79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" серпня 2025 р. Справа №914/2381/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Хом'як Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури б/н від 11.04.2025 (вх.ЗАГС. №01-05/1109/25 від 11.04.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 (суддя Запотічняк О.Д., повний текст складено 31.03.2025)
у справі №914/2381/24
за позовом: Керівника Жовківської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі позивача: Кам'янка-Бузької міської ради Львівського району Львівської області, м. Кам'янка-Бузька, Львівська обл.,
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів,
про: усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки
за участю представників:
від прокуратури: прокурор Винницька Л.М.;
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: представник Телічак Ю.В.;
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 у справі №914/2381/24 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити; судові витрати покласти на відповідача, стягнувши їх на користь Львівської обласної прокуратури.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2025, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк на подання відзиву до 23.05.2025, призначено розгляд справи на 28.05.2025.
07.05.2025 відповідач подав відзив (вх.№01-04/3543/25) на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відкладено розгляд справи на 18.06.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 відкладено розгляд справи на 13.08.2025.
В судовому засіданні 13.08.2025 прокурор надала суду пояснення щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Представниця відповідача щодо доводів апеляційної скарги заперечила, надавши суду свої пояснення.
Позивач явки представника в судове засідання не забезпечив.
Заслухавши пояснення прокурора та представниці відповідача, після судових дебатів, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та в порядку, визначеному у ст.219 ГПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 21.08.2025.
В судовому засіданні 21.08.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке:
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції
Керівник Жовківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради Львівського району Львівської області до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у результаті державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га було порушено водоохоронну зону уздовж річки Західний Буг, а землі в межах прибережної захисної смуги були сформовані як землі сільськогосподарського призначення, що створило перешкоди для власника у ефективному використанні зазначеної ділянки як земель водного фонду та є порушенням вимог статей 61 Земельного кодексу України та 89 Водного кодексу України, відповідно до яких землі прибережних захисних смуг віднесені до природоохоронних територій з обмеженою господарською діяльністю.
Без скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки вона буде обліковуватися як земля сільськогосподарського призначення, на яку не поширюється режим обмеженої господарської діяльності. В результаті цього неможливо буде здійснити розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж водогосподарських зон та прибережної захисної смуги.
Відповідно до статей 16 та 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий номер скасовується лише в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. У разі скасування реєстрації також закривається відповідна поземельна книга.
Враховуючи наведене, зважаючи на порушення правової регламентації щодо використання земель прибережних захисних смуг, прокуратура звернулася до суду з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 для відновлення належного правового статусу цієї ділянки та усунення порушень природоохоронного законодавства.
Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га була здійснена відповідно до чинного законодавства на підставі належно оформленої технічної документації із землеустрою, зокрема, під час реєстрації були дотримані всі вимоги Закону України “Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.
Окрім того, відповідач наголошував на тому, що Кам'янка-Бузька міська рада як власник спірної земельної ділянки не позбавлена можливості на встановлення обмежень та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки у випадку наявності таких підстав; вчинення Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області перешкод у прийнятті рішення органом місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки у цьому випадку не доведено.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов таких висновків:
- надані документи та матеріали справи не підтверджують наявність порушень прав територіальної громади Кам'янка-Бузької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га;
- не надано доказів, які б свідчили про існування будь-яких перешкод у користуванні чи розпорядженні цією земельною ділянкою органами місцевого самоврядування або іншими органами;
- право змінювати цільове призначення земельних ділянок у цьому спорі належить Кам'янка-Бузькій міській раді;
- зміна цільового призначення земель комунальної форми власності є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, яка проводиться на підставі відповідних проектів землеустрою, що мають затверджуватись рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку;
- суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі;
- прокурор не довів існування будь-яких правових або фактичних перешкод з боку відповідача щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, що підтверджується наданими доказами та матеріалами справи, зокрема, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про порушення прав територіальної громади Кам'янка-Бузької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га.
