Справа № 524/10119/23 Номер провадження 22-ц/814/2719/25Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
20 серпня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Одринської Т. В.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2025 року, ухваленого в м. Кременчуці під головуванням судді Рибалки Ю. В., дата складення повного рішення суду - 10 квітня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до Територіальної громади міста Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, у якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після померлого приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_3 у два місяці для прийняття спадщини за законом.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 березня 2024 року за клопотанням ОСОБА_2 замінено відповідача у справі на належного - ОСОБА_1 (а. с. 111-112, 136, т. 1).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки батько з нею не спілкувався та не сплачував аліменти на її утримання, про його смерть вона дізналася 01.12.2023 від своєї матері ОСОБА_4 та її представника - адвоката Саливон С. О. під час розгляду Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області цивільної справи № 2-5668/01 за скаргою ОСОБА_4 на постанову державного виконавця Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці Сухини В. В. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-5668, виданого 17.10.2002 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів в розмірі 1/4 частини доходу.
Цього ж дня 01.12.2023 вона отримала повторне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 та звернулася до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Варивода В. В. з метою отримання відомостей про те, чи заведена спадкова справа після смерті її батька ОСОБА_3 та про те, у якого саме нотаріуса вона знаходиться. З витягу зі спадкового реєстру стало відомо, що після смерті ОСОБА_3 . 24.06.2023 приватним нотаріусом Баглай А. В. заведена спадкова справа за реєстровим № 70837430, номер у нотаріуса 88/2023.
04.12.2023 вона звернулася до приватного нотаріуса Баглай А. В. із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого батька ОСОБА_3 , 08.12.2023 подала копії відповідних документів, проте 08.12.2023 отримала постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із пропуском шестимісячного строку подання такої заяви.
Вважає, що для прийняття нею спадщини існували істотні перешкоди, оскільки вона не могла раніше отримати інформацію про смерть батька, факт смерті якого від неї навмисно приховали інші спадкоємці - матір померлого (бабуся) і сестра померлого - відповідач по справі та у заявах нотаріусу не повідомили про неї, як про спадкоємця першої черги за законом, хоча достеменно знали про її існування. Сам же спадкодавець (батько) уникав спілкування з нею та не цікавився її розвитком.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визначено ОСОБА_2 додатковий строк - два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлого приблизно ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 073,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що проміжок часу, на який позивач пропустив строк на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, є незначним, а причини пропуску такого строку є поважними.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що висновки суду першої інстанції щодо наявності поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини зроблені з порушенням норм матеріального права та без врахування чисельної усталеної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Вказує, що єдиною причиною неподання позивачем заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк є необізнаність про смерть батька, інших причин позивачем не вказано та судом не встановлено.
Наголошує, що необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця не є поважною причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, тобто відсутність відомостей про смерть ОСОБА_3 без установлення інших істотних труднощів не може вважатися об'єктивною причиною, що перешкодила позивачу прийняти спадщину, а відтак відсутні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Зазначає, що відсутність спілкування у позивача зі спадкодавцем та неприязні стосунки між ними також не є тими об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено принцип правової визначеності та пропорційності, як складової частини принципу верховенства права, оскільки вона є спадкоємцем, яка добросовісно реалізувала свої права та в установлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини, а тому безпідставне встановлення позивачу додаткового строку на прийняття спадщини свідчить про порушення прав відповідача та незаконне втручання у права інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
Посилається також на безпідставність доводів позивача та висновків суду про недобросовісність поведінки іншого спадкоємця щодо ненадання відомостей про смерть спадкодавця і відкриття спадщини та неповідомлення нотаріуса про наявність у померлого доньки, оскільки вказані обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини позивачем, так як не є перешкодою на вчинення спадкоємцем вказаної дії.
Зауважує, що судом було достовірно встановлено, що позивач 23 роки не спілкувалася з батьком, де за життя проживав батько не знала, відповідно з рідними по батьковій лінії також не спілкувалася. Відповідач та мати померлого востаннє бачили позивача у 2002 році у 2-річному віці, інформації щодо місця проживання, реєстрації чи роботи позивача не мали, номеру телефону не знали, що об'єктивно унеможливлювало повідомлення відповідачем позивача про смерть батька.
