справа № 753/14377/25
провадження № 2-а/753/292/25
21 серпня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Начичко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу в порядку адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасувавання постанови у справі про адміністративне правопорушення від 23 червня 2025 року, суд -
ОСОБА_1 у липні 2025 року звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасувавання постанови у справі про адміністративне правопорушення від 23 червня 2025 рокупро притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України, посилаючись на те, що 23.06.2025 року о 13 год. 41 хв. він, керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , у населеному пункці на вул. Київська, 90 в с.Стрижавка Вінницької обл., позначеному дорожнім знаком 5.49 АД 21 297 км рухався з дозволеною швидкістю в межах 70 км/год., п.12.1 ПДР України не порушував, а саме порушення швидкісного режиму у населеному пункті. Вважає, що факт вчинення ним правопорушення не підтверджений належними та допустимими доказами, як і правомірність його притягнення до відповідальності. Справу про адміністративне правопорушенняза ч.1 ст.122 КпАП України щодо нього розглянуто без жодного доказу перевищення швидкості рух транспортного засобу, яким він керував. У постанові відсутні відомості про докази, які були оцінені під час розгляду справи. Зазначена у оскаржуваній постанові швидкість руху є недосторіною через порушення відповідачем порядку експлуатації технічного приладу Тru Cam ТС 008446, адже інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці, й контроль швидкості руху транспортних засобів може здійснюватися лише в місцях, які обладнанім відповідним знаком про здійснення відео фіксації, проте прилад Тru Cam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарного вмонтованим, що відповідає приписам ст.40 ЗУ «Про національну поліцію». Ввважає, що термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням у інший спосіб, зокрема, тримати в руках. Контроль швидкості руху повинен розміщуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення фіксації (дорожній знак 5.7), що відповідає положенню ч.2 ст.40 ЗУ «Про національну поліцію», проте при фіксуванні швидкості руху автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував він, протиправно вимірювалась приладом Тru Cam ТС 008446, який не було стаціонарно вмонтовано, а знаходився у інспектора в руках, що вказує про те, що відсутні належні докази про вчинення ним правопорушення, що зумовило невірне отримання інспектором показників швидкості, наявність похибки + 3 км/год. у результатах вимірування. З огляду на відсутність належних доказів вчиненя ним правопорушення за ч.1 ст.122 КпАП України, притягнення його до адміністративної відповідальності є неправомірним.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Кодекс адмінстративного судочинства України викладений в новій редакції.
В судовому засіданні представник позивача Марч О.В., діюча на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 03.07.2025 року, позовні вимоги підтримала з тих же підстав та просила задовольнити.
В судове засідання відповідач не з'явився належним чином повідомлений про час та місце його проведення, звернувся до суду із клопотанням, викладеним у прохальній частині відзиву на позов від 15.07.2025 року, про розгляд справи за відсутності представника відповідача, з урахуванням відзиву на позов та доказів, які долучені до відзиву на позов, зокрема, роздруківки фото-файлу автоматичної фіксації руху транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1. «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , у населеному пункці на вул. Київська, 90 в м.Стрижавка Вінницької обл., позначеному дорожнім знаком 5.49 АД 21 297 км із зафіксованою й відтвореною швидкість 73 км/год на АД М21 297 км, інформації УПП у Вінницькій обл. про встановлені й позначені в смт Стрижавка Вінницького району основного та дублюючого дорожнього знаку 5.49 «Початок населеного пункту» в обох напрямках, дорожнього знаку 5.50 «Кінець населеного пункту» в обох напрямках, позначенням основним та дублюючим дорожнім назком 5.76 «Автоматична фіксація порушень Правил дорожнього руху» в обох напрямках, Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/33011 чинного до 20.03.2026 року вимірювача швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20Тru Cam II № ТС 008446, за результатами повірки такий засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, експертний висновок від 15.12.2023 року про відповідність лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів LTI 20/20Тru Cam II № ТС 008446.
Відповідачем подано відзив на позові від 15.07.2025 року у якому просить відмовити позивачу у позові, вважаючи, що хоча обов'язок доказування згідно КАС України правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак, це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування свої вимог. Також обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 14.03.208 року по справі № 760/2846/17, постанова Верховного Суду від 14.02.2028 року по справі № 536/583/17).
У заперечення проти позову зазначає про те, що під час несення служби 23.06.2025 о 13 год. 41 хв. в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49 с.Стрижавка, нарядом патрульної поліції зокрема поліцейським роти № 1 БУПП Гурницькою І.В. за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС0008446 було зафіксовано порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій ОСОБА_1 , рухаючись транспортним засобом TOYOTA RAV4 HYBRID з номерним знаком НОМЕР_2 , зі швидкістю 73 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 (двадцять три) км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України (фото та відео з приладу TruCam LTI 20/20 додається).