Узагальнені доводи апелянта (прокурора) та заперечення відповідача
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:
- в результаті держаної реєстрації земельної ділянки з кадастровим №4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га порушено водоохоронну зону вздовж річки Західний Буг, а землі в межах прибережної захисної смуги сформовано як землі сільськогосподарського призначення; згідно з положеннями ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України землі прибережних захисних смуг віднесені до природоохоронних територій з режимом обмеженої господарської діяльності, у межах яких забороняється розорювання земель, садівництво та городництво тощо, водночас, без скасування права власності та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі вказаної земельної ділянки, землі водного фонду будуть обліковуватись як землі сільськогосподарського призначення, а отже на них не буде поширюватись режим обмеженої господарської діяльності;
- існування вказаної ділянки унеможливлює виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж водогосподарських зон та прибережної захисної смуги в цілому уздовж річки Західний Буг, таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером №4622110100:19:000:0060 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об'єкт (об'єкти) земельних відносин з іншим цільовим призначенням;
- статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки; у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна поземельна книга, отже, з метою реального поновлення прав громадян щодо користування об'єктами права державної та комунальної власності для задоволення своїх потреб, реєстрація права власності Кам'янка-Бузької міської ради та державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 підлягає скасуванню;
- ефективним способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст.16 ЦК України та ст.152 ЗК України, буде відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав або створення небезпеки порушення прав та скасування державної реєстрації земельної ділянки як об'єкта цивільних прав;
- суд першої інстанції неправильно визначив зміст спірних правовідносин, у зв'язку з чим неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, що призвело до формування висновку про відсутність порушеного права та будь-яких перешкод, які чинить відповідач у користуванні та розпорядженні територіальною громадою спірною земельною ділянкою;
- не ґрунтується на жодних нормах законодавства позиція суду про те, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, зокрема зміну цільового призначення землі;
- суд першої інстанції залишив поза увагою обґрунтовані доводи прокурора про наявність перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, які пов'язані із наявністю незаконної державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка сформована за рахунок земель водного фонду та може бути скасована не інакше, як за рішенням суду;
- формуючи висновок про недоведеність позовних вимог, суд не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, а саме положення ст. ст. 58, 60, 61 ЗК України та ст. ст. 4, 88, 89 ВК України та висновки Верховного Суду про їх застосування;
- належними та допустимими доказами, поданими прокурором на підтвердження своїх позовних вимог, підтверджується факт формування спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель зайнятих прибережною захисною смугою вздовж річки Західний Буг, що відповідно до ст. 58 ЗК України, ст. 4 ВК України є землями водного фонду;
- факт незаконної державної реєстрації спірної земельної ділянки свідчить про порушення вимог ЗК України та ВК України щодо визначення цільового призначення земельної ділянки через віднесення земель водного фонду в межах прибережної захисної смуги до категорії земель сільськогосподарського призначення, а також порушення зони уздовж річки Західний Буг;
- відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом;
- суд не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.05.2018 (справа №469/1393/16-ц), відповідно до яких існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону та відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом; при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК;
- спірна земельна ділянка незаконно сформована за рахунок земель водного фонду, що свідчить про те, що в Державний земельний кадастр всупереч вимогам ст. ст. 18-20, ст. 58 ЗК України внесено відомості про категорію земель (землі сільськогосподарського призначення) та вид використання земельної ділянки (землі запасу), однак спірна земельна ділянка в силу вимог ст. 58 ЗК України відноситься до земель водного фонду;
- за наявності у технічній документації відомостей про те, що земельна ділянка, яка формується, безпосередньо межує з річкою Західний Буг і включає її прибережну захисну смугу, незаконне формування земельної ділянки за категорією - землі сільськогосподарського призначення, та подальша наявність відомостей про неї в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей;
- незаконне формування спірної земельної ділянки та подальша наявність відомостей про неї в Державному земельному кадастрі порушує принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей;
- вказавши, що повноваження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки у спірному випадку належать органу місцевого самоврядування, тобто Кам'янка-Бузькій міській раді, суд поклав на орган місцевого самоврядування додатковий тягар щодо усунення недоліків при формуванні спірної земельної ділянки, які допущені ГУ Держгеокадастру у Львівській області за результатами інвентаризації, проведеної з порушенням закону (в т.ч. і шляхом витрачання коштів місцевого бюджету на розроблення нової документації із землеустрою);
- відповідно до положень Земельного та Водного кодексів України землі водного фонду не можуть бути передані в користування для цілей, не передбачених чинним законодавством, законодавством віднесено такі землі до тих видів майна, що не можуть бути предметом вільного обігу й за своїм правовим режимом мають відповідні обмеження у цивільному обороті, проте, оскаржуваною у цій справі державною реєстрацією спірної земельної ділянки як об'єкту цивільних прав фактично у цивільний оборот введено обмежено оборотоздатні землі у якості земель сільськогосподарського призначення;
- при обранні способу захисту прокурор застосував положення ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, якими передбачено право звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках;
- в ході виконання судових рішень за позовами прокурорів, предметом яких є незаконно віднесені до інших категорій земельні ділянки, важливим є відновити статус таких земель та цільове призначення, яке існувало до порушення (як земель водного фонду, лісогосподарського призначення, історико-культурного призначення, тощо) шляхом скасування реєстрації таких земель у Державному земельному кадастрі, оскільки без такого скасування вони й надалі залишатимуться в категорії земель, що незаконно визначені;
- в позовній заяві, спрямованій на захист земель, особливо обмежених в обороті, важливим є зазначення вимог про скасування їх державної реєстрації в Державному земельному кадастрі;
- Головне управління Держгеокадастру у Львівській області є державним органом, уповноваженим вносити відомості в Державний земельний кадастр та здійснювати державну реєстрацію земельних ділянок чи її скасовувати на підставі судового рішення;
- вимога про скасування реєстрації земельної ділянки фактично має на меті припинення існування такої ділянки як об'єкту цивільного права і, відповідно, впливає на припинення прав особи, за якою зареєстроване таке право, подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2024 (справа №917/623/22);
- позовні вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, у зв'язку з незаконним її формуванням відповідає змісту порушеного права та є ефективним способом захисту його порушених прав, такі висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08.08.2024 (справа № 917/1024/22), від 22.05.2024 (справа № 916/1750/22), від 20.12.2023 (справа № 916/1517/22);
- вирішення питання щодо визначення категорії земель та виду цільового призначення земельних ділянок не обмежене власним розсудом компетентного органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного та водного законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів;
- внаслідок вчинення оспорюваної державної реєстрації земельної ділянки порушено водоохоронну зону уздовж річки Західний Буг, а землі в межах прибережної захисної смуги сформовано як землі сільськогосподарського призначення, що беззаперечно створює перешкоди власнику (територіальній громаді) щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою як землями водного фонду;
- позовну вимогу про скасування реєстрації земельної ділянки слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном;
- позовна заява прокурора у цій справі спрямована на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме додержання законності при встановленні цільового призначення земель та їх використання, а саме закріплення в законному порядку статусу земель водного фонду.
Позивач правом відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу наводить такі аргументи на спростування доводів прокурора:
- за інформацією Відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, земельна ділянка з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 пл. 3,1795 га., внесена до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, розробник - ЛРФ ДП ЦДЗК ЛМР виробничий відділ; ця земельна ділянка знаходиться на території Кам'янка-Бузької міської ради Львівського району Львівської області, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, на земельну ділянку встановлені обмеження на площу 3,1795 га (прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах);
- право комунальної власності не зареєстровано на спірну земельну ділянку за територіальною громадою в особі Кам'янка-Бузької міської ради;
- відповідно до п. 55 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у документах, що є підставою для їх внесення до поземельної книги, несуть особи, які видали (склали) такі документи;
- прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту;
- відповідно до положень ч.2 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - за рішенням відповідного органу;
- позивач не представив жодних доказів вчинення Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області перешкод щодо прийняття рішення органом місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення земельної ділянки;
- на спірну земельну ділянку встановлено обмеження щодо використання;
- відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19, порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково;
- Кам'янка-Бузька міська рада стала власником спірної земельної ділянки і, в силу вимог ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України, набула повноваження щодо володіння користування та розпорядження нею;
- єдиним належним способом зміни цільового призначення спірної земельної ділянки може бути лише прийняття рішення органом, в розпорядженні якого вона знаходиться;
- Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №160/11256/19 зазначив, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі; таку ж правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №712/10864/16-а, постанові Верховного Суду від 16.05.2023 у справі №910/6641/18;
- слід звернути увагу на висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 04.11.2024 про закриття касаційного провадження у справі №914/7/24, обставини у якій є аналогічними цій справі, адже державна реєстрація спірних земельних ділянок у цих справах, здійснювалась в процесі інвентаризації земель сільськогосподарського призначення на території Кам'янка-Бузького району Львівської області, яка проводилась за кошти державного бюджету.