При цьому вказувала, що у нотаріуса відсутній законодавчо встановлений обов'язок розшукувати спадкоємців у випадку, якщо нотаріусу не відомо місце проживання чи роботи такого спадкоємця.
Звертає увагу на помилковість висновків суду про те, що спадкодавець не проживав за місцем реєстрації, оскільки ОСОБА_3 на момент смерті був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 та був знятий з реєстраційного обліку за вказаною адресою у зв'язку зі смертю.
Відповідач також вказує, що у зв'язку з відмовою матері спадкодавця від спадщини на її користь вона є спадкоємцем першої черги за законом.
Вказує також на порушення судом норм процесуального права, оскільки у зв'язку із заміною відповідача на ОСОБА_1 , яка проживає на території Крюківського району м. Кременчука, справа непідсудна Автозаводському районному суду м. Кременчука, відтак справу розглянуто неповноважним судом. Крім того судом порушено принцип змагальності та неупередженості в частині розгляду заявлених клопотань, долучення до матеріалів справи доказів після закриття підготовчого засідання у справі, неналежного розгляду клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що приблизно ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Кременчуці у віці 47 років помер ОСОБА_3 , про що 14.03.2023 відділом ДРАЦС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис № 430, на підставі якого 14.03.2023 видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , а 01.12.2023 видано повторно свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 21, 75 (зворот), 84, т. 1).
Відповідно до листа Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради від 11.07.2023 за № 6133/01-28 за даними відділу ведення Реєстру територіальної громади ОСОБА_3 значиться знятим з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 14.03.2023 як такий, що помер. За вказаною адресою станом на 14.03.2023 з померлим інші особи не зареєстровані (а. с. 83, т. 1).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 06.06.2000 позивач ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_3 (а. с. 18, т. 1).
Відповідач ОСОБА_6 є рідною сестрою померлого ОСОБА_3 (а. с. 76-80, т. 1).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно.
Як вбачається зі спадкової справи № 88/2023, відкритої 24.06.2023 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Баглай А. В. після померлого приблизно ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (номер у спадковому реєстрі 70837430), його матір - ОСОБА_7 звернулася 24 червня 2023 року до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини, якою відмовилася від належної їй за законом частки у спадщині ОСОБА_3 на користь своєї доньки, сестри померлого - ОСОБА_1 .
Того ж дня, 24.06.2023 ОСОБА_1 подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини ОСОБА_3 за законом, у якій зазначила, що спадкоємцем за законом є мати померлого - ОСОБА_7 , інших спадкоємців, передбачених законом, немає.
08.12.2023 ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Баглай А. В. із заявою про прийняття спадщини після померлого приблизно ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_3 .
Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Баглай А. В. від 08.12.2023 ОСОБА_2 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їй частку спадкового майна у зв'язку з пропуском строку, встановленого законом для прийняття спадщини (а. с. 83 (зворот), 87, т. 1).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції вважав, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини у зв'язку з наявністю штучних перешкод для з'ясування факту смерті батька та недобросовісною поведінкою інших спадкоємців, відповідно об'єктивних, непереборних труднощів для прийняття спадщини у встановлений законом строк, а тому дійшов висновку про поважність причин пропуску такого строку, з чим колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на таке.
За загальними положеннями про спадкування спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (статті 1216, 1217, частина друга статті 1223 ЦК України).
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 1223, частини перша, друга статті 1220 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Верховний Суд при розгляді справ у подібних правовідносинах вказує, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 зазначено, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.
Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22, від 07 травня 2025 року у справі № 760/18418/23.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.
Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є сталою та незмінною, про що свідчить і постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).
У відповідності до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Проте, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції вказаного не врахував.
Судом не враховано, що позивачем по справі не надано жодного доказу на підтвердження поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили їй звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк, що визначався періодом з 08 березня по 08 вересня 2023 року.
