ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
25 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/796/21(522/21417/17)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Поліщук Л.В.;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 (повний текст складено та підписано 19.09.2024) суддя Грабован Л.І.
по справі № 916/796/21(522/21417/17)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-2013"
до ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів
08.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 по справі №916/796/21(522/21417/17).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 по справі №916/796/21(522/21417/17) до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/796/21(522/21417/17).
18.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/796/21(522/21417/17).
Разом з апеляційною скаргою від представника Апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення Відповідачем отримано не було, про його наявність ОСОБА_1 стало відомо випадково на початку липня 2025 року від сторонніх осіб.
Згідно з вимогами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У своєму клопотання представник Апелянта зазначає, що оскаржуване рішення Відповідачем отримано не було, про його наявність ОСОБА_1 стало відомо випадково на початку липня 2025 року від сторонніх осіб.
При цьому, представник Апелянта зазначає, що місцем проживання Відповідача є: АДРЕСА_1 , проте судом не було направлено ані ухали, ані оскаржуване рішення на адресу Відповідача.
На переконання Апелянта, з метою повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, належного повідомлення Відповідача про дату, час та місце судового засідання, господарський суд зобов'язаний був направити процесуальні документи Відповідачу в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазькою конвенцією 1965 року).
Апелянт також зазначає, що є незрозумілим направлення копій процесуальних документів за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, Апелянт, посилаючись на ч.6-8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Разом з тим, Апелянт стверджує , що судом вказані вимоги закону не були здійснені, що призвело до порушення прав Відповідача щодо обізнаності про наявність судового спору.
Крім того, Апелянт стверджує, що матеріали справи не містять доказів наявності повноважень у представника ОСОБА_1 представляти інтереси останнього в господарському суді, а тому, на переконання Апелянта, суд помилково направляв процесуальні документи на адресу адвоката.
З огляду на зазначене, оскільки ОСОБА_1 не приймав участі у судових засіданнях, копія рішення ним отримана не була, Апелянт вважає, що наявні підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 256 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
З матеріалів справи вбачається, що всі процесуальні документи по справі, у тому числі оскаржуване рішення, направлялись на адресу: АДРЕСА_2.
Колегія суддів звертає увагу, що саме така адреса ОСОБА_1 була вказана в апеляційній скарзі від 30.04.2021 (вх.№49683/21) на рішення Примормького районного суду м. Одеси від 02.04.2021 у справі №522/3841/17, з відміткою про те, що інші засоби зв'язку у Відповідача відсутні. Представником у даній справі був адвокат Рублевський Антон Павлович, який вказав у якості засобів зв'язку номер телефону: НОМЕР_1 та електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1
Отже, посилання Апелянта на те, чому суд першої надсилав процесуальні документи саме на цю адресу є безпідставними.
При цьому, суд звертає увагу, що справа розглядалась тривалий час, представниками Відповідача були різні особи, останньою з яких є саме адвокат Рублевський Антон Павлович.
З матеріалів справи № 916/796/21 вбачається, що 21.05.2020 між адвокатом Рублевським Антоном Павловичем та ОСОБА_1 укладено угоду №21/05-2020 про надання правової допомоги відповідно до п.2 якої адвокат здійснює представництво інтересів клієнта в будь-яких судових та правоохоронних органах України. Згідно з п.3 даної угоди адвокат користується правами, передбаченими Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також правами, наданими законодавством України представнику (захиснику) особи, а саме: подавати від імені клієнта заяви, клопотання, позови, отримувати оригінали рішень, документів, заяв тощо. Будь-яких обмежень у представництві інтересів клієнта немає.
Угода підписана адвокатом Рублевським А.П. та ОСОБА_1 та скріплена печатками. Строку дії даної угоди не зазначено.
Крім того, в матеріалах справи наявна Заява від 17.06.2020 відповідно до якої ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відкликають усі надані раніше повноваження на наступних представників інтересів у судових інстанціях України, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12 у справах, в тому числі, №522/21417/17.
Згідно з цією заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підтверджують надання повноважень та представництва інтересів у судових установах усіх інстанції, господарських, апеляційних, касаційних судах (у тому числі Верховному суді), адміністративних судових органах при веденні цивільних справ з усіма правами, якими наділений законом позивач, відповідач, треті особи, потерпілий, в тому числі з правом закінчення справи мировою угодою, визнанням чи відмови повністю або частково від позовних вимог, зміни предмета позову, збільшення або зменшення позовних вимог, оскарження рішень, ухвал та постанов суду, в тому числі апеляційного суду громадянину України Рублевському Антону Павловичу .
Колегія суддів звертає увагу, що доказів припинення повноважень представника Рублевського Антона Павловича матеріали справи не містять.
Судова колегія звертає увагу, що судами різних інстанцій, у тому числі Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, процесуальні документи направлялись саме за вказаною представником адресою: АДРЕСА_2 , а також на електронну адресу представника Відповідача Рублевського Антона Павловича про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.
Щодо посилань Апелянта на порушення судом першої інстанції вимог ч.6-8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія звертає увагу, що Господарським судом Одеської області було здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та відповідно до Відповіді № 803471 від 24.09.2024 та Відповіді №803527 від 24.09.2024 за вказаними параметрами особу не знайдено.
Відповідно до ч. 10 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
В матеріалах справи наявні докази розміщення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України щодо повідомлень ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.
Колегія суддів також звертає увагу, що судом першої інстанції клпії процесуальних документів надсилались на адресу представника ОСОБА_1 Рублевського А.П. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а також ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Саме за вказаною представником адресою, було надіслано оскаржуване рішення.
Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З поштових повідомлень наявних в матеріалах справи, адресатом якого є ОСОБА_1 , вбачається, що відправлення не були ним отримані, про що підприємством поштового зв'язку «Укрпошта" робились відмітки про повернення поштового повідомлення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що в разі якщо процесуальні документи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений належним чином. Доказом такого повідомлення є наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, повернуті відділенням поштового зв'язку.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Крім того, судом першої інстанції надсилалась кореспонденція, у тому числі оскаржуване рішення, на електронну адресу представника ОСОБА_1 адвоката Рублевського А.П., зазначену представником: ІНФОРМАЦІЯ_1
Отже, вказане свідчить, що судом першої інстанції вживались всі необхідні заходи для повідомлення сторони про відкриття провадження у даній справи та про результати її розгляду.
Незрозумілим також є посилання представника на 96-рійчний вік ОСОБА_1 , як на поважну підставу для поновлення процесуального строку. При цьому, з наявних в матеріалах справи №916/796/21 заяв свідка ОСОБА_1 , останній особисто вказує, що датою його народження є ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже у 2025 році вік Відповідача становить 87 років.
Крім того, положеннями статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що відповідно до частин першої, другої статті 2 та частини першої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 24.09.2024 забезпечено надання загального доступу до рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 по справі №№916/796/21(522/21417/17).
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується з рішеннями суду попередньої інстанції і ставить під сумнів їх законність.
Апеляційним судом враховано, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
При цьому, у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК України).
Отже, суд апеляційної інстанцій не встановив наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Тому, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необґрунтованими, які пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами, є такими, що не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання апеляційної скарги у встановлений законом строк, у зв'язку з чим визнаються судом неповажними.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
З огляду на зазначене, судова колегія, розглянувши клопотання представника Апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, вважає, що підстави для поновлення строку, вказані Заявником, не можуть бути визнані поважними, оскільки носять суто суб'єктивний характер та не є непереборними в розумінні чинного законодавства.
Крім того, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", встановлені ставки судового збору в таких розмірах:
- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;
- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-2013" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів; стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс-2013» грошові кошти за договором купівлі-продажу, посвідченим 23.04.2014р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрованим за №1016, у розмірі 974 178 (дев'ятсот сімдесят чотири тисячі сто сімдесят вісім), інфляційне збільшення суми боргу за період з 01.01.2015р. по 25.09.2017р. в розмірі 720 891 (сімсот двадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна гривня) грн. 72 коп.; три проценти річних від простроченої суми за період з 01.01.2015р. по 25.09.2017р. у розмірі 79 909 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 26 624 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 69 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням, Відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 39 937,03 грн (26624,69 грн х 150% = 39 937,03 грн)
До вказаної апеляційної скарги доказів сплати судового збору апелянтом взагалі не додано.
Таким чином, заявником апеляційної скарги не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.
Крім того, відповідно до п.1 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Відповідно ч. 1, ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Як вбачається з документів доданих до апеляційної скарги, на підтвердження повноважень діяти в інтересах Відповідача адвокатом Гайдай Яніною Федорівною наданано ордер серії ВН №1361793 на ім'я ОСОБА_1.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем у даній справі є ОСОБА_1. Отже такий ордер викликає сумніви у судової колегії щодо наявності повноважень представника діяти від імені Відповідача.
Згідно із зазначеними в ордері відомостями його видано на підставі договору про надання правової допомоги/ доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №б/н від 30.06.2025.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.9 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Разом з тим, копію такого договору представником до апеляційної скарги не надано, матеріали справи копії такого договору не містять.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.258 Господарського процесуального кодексу України, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу (ч. 2 ст. 260 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
Сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 по справі №916/796/21(522/21417/17) становить 39 937,03 грн.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху та надати Скаржнику строк для можливості усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду апеляційної інстанції у передбачені законодавством строки, надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також надання представником апелянта доказів наявності повноважень представника діяти від імені ОСОБА_1.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що з урахуванням приписів ч.4 ст.260 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.
Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.3 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Крім того, судова колегія звертає увагу апелянта на те, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, рахування строку на усунення недоліків апеляційної скарги буде відбуватись з дати отримання судом інформації про доставку представнику апелянта даної ухвали в його електронний кабінет.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 по справі №916/796/21(522/21417/17) на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без руху з наданням строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 по справі №916/796/21(522/21417/17) без руху.
2. Повідомити Апелянта про необхідність подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та наданням суду доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законодавством строк, надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також надання доказів наявності повноважень представника діяти від імені Відповідача у строк протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до п. 4 ч.1. 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
Л.В. Поліщук