Після чого було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 3У "Про Національну поліцію". Інспектор підійшов до водія, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п.2.1 ПДР України на підставі ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 «а» ПДР України.
Вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного гравопорушення, передбаченого ч.І ст.122 КУпАП, що, в свою чергу, свідчить про наявність у інспектора достатніх підстав для винесення постанови та накладення на позивача адміністративного стягнення.
Отже, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п.12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КпАП, було прийнято рішення щодо винесення інспектором постанови ЕНА № 5050719 від 23.06.2025 року відносно позивача.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі, під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управлінь патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТгиСАМ», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку.
Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/33011 виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 20.03.2025 та чинного до 20.03.2026 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС008446 є придатним до застосування, як у ручному так і в автоматичному режимах.
Для всіх законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, згідно наказу Мінекономрозвитку від 13.10.2016 № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочні інтервали. В тому числі це стосується вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних, до яких відноситься і вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM. Міжповірочний інтервал для нього становить 1 рік (свідоцтво про повірку додається до матеріалів справи).
Необхідно зазначити, що можливість використання приладу «TruCAM LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc, також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 24.12.2020 року № 04/05/02-3561-3561 (3562), який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES, визначений п. 5.1 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Дія експертного висновку поширюється на зразки об'єкта експертизи, із заводськими номерами.
Також Мінеконономрозвідку ДП «Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП Урметртестстандарт») надано листи роз'яснення від 01.10.2019 року № 22-38/49 та від 03.09.2021 року № 22-38/49, що опломбування лазерних випромінювачів швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20, не передбачене експлуатаційними документами, методикою повірки або іншими нормативними документами (копії додаються).
У вищезазначеному листі проінформовано також, що прилад TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного ручного режиму роботи, прилад також може бути встановлено на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації.
Також зазначає про те, що додається лист роз'яснення від 01.07.2025 року № 22-39130, в якому зазначається щодо правомірності застосування приладу TruCam у ручному режимі.
Отже, вважає, що посилання позивача на те, що постанова не є чинною, у зв'язку з тим, що інспектор тримав в руках прилад, являється лише суб'єктивною думкою позивача по справі.
Що даної правової позиції правомірного застосування приладу TruCam викладено в постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду № 132/259/19 та 127/1074/19 та інших колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду в постанові від 16 січня 2024 року № 129/2832/23, якою зазначено щодо фіксації швидкості приладом ТшСагп з руки, а саме, що лазерний вимірювач швидкості «TruCam 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Отже, даний прилад фіксує правопорушення в автоматичному режимі, навіть у випадку тримання посадовою особою (інспектором) його в руках.
Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд в постанові суду від 11 травня 2023 року № 344/4158/23, в якому зазначається, що згідно наданих суду висновків експерта від 24.12.2020 року, свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/26518 від 10.11.2023 року, прилад ТгиСАМ II (сервісний номер ТС008365) відповідає вимогам технічної документації на вимірювач та має допустиму похибку при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах +- 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год та + 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Тобто, відповідно до вищевказаного свідоцтва про повірку, допустима похибка при вимірюванні швидкості не змінюється незалежно від того, чи фіксування швидкості відбувається в ручному або автоматичному режимі.
Факт правопорушення підтверджується відео записом з приладу ТгиСам, фотознімками приладу ТгиСам, на яких зафіксований факт правопорушення (копія додається).
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично -дорожній мережі.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п.2.3 «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно ч.1 ст.122 КпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На наявному у матеріалах справи фото-знімку та відеозаписі, доданому до матеріалів, який здійснюється сертифікованим приладом ТгиСаш ТС008446, зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 74 кв/год. також з наданого доказу та відео вбачається, що порушення здійснено саме у населеному пункті, оскільки зазначено широту та довготу, що дає можливість пересвідчитися, що дане місце є населеним пунктом.
Заперечення позивачем на відповідь на такий відзив відповідача позивачем не подано.
Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 286 КАС України).
Справа розглядась у порядку спрощеного провадження (п.20 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України), зважаючи на її категорію (ч.6 ст.12, ст.257 КАС України) з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 262 КАС України).
Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 262 КАС України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 262 КАС України).
Статтею 268 КАС України передбачені особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду та особливості розгляду судом окремих категорій адміністративних справ.
Так, у справах, визначених ст.ст. 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Вислухавши представника позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з уразуванням поданого відповідачем відзиву на позов із наданими до нього доказами - фото - та відео - фіксацією правопорушення поліційським, який оглянутий, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає відмові у задоволенні із наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2 ч.1 ст. 5 КАС України).
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 9 КАС України).
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Судом встановлено, що відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення від 23.06.2025 року о 13 год. 41 хв. 21 сек. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , у населеному пункці на вул.Київська, 90 в селищі Стрижавка Вінницької обл., позначеному дорожнім знаком 5.49 АД 21 297 км, рухався зі швидкістю 73 км/год., чим перевищив встановлені обмеження швидкості на 23 км/год. Швидкість вимірювалась приладом ТгиСам ТС008466. Відеофіксація велась на портативний відео-реєстратор 468808, 470765, чим порушив п.12.4 ПДР України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (а.с.11-12).
Факт правопорушення підтверджує фото - та відео-фіксацією, огляд якого проведено судом, із якого вбачається подія правопорушення, яка мала місце 23.06.2025 року о 13 год. 41 хв. 21 сек., під час якої ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , у населеному пункті на вул. Київська, 90 в селищі Стрижавка Вінницької обл., позначеному дорожнім знаком 5.49 АД 21 297 км, рухався зі швидкістю 73 км/год., чим перевищив встановлені обмеження швидкості на 23 км/год. Швидкість вимірювалась приладом ТгиСам ТС008446. Відеофіксація велась на портативний відео-реєстратор 468808, 470765, чим порушив п.12.4 ПДР України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (а.с. 36, 11-12).
Наслідком чого стало притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. (а.с.11-12).
Ч.1 ст.122 КпАП України передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, й тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
П.12 ПДР України визначені правила швидкості руху.
Так, п.12.4 ПДР України визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Пункт 12.4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 883 від 10.11.2017}
П.33 визначені попереджувальні дорожні знаки.
П.5.49 ПДР України визначений попереджувальний дорожній знак "Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Доводи позивача про те, що працівником поліції при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України не враховано відсутність належних та достатніх доказів про правопорушення, й не зазначено про такі докази, а зазначена у оскаржуваній постанові швидкість руху є недосторіною через порушення відповідачем порядку експлуатації технічного приладу Тru Cam ТС008446, вважаючи, що інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці, й контроль швидкості руху транспортних засобів може здійснюватися лише в місцях, які обладнанім відповідним знаком про здійснення відео-фіксації, проте прилад Тru Cam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарного вмонтованим, суд вважає, що такі доводи не забезпечені як належним обґрунтування, так достатніми, належними й допустимими доказами, а тому судом відхиляються з огляду на надані належні, достатні, допустимі й переконливі докази про винуватість позивача - фото та відео - доказами, що беззаперечно доводять винність дій позивача та спростовують доводи позовної заяви вцілому, й оскаржувана постанові містимі відомості про докази, а саме зазначено, що швидкість руху вимірювалась приладом ТгиСам ТС008446. Відеофіксація велась на портативний відео-реєстратор 468808, 470765, чим порушено п.12.4 ПДР України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (а.с.11-12).
Окрім того, згідно наданих відповідачем суду висновку експерта від 15.12.2023 року № 04/05/02-1778-801 (3562), Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки «TruCAM LTI 20/20» виробництва Laser Technology Inc №22-01/3311 від 20.03.2025 року чинного до 20.03.2026 року, прилад ТгиСАМ II (сервісний номер ТС008365) відповідає вимогам технічної документації на вимірювач та має допустиму похибку при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах + - 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год та + - 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. (а.с.38, 40, 48)
Лазерний вимірювач швидкості «TruCam 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, отже фіксує правопорушення в автоматичному режимі й у випадку тримання посадовою особою (інспектором) його в руках.
Фіксації швидкості приладом TruCam з руки є належними, з огляду на те, що лазерний вимірювач швидкості «TruCam 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Отже, даний прилад фіксує правопорушення в автоматичному режимі, навіть у випадку тримання посадовою особою (інспектором) його в руках.
Відтак, відповідачем у оскаржуваній постанові зазначені належні, достатні й допустимі докази про вчинення позивачем правопорушення за ч.1 ст.122 КпАП України унаслідок порушення п.12.4 ПДР України.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України ).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п.1.5 ПДР України).
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Практикою ЄСПЛ констатується, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в Демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
Відповідно до вимог діючого законодавства, а саме ст. ст. 9, 245, 252 КпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі, а саме комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Диспозиція ч.1 ст.122 КпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, й тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд, надавши правову оцінку змісту обґрунтування складу адміністративного правопорушення, викладеного в оскаржуваній постанові, з урахуванням вимог ст.256 КпАП України, вважає, що посадовою особою зазначений склад правопорушення - суть адміністративного правопорушення - які саме дії позивача призвели до порушення ч.1 ст.122 КпАП України унаслідок порушення п.12.4 ПДР України із зазначенням про докази правопорушення - фото/відео фіксація.
Суть адміністративного правопорушення є основною складовою правопорушення.
Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч.1 ст.8 КпАП України).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КпАП України).
Відповідно до ст. 280 КпАП України суд при розгляді справи зобов"язаний з"ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Судом встановлено, що доказом вчинення позивачем правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України є фото - відео - фіксація (запис) правопорушення, про який зазначено у оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та який оглянутий (досліджений) в судовому засіданні, якому судом надано належну оцінку, що впливає на наслідки вирішення цього спору.
Доводи позивача про відсутність в його діях складу правопорушення, спростовується доказами, наданами відповідачем, й відсутність доказів позивача.
Так, докази про вчинення позивачем правопорушення є належними та допустимими, оскільки зібрані відповідачем в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в них позивача.
Докази, які б спростовували факт порушення позивачем за ч.1 ст.122 КпАП України, судом не встановлені, за таких підстав суд вважає вимоги позивача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення не обгрунтованими.
Відповідач, заперечуючи проти позову, надав докази про законні підстави притягнення позивача до адміністративної відповідальнстіза ч.1 ст.122 КпАП України унаслідок порушення п.12.4 ПДР України, виконавши тим самим обов"язок за ст.77 ч.2 КАС України із доведення про вину правопорушника.
Так, у силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тобто, саме відповідач, який є повноважною особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, зобов'язаний обґрунтувати правомірність постанволення оскаржуваної постанови.
Й у даній справі процесуальний обов"язок відповідачем щодо доведення обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, виконаний.
Так, суд зазначає, що хоча обов'язок доказування згідно КАС України правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак, це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування свої вимог. Також обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 14.03.208 року по справі № 760/2846/17, постанова Верховного Суду від 14.02.2028 року по справі № 536/583/17).
Судом встановлена правомірність дій відповідача щодо винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань позивача, та, які спростовані відповідачем належними доказами (фото - відео - фіксація правопорушення), й розцінюються судом, як бажання позивача уникнути адміністративної відповідальності.
Адже згідно наданих відповідачем суду висновку експерта від 15.12.2023 року № 04/05/02-1778-801 (3562), Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки «TruCAM LTI 20/20» виробництва Laser Technology Inc №22-01/3311 від 20.03.2025 року чинного до 20.03.2026 року, прилад ТгиСАМ II (сервісний номер ТС008365) відповідає вимогам технічної документації на вимірювач та має допустиму похибку при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах + - 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год та + - 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. (а.с.38, 40, 48), фото й відео-фіксація правопорушення, які зазначені у якості доказів про вчинене правопорушення у оскаржуваній постанові, вцілому спростовують доводи позивача, й, у тому числі, про відсутність доказів про адміністративне правопорушення у постанові (а.с.36, 62).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Доводи позивача не грунтуються на законі, спростовуються доказами, як зазначени у оскаржуваній постанові, так й наданими відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.222 КпАП України до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 цього Кодексу.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч.2 ст.222 КпАП України).
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст.9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КпАП суд при розгляді справи зобов"язаний з"ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
За встановлених обстанив суд вважає, що позивач умисно вчинив правопорушення за ч.1 ст. 122 КпАП України, що підтверджується його протиправною, винною дією, яка посягала на права громадян, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зважаючи на наслідки вчиненого правопорушення, сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, за якими можна констатувати винуватість позивача як правопорушника працівником поліції доведенною оскаржуваною постановою.
Враховуючи зібрані по справі докази, суд вважає рішення відповідача про винесення постанови відносно позивача правомірним, оскільки судом достовірно встановлений факт наявності в діях позивача порушення п.12.4 ПДР України, підтверджується фото - й відео - фіксацією правопорешення, як доказами вчинення правопорушення, та правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу відповідно до санкції частини 1 статті 122 КпАП України.
За таких підстав позов підлягає відмові у задоволенні, а рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наслідки розгляду справи, положення ч.5 ст.139 КАС України, понесені позивачем судові витрати (судовий збір) покласти на такого позивача.
На підставі вищевикладеного, п.12.4, п.5.49 п.33 Додатку 1 ПДР України, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 19, 20, 21, 22, 42, 44, 45, 46, 47, 72-76, 77, 79, 192, 193, 194, 241, 242, 243, 245, 246, 250, 251, 286 КАС України, ч.1 ст.122 КпАП України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України про скасувавання постанови у справі про адміністративне правпорушення від 23 червня 2025 року, - залишити без задоволення, а рішення суб'єкта владних повноважень - без змін.
Понесені позивачем судові витрати покласти на такого позивача.
З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися через три дні з дня проголошення її вступної та резолютивної частини в канцелярії суду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.4 ст. 286 КАС України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ст.297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.