Та обставина, що про смерть спадкодавця вона дізналася лише 01 грудня 2023 року від своєї матері ОСОБА_4 , якій у свою чергу це стало відомо під час розгляду судом справи за її скаргою від 20.10.2023 на постанову державного виконавця від 28.09.2023 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5668 від 17.10.2002 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 , не свідчить про те, що протягом строку для прийняття спадщини у позивача були об'єктивні, непереборні труднощі з'ясувати цей факт. Відсутність спілкування зі спадкодавцем не є поважною причиною, з якою закон пов'язує можливість визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, до обов'язку позивача належало повідомити суд про поважні причини та надати відповідні докази для їх підтвердження.
Рішення суду може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази не підтверджують поважних причин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.
Висновки суду першої інстанції про недобросовісність інших спадкоємців є безпідставними, оскільки по справі не встановлено і суду не доведено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 приховали від позивача факт смерті її батька, ввели її в оману.
Неповідомлення іншими спадкоємцями про смерть спадкодавця з урахуванням відсутності спілкування між сторонами більше 20 років, не свідчить про недобросовісність дій відповідача по відношенню до позивача та не є підставою для продовження строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, оскільки не впливає на поведінку позивача, яка сама мала цікавитись життям свого батька, претендуючи на його спадщину.
Статтею 63 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, під час заведення спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Отже, наведеними правилами передбачено обов'язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. До того ж, з метою дотримання строку для прийняття спадщини нотаріус повинен роз'яснити спадкоємцям, які звернулися з приводу такої спадщини, право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Наведені правила не передбачають для нотаріуса обов'язку у всіх випадках подавати оголошення у пресі про відкриття спадщини та закликання до спадкування; нотаріус не повинен здійснювати розшук спадкоємців, місце проживання яких йому невідомо. Так само за чинною на момент виникнення спірних правовідносин редакцією Порядку й обов'язок роз'яснити право подати заяву про прийняття спадщини або відмову від неї поширюється на тих спадкоємців, які звернулися до такого нотаріуса з приводу спадщини, що відкрилася.
Матеріали справи не містять доказів обізнаності відповідача ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Баглай А. В. про місце проживання та роботи позивача ОСОБА_2 , тому у нотаріуса не винило обов'язку закликати позивача до спадкування та невчинення нотаріусом певних дій стосовно позивача саме собою не створило перешкоди позивачу у прийнятті спадщини та не унеможливлювало подання нею заяви про прийняття спадщини у строк, визначений статтею 1270 ЦК України.
Таким чином, позивачем не надано безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не доведено наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силу статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком, відтак позов не є доведеним і задоволений судом першої інстанції безпідставно.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.
Принцип пропорційності тісно пов'язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.
У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об'єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
При вирішенні справи вказане також залишилось поза увагою місцевого суду.
З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, й постановлення по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 за безпідставністю.
Даючи оцінку доводам апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції (підсудності) справи, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спадщини ОСОБА_3 є право на частку у квартирі АДРЕСА_2 , що належало спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07.04.997, виданого 7 дистанцією цивільних споруд Полтавського відділення Південної залізниці згідно з розпорядженням (наказом) 1257/48 від 07.04.1997 та зареєстрованого у Кременчуцькому БТІ у реєстрову книгу за № В-З/289.
Вказане нерухоме майно розташоване на території Крюківського району м. Кременчука Полтавської області та відповідно до правил виключної підсудності (частина перша статті 30 ЦПК України) та правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 185/8191/16-ц (провадження № 61-15124св20), від 13 квітня 2022 року у справі № 373/118/20 (провадження № 61-20156св21),постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Великої Палати Верховного Суду, згідно яких правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, пов'язаних з нерухомим майном, а не лише на ті, де нерухомість є безпосереднім об'єктом спору, у тому числі для позовів про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, справа не була підсудна Автозаводському районному суду м. Кременчука. Проте, відповідно до вимог частини другої статті 378 ЦПК України, оскільки відповідач ОСОБА_1 , яка подала апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявляла про непідсудність справи цьому суду, вказана обставина не є підставою для направлення справи на новий розгляд до належного суду за встановленою підсудністю, а справа вирішується по суті апеляційним судом відповідно до встановлених по справі фактичних обставин.
Згідно вимог частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
Оскільки апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовується з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 611 грн підлягають стягненню на її користь з позивача, судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу компенсації не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 611 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
Т. В. Одринська