Щодо підстав звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Відповідно до абзаців 1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Одночасно, згідно з положеннями частин 3-5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Слід звернути увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: «…Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.
Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18, зазначає, що “інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи».
Згідно з ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Звертаючись з позовом до суду, прокурор визначив орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кам'янка-Бузьку міську раду Львівського району Львівської області.
У позові прокурор стверджує, що вилучення з порушенням земельного законодавства земель водного фонду, зміна їх цільового призначення, загрожує порушенню використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушує інтереси територіальної громади в особі Кам'янка-Бузької міської ради Львівського району Львівської області.
Крім того, незаконна зміна цільового призначення, неможливість реєстрації територіальною громадою права власності на земельну ділянку відповідно до законодавства безумовно становить суспільний інтерес.
Порушення інтересів держави полягає в тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 не може існувати в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг як землі сільськогосподарського призначення, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об'єкт (об'єкти) земельних відносин з іншими цільовим призначенням.
З огляду на викладене, прокурор вважає, що звернення до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване на припинення незаконних дій органів виконавчої влади та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки незаконні дії щодо реєстрації земельної ділянки органом виконавчої влади порушують рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливають на зміцнення їх авторитету у суспільстві.
Також прокурор зазначає, що "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки яка знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг як землі сільськогосподарського призначення у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель водного фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі водного фонду, захист такого права шляхом скасування державної реєстрації об'єкту права, який не може існувати як об'єкт права, та надання можливості органу місцевого самоврядування внесення до Державного земельного кадастру передбачених законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера як земельної ділянки водного фонду.
До позовної заяви долучено листування прокуратури та позивача.
Зокрема, листом №14.53/05-38-3042вих-24 від 30.07.2024 Жовківська окружна прокуратура в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Кам'янка-Бузьку міську раду про виявлені порушення, а також про намір звернутися з відповідною позовною заявою до суду в інтересах держави.
За результатами розгляду вказаного листа, Кам'янка-Бузька міська рада надала відповідь №1234/03-15 від 29.08.2024, в якій повідомила, що міська рада не приймала рішення щодо надання дозволу на розробку та затвердження технічної документації щодо земельної ділянки кадастровий №4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га, а для встановлення факту повного або часткового розташування земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги р. Західний Буг необхідно розробити ліцензованою землевпорядною організацією проект землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги.
В подальшому, прокурор направив позивачу лист №14.53/05-38-4020вих-24 від 26.09.2024, у якому повідомив про звернення до суду із позовною заявою в його інтересах.
Враховуючи наведене, прокурор прокурор дотримався порядку, встановленого у ст.23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, звернувся до органу місцевого самоврядування з повідомленням про наявність підстав звернення до суду з метою захисту інтересів територіальної громади, проте міська рада не вжила належних заходів, надавши прокурору формальну відповідь.
Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів
За результатами вивчення Жовківською окружною прокуратурою даних Публічної кадастрової карти України, зокрема накладенням аналітичного шару “умовна прибережна захисна смуга» на базовий шар “ортофотоплан» у кадастровому поділі, виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060, площею 3,1795 га, розташована впритул до ріки Західний Буг і має категорію - землі сільськогосподарського призначення.
15.08.2018 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області видало наказ №13-4361/16-18-СГ “Про надання згоди на поділ земельних ділянок», яким надано згоду Львівській регіональній філії ДП “Центр державного земельного кадастру» на поділ земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки площею 19,4521 га (кадастровий номер 4622110100:19:000:0045), розташованої на території Кам'янка-Бузької міської об'єднаної територіальної громади.
На підставі цього наказу Львівська регіональна філія ДП “Центр державного земельного кадастру» розробила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема щодо земельної ділянки кадастровий номер 4622110100:19:000:0045.
Згідно з пояснювальною запискою до технічної документації, передбачено здійснення поділу земельної ділянки площею 19,4521 га (кадастровий номер 4622110100:19:000:0045) на 13 земельних ділянок з подальшим присвоєнням земельним ділянкам кадастрових номерів, внесенням відомостей до автоматизованої системи Державного земельного кадастру та державною реєстрацією прав на земельні ділянки відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до переліку обмежень і сервітутів, долученого до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Кам'янка-Бузької міської об'єднаної територіальної громади Кам'янка-Бузького району Львівської області, на земельну ділянку площею 19,4521 га встановлено обмеження: код 05.02 - прибережно-захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах, що охоплює площу 3,1795 га.
За результатами поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0045 площею 19,4521 га утворено дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, відомості про які внесено до Державного земельного кадастру, а саме: кадастровий номер 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га; кадастровий номер 4622110100:19:000:0059 площею 16,2726 га.
Згідно з інформацією із системи “Автоматизована система Державного земельного кадастру» земельна ділянка з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га розташована в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4607796952018 від 26.09.2018, державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 було здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок від 13.08.2018, розробленої Львівською регіональною філією ДП “Центр державного земельного кадастру», виробничим відділом під керівництвом Ривака Р.Я. Реєстрацію земельної ділянки здійснив Відділ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 26.09.2018. Місце розташування земельної ділянки - Львівська область, Кам'янка-Бузький район, за межами м.Кам'янка-Бузька. Цільове призначення: 16.00. землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Вид використання земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення.
Окрім того, у витягу вказано, що на усю площу земельної ділянки - 3,1795 га, встановлено обмеження у використанні земельної ділянки; вид обмеження - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах; строк дії обмеження - безстроково.
Відомості щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку кадастровий номер 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - відсутні (інформаційна довідка №394968543 від 16.09.2024).
Відповідно до інформації, наданої на запит прокурора Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (лист №09/1615 від 10.11.2023), паспорт річки Західний Буг не був розроблений. Згідно зі статтею 79 Водного кодексу України, річка Західний Буг відноситься до категорії середніх річок. Відповідно до статті 88 цього ж Кодексу, прибережні захисні смуги на берегах середніх річок (у меженний період) встановлюються шириною 50 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Також вказані обставини підтверджуються інформацією, наданою на запити прокуратури Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (лист №31-3129/0/2-23 від 09.11.2023) та Державним агентством водних ресурсів України (лист №680/ВЛ/21-23 від 13.11.2023).
У листі №1234/03-15 від 29.08.2024 Кам'янка-Бузька міська рада повідомила прокуратуру про те, що рішення щодо надання дозволу на розробку та затвердження технічної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га не приймались.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч.1 ст.13 Конституції України).
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною 1 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
За змістом ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено і, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (аналогічній висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові необхідно відмовити (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).
У спірному випадку Жовківська окружна прокуратура звернулася до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради до Головного управління Держгеокдастру у Львівській області про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зважаючи, що правопорушення є таким, що триває у часі, власник майна може звернутися за захистом свого права протягом всього часу, поки воно триває.
Негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.
Відтак прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі власника земельної ділянки з негаторним позовом і суду належить в першу чергу з'ясувати чи має місце порушення прав власника в користуванні та розпорядженні належною йому земельною ділянкою.
З матеріалів справи було встановлено, що відповідач у 2018 році як розпорядник земель сільськогосподарського призначення надав згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0045, розташованої на території Кам'янка-Бузької міської об'єднаної територіальної громади, що призвело до утворення земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га (наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-4361/16-18-СГ від 15.08.2018).
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру та технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Кам'янка-Бузької міської об'єднаної територіальної громади Львівської області, розробленої Львівською регіональною філією ДП “Центр державного земельного кадастру» у 2018 році, спірна земельна ділянка площею 3,1795 га з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 належить до земель сільськогосподарського призначення, незважаючи на те, що фактично розташована в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг.
Згодом, у 2021 році набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким доповнено розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України пунктом 24.
Так, відповідно до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Відповідно до інформаційної довідки №394968543 від 16.09.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав на нерухоме майно, Державному реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га відсутні.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4607796952018 від 26.09.2018, місце розташування земельної ділянки - Львівська область, Кам'янка-Бузький район за межами м.Кам'янка-Бузька.
Таким чином, спірна земельна ділянка належить до комунальної власності Кам'янка-Бузької міської ради.
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка площею 3,1795 га з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, водночас на усю площу земельної ділянки діє безстрокове обмеження у використанні - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах.
Прокурор у позовній заяві та апеляційній скарзі наголошує на тому, що спірна земельна ділянка незаконно сформована за рахунок земель водного фонду, що свідчить про те, що в Державний земельний кадастр всупереч вимогам ст. ст. 18-20, ст.58 Земельного кодексу України внесено відомості про категорію земель (землі сільськогосподарського призначення) та вид використання земельної ділянки (землі запасу), однак спірна земельна ділянка в силу вимог ст.58 Земельного кодексу України відноситься до земель водного фонду.
Відповідно до ч.1 ст.58 Земельного кодексу України, ст.4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Відповідно до ст.88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: - для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
В силу ч.ч.1-5 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; - за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); - за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст.16 Закону України “Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України “Про Державний земельний кадастр» відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:
а) щодо категорії земель:
на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації;
на підставі технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель;
б) щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель:
на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.
Згідно зі ст.18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Відповідно до частини другої вказаної статті категорії земель України мають особливий правовий режим.
Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
З наведених правових норм випливає, що право змінити цільове призначення земельної ділянки комунальної форми власності відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування, який нею розпоряджається.
Тобто, позивач у цьому спорі - Кам'янка-Бузька міська рада, має право та можливість змінити цільове призначення та категорію земельної ділянки на категорію «землі водного фонду».
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурор не довів існування будь-яких правових або фактичних перешкод з боку відповідача щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про порушення прав Кам'янка-Бузької об'єднаної територіальної громади користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га.
Колегія суддів враховує, що у справі №914/7/24 (за позовом Золочівської окружної прокуратури Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Буської міської ради Золочівського району Львівської до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, розташованої в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки), обставини у якій є аналогічними обставинам у цій справі, що розглядається, постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2024 про задоволення позову та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №914/7/24 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №914/7/24 у зв'язку з безпідставністю доводів прокурора про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які покликався прокурор у касаційній скарзі. Зокрема, в цій ухвалі Верховний Суд зазначив, що правові висновки щодо визначення розмірів прибережних захисних смуг не підлягають застосуванню у справі, що розглядається, оскільки питання приналежності чи навпаки, а також визначення розмірів прибережних захисних смуг, зокрема, щодо земельної ділянки, стосовно якої заявлено позов, не є спірним у наведеному випадку; суд апеляційної інстанції відмовив у позові за недоведеністю обставин порушення прав позивача, на захист яких подано прокурором цей позов, та недоведеністю чинення відповідачем будь-яких перешкод позивачеві у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою. Також не підлягають застосуванню правові висновки щодо способу захисту шляхом скасування реєстрації земельної ділянки, оскільки, як уже зазначалося, відмова у позові суду апеляційної інстанції ґрунтувалася на недоведенні порушень прав позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, і оцінка обраному прокурором способу захисту в межах цієї справи апеляційним господарським судом не надавалася.
Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.03.2025 у справі №914/192/23, відповідно до яких враховуючи те, що категорія цільового призначення земельної ділянки визначає її правовий режим, то держава має публічний інтерес у правомірному визначенні категорії цільового призначення земельної ділянки і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, причому незалежно від того, які саме та чиї саме права на земельну ділянку зареєстровані.
Верховний Суд зазначив, що належному способу захисту інтересу держави у правомірному і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідає позовна вимога про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки; судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для внесення державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки, визначену таким судовим рішенням.
Однак, у справі №914/192/23 прокурор виступав самостійним позивачем в інтересах держави, в той час як органи місцевого самоврядування та Держгеокадастру були співвідповідачами. Натомість, у спірному випадку орган місцевого самоврядування, до комунальної власності якого належить спірна земельна ділянка, є позивачем, і недоведення порушень прав позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.
В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури б/н від 11.04.2025 (вх.ЗАГС. №01-05/1109/25 від 11.04.2025) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 у справі №914/2381/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 25.08.2025.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.