено в Додатку № 1 до Договору.
Як передбачено пунктом 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору. Ціна 1 кВт/год електричної енергії, станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 4,20 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 2,97143 грн; регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, у розмірі, встановленому НКРЕКП - 0,52857 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,70 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію.
Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 842 591,40 грн, з урахуванням ПДВ 140 431,90 грн (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 5.3 Договору спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (Додаток № 2 до Договору).
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що ціна (сума) цього Договору розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції Учасника.
Згідно із умовами пункту 5.10 Договору, оплата електричної енергії здійснюється Споживачем виключно в грошовій формі на підставі акту приймання - передачі електричної енергії на рахунку. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється протягом 5 робочих днів від дати отримання Споживачем рахунку на оплату, але у будь якому разі, не пізніше до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії (розрахункового місяця).
У п. 5.18 Договору сторони визначили, що оплата вартості електричної Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, в якому здійснюється постачання електричної енергії.
Відповідно до п. 14.1 Договору, Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за цим Договором.
Всі зміни до цього Договору оформлюються письмовими додатковими угодами, що стають невід'ємною частиною Договору і мають переважаючу силу над положеннями Договору (п. 14.9 Договору).
У пункті 14.14 Договору сторони узгодили, що дія договору про постачання електричної енергії може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
01.11.2024 Споживачем Відділом освіти, культури, молоді та спорту Самгородоцької сільської ради - підписано заяву до Договору № 62 про постачання електричної енергії споживачу від 25.04.2024 (а.с. 18-19), якою визначено адреси об'єктів споживання та присвоєно їм ЕІС-код точки комерційного обліку (Додаток № 1 до Договору).
У комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до Договору, сторони погодили, зокрема, ціну (тариф) електричної енергії, спосіб оплати, термін надання рахунку за спожиту електричну енергію, тощо.
У подальшому Сторони уклали додаткову угоду до Договору, якою передбачено зміну ціни за одиницю товару та зменшення загальної суми Договору, а саме: відповідно до п.п. 2 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022р. та пункту 5.5 Договору, Сторони узгодили змін ціни в бік збільшення у зв'язку з коливанням ціни товару на ринку (без зміни суми договору), у зв'язку з чим вирішили: Пункт 5.1. Договору викласти в новій редакції:
« 5.1. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що визначається відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Ціна 1 кВт*год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії., становить:
5.1.1.У період з момент укладення Договору по 31.05.2024 - 4,20 грн (чотири гривні 20 копійок) з урахуванням ПДВ, у тому числі:
- ціна електричної енергії - 2,97143 грн;
- тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,52857 грн;
- податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,70 грн.;
5.1.2.У період з 01.06 .2024 року по 31.12.2024 року - 5,0520 (п'ять гривень 0520 копійок) з урахуванням ПДВ, у тому числі:
- ціна електричної енергії - 3,68143 грн.;
- тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,52857 грн.;?
- податок на додану7 вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,842 грн.» з дня його припинення або скасування затверджених Постановою Кабінет; Міністрів України №1178 ВІЇ 12.10.2022 р. та становить за 1 кВт*год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії:
- у період з моменту укладення Договору по 31.05.2024 року - 4,20 грн; (чотири гривні 20 копійок) з урахуванням ПДВ, у тому числі:
- ціна електричної енергії - 2,97143 грн;
- тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,52857 грн;
- податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,70 грн;
- у період з 01.06.2024 року по 31.12.2024 року - 5,0520 (п'ять гривень 0520 копійок) з урахуванням ПДВ, у тому числі:
- ціна електричної енергії - 3,68143 грн;
- тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,52857 грн;
- податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,842 грн»
Оплата за спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді здійснюється за ціною (тарифом), визначеною договором за результатами публічної закупівлі за 1 кВт*год (1 МВт* год).
2. Сторони погодили, що у зв'язку із збільшенням ціни, в подальшому буде відкориговано обсяг електричної енергії у сторону зменшення з урахуванням фактичних даних за результатами місячного періоду, відповідно загальна сума Договору, що передбачена у Договорі (з врахуванням раніше укладених додаткових угод до Договору) - залишається без змін.
Судом встановлено, що позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу у період травень-липень 2024 на загальну суму 91428,88 грн, що підтверджується: Актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0003089 від 31.05.2024р. на суму 68 124, 00 грн; Актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0003755 від 30.06.2024 на суму 20 147,38 грн; Актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0004331 від 31.07.2024 на суму 4 950,00 грн.
За поставлену електричну енергію відповідач розрахувався частково в розмірі 88 271, 38 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1388 від 28.06.2024, №1321 від 28.06.2024, №1322 від 28.06.2024, №1572 від 29.07.2024, таким чином заборгованість по Договору № 62 від 25.04.2025 за поставлену електричну енергію у липні 2024 становить 3 157,50 грн, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 пo 25.02.2025.
Остаточних розрахунків відповідачем здійснено не було.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за липень 2024 в сумі 3 157,50 грн.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
За приписами частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
У відповідності до частин шостої та сьомої статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до частин другої, четвертої, дев'ятої статті 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Оператор системи передачі та оператори систем розподілу забезпечують приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у порядку, встановленому статтею 21 цього Закону. Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Правила роздрібного ринку оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Регулятора та електропостачальників. Споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.
Згідно із частиною другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до умов Договору № 62 про постачання електричної енергії споживачу від 25.04.2024, а також з урахуванням положень Додаткової угоди №1 від 28.05.2024, позивач здійснив постачання електроенергії на об'єкти відповідача у період з травня - липень 2024 року. Загальний обсяг поставки склав на суму 93 221,38 грн, з яких відповідач сплатив лише 90 063,88 грн.
Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Таким чином, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не здійснив вчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником (позивачем) за спожиту електричну енергію у загальному розмірі 3 157,50 грн.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами
Частиною 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електропостачальники мають право, серед іншого, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. При цьому частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 ГК України.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строки, а також приймаючи до уваги викладені вище обставини та доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договору № 62 про постачання електричної енергії споживачу від 25.04.2024, а також з урахуванням положень Додаткової угоди № 1 від 28.05.2024, у розмірі 3 157,50 грн обґрунтованими та законними.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Самгородоцької сільської ради (вул. Миру, 46, с. Самгородок, Хмільницький р-н., Вінницька обл., 22163, код ЄДРПОУ 44060535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" (вул. Стрийська, буд. 86 В, кв. 1, м. Львів, Львівська обл., 79026, код ЄДРПОУ 42827548) 3 157,50 грн основного боргу та 3 028 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 28 серпня 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи