вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" серпня 2025 р. Справа№ 925/887/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: ОСОБА_1
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання Король Я.П.,
розглянувши апеляційну скаргу Іоанно-Богословської парафії Київської єпархії Української православної церкви
на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2025
(повний текст складено та підписано 25.01.2025)
у справі № 925/887/24 (суддя - Гладун А.І.)
за позовом Звенигородської міської ради
до Іоанно-Богословської парафії Київської єпархії Української православної церкви
про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням
за участю представників сторін:
від позивача: Трембовецька А.М.
від відповідача: Токар О.М.
Звенигородська міська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Іоанно-Богословської парафії Київської єпархії Української православної церкви про усунення перешкод у користуванні Звенигородській міській раді нежитловими приміщеннями загальною площею 382,8 м. кв., що знаходяться за адресою: вул. Шевченка, 49, село Моринці Звенигородського району Черкаської області, шляхом звільнення вказаного нежитлового приміщення та надання доступу до нежитлового приміщення власнику - Звенигородській міській раді.
В обґрунтування позовних вимог, позивач стверджує, що відповідач незаконно використовує нежитлове приміщення комунальної форми власності без відповідних підтверджуючих документів, що обмежує право позивача на вільне користування та розпорядження приміщенням.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.01.2025 у справі № 925/887/24 позов задоволено повністю.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач використовує спірне приміщення без достатніх правових підстав та згоди позивача, порушуючи право власника на вільне користування своїм майном.
За висновком місцевого господарського суду, набуття відповідачем права постійного користування земельною ділянкою, за умови доведення цього юридичного факту відповідно до передбачених законом підстав та порядку надання земельної ділянки у постійне користування, не має наслідком виникнення у відповідача речового права користування нерухомим майном, що знаходиться на земельній ділянці.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Іоанно-Богословська парафія Київської єпархії Української православної церкви подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2025 у справі № 925/887/24 та ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог Звенигородської міської ради Черкаської області до Іоанно-Богословської парафії Київської єпархії Української православної церкви про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.
За твердженням скаржника, судом залишилось нез'ясованим підстава заявленої вимоги, як то - в чому полягає порушення права позивача, які саме дії у складі права власності позивач не може вчинити з урахуванням тих обставин, що спірне приміщення передане відповідачу на законних підставах та використовується за призначенням.
Також скаржник наполягає, що суд допустив неправомірне порушення прав відповідача як належного землекористувача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/887/24 за апеляційною скаргою Іоанно-Богословської парафії Київської єпархії Української православної церкви на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2025.
05.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому позивач вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 задоволено заяву колегії суддів у складі головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів Суліма В.В., Гаврилюка О.М. про самовідвід від розгляду справи № 925/887/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 для розгляду справи № 925/887/24 сформовано колегію у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів: Яценко О.В., Іоннікової І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 справу № 925/887/24 прийнято до провадження новим складом колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, розгляд справи призначено на 28.05.2025.
Судове засідання призначене на 28.05.2025 не відбулося.
У зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 апеляційну скаргу Іоанно-Богословської парафії Київської єпархії Української православної церкви на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2025 у справі № 925/887/24 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б., призначено справу № 925/887/24 до розгляду на 18.06.2025.
В судовому засіданні 18.06.2025 оголошувалась перерва до 09.07.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 розгляд справи було відкладено на 20.08.2025.
У зв'язку зі звільненням у відставку судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді: Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 апеляційну скаргу Іоанно-Богословської парафії Київської єпархії Української православної церкви на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2025 у справі № 925/887/24 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1, судді: Скрипка І.М., Михальська Ю.Б., призначено справу № 925/887/24 до розгляду на 20.08.2025.
Представник скаржника в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, доводячи її безпідставність.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Звенигородська міська рада Черкаської області в результаті адміністративної реформи є правонаступником Моринської сільської ради Черкаської області.
26.02.2021 Звенигородська міська рада прийняла рішення № 6-7, яким затвердила передавальні акти Моринської сільської ради та Виконавчого комітету Моринської сільської ради, прийняла у комунальну власність Звенигородської міської ради майно і, зокрема, приміщення школи (церква) та передала зазначене майно від Звенигородської міської ради в оперативне управління Виконавчому комітету Звенигородської міської ради, Відділу культури, молоді, спорту та туризму Звенигородської міської ради, Відділу освіти Звенигородської міської ради (додатки № 3-6).
Звенигородська міська рада є власником нежитлової будівлі, площею 382,8 кв.м, за адресою: Черкаська обл, Звенигородський р-н, с. Моринці, вул. Шевченка, 49. Право комунальної власності Звенигородської міської ради на нежитлову будівлю зареєстровано 31.05.2022 державним реєстратором Виконавчого комітету Звенигородської міської ради на підставі рішення органу місцевого самоврядування №1-18/VIII від 08.12.2020 та №6-7 від 26.02.2021, номер запису речового права 46963386, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1433308671212).
Місцевим господарським судом також встановлено, що спірна нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 7121284000:01:003:0417, площею 0,7 га.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні зареєстровані речові права на земельну ділянку, кадастровий номер 7121284000:01:003:0417, площею 0,7 га, за адресою: Черкаська обл, Звенигородський р-н, с. Моринці, вул. Шевченка, 49.
Проте, відповідно до кадастрової справи Моринської сільської ради на земельну ділянку кадастровий номер 7121284000:01:003:0417 за адресою: с. Моринці, вул. Шевченка, 49, формування земельної ділянки відбулося на підставі рішення Моринської сільської ради від 16.09.2014 № 36-22/VI та розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, загальною площею 0,7000 га, земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням - 03.04. Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій. Проект землеустрою розроблений 20.09.2018. У проекті землеустрою наявне обґрунтування місяця розташування та розміру земельної ділянки запроектованої до відведення в постійне користування, та вказана площа 0,7000 га. На запроектованій земельній ділянці, яка відносилася на період відведення (2018) до земель комунальної власності Моринської сільської ради, розташована капітальна нежитлова будівля загальною площею 382,8 кв. м, яка внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1433308671212. У проекті землеустрою наявний висновок державної експертизи земельної документації від 06.05.2019 № 4662/82-19, в якому зауваження та пропозиції до проекту відсутні.
Матеріали справи свідчать, що позивач як власник нежитлової будівлі, площею 382,8 кв.м, за адресою: Черкаська обл, Звенигородський р-н, с. Моринці, вул. Шевченка, 49, неодноразово звертався до відповідача про звільнення вказаної будівлі.
Так, 03.05.2022 позивач звернувся до відповідача (лист №350/01-21) та вимагав невідкладно до 16.05.2022 звільнити безпідставно зайняте приміщення початкової школи за адресою: с. Моринці, вул. Шевченка, 49. Лист від 03.05.2022 передав відповідачу староста Моринського старостинського округу, про що 13.06.2022 склав акт.
09.06.2022 позивач звернувся до відповідача (лист №453/01-21) та вимагав терміново звільнити приміщення початкової школи за адресою: с. Моринці, вул. Шевченка, 49. У разі потреби отримати приміщення в оренду чи викупу зайнятого об'єкта нерухомості позивач запропонував відповідачу звернутися із заявою про врегулювання правових підстав користування будівлею. Лист позивача від 09.06.2022 відповідач отримав поштою 14.06.2022.
Також, 09.06.2022 працівники Відділу комунального майна та захисту довкілля виконавчого комітету Звенигородської міської ради провели обстеження будівлі і встановили, що в будівлі за адресою: с. Моринці, вул. Шевченка, 49, незаконно перебуває Іоанно-Богословська парафія Київської єпархії Української православної церкви, яку очолює протоієрей Корнєєв О.В., про що склали та підписали акти.
20.03.2023 позивач звернувся до відповідача (лист №281/01-21) та вимагав невідкладно звільнити незаконно займану нежитлову будівлю комунальної власності в с. Моринці, вул. Шевченка, 49,. Лист 23.03.2023 вручено відповідачу.
10.04.2023 позивач склав довідку №384/01-27 про балансову вартість будівлі станом на 10.04.2023, відповідно до якої первісна (балансова) вартість будівлі становить 21880 грн, знос -100%, залишкова (балансова) вартість - 0 грн.
14.03.2024 працівники позивача провели обстеження будівлі і встановили, що в будівлі за адресою: с. Моринці, вул. Шевченка, 49, незаконно перебуває Іоанно-Богословська парафія Київської єпархії Української православної церкви, яку очолює протоієрей Корнєєв О.В. та проводить публічні релігійні заходи, про що склали та підписали акт.
Судом першої інстанції встановлено, що Іоанно-Богословська парафія Київської єпархії Української православної церкви використовує нежитлову будівлю, площею 382,8 кв.м, за адресою: с. Моринці, вул. Шевченка, 49, для проведення богослужінь.
Так, Іоанно-Богословська парафія Київської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 35927263), керівником якої є Корнеєв Олег Володимирович, зареєстрована 03.10.1991, що підтверджується поданим відповідачем свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
15.05.1996 Виконавчий комітет Моринської сільської Ради народних депутатів ухвалив рішення, яким вирішив передати приміщення музичної школи на баланс Моринської Іоанно-Богословської церкви для розміщення в ньому церковної служби.
15.05.1996 Виконавчий комітет Моринської сільської Ради народних депутатів прийняв рішення № 28 про передачу приміщення музичної школи на баланс Моринської Іоанно-Богословської церкви для розміщення в ньому церковної служби.
21.08.1997 IX сесія XXII скликання Моринської сільської ради прийняла рішення № 4-9/22, яким на підставі ст. 7 п. 8 Земельного кодексу України вирішила надати у постійне користування церкві Іоанна Богослова с. Моринці земельну ділянку у розмірі 0,88 га (територія церкви і садка).
24.05.2023 мешканці с. Моринці та парафіяни Української православної церкви Уманської єпархії Іоанно-Богословського храму надіслали позивачу заяву, у якій просили надати в оренду на 49 років з подальшим викупом для богослужінь приміщення початкової школи (церкви) за адресою: с. Моринці, вул. Шевченка, 49.
26.06.2023 позивач надіслав відповідачу листа № Ко-477/01-13, яким повідомив про неможливість надання приміщення початкової шкоди в оренду, пославшись на рішення Звенигородської міської ради від 11.11.2022 № 20-69 "Про заборону діяльності УПЦ МП (офіційно Українська православна церква) на території Звенигородської міської територіальної громади" та судовий розгляд справи про усунення перешкод Звенигородській міській раді у користування нежитловим приміщенням.
22.08.2023 відповідач надіслав позивачу листа, у якому стверджував про безпідставну вимогу про звільнення приміщення, просив прийняти рішення про залишення вказаного приміщення громаді для здійснення богослужінь
22.09.2023 позивач надіслав відповідачу листа №К-762/01-13, у якому повідомив про безпідставне зайняття приміщення.
11.12.2024 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надіслало відповідачу листа № 29-23-0.2-8540/2-24, у якому повідомило, що не має можливості підтвердити або спростувати інформацію, що земельні ділянки, площами 0,88 га та 0,7 га, є одним і тим самим об'єктом та не може надати інформацію щодо розбіжності площ.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Стаття 395 ЦК України передбачає речові права на чуже майно: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
За ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Отже, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, у даному випадку передання майна на баланс відповідача, за умови доведення виконання рішення сільської ради, не є підтвердженням виникнення речового права на чуже майно. Факт перебування майна на балансі підприємства не може вважатися підтвердженням права власності на це майно, а є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності підприємства (постанови Верховного Суду від 31.08.2018 у справі № 924/1020/17, від 11.06.2019 у справі № 918/1400/14, від 12.10.2022 у справі №922/2773/21).
Колегія суддів також звертає увагу, що у 1996 році Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачав, що релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом (ч. 3 ст. 18).
При цьому, згідно із ст. 17 наведеного Закону релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.
Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.
Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому ЗК України та іншими законодавчими актами України.
Таким чином, згідно із Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", в редакції чинній на 1996 рік, правовою підставою користування релігійною організацією будівлею був відповідний договір.
Враховуючи, що передана на баланс відповідачу у 1996 році будівля була музичною школою, а не культовою спорудою, в силу приписів ч. 1 ст. 17 Закону зазначене нерухоме майно могло бути передане виключно на підставі договору про надання в користування релігійній організації будівлі.
Засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності визначалось орендою. Відносини щодо оренди державного майна регулювалися договором оренди, Законом України "Про оренду державного майна" та іншими актами законодавства України.
На сьогоднішній день, правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 9 якого забороняє передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку, крім передачі релігійній організації в безоплатне користування або позичку державного або комунального майна, яке є культовим майном, зокрема культовою будівлею, спорудою, з метою проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній, процесій, ритуалів, молитов, служінь, релігійних зібрань, релігійної освіти та забезпечення інших видів релігійної практики в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 17 Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації мають право отримувати у безоплатне користування культові будівлі, споруди і майно, що перебувають у державній та/або комунальній власності, з метою проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній, процесій, ритуалів, молитов, служінь, релігійних зібрань, релігійної освіти та забезпечення інших видів релігійної практики відповідно до внутрішніх настанов релігійної організації у порядку, встановленому законом.
Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.
Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Земельні ділянки, що надаються релігійним організаціям у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності.
Земельний кодекс України 1990 року передбачав, що релігійним організаціям земля надається у постійне користування Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності (ст. 7).
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу 1990 року право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу 1990 року при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст. 23 цього Кодексу.
Отже, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, набуття відповідачем права постійного користування земельною ділянкою, за умови доведення цього юридичного факту відповідно до передбачених законом підстав та порядку надання земельної ділянки у постійне користування, не має наслідком виникнення у відповідача речового права користування нерухомим майном, що знаходиться на земельній ділянці.
Культова будівля, споруда - це будівля або споруда, що є об'єктом нерухомого майна, спеціально призначена для задоволення релігійних потреб шляхом проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній, процесій, ритуалів, молитов, служінь, релігійних зібрань та забезпечення інших видів релігійної практики.
Доказів віднесення спірного комунального нерухомого майна (приміщення музичної чи початкової школи) до культової будівлі/споруди (спеціально призначеної для задоволення релігійних потреб) матеріали справи не містять.
Таким чином, встановлені обставини свідчать, що, хоч з 1996 року Іоанно-Богословська парафія Київської єпархії Української православної церкви і користувалася спірним нерухомим майном за згодою власника, проте на даний час будівля перебуває в користуванні відповідача без відповідної правової підстави і власник не погоджується на укладення договору.
Перебування відповідача у приміщенні без відповідної правової підстави порушує права територіальної громади на вільне розпорядження своїм майном.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Згідно із ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Скаржником в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не спростовано обґрунтованість позовних вимог, не доведено законності свого перебування у спірному об'єкті нерухомого майна комунальної власності.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Іоанно-Богословської парафії Київської єпархії Української православної церкви на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2025 у справі № 925/887/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2025 у справі № 925/887/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 925/887/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 21.08.2025.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка